Рішення

від 06.05.2024 по справі 160/33066/23

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 рокуСправа №160/33066/23 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіБухтіярової М.М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Львівської митниці (далі відповідач), в якій позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700043/2 від 28.08.2023 та картку відмови №UA209180/2023/001151, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення;

-визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700044/2 від 21.08.2023 та картку відмови №UA209180/2023/001153, якими Товариству з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (код ЄДРПОУ 42544772) відмовлено в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що до митного контролю та оформлення подано митну декларацію №23UA209180045319U3 з метою розмитнення транспортного засобу: марка - HYUNDAI, модель-SANTA FE, номер кузова НОМЕР_1 , 2011 р.в, та митну декларацію № 23UA209180045320U6, з метою розмитнення транспортного засобу: марка - HYUNDAI, модель SANTA FE, 2019 р.в., номер кузову НОМЕР_2 . При поданні декларацій на підтвердження митної вартості декларантом надано всі необхідні документи відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України з визначенням митної вартості товарів за ціною договору. Однак, митним органом за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700043/2 від 28.08.2023 та №UA209000/2023/700044/2 від 21.08.2023, а також складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2023/001151 та №UA209180/2023/001153 відповідно. Позивач не погоджується із вказаними рішеннями та зазначає про те, що ним було визначено митну вартість товарів, пред`явлених до митного оформлення, відповідно до вимог статті 53 МК України та надано всі необхідні документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості. Документи, подані ТОВ «ПЛК ГРУП», не містили розбіжностей, не мали ознак підробки, містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що підлягає сплаті за ці товари. Підстав для витребування додаткових документів та для коригування заявленої митної вартості у відповідача не було. За вказаних обставин, рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є протиправними та підлягають скасуванню.

Згідно із витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями позовній заяві присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/33066/23 та дана адміністративна справа розподілена судді Бухтіяровій М.М.

Ухвалою суду 22.12.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/33066/23; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.

09.01.2024 від Львівської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує у задоволенні позовних вимог та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції зазначає наступне. Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UА209000/2023/700043/2 (МД № 23UA209180045319U3 від 16.08.2023) відповідачем зауважено, що при перевірці документів, поданих разом із МД встановлено розбіжність та відсутність окремих документів, які є необхідними для визначення митної вартості. Так, в графі 20 МД зазначені умови поставки FOB «продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту «INCHEON (KR)». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Позивачем не підтверджено складові митної вартості, у зв`язку із відсутністю в рахунках на транспорт відомостей щодо витрат на обробку товару в порту (включаючи оформлення документів, перевантаження з контейнера у вантажівку). Відсутня і CMR. За таких обставин, жодних транспортно-перевізних документів не надано. Довідка про транспортні витрати не є бухгалтерським документом, не може засвідчити числові значення складових митної вартості. А наданий бухгалтерський платіжний документ №102 від 20.02.2023 не містить підтвердження банку про факт переказу коштів, підпису та відтиску печатки банку, тому не може підтвердити факт оплати. На вимогу митного органу декларантом надано: копію митної декларацій країни відправлення №11457-23-042092X від 25.05.2023, в якій зазначено порт країни призначення - Литва, що передбачає собою розвантажувально-навантажувальні роботи, але відомості та документального підтвердження про витрати, пов`язанні із зазначеними роботами митному органу не надано. За вказаних обставин, враховуючи встановлені розбіжності та відсутність документів на їх спростування застосування основного методу визначення митної вартості до даного товару було неможливим. Щодо рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700044/2 (МД №23UA209180045320U6 від 16.08.2023) відповідач зазначив, що при перевірці МД та поданих до неї документів також були встановлені розбіжності. В графі 20 МД зазначені умови поставки FOB «продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту "INCHEON (KR)». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано. Відсутня і CMR. На підтвердження витрат з транспортування товару до місця ввезення на митну територію України декларантом надано «довідку про транспортні витрати» від 16.08.2023 №147-23, видану імпортером ТОВ «ПЛК Груп», однак така довідка не є бухгалтерським документом, що може засвідчувати числові значення складових митної вартості. Крім того, бухгалтерський платіжний документ № 102 від 20.02.2023 не містить реквізитів банку про факт переказу коштів, підпису та відтиску печатки банку. На вимогу митного органу декларантом надано копію митної декларацій країни відправлення №11457-23-042092X від 25.05.2023 в якій зазначено порт країни призначення - Литва, що передбачає собою розвантажувально-навантажувальні роботи, але відомості та документального підтвердження пов'язанні із понесеними витратами на зазначені роботи митному органу не надано. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення всіх складових митної вартості, визначеної за основним методом. Проведено консультації з декларантом та прийнято рішення про коригування митної вартості. До товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - 2-r - резервний метод. Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначеній митній вартості товар. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували: 1. (МД № 23UA209180045319U3 від 16.08.2023) МД № UA204080/2023/14253 від 14.08.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 5950 дол.США за шт; 2. (МД № 23UA209180045320U6 від 16.08.2023) МД № UA500080/2023/6680 від 14.08.2023, де вартість товару зі схожими характеристиками становить 17495 дол. США за шт. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось. За викладених обставин, оспорювані рішення є правомірними, посадові особи митниці при їх прийнятті діяли в межах наданих повноважень та в спосіб, передбачений чинним законодавством.

