Постанова

від 23.04.2024 по справі 636/4812/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 636/4812/19 Номер провадження 22-ц/814/207/24Головуючий у 1-й інстанції Оболєнська С.А. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Судді-доповідача: Дряниці Ю.В.

Суддів: Пилипчук Л.І., Чумак О.В.

Секретар: Чемерис А.К.

за участю: представника Координаційного центру з надання правової допомоги ОСОБА_1 , представника Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року та на ухвалу цього ж суду від 01 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся з позовом до Координаційного центру з надання правової допомоги та Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Із врахуванням уточнень та доповнень, позивач вказав, що відповідно до наказу від 08.10.2019 року № 431-к його було звільнено з посади заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, оскільки він допустив порушення трудової дисципліни у вигляді відсутності на робочому місці у період з 11 по 13 вересня 2019 року упродовж всього робочого дня.

В обґрунтування позову позивач вказує, що у оспорюваному ним наказі Координаційного центру з надання правової допомоги від 08.10.2019 року № 431-к, обґрунтовуючи притягнення його до дисциплінарної відповідальності за прогул, ніяким чином не встановлено, що у період з 11 по 13 вересня 2019 року він, перебуваючи у місті Києві за особистим запрошенням керівника Програми USAID «Нове правосуддя» ОСОБА_9 на триденному тренінгу для співробітників та партнерів вже створених в Україні громадських центрів сприяння доступу до правосуддя, а також для представників громад, які зацікавлені у створенні нових центрів сприяння доступу до правосуддя, як один з керівників Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги виконував покладену на нього за укладеним трудовим договором роботу, пов`язану із забезпеченням збору, узагальнення та поширення кращих практик надання безоплатної вторинної правової допомоги, а також забезпеченням збору інформації щодо підвищення кваліфікації адвокатів, які надають безоплатну вторинну правову допомогу, та працівників місцевого центру, яка входить до кола його обов`язків. Крім того, позивач зазначає, що звільнення відбулося в період його тимчасової непрацездатності.

За таких обставин позивач просив суд поновити його на роботі на посаді заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги та скасувати наказ від 08.10.2019 року № 431-к, стягнути заробітну платню за час вимушеного прогулу з розрахунку 443,75 грн. за кожен день вимушеного прогулу станом на день ухвалення рішення, стягнути витрати на придбання ліків під час лікування в сумі 1756 грн. 39 коп., стягнути заподіяну звільненням моральну шкоду в сумі 50 000 грн., допустити негайне виконання судового рішення в частині поновлення на роботі.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 01 листопада 2021 року у задоволенні клопотання позивача ОСОБА_3 про поновлення пропущеного процесуального строку на подання зауважень щодо протоколу судового засідання від 01 жовтня 2021 року у справі № 636/4812/19 за позовом ОСОБА_3 до Координаційного центру з надання правової допомоги, Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовлено.

Письмові зауваження позивача ОСОБА_3 щодо протоколу судового засідання від 01 жовтня 2021 року у справі № 636/4812/19 - залишено без розгляду.

Із вказаними судовими рішеннями не погодився позивач, оскарживши їх до суду апеляційної інстанції.

У доводах апеляційної скарги на рішення Чугуївського міського суду від 01.10.2021 року позивач вказує, що місцевий суд дійшов безпідставного висновку про доведеність підстав звільнення позивача, а саме допущення ним прогулу, оскільки фактична відсутність позивача на робочому місці не може безумовно свідчити про допущення ним прогулу. Позивач звертає увагу суду на те, що районним судом не враховано, що у період з 11.09.2019 по 13.09.2019 року позивач перебував на тренінгу для співробітників та партнерів вже створених в Україні громадських центрів сприяння доступу до правосуддя, тематика якого відповідає напрямку діяльності Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а отже він фактично виконував свої трудові обов`язки.

Також вказує на протиправність наказів від 28.05.2020 року №99-к та від 29.09.2021 року №272-к, якими на думку позивача до нього застосовано повторне дисциплінарне стягнення за один проступок.

У доводах апеляційної скарги на ухвалу місцевого суду позивач вказує, що суд безпідставно відмовив у поновленні строку на подачу зауважень щодо технічного запису судового засідання, оскільки позивач вважає, що ним пропущено визначений п`ятиденний строк з поважних причин, а саме неможливістю ознайомлення з матеріалами справи. При цьому вказує, що зауваження ним були подані на наступний день після отримання копії технічного запису, а отже в межах визначеного ст. 249 ЦПК України строку.

