Рішення

від 30.04.2024 по справі 379/339/23

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 379/339/23

Номер провадження 2/404/1312/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Мохонько В.В.,

за участі секретаря - Галушко Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року представник позивача звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовом, яким просив стягнути із відповідача 23 296,85 грн. боргу за послуги теплопостачання, 1 174,73 грн. - 3% річних, 2 871,18 грн. - індекс інфляції та 2 684,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги мотивовано тим, що Комунальне підприємство «Теплоенергетик» відповідно до «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів від 21.08.2019 року № 830, Закону України «Про теплопостачання», та Закону України «Про житлово-комунальні послуги», надає споживачам послугу з централізованого теплопостачання.

Відповідач була споживачем централізованого теплопостачання в період з 01.04.2018 року по 01.05.2022 року за адресою АДРЕСА_1 .

Квартира належала відповідачу на підставі свідоцтва про право на спадину за законом, виданого 15.06.2022 року приватним нотаріусом Білоцерківського нотаріального округу Київської області, за реєстровим номером 703.

Вказує що 22.06.2022 року ОСОБА_1 здійснила продаж квартири, однак за даним приміщенням рахується борг.

Право вимоги заборгованості, яка виникла у відповідача перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» було відступлено КП «Теплоенергетик» на підставі договору про відступлення права вимоги від 20 вересня 2019 року № 20/09-19/1.

За період з квітня 2018 року по травень 2022 року включно відповідачу надавались послуги з централізованого теплопостачання за вказаною адресою, за яку сплачено не було. Станом на травень 2022 року за відповідачем рахується заборгованість перед позивачем за надані послуги в розмірі 23 296,85 грн.

Згідно ухвали судді Таращанського районного суду Київської області від 09.03.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

04.04.2023 року до Таращанського районного суду Київської області було надано відзив на позовну заяву, по якому відповідач просила відмовити в задоволенні позовних вимог та подала заяву про застосування строків позовної давності.

В свою чергу представником позивача 06.04.2023 року було надано відповідь на відзив.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 22.06.2023 року вказана цивільна справа передана на розгляд за підсудністю до Кіровського районного суду м. Кіровограда.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Мохонько В.В. для розгляду справи.

21.07.2023 року ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

В судове засідання представник позивача надала, через канцелярію суду, заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала.

Відповідач до суду не з`явилася, повідомлялась, направила на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення вимог, виходячи з наступного.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом ( ст. 81 ЦПК України).

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу.

Статтею 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» централізоване опалення віднесено до комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 9, п. 1 ч.2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Основними обов`язками споживача є, зокрема, своєчасне укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії; додержання вимог договору та нормативно-правових актів; забезпечення безпечної експлуатації систем теплопостачання.

Статтею 19 Закону України «Про теплопостачання», ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Судом встановлено, що на час виникнення спірних правовідносин власником квартири АДРЕСА_2 був ОСОБА_2 на праві власності зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а його спадкоємцем являється ОСОБА_1 .

Так, відповідач ОСОБА_1 була власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом, посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В., зареєстрованого в реєстрі № 703.

Згідно з договором купівлі-продажу від 22.06.2022 року посвідченого приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Мамченко А.А., ОСОБА_1 продала квартиру АДРЕСА_2 .

Відтак, відповідач була споживачем теплової енергії, що надавалась до вказаного житла постачальником - ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА».

Відповідно до інформації наданої позивачем в абонентній базі обліку за адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що свідчить про фактичні договірні відносини відповідача з Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради».

Згідно ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції другою стороною.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (сплатила суму коштів), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняття пропозиції.

Статтею 162 ЖК України передбачено, що плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

При цьому, відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Право вимоги заборгованості, яка виникла у ОСОБА_1 перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» було відступлено КП «Теплоенергетик» на підставі договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 року №20/09-19/1.

Згідно п.п. 1.1., 1.2 договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 року №20/09-19/1 ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» (первісний кредитор) відступає, а КП «Теплоенергетик» (новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором про надання послуг централізованого опалення, укладеними з фізичними особами - споживачами послуг централізованого опалення та за фактичними правовідносинами, які виникли між первісним кредитором та боржниками у зв`язку із наданням первісним кредитором послуг централізованого опалення боржникам.

Таким чином, відбулася заміна кредитора у зобов`язанні, зокрема КП «Теплоенергетик» є новим кредитором у фінансових правовідносинах з відповідачем.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В подальшому послуги з теплопостачання в опалювальні сезони в житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 надавались КП «Теплоенергетик».

Суд вважає, що між підприємством та споживачем ОСОБА_1 існують фактичні договірні відносини.

В порушення вимог ст.24 Закону України «Про теплопостачання», п. 1 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач договір на постачання теплової енергії з теплопостачальною організацією позивачем не укладено, однак підприємство вказані послуги з централізованого теплопостачання квартири надавало, а відповідач отримувала ці послуги.

На адресу відповідача підприємством було надано послугу з централізованого теплопостачання за період з квітня 2018 року по травень 2022 року, за яку сплачено не було, тому станом на травень 2022 року за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 23 296,85 грн.

При цьому, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 638/11034/15-ц від 10.12.2018 року.

Правовідносини, які склалися між сторонами у зв`язку з фактичними договірними відносинами щодо надання послуг з централізованого теплопостачання, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину чи не прийняти її.

Частина 5 цієї ж статті вказує, що незалежно від часу прийняття спадщини вона лежить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч.1 ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Як вбачається із матеріалів справи ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданим Таращанківським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області від 01.02.2018 року.

