Рішення

від 25.04.2024 по справі 160/32132/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року Справа № 160/32132/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНеклеса О.М. за участі секретаря судового засіданняКомарової В.В. за участі: представника позивача представника відповідача Сірооченка А.В. Пашко Є.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (далі - позивач, ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ») звернулось до суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі відповідач, ГУ ДПС у Дніпропетровській області), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення - рішення № 0235940712 від 21.08.2023 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096">03742096).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 04 лютого 2022 року, посадовими особами відповідача складений Акт «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» № 374/04-36-07-18/03742096">03742096 на підставі якого 21.08.2023 року, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0235940712, де зазначено про порушення п. 44.1 ст. 44 п. 198.1, п. 198.3 п. 198.6, ст.198 Податкового кодексу України та збільшено позивачу суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 148 775 гривень. З винесеним податковим повідомленням - рішенням позивач не погоджується, вважає його протиправним та такими, що підлягає скасуванню в повному обсязі, як таке, що порушує права та охоронювані законами України інтереси. Позивач наголошував на тому, що відповідач посилається на внесення ТОВ НВП «ТОП» до переліку ризикових згідно з п. 6 Критеріїв ризиковості Постанови № 1165 рішенням від 27.08.2020 № 24059. Однак, на момент здійснення господарських операцій - березень, квітень 2019 року - ТОВ НВП «ТОП» не було внесено до вказано переліку. Зображена в Акті, Листі, та Рішенні, схема руху ТМЦ не ґрунтується на належних та допустимих доказах, оскільки відсутні результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку ТОВ НВП «ТОП» та ТОВ «Дівайн Індастрі». Також зауважив, що перевіряючими не вірно вказано про відсутність сертифікатів якості від виробника «Добавка органічна ( ТУ У20.1-31370953-002)», оскільки він є в наявності, був в наявності, на момент перевірки, та додатково надавався до заперечень на Акт перевірки, та до Скарги. Щодо добавки органічної «ТРИВКО» (ТУУ 20.1 31370953-002) позивач повідомив, що державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295, - не потрібна, оскільки цей продукт не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних. Щодо кримінальних проваджень, в яких фігурантом є ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко»» позивач повідомив, що на сьогоднішній день з моменту порушення першого кримінального провадження пройшло - 8 років, а з моменту останнього - 3 роки і до цього часу, слідством не встановлені конкретні особи їх посади та нікому не пред`явлена підозра у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. Окремо позивач наголошував на принципі індивідуального характеру юридичної відповідальності особи та презумпції правомірності вчинених підприємствами правочинів. Зауважив, що надані ним первинні документи повністю підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Позовна заява не відповідала вимогамст.161 КАС України, тому ухвалою суду від 11.12.2023 року була залишена без руху, з наданням строку для усунення недоліків. На виконання ухвали суду позивач виправив вказані недоліки, згідно заяви від 19.12.2023р. вх.№108040/23.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.12.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі, справа призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання було призначено на 25 січня 2024 року о 10:30.

11.01.2024 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він зазначає про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, а тому просить у задоволенні позову відмовити. Відзив обґрунтовано тим, що проведеною перевіркою встановлено здійснення придбання добавки органічної та добавки органічної (ТУУ 20.1-31370953-002). Зазначені ТМЦ придбано всього на суму 15 114 120,00 грн. (в тому числі ПДВ - 2 519 020,00 грн.) у наступних СГ: ТОВ НВП «ТОП» (код ЄДРПОУ 33770004) за період березень-квітень 2019 року придбано Добавка органічна (ТУ У 20.1-31370953-002) всього на суму 5 268 120,00 грн., в т.ч. ПДВ - 878 020,00 грн.; ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» (код ЄДРПОУ 31370953) за період червень, липень,вересень 2018 року придбано Добавка органічна всього на суму 9 846 000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 1 641 000,00 грн. Згідно даних Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про порушення кримінальних проваджень: від 29.03.2016 №42016000000000866 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених за ч.3 ст.209 КК України по якому проходять ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», ТОВ «Ампер-Груп»; від 26.06.2020 №32020100000000371 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1; ч.2 ст.212 КК України, в рамках якого досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, підписали документи щодо проведення державної реєстрації певного переліку СГ (в т.ч. ТОВ «Дівайн Індастрі»), при цьому внесли до них завідомо неправдиві відомості. Також, в результаті проведення негласних слідчих (розшукових) дій встановлено групу осіб, які причетні до діяльності транзитно-конвертаційного центру, ОСОБА_1 - організатор транзитно-конвертаційного центру та є засновником, директором та бухгалтером певних СГ (в т.ч. ТОВ «Завод біодобрив «Тривко»); від 11.07.2019 №62019080000000313 за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» кримінальних правопорушень передбачених за ч.3 ст.212, ч.З ст.212 КК України, а саме проведенням безтоварних операцій в частині придбання легкових та вантажних автомобілів; від 29.10.2019 №12019000000001021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме здійснення ТОВ «Дівайн Індастрі» та ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» фіктивних операцій з придбання товарів без їх реального постачання, з метою штучного збільшення витрат. Також контролюючи органом встановлено, що відповідно до ст.1 Закону України «Про пестициди і агрохімікати» вказані вище товари віднесено до категорії агрохімікатів. Згідно з ст. 4 Закону забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Водночас, відомості про добрива з кодом УКТ ЗЕД 3101000000 виробництва ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» у Державному реєстрі пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, розміщеного на сайті Міністерства енергетики та захисту довкілля України - відсутні. Таким чином, ТОВ «Дівайн Індастрі» та ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», в порушення вимог Закону України «Про пестициди і агрохімікати», здійснили реалізацію незареєстрованих добрив на адреси інших СГ. Враховуючи вищевикладене, на думку відповідача, неможливо підтвердити реальність фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «НВК «ТОП» за період березень-квітень 2019 р. та ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» за період червень, липень, вересень 2018 р. в частині придбання товару Добавка органічна (ТУ У 20.1-31370953-002) код УКТЗЕД 3101000000. Отже, надані до перевірки видаткові накладні виписані TOB «НВК «ТОП» за період березень-квітень 2019р. та ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» за період червень, липень, вересень 2018р, в адресу ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» не можуть вважатися первинними документами, на підставі яких можна формувати показники податкової звітності, що у свою чергу, виключає можливість подальшого використання товарів у діяльності товариства.