Представниками відповідачів подано відзиви на апеляційні скарги ОСОБА_3 , у доводах яких вважають судові рішення місцевого суду законними та обґрунтованими.

Звертають увагу суду на те, що участь позивача у тренінгу не була погоджена його керівником, а отже місцевий суд надав вірну правову оцінку обставинам, що маю значення для вирішення справи.

Розпорядженням Верховного Суду від 25 березня 2022 року №14/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду - Полтавському апеляційному суду.

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 24 березня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до судового розгляду.

В судове засідання ОСОБА_3 надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки він проходить курс лікування у Німеччині. При цьому, надані позивачем докази на підтвердження поважності причин неявки у судове засідання належним чином не засвідчені, складені німецькою мовою та позивачем не надано належним чином оформленого перекладу зазначених документів на українську мову, що позбавляє суд можливості дослідити та надати належну оцінку підставам та поважності неявки позивача у судове засідання, у тому числі і участі у режимі відеоконференції.

Колегія суддів приймає до уваги, що справа неодноразово призначалась до розгляду апеляційним судом, проте слухання відкладалось у зв`язку з клопотаннями позивача, так зокрема позивачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи 12.04.2023, 29.01.2024, 06.03.2024 та 23.04.2024.

Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається обов`язок добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Якщо суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін або їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, оскільки поважність причин неявки позивача судом апеляційної інстанції не може бути встановлена через подання неналежних доказів, позивач реалізував своє право на викладення відповідних аргументів в апеляційних скаргах та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), суд вважає за можливе провести розгляд справи у відсутність позивача.

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційних скарг з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, що наказом Координаційного центру з надання правової допомоги від 02.06.2016 № 153-к «Про призначення ОСОБА_4 » позивача було призначено з «06» червня 2016 року на посаду заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з тримісячним строком випробування та посадовим окладом відповідно до штатного розпису.

Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, затверджених загальними зборами трудового колективу Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги протоколом № 1 від 01 серпня 2016 року та в.о. директора ОСОБА_3 в місцевому центрі встановлені наступні час початку і закінчення роботи, перерви для відпочинку і харчування:

Робочі дні: Понеділок-П`ятниця

Початок роботи : 09.00 Перерва: 13.00-14.00 Закінчення роботи: 18.00

Судом встановлено, що з даними правилами заступник директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 був ознайомлений, про що свідчать його власноручно здійснені підписи на першій та восьмій сторінках зазначеного документу.

Встановлено, що в період з 11 по 13 вересня 2019 року заступник директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 був відсутнім на робочому місці без поважних причин.

Даний факт підтверджується, зокрема актом про відсутність на роботі, складеним 11 вересня 2019 року о 18 год. 00 хв. заступником начальника відділу право просвітництва та надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_5 , головним спеціалістом відділу право просвітництва та надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_6 та головним спеціалістом відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з її надавачами ОСОБА_7 , відповідно до змісту якого 11 вересня 2019 року ОСОБА_3 був відсутнім на роботі без поважних причин з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. продовж робочого дня.

12 вересня 2019 року о 18 год. 00 хв. виконуючий обов`язки директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_8 , заступник начальника відділу право просвітництва та надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_5 , головний спеціаліст відділу право просвітництва та надання безоплатної правової допомоги ОСОБА_6 та головний спеціаліст відділу організації надання безоплатної вторинної правової допомоги та роботи з її надавачами ОСОБА_7 також склали Акт про відсутність на роботі ОСОБА_3 , відповідно до змісту якого 12 вересня 2019 року ОСОБА_3 був відсутнім на роботі без поважних причин з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. продовж робочого дня.

13 вересня 2019 року о 18 год. 00 хв. ті ж самі особи склали Акт про відсутність на роботі, відповідно до змісту якого 13 вересня 2019 року ОСОБА_3 був відсутнім на роботі без поважних причин з 09 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв. продовж робочого дня.

Із усіма вказаними вище Актами про відсутність на роботі позивач ОСОБА_3 особисто був ознайомлений 16 вересня 2019 року, про що свідчать його власноручно здійснені підписи на кожному із них.

У свою чергу, усі зібрані за фактом прогулу заступника директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 в період з 11 по 13 вересня 2019 року письмові документи 16 вересня 2019 року для відома були направлені до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях.

