Рішення

від 03.05.2024 по справі 280/1123/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 травня 2024 року Справа № 280/1123/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , адреса робочого місця (для листування): АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

05 лютого 2024 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі позивач) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, відповідно до якої позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00063922406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 75 183,85 гривень за податковими зобов`язаннями та 18 795,96 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 93 979,81 гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064022406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 6265,31 гривень за податковими зобов`язаннями та 1566,33 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 7 831,64 гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064032406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 139712,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 34 928,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 174 640,00 гривень;

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064052406, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 17 973,09 гривні;

стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 всі судові витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з 27.09.2016 зареєстрована фізичною особою-підприємцем. З 10 по 30 жовтня 2023 року відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку позивача за період діяльності з 01.01.2020 по 31.12.2022 за наслідками якої складено акт №6732/08-01-24-06/3337707007 від 30.10.2023.

Позивач зі змістом акту перевірки не погодилася, надала відповідачеві письмові заперечення проти акта та їхнє документальне підтвердження. Однак відповідач не врахував заперечень позивача. Замість цього, відповідач 07.12.2023 прийняв, зокрема, податкові повідомлення-рішення: № 00063922406, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з ПДФО за результатами річного декларування на суму 75 183,85 грн. за податковими зобов`язаннями та 18 795,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 93 979,81 грн.; № 00064022406, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 6265,31 грн. за податковими зобов`язаннями та 1566,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 7831,64 грн; № 00064032406, яким збільшив позивачу суму грошового зобов`язання з ПДВ на суму 139712,00 грн. за податковими зобов`язаннями та 34 928,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 174 640,00 грн; № 00064052406, яким застосував до позивача штраф у сумі 17 973,09 грн, з посиланням на відсутність реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ 139 712,00 грн. Із податковими повідомленнями-рішеннями позивач не згодна, вважає їх протиправними і такими, що підлягають скасуванню, оскільки позивач не занижувала суми ПДФО, військового збору, ПДВ за 2020-2022 роки і не повинна була реєструвати зведені податкові накладні на суму ПДВ 139 712,00 грн. Тому у відповідача не було підстав для збільшення позивачу сум грошових зобов`язань та для застосування до позивача штрафних санкцій. У зв`язку із викладеним позивач звернулася до суду з позовною заявою і просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 06.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі, вирішено здійснити розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання.

19 березня 2024 року до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву. Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що ГУ ДПС у Запорізькій області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2020 по 31.12.2022. Про проведення документальної планової перевірки позивача проінформовано письмовим повідомленням від 29.09.2023 №38/08-01-24-06, яке разом з наказом на проведення документальної планової перевірки від 27.09.2023 №1713-п направлено поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримано 29.09.2023. В результаті проведення перевірки встановленні порушення вимог податкового законодавства. Перевіркою правильності визначення валового доходу, відображеного в податковій декларації про майновий стан і доходи та додатку Ф2 до декларації за 2020 рік встановлено заниження валового доходу в сумі 12860 грн за рахунок не включення до складу валового доходу отриманого ФОП ОСОБА_1 відповідно до банківської виписки по розрахунковому рахунку № НОМЕР_3 , відкритому в АТ КБ «Приватбанк», м.Запоріжжя, повернення відшкодування попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 року пр. Соборний, 161. Без ПДВ в сумі 12860 грн., відповідно до платіжного доручення №160 від 30.03.2020 від СТ «ВПП «Аврора». Також, під час перевірки було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат у 2020 та 2021 роках відповідно до наданих реєстрів витрат суму сплачену АО "Гладкий, Яценко та Партнери» за послуги правової допомоги у розмірі 96000 грн. В наданих актах прийому-передачі не має можливості встановити вид та характер наданих послуг, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та прямо не пов`язані з отриманими доходами від здійснення діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Також, позивач безпідставно включила до складу валових витрат суму орендної плати та компенсацію комунальних послуг за орендоване приміщення яке не використовується у господарській діяльності з метою отримання доходу в сумі 201 975,12 грн. Перевіркою встановлено завищення валових витрат в сумі 404827,70 грн. В результаті допущених порушень податкового законодавства в частині заниження валового доходу та заниження валових витрат призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 75183,84 грн., заниження військового збору в сумі 6265,32 грн. та заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 91 891,39 грн. Крім, цього перевіркою було встановлено що, позивач безпідставно включила до складу валових витрат у 2022 році суму за придбані ТМЦ у розмірі 106 852,6 грн., які за власним бажанням можуть включатися до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, у вигляді амортизаційних відрахувань з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. На запит податкового органу позивач надав лише пояснення, в якому зазначив, товарно-матеріальні цінності (обладнання та інше), які були придбані у контрагентів-постачальників використовувалися ФОП ОСОБА_1 при здійсненні господарської діяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Водночас, не надано жодного підтверджуючого первинного документу, яким підтвердила фактичне використання товарно-матеріальних цінностей (обладнання та інше) у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 у господарській діяльності. Викладене, на думку відповідача свідчить, що висновки фахівців ГУ ДПС у Запорізькій області ґрунтуються на законодавстві, а спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20.03.2024 відмовлено у задоволенні заяви представника Головного управління ДПС у Запорізькій області про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 10.04.2024 судом витребувано додаткові докази у справі.