До відзиву відповідачем подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою від 11.01.2024 у задоволенні клопотання Львівської митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

11.01.2024 позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає не погодження з доводами відповідача, позиція відповідача по справі має декларативний характер, жодним чином не обґрунтована, відповідачем не надано жодних доказів начебто виявленим розбіжностям. Позивач звертає увагу, що вартість логістики поставляємого товару вже включена у загальну вартість товару. Зауваження митного органу щодо оплати за товару безпідставні, ґрунтуються не невірному тлумаченні норм права, та навіть за відсутності банківського платіжного документа відповідач не мав права на коригування митної вартості. Посилання відповідача на не подання декларантом документів на вимогу є безпідставним, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення митної вартості.

Відповідач не скористався правом на подання заперечень на відповідь на відзив.

Відповідно до частини п`ятої та восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення у порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до пункту 8 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» зареєстроване 10.10.2018, про що вчинено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про включення відомостей про державну реєстрацію юридичної особи за ідентифікаційним кодом 42544772; основний вид економічної діяльності за КВЕД є: 45.11 Торгівля автомобілями та легковими автотранспортними засобами

15.08.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (покупець) та компанією UAВ GLOBAL LOGISTIC SERVICES (Литва) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 15/GLS-I-PLC/22, предметом якого покупець купує, а продавець продає автомобілі, іменовані надалі «товар», відповідно до Додатків до даного контракту.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 Контракту ціна і кількість кожної партії товару, а також вартість послуг з логістики вказується в Додатках до даного контракту. Валюта даного контракту долар США.

Пунктом 4.1 Контракту визначено, що якщо додатками не обумовлено інакше, платежі по даному контракту здійснюються в такий спосіб: покупець здійснює оплату продавцю протягом 90 днів з дати підписання додатка до даного контракту.

Згідно з пунктом 4.4 контракту підтвердженням оплати є копія платіжного доручення, вислана покупцем продавцю факсом з печаткою банку покупця.

Конкретні умови поставки встановлюються і фіксуються в Додатках до цього контракту (пункт 5.1).

Розділом 8 Контракту передбачено, що продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи: свідоцтво про скасування реєстрації транспортного засобу, рахунок, копію експортної декларації, акт виконаних робіт і наданих послуг протягом 10 днів з дати сплати грошових коштів згідно додатків до даного контракту.

16.01.2023 між сторонами Контракту укладено Додаток №7 від 16.01.2023 до контракту № 15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022, згідно з яким обумовлено поставку на загальну суму 33225,00дол.США наступного товару:

1.2013 Vilfswagen Touared за ціною 9000,00дол.США;

2.2019 Hyundai Santa Fe за ціною 14300,00дол.США;

3.2011 Hyundai Santa Fe за ціною 3025,00дол.США;

4.2016 КІА Camival за ціною 6900,00дол.США.