Отримавши вказані письмові документи, 17 вересня 2019 року директор Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях ОСОБА_10 скерував їх до Координаційного центру з надання правової допомоги задля вирішення питання щодо застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_3

20 вересня 2019 року ОСОБА_3 надав письмові пояснення стосовно обставин справи, в яких не заперечував факт відсутності на робочому місці в період часу з 11 по 13 вересня 2019 року та зазначив, що він дійсно в цей час перебував у місті Києві на тренінгу для співробітників та партнерів вже створених в Україні громадських центрів сприяння доступу до правосуддя, а також для працівників громад, які зацікавлені у створенні нових центрів сприяння доступу до правосуддя.

У вказаних письмових поясненнях ОСОБА_3 не заперечив той факт, що він самовільно, без будь-якого попередження свого безпосереднього керівника та/або керівництва, яке було оформлено в установленому законом порядку, залишив своє робоче місце і був відсутній без поважних причин впродовж трьох робочих днів.

Після дослідження усіх документів, що стосувалися обставин відсутності позивача на робочому місці, Координаційний центр з надання правової допомоги дійшов висновку про те, що заступник директора Чугуївського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги ОСОБА_3 , будучи без поважних на те причин відсутнім на робочому місці впродовж трьох робочих днів, порушив трудову дисципліну, що є підставою для застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення.

При цьому, вирішуючи питання про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності за прогул, відповідачем Координаційним центром з надання правової допомоги було встановлено, що ОСОБА_3 , не отримавши погодження від свого безпосереднього керівника - в. о. директора ОСОБА_8 на участь у тренінгу у період з 11 по 13 вересня 2019 року, що проходив у місті Києві, самовільно залишив робоче місце без поважних причин.

Судом першої інстанції встановлено, що докази отримання позивачем необхідного погодження або доручення для відбуття у відрядження від свого безпосереднього керівника відсутні. Крім цього, позивач визнав відсутність офіційного оформлення (наказом) відрядження.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий суд дійшов висновку, що звільнення позивача з ініціативи роботодавця відбулося з дотриманням процедури, визначеної для цього КЗпП України, а тому правові підстави для визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача та поновлення позивача на роботі відсутні.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

За правилами ст. 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

У п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" судам роз`яснено, що при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин.

Прогул, під яким розуміється відсутність на робочому місці без поважних причин більше трьох годин протягом робочого дня, за своєю правовою природою є порушенням трудової дисципліни (дисциплінарним проступком), під яким варто розуміти невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 22, 24 Постанови від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилось порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3, 4, 7, 8 ч. 1 ст. 40, п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Отже, визначальними факторами для вирішення питання про законність звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавство не містить вичерпного переліку поважних причин відсутності на роботі, тому в кожному випадку оцінка поважності причини відсутності на роботі дається, виходячи з конкретних обставин. Вочевидь, поважними причинами мають бути об`єктивні обставини, які безумовно перешкоджали працівнику з`явитися на роботу і не могли бути ним усунуті.

Позивач не заперечував факт відсутності його на робочому місці в зазначені дати, мотивуючи поважність такої відсутності участю у період з 11 по 13 вересня 2019 року у триденному тренінгу для співробітників та партнерів вже створених в Україні громадських центрів сприяння доступу до правосуддя, а також для представників громад, які зацікавлені у створенні нових центрів сприяння доступу до правосуддя за запрошенням керівника Програми USAID «Нове правосуддя» ОСОБА_9.

Проте, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, колегія суддів доходить висновку про те, що позивачем не доведено поважних причин відсутності на робочому місці з 11.09.2019 року по 13.09.2019 року включно, оскільки його участь у зазначеному тренінгу не була погоджена його безпосереднім керівником, робоче місце позивач залишив самовільно.

Основним критерієм віднесення причин відсутності працівника на роботі до поважних є наявність об`єктивних, незалежних від волі самого працівника обставин, які повністю виключають вину працівника. У даному випадку колегія суддів доходить висновку, що дії позивача носили суб`єктивний, залежний від його волі характер.

Отже участь позивача у вищевказаному тренінгу не є поважною причиною відсутності його на робочому місці, а тому були підстави його звільнення з роботи на підставі за пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП.