25.06.2022 року приватним нотаріусом Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Овраменко Л.В., видано свідоцтво про право на спадщину за законом, яке зареєстровано в реєстрі 703. Спадщина, на яку видано свідоцтво складається з: квартири АДРЕСА_2 , що належала померлому ОСОБА_2 на праві власності, зареєстрованому в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 03.06.2022 року за номером запису про право власності: 47002585, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2596183735040, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за індексним номером 302226737, виданим Реп`ях В.В. , державним реєстратором Приютівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області 07.06.2022 року.

За таких обставин, сума боргу, яка виникла у ОСОБА_2 має бути стягнута з його правонаступника - ОСОБА_1 як особи, що прийняла спадщину після смерті - ОСОБА_2 , оскільки вона не перевищує вартість майна одержаного у спадщину.

Разом з відзивом на позовну заяву 04.04.2023 року відповідач подала через канцелярію суду заяву про застосування до позовних вимог строку позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Представник КП «Теплоенергетик» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за період квітня 2018 року по травень 2022 року включно звернувся 07.03.2023 року.

Таким чином, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у стягненні заборгованості за період з квітня 2018 року по березень 2020 року включно в зв`язку зі спливом строку позовної давності, про що заявлено відповідачем.

За вказаного, до задоволення підлягають позовні вимоги за період з березня 2020 року по травень 2022 року включно у розмірі 12 315,57 грн.

Виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Частиною 2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частковому задоволенню підлягають і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних та інфляційних втрат за період з березня 2020 року по травень 2022 року у розмірі 803,28 грн. - 3% річних та 250,27 грн. - інфляційних втрат, оскільки у відповідності до вимог частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено частково, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру виходячи з такого розрахунку.

Загальна сума задоволених вимог позивача складає в розмірі 13 369,12 грн., тому з відповідача підлягає стягненню судовий збір на користь позивача в сумі 1 312,34 грн. (13 369,12 грн. х 100 % : 27 342,46 грн. х 2 684,00 грн.).

Згідно з положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

За змістом ч. 1, 2 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Пунктами 1, 2, 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Представником відповідача 04.04.2023 року у відзиві на позовну заяву зазначено, що витрати на надання правничої допомоги складають 10 000 грн., що підтверджується договором про надання правничої допомоги, ордером, копією свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю та копією квитанції.

Згідно з договору про надання правової допомоги від 28.03.2023 року ОСОБА_1 та адвокат Якименко Олег Васильович уклали договір про надання правничої допомоги та адвокат взяв на себе зобов`язання щодо представництва інтересів клієнта (позивача у цій справі) у судах під час здійснення цивільного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами на умовах, що визначаються додатками до даного договору.

Пунктом 3 договору визначено, що оплата за надання правничої допомоги у справі 379/339/23 за позовом КП «Теплоенергетик» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за отриману послугу з централізованого теплопостачання здійснюється замовником у вигляді фіксованої суми, ( не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу) та складає 10 000,00 грн.

Актом № 404/24/23 виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги адвокатом та детальний опис виконаних робіт (надання послу) від 30.03.2023 року визначено, що адвокатом були надані такі послуги: опрацювання нормативної бази, яка регулює дані правовідносини, підготування та направлення відзиву у справі № 379/339/23 за позовом КП «Теплоенергетик» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за отриману послугу централізованого теплопостачання, копіювання та відправлення поштовою кореспонденцією процесуальних документів, представництво інтересів замовника у суді в справі за № 379/339/23 за позовом КП «Теплоенергетик» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за отриману послугу з централізованого теплопостачання.

30.03.2023 року ОСОБА_1 згідно квитанції №40/23 про оплату витрат за надання правової допомоги оплатила гонорар в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до актуальної правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.06.2021 року в справі № 159/5837/19, від 7.07.2021 року в справі №308/11679/17 (провадження № 61-2463св20) витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.

Згідно ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Отже, ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 4 ст. 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно ч. 5 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з положеннями ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Так, ціна позову складає 27 342,46 грн., судом стягнуто 12 315,57 грн. боргу за послуги теплопостачання, 803,28 грн. - 3% річних, 250,27 грн. - індекс інфляції, відтак позов задоволено на 48,90 % (з округленням) та відмовлено на 51,10 %.

Тому сума витрат на правничу допомогу складає 5 110,00 грн (10 000,00 грн-розмір заявленої суми правничої х 51,10%).

При цьому, суд враховує заперечення представника позивача, зазначені у відповіді на відзив, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування правової допомоги.

Беручи до уваги час необхідний для виконання адвокатом, який надавав професійну правничу допомогу ОСОБА_1 , обсягу виконаних робіт, суд приходить до висновку про необхідність зменшення їх розміру до 2 000,00 грн.

З огляду на вищевикладене, виходячи з конкретних обставин справи та виконаної адвокатом роботи, суд вважає на необхідне стягнути з Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» 12 315,57 грн. боргу за послуги теплопостачання, 803,28 грн. - 3% річних, 250,27 грн. - індекс інфляції, а також сплачений судовий збір у розмірі 1 312,34 грн.

У задоволенні решти вимог -відмовити.

Стягнути із Комунального підприємства «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» на користь ОСОБА_1 2 000,00 грн. витрат понесених на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач: Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради», місцезнаходження: вул. С.Гришина,23/16, м. Кропивницький, код ЄДРПОУ 24153576;

відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне судове рішення складено 06.05.2024 року.

Суддя

Кіровського районного суду

м. Кіровограда Віталіна МОХОНЬКО