У додатку №7 від 16.01.2023 визначено умови поставки: FOB KR INCHEON, умови оплати: передоплата.

Згідно із платіжною інструкцією в іноземній валюті №102 від 20.02.2023 кошти у сумі 33225,00дол.США компанії UAВ GLOBAL LOGISTIC SERVICES.

25.05.2023 позивачу було виставлено до сплати інвойс № LT-20235000103 на суму 3025,00дол.США. за транспортний засіб - Hyundai Santa Fe, 2011 року, номер кузова НОМЕР_1 , умови поставки FOB KR INCHEON; та інвойс № LT-20235000102 на суму 14300,00дол.США. за транспортний засіб - Hyundai Santa Fe, 2019 року, номер кузова НОМЕР_2 , умови поставки FOB KR INCHEON.

16.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 23UA209180045319U3.

Так, згідно з МД №23UA209180045319U3 її подано для здійснення митного оформлення наступного товару:

-автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, 1шт, марка - HYUNDAI, модель - SANTA FE, номер кузова - НОМЕР_1 , 2011 року виробництва, тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995см3.

У графі 22 МД 23UA209180045319U3 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 3025,00 дол.США; умови поставки FOB KR INCHEON (гр.20).

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом з декларацією № 23UA209180045319U3 від 16.08.2023 наступні документи:

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) LT-20235000103 від 25.05.2023 року;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 04.05.2023;

-довідка про вартість транспортних послуг № 148-23 від 16.08.2023;

-зовнішньоекономічний контракт № 15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 16.01.2023;

-банківський платіжний документ, що стосується товару № 102 від 20.02.2023 року;

-довідка № 16495 від 16.08.2023 року.

При перевірці документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості, встановлено такі розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують всі складові числових митної вартості:

-в гр.20 МД зазначені умови поставки FОВ «продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту «INCHEON (КR). Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано;

-відсутня CMR; згідно пункту б, ч.1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта який відповідає за перевезення та суму, яка понесена на транспортування товару.

-бухгалтерський платіжний документ №102 від 20.02.2023 не містить реквізитів банку про факт переказу коштів, підпису та відтиску печатки банку.

Враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини другої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:

-рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);

-якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності

-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

-транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на повідомлення митниці ТОВ «ПЛК ГРУП» листом від 21.08.2023 додатково надано копію митної декларації країни відправлення та повідомлено, що будь-які інші документи на даний час відсутні та подаватись не будуть, просив визнати заявлені митну вартість за наявними документами чи прийняти рішення про коригування митної вартості в найкоротший час.

Відповідачем зазначено, що копія митної декларації країни відправлення №11457-23-042092Х від 25.05.2023, в якій зазначено порт призначення Литва, що передбачає собою розвантажувально-навантажувальні роботи, але відомості та документального підтвердження пов`язані із понесеними витратами на зазначені роботи митному органу не надано.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, декларантом не подано документів згідно із переліком, не надано документів у спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

21.08.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2023/700043/2 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 5960,00дол.США/шт.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості в МД №UA204080/2023/14253 від 14.08.2023.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA209180045319U3 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA209180/2023/001151 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар було оформлено за митною декларацією № 23UA209180046544U0 від 22.08.2023.

Також, 16.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» до Львівської митниці було подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ № 23UA209180045320U6.

Так, згідно з МД №23UA209180045320U6 від 16.08.2023 її подано для здійснення митного оформлення товару:

-автомобіль легковий, призначений для перевезення людей, що використовувався, 1шт, марка - HYUNDAI, модель - SANTA FE, номер кузову НОМЕР_2 , 2019 року виробництва; тип двигуна дизельний, робочий об`єм циліндрів 1995 см3.

У графі 22 МД №23UA209180045320U6 заявлена митна вартість товару визначена за ціною контракту в сумі 14300,00 дол.США; умови поставки FOB KR INCHEON (гр.20).