Колегія суддів зауважує, що з наказу №431-к від 08.10.2019 року Координаційного центру з надання правової допомоги вбачається, що на звернення ОСОБА_3 до керівництва з приводу участі у заході йому було роз`яснено право взяти частину щорічної основної відпустки або відпустку без збереження заробітної плати для участі у тренінгу, на що позивач відповів відмовою. (т. 1 а.с.139-141)

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обставин, встановлених місцевим судом, а саме: відсутність погодження з боку керівництва його участі у тренінгу, позивач не спростував.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків районного суду не спростовують та зводяться до незгоди апелянта з рішенням суду та переоцінки доказів на власну користь.

Посилання апелянта на те, що участь у тренінгу відповідає його посадовим обов`язкам колегія суддів не приймає, оскільки зазначені твердження ґрунтуються на припущеннях позивача.

Враховуючи, що апеляційна скарга містить доводи, які є аналогічними за своїм змістом позиції позивача, якій суд першої інстанції надав вірну правову оцінку, колегія суддів не вбачає за необхідне надавати обґрунтування кожному з доводів скарги, що узгоджується з усталеною практикою ЕСПЛ, зокрема при розгляді справи «Серявін та інші проти України».

Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення може бути різною в залежності від характеру рішення.

За вказаних обставин, враховуючи, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Щодо доводів апеляційної скарги на ухвалу Чугуївського районного суду Харківської області колегія суддів вважає їх необґрунтованими.

Згідно ч. 1, ч. 3 ст. 249 ЦПК України, учасники справи мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, протоколом судового засідання та протягом п`яти днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. У разі пропуску строку подання зауважень і відсутності підстав для його поновлення головуючий залишає їх без розгляду.

Залишаючи без розгляду письмові зауваження ОСОБА_3 на протокол судового засідання від 01.10.2021 року, місцевий суд встановив, що позивач не надав належних та допустимих доказів в обґрунтування неможливості звернення до суду із зауваженнями щодо цього протоколу у межах строку, визначеного положеннями ч. 1 ст. 249 ЦПК України.

Згідно статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Місцевим судом встановлено, що 01 жовтня 2021 року судом у справі проголошено скорочене судове рішення. Під час розгляду справи у судовому засіданні позивач брав участь, проте не був присутній під час проголошення вступної та резолютивної частин судового рішення.

07 жовтня 2021 року позивач отримав копію повного тексту рішення від 01 жовтня 2021 року, що підтверджується зворотнім повідомленням, яке міститься в матеріалах справи /т.3 а.с.171/.

З матеріалів справи вбачається, що позивач правом на ознайомлення із матеріалами справи № 636/4812/19 разом із протоколом судового засідання скористався лише 15 жовтня 2021 року направивши до суду відповідне клопотання на електронну пошту суду, яке зареєстровано 18 жовтня 2021 року 09:31:02 під вхідним номером документу 20254/21-Вх. /т.3 а.с. 174,180/.

Відповідно до резолюції голови суду від 22.10.2021 року, справу для ознайомлення надано позивачу 26 жовтня 2021 року /т.3 а.с. 180/. Із письмовими зауваженнями щодо протоколу судового засідання від 01 жовтня 2021 року позивач звернувся до суду 27 жовтня 2021 року, тобто поза межами строку, установленого ч. 1 ст. 249 ЦПК України.

Доказів того, що позивач мав якісь перешкоди для звернення до суду з зауваженнями на технічний запис судового засідання та протоколу судового засідання у строк, визначений ст. 249 ЦПК України матеріали справи не містять. Не знайшли свого підтвердження також доводи апеляційної скарги про те, що позивач зміг ознайомитись з протоколом і технічним записом судового засідання тільки після численних звернень до канцелярії суду та безпосереднього до голови суду, оскільки матеріали справи містять лише одне клопотання позивача про надання справи для ознайомлення від 15.10.2021 року, тобто поданого через вісім днів після отримання ним повного тексту рішення суду.

Обставин, встановлених місцевим судом позивач у доводах апеляційної скарги на ухвалу суду від 01.11.2021 року не спростував.

Отже, з наведеного слідує, що районний суд дійшов вірного висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на подачу зауважень на технічний запис та протокол судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належним їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Наведене вище свідчить про те, що доводи апеляційних скарг позивача є необґрунтованими, підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні, а тому апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 01 жовтня 2021 року та ухвалу цього ж суду від 01 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: Ю.В. Дряниця

Судді: Л.І. Пилипчук

О.В. Чумак