18.01.2024 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що відповідач не спростовує доводи позовної заяви, а додані відповідачем докази підтверджують безпідставність притягнення позивача до фінансових відповідальності та протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Наголошував на тому, що державна реєстрація добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295, - не потрібна, оскільки цей продукт не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних. Використання у чистому виді добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) не можливо. Позивач вказану органічну добавку в чистому виді не використовував, а використовував сумісно з органічними добривами та іншими агрохімікатами, про що вказано в запереченні на акт перевірки, скарзі та позовній заяві, а також підтверджується доданими до позовної заяви Актами. Лист Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України № 12-вих/88-20 від 08.01.2020 року, додатково свідчить, що використана позивачем придбана добавка органічна ( ТУ У20.1-31370953-002) не є добривом, пестицидом, агрохімікатом. Протокол огляду від 26 грудня 2019 року, підтверджує виробництво добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) - ТОВ «ЗАВОД БІОДОБРИВ «ТРИВКО» та наявності Сертифікату якості «Добавка органічна. Технічні умови» (по ТУ У 20.1 31370953-002), в якому на 3 сторінці, вказано про розміщення зазначеного сертифікату в мережі Інтернет. Окрім того, лише Акт перевірки є єдиним документом який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати - абз. 2 п. 86.1 ст. 86 ПК України. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Підготовче засідання призначене на 25.01.2024 року, було знято з розгляду, у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному. Наступне підготовче засідання було призначено на 26.02.2024 року о 13:30.

26.02.2024 року термін підготовчого засідання було продовжено на 1 місяць, оголошено перерву до 21.03.2024 року на 10:30.

21.03.2024 року у підготовчому судовому засідання оголошено перерву до 18.04.2024 року на 13:30.

21.03.2024 року суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 21.03.2024 року.

В судовому засіданні 21.03.2024 року було оголошено перерву до 18.04.2024 року

18.04.2024 року судове засідання не відбулося у зв`язку з відсутністю електропостачання у приміщенні суду.

25.04.2024 року представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, заслухавши пояснення учасників справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у період з 15.12.2021 року по 28.01.2022 року посадовими особами Головного управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі направлень, відповідно до пункту пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст. 75, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77 Податкового кодексу України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, Постанови КМУ від 03.02.2021 №89 «Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок», наказу ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 26.11.2021 №5761-п була проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» за період діяльності 01.01.2017 року по 31.12.2020 року, з метою здійснення контролю за додержанням вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи ДПС, правильністю обчислення, зборів та інших платежів, установлених законодавством, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки.

За результатами планової виїзної документальної перевірки, 04.02.2022 року посадові особи відповідача склали Акт про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» № 374/04-36-07-18/03742096">03742096, у висновках якого зазначили про встановлені порушення позивачем:

- п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10 №2755-VI (із змінами та доповненнями) підприємством неправомірне заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 519 020,00 грн., в тому числі за червень 2018 року в сумі 501 000,00 грн., за липень 2018 року в сумі 600 000,00 грн., за вересень 2018 року в сумі 422 932,00, за жовтень 2018 року в сумі 117 068,00 грн., за березень 2019 року в сумі 96 495,00 грн., за квітень 2019 року в сумі 648 490,00 грн., за березень 2020 року в сумі 99 469,00 грн. та за квітень 2020 року в сумі 33 566,00 грн.;

- пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та, «а» п. 176.2 ст. 176 ПК України, донараховано ПДФО за 12.2017 р. - 5 124.50 грн. та за 12.2018р. - 2 381.34 грн. Разом 7 505.84 грн.;

- пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 та, «а» п. 176.2 ст. 176, пп. 1.2 п. 161 підрозділу 10 розділу XX Кодексу Податкового кодексу України, донараховано ПДФО в розмірі 625,49 грн., в т.ч. по періодах: грудень 2017 - 427,04 грн.; грудень 2018 - 198,45 грн.;

- абз. «б» п. 176.2 ст.176 ПКУ, порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року за № 4, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2015 за №11 1/26556, в редакції наказу Мінфіну від 15.12.2020 № 773, а саме подання податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податку і сум утриманого з них з недостовірними відомостями, не відображений дохід фізичним особам за 4 кв. 2017р. в розмірі - 5 124,50 грн., за 4 кв. 2018р. в розмірі 2 381,34 грн. за ознакою доходу 127, що призвело до зменшення податкових зобов`язань платника податку.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки № 374/04-36-07-18/03742096">03742096 від 04.02.2022 року позивач надіслав на адресу відповідача заперечення на акт перевірки.

Листом ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 04.08.2023 року №54021/6/04-36-07-12 позивача повідомлено, що висновки акту перевірки є правомірними, обґрунтованими та такими, що відповідають нормам чинного законодавства.

21.08.2023 року, на підставі висновків акта перевірки № 374/04-36-07-18/03742096">03742096 від 04.02.2022 року, відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0235940712, яким згідно з пп.54.3.2 п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123, п.521 підрозділу ХХ Податкового кодексу України та набранням чинності з 01.08.2023 року Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України» від 30.06.2023 року №3219-ІХ, відповідно до пп.69.21, 69.9 п.69 підрозділу ХХ Податкового кодексу України, ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 3 148 775,00 грн., з яких сума грошового зобов`язання за податковим зобов`язанням 2 519 020,00 грн.,

сума грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 629 755,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням - рішенням № 0235940712 від 21.08.2023 року, позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою.

Рішенням Державної податкової служби України від 02.11.2023 року №32880/6/99-00-06-01-01-06 податкове повідомлення - рішення № 0235940712 від 21.08.2023 року залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Позивач вважає податкове повідомлення - рішення № 0235940712 від 21.08.2023 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ», протиправним та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 68 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до пункту198.1статті198 Податкового кодексу України (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом198.2статті198 Податкового кодексу Українивизначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом198.6статті198 Податкового кодексу Українине відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладнихподатковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтвердженімитними деклараціями(тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченимипунктом 201.11статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до пункту 200.1 статті200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті200 Податкового кодексу України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно допункту 200-1.3статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до частини 5 статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За визначеннямстатті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 року №996-ХІV (далі Закон №996) (тут і надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини 1статті 9 Закону №996-XIVпідставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Як визначено у підпункті14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності достатті 1 Закону №996-XIVгосподарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

З вищевикладених норм права випливає висновок, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Отже, для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку, суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами з наведеними контрагентами.

Поряд з цим, окрім мінімально необхідних згідно податкового законодавства документів суд має перевірити й інші документи та обставини, які мають підтвердити реальність виконання спірних операцій, що відображені в податковому обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 червня 2018 року, між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» (Постачальник), укладено договір купівлі продажу №2006, за яким Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором, згідно узгоджених Сторонами Специфікацій, що є невід`ємною частиною цього договору, поставити - добавку органічну (Технічні умови: ТУ У 20.1-31370953-002), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Додатковою угодою №1 від 20.06.2018 року сторони погодили п.4.3 Договору поставки у такій редакції: «Тара (упаковка) Товару повинна забезпечити його схоронність під час зберігання чи транспортування. Тара (упаковка) = євро куб. Євро куб є тарою зворотною, тобто такою, що підлягає поверненню Покупцем Постачальнику. Права власності на євро куби за даним Договором Покупець не набуває».

За Специфікацією №1 від 20.06.2018 року позивач отримав добавку органічну ( ТУ У 20.1-31370953-002) у кількості 8,35 метрів кубічних в Євро кубі на 3 006 000 гривень з ПДВ.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 42 від 27.06.2018 року та товарно - транспортною накладною №42 від 27.06.2018 року.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» складено і зареєстровано податкові накладні №3 від 27.06.2018 року, №4 від 27.06.2018 року, №5 від 27.06.2018 року, про що свідчать електронні квитанції про прийняття. Копії податкових накладних та електронних квитанцій про прийняття містяться в матеріалах справи.

