Ухвала

від 02.01.2024 по справі 758/9831/20

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/9831/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 січня 2024 року місто Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Кужелєвої Ю.В., розглянувши заяву представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувала цивільна справа №758/9831/20 за позовом приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 18.08.2022 року позов залишений без розгляду.

22.08.2022 року представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 (надалі за текстом - заявник) подано заяву про ухвалення додаткового рішення по зазначеній справі, до якої заявник вважала за належне додати документи, які є підтвердженням визначення розміру витрат на правничу допомогу і надала докази, які на її думку підтверджують розмір судових витрат (отримання правничої допомоги): копію договору про надання правничої (правової) допомоги від 29.06.2021 року з додатковою угодою до Договору від 30.06.2021, копію акту надання правничої (правової) допомоги № 1 від 10.08.2021, копію акту надання правничої (правової) допомоги № 2 від 19.08.2021, копію прибуткових касових ордерів № 4 від 10.08.2021, № 5 від 19.08.2021, детальний опис наданих правничих (правових) послуг адвокатом від 19.08.2022.

У судове засідання учасники процесу не з`явилися.

У відповідності до частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (надалі за текстом - ЦПК України) у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та долучені заявником додаткові докази, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3)судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Частиною першої статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як передбачено ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги підлягає доказуванню в суді.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження або інший розрахунковий документ). При цьому, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Окрім того, витрати на правничу допомогу відшкодовуються лише в тому випадку, якщо така допомога реально надавалася в справі тими особами, які одержали за це плату, та їх сплата підтверджується відповідними фінансово-розрахунковими документами.

Відтак, судом встановлено, що ні заявником, ні відповідачем по справі не надані належні, допустимі та переконливі докази (будь-які інші платіжні документи) у спосіб та порядку, визначеному ЦПК України, про оплату ОСОБА_1 ОСОБА_2 витрат за надану правову допомогу, що понесені по даній цивільній справі, що є обов`язковою умовою.

Більш того, суд звертає увагу, що Ухвалою суду у даній справі позовна заява залишена без розгляду, судом зазначається, що одне судове засідання у зазначені справі відбулося, відзиву представником відповідача не подавалося, а відтак, данні вимоги є такими, які не ґрунтуються на вимогах закону та є непідтвердженими, не співмірними.

Вирішуючи питання про стягнення даних витрат, суд виходить з того, що правові підстави для стягнення винагороди адвоката за надані послуги (гонорар успіху) мають підтверджуватися належними та допустимими доказами, а саме: договором про надання правової допомоги, письмовими документами про проведені розрахунки між сторонами договору. Проте, у цій справі такі докази заявник суду не надала, що позбавляє суд можливості встановити їх природу походження та реальність виплати.

Аналогічні позиції викладені в Постанові Верховного Суду від 18 грудня 2019 року № 522/17845/15-ц та Постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18.

Також, суд зазначає, що відповідно до змісту ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Нормами чинного законодавства України не визначено поняття «гонорар успіху».

При цьому, Європейський суду з прав людини, який у рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» тлумачить «гонорар успіху» як домовленість, згідно з якою клієнт зобов`язується виплатити адвокату як винагороду певний відсоток від присудженої йому судом грошової суми, якщо рішення буде на користь клієнта. Якщо такі угоди є юридично дійсними, то визначені суми підлягають сплаті клієнтом (§55). Водночас відшкодування судових витрат передбачає, що встановлена їх реальність, необхідність і, крім того, умова розумності їх розміру.

Враховуючи положення Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського співтовариства, застереження щодо pactum de quota litis, легальність та поширеність «гонорару успіху» в багатьох іноземних країнах, Рада адвокатів України роз`яснила, що адвокат має право отримувати «гонорар успіху» за надану правничу (правову) допомогу, розмір якого чинним законодавством не обмежений та визначається договором про надання правової допомоги між адвокатом та клієнтом, а також що адвокату не рекомендується заявляти в судовому порядку вимогу щодо відшкодування сплаченого йому «гонорару успіху» за надану правничу (правову) допомогу.

З урахуванням наведеного вище не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Отже, передбачений за домовленістю між відповідачем та адвокатом, обов`язок відповідача щодо сплати гонорару успіху не є обов`язковим для врахування під час вирішення судом питання щодо розподілу витрат понесених на правову допомогу та які пов`язані безпосередньо з розглядом справи, оскільки це виключно домовленість клієнта з адвокатом щодо погодження розміру винагороди адвокату за позитивний результат розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що вимоги заявника про відшкодування витрат на правничу допомогу в сумі 7 800 грн., що зазначені в заяві про ухвалення додаткового рішення, є необґрунтованими, оскільки не підтверджені належними доказами. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення таких витрат з позивача, а, відтак, у задоволенні заяви представника відповідача слід відмовити повністю.

Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 142, 246, 270, 258, 259, 264, 265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Швейне підприємство «Юність» до ОСОБА_1 , третя особа: Подільська районна у місті Києві державна адміністрація, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити;

Відповідно до ч. 5 ст. 270 ЦПК України додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені;

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя В. В. Гребенюк