12 квітня 2024 року на адресу суду відповідачем надано витребувані документи.

Від представника позивача на адресу суду 17.04.2024 надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою суду від 22.04.2024 вирішено розгляд справи продовжити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 30 квітня 2024 року о/об 12:30 год.

29 квітня 2024 року відповідачем надано суду витребувані документи.

Ухвалою суду від 30.04.2024 вирішено продовжувати розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець 27.09.2016.

Місцезнаходження юридичної особи за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_4 .

У перевіряємий період позивач була платником податку на додану вартість на загальній системі оподаткування.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності за КВЕД позивача зазначено: 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (основний); 47.25 Роздрібна торгівля напоями в спеціалізованих магазинах; 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

На підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.77.1, п.77.4 ст.77, пп.69.35 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п. 2 ч. 1 ст. 13, п. 9-23 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VІ та відповідно до затвердженого плану-графіка проведення документальних планових перевірок суб`єктів господарювання на 2023 рік, наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 27 вересня 2023 року № 1713-п та направлень виданих ГУ ДПС у Запорізькій області, від 10.10.2023 №2416 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області Гузенко Л.Ю., від 10.10.2023 №2419 головним державним інспектором відділу планових перевірок оподаткування фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області Щербахою Є.С., від 10.10.2023 №2420 головним державним інспектором відділу координації та інформаційно-аналітичного забезпечення управління оподаткування фізичних осіб ГУ ДПС у Запорізькій області Зелінською І.О., від 10.10.2023 начальником відділу контролю за виробництвом та обігом спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Запорізькій області ОСОБА_3 , проведена документальна планова виїзна перевірка фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.12.2022 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За результатами перевірки 30 жовтня 2023 року ГУ ДПС у Запорізькій області складено акт про результати документальної планової виїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період діяльності з 01.01.2020 по 31.12.2022 з метою своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства та з питань дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками та правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №6732/08-01-24-06/ НОМЕР_1 (далі Акт перевірки).

Згідно Акту перевірки податковим органом встановлено порушення позивачем:

п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 176.1 п.п. «а» ст. 176, п.177.1, п.177.2, п.п.177.4.1, п.п.177.4.4 п.177.4, ст.177 ПК України - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності всього на суму 75 183,85 грн. в т.ч. за 2020 рік на суму 25 604,69 грн. за 2021рік на суму 22 500,36 грн., за 2022 рік на суму - 27 078,80 грн.;

п. 1.4, п. 1.6 ст. 16-1 розділу XX "Перехідні положення", п.п.16.1.2 п.16.1 ст.16, п.44.1 ст.44, п. 176.1 «а» ст. 176, п.177.2 , п.п 177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України - заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 6265,31 грн. в т.ч. за 2020 року в сумі 2 133,71 грн., за 2021 року в сумі 1 875,03 грн., 2022 року 2 256,57 грн.;

п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 5 ст.8, п. 8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2015) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-?І - заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 66 057,18 грн., у т.ч. по періодам за 2020 рік в сумі 27 438,35 грн., за 2021 рік в сумі 14 239,88 грн., за 2023рік в сумі 24378,95 грн.;

п.п. 168.1.5 п. 168.1, ст. 168, п. 171.1, ст.171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати за вересень 2020 року в сумі 450,02 грн. та несвоєчасна сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за січень 2020 року в сумі 255,93 грн., за липень 2020 року в сумі 1374,93грн., за серпень 2020 року в сумі 1374,20 грн., за листопад 2020 року в сумі 1948,85 грн., за грудень 2020 року в сумі 2250 грн., за травень 2021 року в сумі 2398,86 грн., за лютий 2022 року у сумі 2038,86 грн., за березень 2022 року у сумі 2038,86грн., за квітень 2022 року у сумі 2038,86 грн., за травень 2022 року у сумі 2038,86 грн., за червень 2022 року у сумі 2038,86 грн., за липень 2022 року у сумі 1971,06 грн., за серпень 2022 року у сумі 1971,08 грн., за вересень 2022 року в сумі 1071,10 грн., за жовтень 2022 року в сумі 1971,10 грн., за листопад 2022 року в сумі 1971,10 грн.;