За Специфікацією № 2 від 03.07.18 року позивач отримав добавку органічну ( ТУ У20.1-31370953-002) у кількості 10 метрів кубічних в Євро кубі на 3 600 000 гривень з ПДВ

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 44 від 03.07.2018 року, видатковою накладною № 57 від 03.07.2018 року та товарно - транспортною накладною №44 від 27.06.2018 року.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» складено та зареєстровано податкові накладні №6 від 03.07.2018 року, №7 від 03.07.2018 року, про що свідчать електронні квитанції про прийняття. Копії податкових накладних та електронних квитанцій про прийняття містяться в матеріалах справи.

За Специфікацією № 3 від 20.09.18 року позивач отримав добавку органічну ( ТУ У20.1-31370953-002)у кількості 9 метрів кубічних в Євро кубі на 3 240 000 гривень з ПДВ.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 82 від 20.09.2018 року, та видатковою накладною № 83 від 20.09.2018 року та товарно транспортною накладною №82 від 20.09.2018 року.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» складено та зареєстровано податкові накладні №18 від 20.09.2018 року, №19 від 20.09.2018 року, про що свідчать електронні квитанції про прийняття. Копії податкових накладних та електронних квитанцій про прийняття містяться в матеріалах справи.

Накладною на поворотну тару №82/1 від 20.09.2018 року повернуто поворотну тару - Євро куб.

ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» проведено повний безготівковий розрахунок за отриманий товар, що підтверджується банківськими платіжними дорученнями/інструкціями та довідками банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

На сторінці 8 Акту перевірки перевіряючими зазначено, що ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Київській області; стан платника платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності виробництво добрив і азотних сполук. Згідно звіту 20-ОПП підприємство має наступні об`єкти оподаткування: 8 корівників, 1 ветеринарну аптеку, 3 земельні ділянки, 3 офіси, 1 паливно - заправний комплекс, 11 автомобілів, 4 автопричепи, 1 автоцистерну, 1 склад, завод трактор колісний. Кількість працюючих на період здійснення взаємовідносин - 21 особа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 01 лютого 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія «ТОП» (Продавець) було укладено договір поставки №АР/2019 від 01 лютого 2019 року, за яким Продавець зобов`язується передати у власність Покупцю (товарно - матеріальні цінності) іменовані надалі «Товар», а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити цей «Товар» на умовах цього Договору. Найменування, ціна і кількість товару визначається у додатках (специфікаціях) до цього договору, які складаються на кожну партію товару і є невід`ємною частиною цього Договору.

За пунктом 4.1. Договору, перехід права власності та ризиків відбувається після підписання накладної, специфікації які є підтвердженням факту поставки.

За Специфікацією від 01 березня 2019 року (Додаток 6б) до Договору поставки №АР/2019 від 01 лютого 2019 року позивач отримав добавку органічну ( ТУ У20.1-31370953-002) у кількості 1,6 метрів кубічних вартістю 589 440 гривень з ПДВ.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 307 від 31.03.2019 року та товарно - транспортною накладною № Р307 від 31 березня 2019 року.

Також, ТОВ «Науково виробнича компанія «ТОП» складено та зареєстровано податкову накладну №134 від 31.03.2019 року, про що свідчить електронна квитанція про прийняття. Копії податкової накладної та електронної квитанції про прийняття містяться в матеріалах справи.

За Специфікацією від 30 квітня 2019 року (Додаток 7б) до Договору поставки № АР/2019 від 01 лютого 2019 року позивач отримав добавку органічну ( ТУ У 20.1-31370953-002) у кількості 12,7 метрів кубічних вартістю 4 678 680 гривень з ПДВ.

Факт отримання товару підтверджується видатковою накладною № 457 від 30.04.2019 року та товарно - транспортною накладною № Р457 від 30 квітня 2019 року.

Також, ТОВ «Науково виробнича компанія «ТОП» складено та зареєстровано податкову накладну №211 від 30.04.2019 року, про що свідчить електронна квитанція про прийняття. Копії податкової накладної та електронної квитанції про прийняття містяться в матеріалах справи.

ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» проведено повний безготівковий розрахунок за отриманий товар, що підтверджується відповідними банківськими інструкціями та довідкою банку, копії яких містяться в матеріалах справи.

На сторінках 6-7 Акту перевірки перевіряючими зазначено, що ТОВ «НВП «ТОП» перебуває на обліку в ГУ ДПС у Донецькій області, стан платника платник податків за основним місцем обліку; основний вид діяльності оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин; кількість працюючих на період здійснення взаємовідносин 11 осіб.

Договір перевезення №15 ап від 01 червня 2018 року, укладений між ПрАТ «Новомосковське РВП «Агротехсервіс» (Перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (Замовник), у сукупності з товарно- транспортними накладними, підтверджують перевезення та отримання позивачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко» (далі ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко») та Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково виробнича компанія «ТОП» (далі - ТОВ НВП «ТОП») добавки органічної ( ТУ У20.1-31370953-002) у кількості передбаченій укладеними договорами та специфікаціями.