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач подав разом з декларацією № 23UA209180045320U6 від 16.08.2023 наступні документи:

-рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) LT-20235000102 від 25.05.2023;

-довідка про вартість транспортних послуг № 147-23 від 16.08.2023;

-свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 17.05.2023;

-зовнішньоекономічний контракт № 15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022;

-доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) № 7 від 16.01.2023;

-технічні характеристики від 16.08.2023;

-банківський платіжний документ, що стосується товару № 102 від 20.02.2023;

-довідка № 16501 від 16.08.2023.

При перевірці документів, які надані у підтвердження заявленої митної вартості, встановлено такі розбіжності та відсутність належних відомостей, що підтверджують всі складові числових митної вартості:

-в гр.20 МД зазначені умови поставки FОВ «продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту «INCHEON (КR)». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано;

-відсутня CMR; згідно пункту б, ч.1 ст.335 МКУ під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи: транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні), проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суб`єкта який відповідає за перевезення та суму яка понесена на транспортування товару;

-бухгалтерський платіжний документ №102 від 20.02.2023 не містить реквізитів банку про факт переказу коштів, підпису та відтиску печатки банку.

Враховуючи зазначені невідповідності, відповідно до частини другої статті 53 МК України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана:

-рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі продажу);

-якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару за наявності;

-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

-якщо здійснювалося страхування, страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

-транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

-копію митної декларації країни відправлення.

У відповідь на повідомлення митниці ТОВ «ПЛК ГРУП» листом від 21.08.2023 додатково надано копію митної декларації країни відправлення та повідомлено, що будь-які інші документи на даний час відсутні та подаватись не будуть, просив визнати заявлені митну вартість за наявними документами чи прийняти рішення про коригування митної вартості в найкоротший час.

Відповідачем зазначено, що копія митної декларації країни відправлення №11457-23-042092Х від 25.05.2023, в якій зазначено порт призначення Литва, що передбачає собою розвантажувально-навантажувальні роботи, але відомості та документального підтвердження пов`язані із понесеними витратами на зазначені роботи митному органу не надано.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, декларантом не подано документів згідно із переліком, не надано документів у спростування виявлених невідповідностей, митним органом зроблено висновок, що основний метод визначення митної вартості неможливо застосувати, тому застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МКУ.

Проведено консультацію з метою обґрунтування вибору методу визначення митної вартості.

21.08.2023 Львівською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA20900/2023/700044/2 та визначено ціну товарів із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості - 2-г (резервний метод) на рівні 17495,00дол.США/шт.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугували відомості в МД №UA500080/2023/6680 від 14.08.2023.

У зв`язку із коригуванням митної вартості товарів за МД №23UA209180045320U6 від 16.08.2023 митним органом оформлено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209180/2023/001153 та було відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.

Товар було оформлено за митною декларацією № 23UA209180046551U7 від 22.08.2023.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правовідносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина друга статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012 року).

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, становлять митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

За змістом частини четвертої статті 53 Митного кодексу України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Приписами частини першої статті 337 Митного кодексу України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

Згідно пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною шостою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до положень частин другої восьмої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз вказаних положень Митного кодексу України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною шостою статті 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.03.2024 у справі №826/5959/17, від 21.11.2023 у справі №826/13190/17, від 09.11.2022 у справі №815/4395/16, від 27.06.2019 у справі №803/667/17.

Наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Таке правозастосування узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 31.03.2015 у справі №21-127а15, яке враховується судом відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ході судового розгляду встановлено, що відповідачем 21.08.2023 прийняті рішення № UA209000/2023/700043/2 про коригування митної вартості товарів за МД № 23UA209180045319U3 від 16.08.2023 та рішення №UA209000/2023/700044/2 про коригування митної вартості товарів за МД №23UA209180045320U6 від 16.08.2023, заявлених позивачем за ціною договору.

Підставою для здійснення коригування митної вартості в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу (резервного) визначення митної вартості стали висновки митного органу про те, що у наданих на підтвердження заявленої митної вартості документах виявлені невідповідності та розбіжності, а також не надано документів на вимогу митного органу та на їх спростування, про що зазначено у гр.33 рішення та у відзиві.