За надані послуги з перевезення вантажів було здійснено розрахунки, що підтверджується банківськими дорученнями/інструкціями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2018 року (4- сг) та звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року (4- сг), копії яких містяться в матеріалах справи, підтверджують наявність у власності та користуванні ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» в 2018 році 3 533,57 га сільськогосподарських угідь, з яких 3 124,57 га рілля, а в 2019 році - 3 581,29 га сільськогосподарських угідь, з яких 3 125,31 га рілля.

На вказаних сільськогосподарських угіддях у 2018-2019 роках було вирощено врожай сільськогосподарських культур, що підтверджується звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (статистична форма №29-сг) за 2018 рік та звітом про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід і винограду (статистична форма №29-сг) за 2019 рік, копії яких містяться в матеріалах справи.

Внесення органічної добавки під озиму пшеницю (під врожай 2019 року) проводилось разом з добривом КАС-32. Внесення органічної добавки під озимий ріпак відбувалося в період вегетації сумісно з фунгіцидною та інсектицидною обробкою. Наведені обставини підтверджуються Актом (за формою № 118) № 3 від 29.10.2018 року про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ», копія якого міститься в матеріалах справи.

З вищевикладеного випливає, що органічна добавка «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) отримана від ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» була сумісно використана з органічними добривами та іншими агрохімікатами в 2018 році.

Органічна добавка «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002), що отримана від ТОВ НВП «ТОП» також була використана позивачем сумісно з органічними добривами та іншими агрохімікатами в 2019 році- під посіви озимої пшениці, під кукурудзу та під обробку ріпака. Вказане підтверджується Актами (за формою № 118) №1 та №2 від 12.06.2019 року про використання мінеральних, органічних та бактеріальних добрив, отрутохімікатів та гербіцидів ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ», копії яких містяться в матеріалах справи.

Встановлені під час розгляду обставини, в сукупності з наявними в матеріалах справи доказами, на думку суду, підтверджують реальність фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» з ТОВ НВП «ТОП» та ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» щодо придбання та подальшого використання добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) для вирощування сільськогосподарських культур ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ».

Щодо виявлених під час перевірки обставин, на підставі яких контролюючий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та неправомірне заниження податку на додану вартість всього в сумі 2 519 020,00 грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акта перевірки, під час перевірки відповідачем було встановлено, що ТОВ НВП «ТОП» внесено до переліку ризикових згідно з п. 6 Критеріїв ризиковості Постанови № 1165 рішенням від 27.08.2020 № 24059.

Однак, на момент здійснення господарських операцій - березень, квітень 2019 року - ТОВ НВП «ТОП» не було внесено до вказано переліку, отже наведені обставини не впливають на реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ НВП «ТОП» у період, який перевірявся.

Зображена в Акті перевірки схема руху ТМЦ (ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» -ТОВ «Дівайн Індастрі»- ТОВ НВК «ТОП»-ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ»), на думку суду, не ґрунтується на належних та допустимих доказах, оскільки відсутні результати перевірки дотримання вимог податкового законодавства з боку ТОВ НВП «ТОП» та ТОВ «Дівайн Індастрі».

Зазначення в Акті перевірки інформації про відсутність з червня 2020 року фінансово - господарської діяльності ТОВ НВП «ТОП», не має відношення до спірних правовідносин та не може впливати на прийняття рішень за результатами розгляду акту перевірки позивача, оскільки в 2020 році між Товариством з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» та ТОВ НВП «ТОП» господарські взаємовідносини були відсутні (договір укладено у 2019 році та поставка товару відбулась також у 2019 році), що підтверджується наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.

Доводи відповідача про порушення умов Договору АР/2019 від 01.02.2019 року, з огляду на відсутність у ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» сертифікатів якості від виробника на «Добавку органічну (ТУ У20.1-31370953-002)», спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що копію Сертифіката якості від виробника «Добавка органічна (ТУ У20.1-31370953-002) - Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод Біодобрив «Тривко», позивач надав разом з позовною заявою. При цьому, позивач стверджує, що сертифікат якості був наявний у нього на момент проведення перевірки, а також додатково копія сертифіката надавалась разом із запереченнями на акт первірки.

З листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 14.08.2023 року «Про результати розгляду заперечень» вбачається, що до заперечень на акт перевірки позивачем було надано належним чином завірену копію сертифіката якості «Добавка органічна.ТУ ».

Разом з відзивом на позовну заяву відповідач також надав суду копію сертифіката якості «Добавка органічна. Технічні умови» (по ТУ У 20.1-31370953-002).

Наведені обставини та наявні в матеріалах справи докази підтверджують доводи позивача про наявність у нього сертифікату якості від виробника «Добавку органічну (ТУ У20.1-31370953-002), а тому доводи відповідача про порушення умов Договору АР/2019 від 01.02.2019 року через відсутність сертифікату якості від виробника «Добавка органічна (ТУ У20.1-31370953-002), відхиляються судом, як необґрунтовані.

З листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області «Про результати розгляду заперечень» встановлено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області було отримано узагальнену податкову інформації щодо ТОВ НВП «ТОП» (код ЄДРПОУ 33770004) за звітний період декларування ПДВ - березень 2019 року з питань проведення фінансово - господарських операцій з контрагентами покупцями, в т.ч. ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 3742096) відповідно до якої: відповідно до п.п. 16.1.5. і 16.1. п.16.1 п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 п 1 абзацу третього п. 73.3. ст. 73 Кодексу платнику податків було направлено письмовий запит від 27.10.2020 №80342/10/05-99-07-15-19 про надання інформації та її документального підтвердження. Документальні підтвердження не надані.

Отримавши заперечення позивача на Акт перевірки та скаргу на податкове повідомлення-рішення, посадові особи відповідача не направили жодного запиту та не ініціювали жодної зустрічної перевірки контрагентів, зокрема, не направляли запитів до ТОВ «Дівайн Індастрі», натомість у листі про результати розгляду заперечень вказали, що документальне підтвердження щодо придбання добавки органічної у ТОВ «Дівайн Індастрі» не надано, тому в зв`язку з відсутністю договорів, первинних бухгалтерських та інших документів не можливо підтвердити рух активів та факт реального здійснення господарських операцій.

Вказані обставини підтверджуються текстом листа про результати розгляду заперечень, в якому відсутні жодні посилання на звернення з запитом до ТОВ «Дівайн Індастрі», а звернення до ТОВ НВП «ТОП» відбулося - 27.10.2020 року, після припинення фінансово господарської діяльності ТОВ НВП «ТОП» з червня 2020 року, про що перевіряючим відомо та зазначено ними в Акті перевірки та листі про результати розгляду заперечень.

Як свідчать висновки Акту перевірки, листа про результати розгляду заперечень, рішення про результати розгляду скарги, а також відзиву на позовну заяву, податковий орган вважає, що добавка органічна (ТУ У 20.1-31370953-002) є добривом , пестицидом, агрохімікатом, отже ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати», здійснило реалізацію незареєстрованих добрив на адреси інших СГ.

Наведені доводи контролюючого органу суд вважає необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» від 02.03.1995 року №86/95-ВР агрохімікати - органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні меліоранти, регулятори росту рослин та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості продукції рослинного походження.

Згідно з ст.4 Закону України «Про пестициди та агрохімікати» забороняються ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом.

В матеріалах справи міститься лист Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України №12.2.3-ВИХ/700-20 від 28.02.2020 року «Про розгляд звернення», в якому Департамент за результатами розгляду звернення ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» щодо державної реєстрації добавки органічної «Тривко» для експорту, а також щодо використання у сільському господарсьві, в межах компетенції повідомив наступне:

«Відповідно до Закону України «Про пестициди і агрохімікати» (далі - Закон) агрохімікати - це органічні, мінеральні і бактеріальні добрива, хімічні, меліоранти, регулятори росту та інші речовини, що застосовуються для підвищення родючості ґрунтів, урожайності сільськогосподарських культур і поліпшення якості рослинної продукції.

Згідно із статтею 4 Закону забороняється ввезення на митну територію України, виробництво, торгівля, застосування та рекламування пестицидів і агрохімікатів до їх державної реєстрації, крім випадків, встановлених цим Законом. Вимоги щодо проведення державної реєстрації пестицидів і агрохімікатів не поширюються на дослідні партії, що використовуються для державних випробувань та науково - технологічних досліджень та випробувань, а також на агрохімікати за переліком згідно з додатком до цього Закону. Обов`язковою умовою завезення та застосування незареєстрованих в Україні пестицидів для цих цілей є документальне підтвердження їх державної реєстрації в країні, де вони виробляються.

Тому, у разі безпосереднього використання зазначених продуктів у вказаній сфері, вони потребуватимуть державної реєстрації в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації видання переліків пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 04.03.1996 року.

Таким чином, щодо добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295, - не потрібна, оскільки цей продукт не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних. Використання у чистому виді добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) не можливо.».

Наведеним листом Департамент з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України фактично підтвердив, що добавка органічна «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002), яка була поставлена на адресу позивача та використовувалась ним у власній господарській діяльності не є безпосередньо добривом, а є складовою частиною для виробництва різноманітних добрив органічних, тому державна реєстрація в Міністерстві енергетики та захисту довкілля України відповідно до Закону та Порядку проведення державних випробувань, державної реєстрації та перереєстрації, видання переліків і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 04.03.1996 року № 295 не потрібна.

Також, Департамент з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України підтвердив, що використання у чистому виді добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) не можливо.