Однак, викладені у графі 33 вказаного рішення зауваження є безпідставними та їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для витребування додаткових документів.

Суд звертає увагу, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Разом з цим, відповідачем не доведено ані у рішенні, що оскаржується, ані у відзиві, що подані позивачем до митного оформлення документи на підтвердження вартості товарів, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Щодо зауважень митного органу про те, що в гр. 20 МД зазначені умови поставки FOB «продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту «INCHEON (KR)». Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів, банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури, але до митного контролю жодного із перерахованих документів митниці не надано, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, поставки оцінюваного товару здійснені на підставі зовнішньоекономічного контракту № 15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022, за умовами якого покупець купує, а продавець продає автомобілі, іменовані надалі «товар», відповідно до Додатків до даного контракту. У Додатках на кожну партії товару вказуються ціна і кількість партії товару, а також вартість послуг з логістики. Також, конкретні умови поставки встановлюються і фіксуються саме в Додатках до цього контракту.

Отже, за умовами контракту в Додатках на кожну партію товару вказуються ціна і кількість партії товару, вартість послуг з логістики, а також умови поставки.

16.01.2023 між сторонами контракту укладено Додаток №7 від 16.01.2023, згідно з яким обумовлено поставку на умовах FOB KR INCHEON на загальну суму 33225,00дол.США наступного товару: 1. 2013 Vilfswagen Touared за ціною 9000,00дол.США; 2. 2019 Hyundai Santa Fe за ціною 14 300,00дол.США; 3. 2011 Hyundai Santa Fe за ціною 3025,00дол.США; 4. 2016 КІА Camival за ціною 6900,00дол.США.

Отже, поставка транспортних засобів на підставі контракту №15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022, Додатку №7 від 16.01.2023 була здійснена на умовах FOB KR INCHEON (Інкотермс 2010).

Зазначені умови поставки FOB означають, що продавцем оплачено доставку транспортного засобу на борт судна в порту «INCHEON (KR)».

У Додатку №7 від 16.01.2023 визначено загальну ціну поставки, на підставі якого здійснено поставку оцінюваного товару та окремо не визначено вартість послуг з логістики, при цьому визначено умови поставки FOB KR INCHEON; крім того ціна поставки відповідає виставленим позивачу інвойсам №LT-20235000103 від 25.05.2023 та №LT-20235000102 та від 25.05.2023, що у сукупності з визначеними умовами поставки обумовлює включення вартості логістики у загальну ціну поставки.

За вказаних обставин, зауваження митного органу в цій частині відхиляються судом.

Щодо висновків відповідача про те, що до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні можливості встановити суб`єкта, який відповідає за перевезення та суму яка понесена на транспортування товару, суд зазначає наступне.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, до митного оформлення було надано довідку від 16.08.2023 №148-23 про транспортні витрати, відповідно до якої транспортні витрати на транспортування товару марка HYUNDAI, модель - SANTA FE, номер кузова - НОМЕР_1 , по маршруту: Inchou KR п/п Грушів-Будомєж склали 1600дол.США, страхування вантажу не здійснювалось.

Також, до митного оформлення було надано довідку від 16.08.2023 №147-23 про транспортні витрати, відповідно до якої транспортні витрати на транспортування товару марка HYUNDAI, модель - SANTA FE, номер кузова НОМЕР_5 , по маршруту: Inchou KR п/п Грушів-Будомєж склали 1600дол.США, страхування вантажу не здійснювалось.

Суд вважає безпідставним не врахування під час митного оформлення довідок про транспортні витрати.

Митним кодексом України не визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Відповідні правові висновки викладені Верховним Судом у постанові від 02.07.2020 у справі № 803/916/17, від 31.05.2019 у справі № 804/16553/14, від 07.05.2020 у справі №400/2922/18.

Щодо зауважень митного органу до наданої платіжної інструкції на підтвердження оплати за товар.

Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Як встановлено матеріалами справи та не заперечено відповідачем, на підтвердження оплати за товар (транспортні засоби марка HYUNDAI, модель - SANTA FE, номер кузова - НОМЕР_1 , HYUNDAI, модель-SANTA FE, номер кузова НОМЕР_5 ) до митного оформлення було надано платіжну інструкцію іноземній валюті АТ Сенсбанку №102 від 20.02.2023.