Відповідачем не надано суду доказів того, що лист Департаменту з питань управління відходами, екологічної безпеки та переходу до кругової економіки Міністерства енергетики та захисту довкілля України №12.2.3-ВИХ/700-20 від 28.02.2020 року «Про розгляд звернення» скасовано чи визнано недійсним, інформація викладена в ньому належними та допустимими доказами не спростована.

Окрім того, як зазначалось вище, з наявних в матеріалах справи документів встановлено, що добавка органічна «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) позивачем у чистому виді не використовувалась, а вносилась сумісно з органічними добривами та іншими агрохімікатами.

За наведених обставин, суд відхиляє доводи відповідача про те, що добавка органічна (ТУ У 20.1-31370953-002) є добривом , пестицидом, агрохімікатом, а ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», в порушення вимог ст. 4 Закону України «Про пестициди і агрохімікати», здійснило реалізацію незареєстрованих добрив на адреси інших СГ.

Відповідач в акті перевірки на підтвердження порушення позивачем вимог податкового законодавства посилається на те, що згідно даних Єдиного реєстру судових рішень наявна інформація про порушення кримінальних проваджень:

- від 29.03.2016 №42016000000000866 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених за ч.3 ст.209 КК України. В рамках досудового розслідування встановлено, що у продовж 2018-2019 років невстановленими особами створено та придбано ряд юридичних осіб з метою прикриття протиправної діяльності, спрямованої на формування безпідставного податкового кредиту підприємствам реального сектору економіки. Встановлено певний перелік фіктивних СГ, які були задіяні у схемі від сплати податків, легалізації доходів, одержаних злочинними шляхом. По зазначеному кримінальному провадженню проходять ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», ТОВ «Ампер-Груп»;

- від 26.06.2020 №32020100000000371 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.205-1; ч.2 ст.212 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що група осіб не маючи наміру займатися підприємницькою діяльністю, підписали документи щодо проведення державної реєстрації певного переліку СГ (в т.ч. ТОВ «Дівайн Індастрі»), при цьому внесли до них завідомо неправдиві відомості;

- від 11.07.2019 №62019080000000313 за фактом вчинення службовими особами ТОВ «Завод біодобрив «Тривко» кримінальних правопорушень передбачених за ч.3 ст.212, ч.3 ст.212 КК України, а саме проведенням безтоварних операцій в частині придбання легкових та вантажних автомобілів;

- від 29.10.2019 №12019000000001021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.191 КК України, а саме здійснення ТОВ «Дівайн Індастрі» та ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» фіктивних операцій з придбання товарів без їх реального постачання, з метою штучного збільшення витрат.

Наведена інформація, на думку суду, не може бути беззаперечним доказом порушення позивачем вимог податкового законодавства та не свідчить про безумовну правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на наступне.

Відповідачем не доведено, що інформація зазначена в рамках наведених вище кримінальних проваджень стосувалась безпосередньо періодів, які перевірялись відповідачем під час здійснення планової виїзної перевірки ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» та стосувались угод, укладених у спірний період між ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» та його контрагентами ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», ТОВ «НВК «ТОП».

Окрім того, на сьогоднішній день з моменту порушення першого кримінального провадження пройшло - 8 років, а з моменту останнього майже 4 роки і до цього часу, слідством не встановлені конкретні особи їх посади та нікому не пред`явлена підозра у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень. Доказів протилежного до суду не надано.

При цьому, відповідно до ч.6ст.78 КАС Українивирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідачем не надано суду вирок в кримінальному провадженні, ухвалу про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили та є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, а отже належні та допустимі докази, які б підтверджували нереальність господарських операцій здійснених між ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» та його контрагентами ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко», ТОВ «НВК «ТОП» в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зазначила: «В акті перевірки відсутність реальності вчинення господарської діяльності пов`язується податковим органом з обставинами діяльності контрагентів, які на теперішній час не звітують до контролюючих органів, що є неприпустимим за законодавством України та за нормами міжнародного права.

Стаття 61 Конституції України закріплює принцип індивідуального характеру юридичної відповідальності особи.

З урахуванням підходів ЄСПЛ, викладених у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду також неодноразово висловлював позицію, що відповідальність має індивідуальний характер і платник податків не може нести відповідальність за можливі протиправні дії інших юридичних осіб (постанови від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19, від 10 липня 2020 року у справі № 120/4723/18-а, від 13 серпня 2020 року у справі № 520/4829/19, від 27 серпня 2020 року у справі № 820/1379/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 826/16705/17, від 20 жовтня 2020 року у справі № 806/705/15 тощо).

Отже, порушення, допущені одним платником податків, за загальним правилом не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів. Тому невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та / або обізнаності платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків. Ця правова позиція відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 грудня 2018 року у справі № 816/1118/17, від 15 січня 2019 року у справі № 809/2918/13-а.