Суд зазначає, що платіжна інструкція №102 від 20.02.2023 про сплату коштів компанії UAВ GLOBAL LOGISTIC SERVICES в сумі 33225,00дол.США, по своїй суті є банківським платіжним документом та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару (у гр. 70 «Призначення платежу» платіжної інструкції зазначено, що оплата здійснена згідно із контрактом №15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022 та Додатку №7 від 16.01.2023); дата валютування 20.02.2023.

Перерахована продавцю сума коштів відповідає ціні поставки, визначеної сторонами Контракту в Додатку № 7 від 16.01.2023.

Враховуючи умови оплати, що визначені в контракті, якщо інше не встановлено в додатку, оплата 20.02.2023 за поставку товарів по Додатку №7 від 16.01.2023 здійснена у повному обсязі у межах визначеного п.4.1.контракту №15/GLS-I-PLC/22 від 15.08.2022 строку.

Доводи відповідача про те, що платіжна інструкція №102 від 20.02.2023 не містить підпису та відтиску печатки банку, тому не може підтвердити факту переказу коштів, безпідставні.

Митний кодекс України не містить вимог щодо форми та змісту банківських документів, що надаються митним органам для підтвердження митної вартості товару.

За приписами пункту 54 частини 1 статті 1 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція - розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції.

Відповідно до вимог статті 40 Закону України «Про платіжні послуги» платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції. Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію або відмовляє у її прийнятті в порядку, визначеному цим Законом. Надавач платіжних послуг зобов`язаний забезпечити фіксування в операційно-обліковій системі дати і часу надходження платіжної інструкції, прийняття її до виконання (або відмови в її прийнятті), виконання платіжної інструкції.

Частиною другою статті 47 Закону встановлено, що у разі зазначення платником у платіжній інструкції дати валютування надавач платіжних послуг платника зобов`язаний забезпечити зарахування суми коштів за платіжною операцією на рахунок надавача платіжних послуг отримувача протягом операційного дня в зазначену дату валютування. До настання дати валютування сума платіжної операції обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника.

За приписами частини першої статті 48 Закону надавачі платіжних послуг зобов`язані забезпечити виконання платіжної операції в повній сумі, зазначеній у платіжній інструкції, якщо інше не визначено цим Законом або договором між надавачем платіжної послуги та користувачем. Сума платіжної операції, що обліковується на рахунку надавача платіжних послуг платника, з моменту прийняття до виконання платіжної інструкції до настання дати валютування не може бути об`єктом примусового списання (стягнення).

Отже, відсутність реквізитів банку на платіжній інструкції не є доказом невиконання платіжної операції, зазначеної у такій платіжній інструкції.

Окрім того, за умовами контракту та додатку №7 від 16.01.2023 попередня 100% оплата товару є обов`язковою.

За викладених обставин, платіжна інструкція в іноземній валюті №102 від 20.02.2023 є належним платіжним документом, підстав для її неврахування під час митного оформлення у відповідача не було.

За таких обставин, зауваження відповідача щодо відсутності доказів оплати за товар, необґрунтовані, спростовуються матеріалами справи, а, отже, вимога митниці щодо витребування додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості під час митного оформлення є безпідставною.

Щодо інших запитуваних митницею додаткових документів, то суд вважає за необхідне зазначити, що страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; митна декларація країни відправлення в силу положень частини 3 статті 53 МК України є додатковими документами та надаються декларантом за наявності виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проте, митним органом у повідомленнях про необхідність надання додаткових документів жодним чином не обґрунтовано, які розбіжності можуть усунути витребувані митним органом документи.

З урахуванням викладеного суд вважає, що по суті вказані відповідачем зауваження в оскаржуваних рішеннях носять формальний характер, що у їх сукупності та окремо кожне не вказує на наявність підстав для коригування заявленої декларантом вартості товарів.

Відповідачем не доведено, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за заявленою ціною договору.