У практиці, зокрема, адміністративного судочинства застосовується загальний принцип in dubio pro tributario (пріоритет з найбільш сприятливим для особи тлумаченням норми права): у разі якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, або якщо норми різних законів або нормативних актів дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків особи у її взаємовідносинах з державою (в особі відповідних суб`єктів владних повноважень), тлумачення такого закону здійснюється на користь особи (суб`єкта приватного права).

Норми про застосування правила про пріоритет норми з найбільш сприятливим для особи тлумаченням закріплені, зокрема, у частині сьомій статті 4 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідно до якої у разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, будь-який документ, виданий від імені суб`єкта господарювання (платника податків), що не був позбавлений відповідного статусу на час складення цього документа, має силу первинного документа та згідно зі статтею 44 ПК України та статтею 9 Закону №996-XIV підтверджує дані податкового обліку суб`єкта господарювання та/або його контрагентів у тому разі, якщо цей документ містить, зокрема: достовірні дані про фактично здійснену господарську операцію та відображає її економічну суть; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Водночас інший платник податків під час використання такого документа у своєму податковому обліку повинен діяти розумно, добросовісно та з належною обачністю, а також не мати достатніх підстав для сумніву в достовірності даних, внесених до відповідного документа своїм контрагентом, у тому числі стосовно даних щодо можливих дефектів правового статусу такого контрагента, а також щодо підпису та інших засобів ідентифікації представників контрагента, які брали участь у господарській операції.

Принцип індивідуальної відповідальності платника податків також застосував ЄСПЛ у рішеннях у справах «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії», «Булвес АД проти Болгарії», «Інтерсплав проти України», визначивши, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.

Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі «Булвес АД проти Болгарії» ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов`язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.»

Відповідно до пункту 112.2 статті 112 ПК України особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

В пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Європейський Суд з прав людини визначив, що «...адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" вказує, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У рішенні по справі "Інтерсплав проти України" (заява № 803/02) Європейський Суд з прав людини зазначив, що у разі наявності у державних органів інформації про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

Верховний Суд у поставові від 25 лютого 2021 року у справі № 640/3515/19 зробив правовий висновок, що законодавство не ставить умовою виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів або спеціальних дозволів у останніх. Тому, Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентом своїх зобов`язань, адже поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальником правил оподаткування. Отже, чинне законодавство не зобов`язує платника податків перевіряти безпосередніх контрагентів або третіх осіб у відносинах з контрагентами на предмет виконання ними вимог податкового законодавства.»

Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі №816/1959/17 вказав на те, що доводи податкового органу щодо непідтвердження руху товару по ланцюгу базуються лише на інформації, отриманій з Єдиного реєстру податкових накладних, однак правовідносини контрагента із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, самі по собі, за відсутності інших об`єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про нереальність господарських взаємовідносин.

В постанові від 4 грудня 2018 року у справі №802/851/18-а Верховний Суд висловив правову позицію, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

В постанові від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а Верховний Суд висловив правову позицію, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2018 року №808/1543/17.

Згідно висновків Верховного Суду у справах №826/11020/15, №11/811/1827/15, №826/7760/15 , насамперед, первинні документи повинні підтверджувати і розкривати суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

Наданими до суду доказами позивач належним чином довів та в повному обсязі підтвердив реальність здійснення фінансово - господарських операцій між ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» та ТОВ НВП «ТОП», ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» щодо придбання добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002), також позивач довів рух активів в результаті здійснення таких операцій та використання добавки органічної «ТРИВКО» (ТУ У 20.1 31370953-002) у власній господарській діяльності - для вирощування сільськогосподарських культур.

Надані позивачем первинні документи повністю підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, їх справжність, економічну вигоду (виправданість, ризик) й ділову мету.

При цьому, у вищевказаних господарських правовідносинах з контрагентами ТОВ «Завод Біодобрив «Тривко» та ТОВ НВП «ТОП», позивач, на думку суду, діяв розумно, добросовісно та з належною обачністю.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення - рішення № 0235940712 від 21.08.2023 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» є протиправним та підлягає скасуванню.

Інші доводи представників сторін не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Відповідно до ч. 2ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства Україниу справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1ст. 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч.1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Згідно з ч. 2 ст.73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Товариством з обмеженої відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» належним чином доведено обставини та яких ґрунтуються його позовні вимоги.

В свою чергу відповідачем доводи позивача не спростовані, правомірність оскаржуваного рішення не доведено.

За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст.2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (01030, м. Київ, провулок Георгіївський, буд.2, кімната 12, код ЄДРПОУ 03742096">03742096) до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, б.17-А, код ЄДРПОУ ВП 44118658) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення №0235940712 від 21.08.2023 року, прийняте Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096">03742096).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ ВП 44118658) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096">03742096) судовий збір в розмірі 26840 грн. 00 коп.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7статті 18 Кодексу адміністративного судочинства Україниособам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогст. 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.05.2024 року.

Суддя О.М. Неклеса