З огляду на викладене, з урахуванням наведених законодавчих норм, висновків Верховного Суду та встановлених обставин, суд вважає, що надані позивачем до митного оформлення документи повною мірою підтверджують числові значення складових митної вартості, відомості в них не мали протиріч, невідповідностей або розбіжностей, які б не дозволяли митному органу провести обчислення митної вартості за основним методом, подані документи у своїй сукупності підтверджують заявлену позивачем митну вартість та її складові частини, відомості про визначення митної вартості в цих документах базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, достатність яких не спростована відповідачем, тому підстав для коригування заявленої митної вартості, визначеної в МД №23UA209180045319U3 та в МД № 23UA209180045320U6 від 16.08.2023 у відповідача не було.

Крім цього, у рішеннях про коригування митної вартості товарів, які оскаржуються, відсутні порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, відсутні пояснення щодо зроблених коригувань.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно із пунктом 2.1. Наказу Міністерства фінансів України 24.05.2012 № 598 «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Доводи відповідача у відзиві про обґрунтованість оскаржуваних рішень про коригування митної вартості не відповідають дійсності, оскільки в оспорюваних рішенннях зазначено лише посилання на дати раніше оформлених МД, їх реєстраційний номер та ціну товару, за яким здійснено митне оформлення. При цьому, не зазначено, за яким методом здійснено митне оформлення раніше оформленого товару, не вказано умови поставки товару, не наведені повні характеристики товару, що має вагоме значення, оскільки ціна товару за контрактом встановлювалась, виходячи з його характеристик, а ідентифікація раніше оформленого митницею товару на підставі лише відомостей про дати раніше оформлених ЕМД та її реєстраційного номеру з ціною товару не можлива.

Поряд з цим, обставина наявності в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Автоматизована система аналізу та управління ризиками з об`єктивних причин не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Водночас, ціна є грошовим вираженням лише у разі коли існує рівновага між попитом та пропозицією. В інших випадках коливання цін спричиняються не вартістю, а іншими причинами.

Отже, факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався іншими особами за значно вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 справа №815/6827/17, від 22.04.2019 справа № 815/6242/17, від 07.08.2018 справа №815/3400/17.

Суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominenv. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товару від 21.08.2023 № UA209000/2023/700043/2 та від 21.08.2023 № UA209000/2023/700044/2 прийняті не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, та необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тобто не відповідають критеріям, визначених частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Надаючи правову оцінку прийняттю відповідачем карток відмов у митному оформленні №UA209180/2023/001151 та №UA209180/2023/001153, які є предметом спору у цій справі, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 12 статті 264 Митного кодексу України, у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу.

Як зазначено у пунктів 8.1, 8.2 Розділу VІІІ Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого 30 травня 2012 року наказом Міністерства фінансів України №631, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 серпня 2012 року за №1360/21672, у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку.

Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову.

У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову.

Картки відмов №UA209180/2023/001151 та №UA209180/2023/001153 прийняті у зв`язку із прийняттям рішень про коригування митної вартості товарів згідно із МД №23UA209180045319U3 та МД № 23UA209180045320U6 відповідно.

Оскільки судом скасовані рішення про коригування митної вартості від 21.08.2023 № UA209000/2023/700043/2 та від 21.08.2023 № UA209000/2023/700044/2 через їх протиправність, картки відмові в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA209180/2023/001151 та №UA209180/2023/001153 також підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

При цьому, відповідачем не доведено належними доказами правомірність своїх рішень у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене, на підставі наданих доказів у їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд вважає, що позовна заява обґрунтована та підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем при зверненні до суду з цією позовною заявою, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (код ЄДРПОУ 42544772, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, пр.Дмитра Яворницького, буд. 3, оф.33) до Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700043/2 від 21.08.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209180/2023/001151.

Визнати протиправним та скасувати рішення Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700044/2 від 21.08.2023.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209180/2023/001153.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЛК ГРУП» (код ЄДРПОУ 42544772, місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 3, офіс 33) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6441,60 гривень (шість тисяч чотириста сорок одна гривня 60 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя М.М. Бухтіярова