п.1.4, п.1.6 ст.161 розділу XX "Перехідні положення", п.п.168.1.5 п.168.1, ст. 168, п. 171.1, ст.171 та підпунктів "а" п. 176.2 ст. 176 ПК України - встановлено заниження суми податку на доходи фізичних осіб із заробітної плати за вересень 2020 року в сумі 37,50 гри. та несвоєчасна сплата (перерахування) не в повному обсязі податку на доходи фізичних осіб платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу у вигляді заробітної плати за січень 2020 року в сумі 21,31 грн., за лютий 2020 року в сумі 114,50грн., за березень 2020 року в сумі 177,11 грн., за червень 2020 року в сумі 114,44 грн, за липень 2020 року в сумі 354,22 грн., за серпень 2020 року в сумі 354,22 грн., за вересень 2020 року в сумі 395,40грн., за жовтень 2020 року в сумі 328,95 грн., за листопад 2020 року в сумі 328,96 грн., за грудень 2020 року в сумі 471,46 грн., за січень 2021 року в сумі 148,96грн., за лютий 2021 року в сумі 328,96 грн., за березень 2021 року в сумі 450 грн., за травень 2021 року в сумі 225 грн., за червень 2022 року в сумі 384,06 грн., за липень 2021 року в сумі 328,96 грн., серпень 2021 року в сумі 328,96грн., за вересень 2021 року в сумі 328,96 грн., за жовтень 2021 року в сумі 328,96 грн., за листопад 2021 року 313,96 грн за грудень 2021 року в сумі 328,94 грн., за січень 2022 року в сумі 328,98 грн., за лютий 2022 року в сумі 390 грн., за березень 2022 року у сумі 390 грн., за квітень 2022 року у сумі 390 грн., за травень 2022 року у сумі 390 грн., за червень 2022 року у сумі 390 грн., за липень 2022 року у сумі 297,15грн., за серпень 2022 року у сумі 312,97 грн., за вересень 2022 року в сумі 312,98 грн., за жовтень 2022 року в сумі 301,5 грн., за листопад 2022 року в сумі 301,50 грн.;

п.44.1 ст. 44, п.188.1 ст. 188, п.189.1 ст.189, п.198.5 ст.198 ПК України в частині заниження податкових зобов`язання з ПДВ на загальну суму 139712 грн., в т.ч. за травень 2020 року на суму 2252 грн., за червень 2020 року на суму 134 грн., за липень 2020 року на суму 205 грн., за серпень 2020 року на суму 81грн., за вересень 2020 року на суму 613 грн., за жовтень 2020 року на суму 613 грн., за листопад 2020 року на суму 782 грн., за березень 2021 року на суму 466 грн., за травень 2021 року на суму 485 грн., за червень 2021 року на суму 2 978грн., за серпень 2021 року на суму 220 грн., за грудень 2021 року на суму 3928 грн., за лютий 2022 року на суму 5030грн., за липень 2022 року на суму 19 грн., за вересень 2022 року на суму 43 070 грн., за жовтень 2022 року на суму 27190 грн., за листопад 2022 року на суму 27822 грн., за грудень 2022 року на суму 24 137грн;

п.201.10 ст. 201 ПК України - платником не зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підлягають обов`язковій реєстрації у період з 01.01.2020 по 31.12.2022 на суму ПДВ в т.ч. 139 712 грн., в т.ч. за травень 2020 року на суму 2252 грн., за червень 2020 року на суму 134 грн., за липень 2020 року на суму 205 грн., за серпень 2020 року на суму 81 грн., за вересень 2020 року на суму 613 грн., за жовтень 2020 року на суму 613 грн., за листопад 2020 року на суму 782 грн., за березень 2021 року на суму 466 грн., за травень 2021 року на суму 485 грн., за червень 2021 року на суму 2978 грн., за серпень 2021 року на суму 220 грн., за грудень 2021 року на суму 3928 грн., за лютий 2022 року на суму 5030 грн., за липень 2022 року на суму 19 грн., за вересень 2022 року на суму 43 070 грн., за жовтень 2022 року на суму 27 190 грн., за листопад 2022 року на суму 27 822 грн., за грудень 2022 року на суму 24137 грн.;

ч. 9 ст. 15-3 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" від 19.12.1995, п.2 наказу голови обласної державної адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 11.03.2022 №3, п.2 наказу голови обласної державної адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 07:05.2022 №34, п. 2 наказу голови обласної державної адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 01.06.2022 №45, п.1 наказу голови обласної державної адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 18.06.2022 №65, п.2 наказу голови обласної державної адміністрації «Про заборону торгівлі алкогольними напоями на території Запорізької області» від 30.06.2022 №92, в частині реалізації алкогольних напоїв в заборонений час доби в об`єкті торгівлі (кафе "ОНАRА") за адресою: м.Запоріжжя, проспект Соборний, буд. 161 (реєстратор розрахункових операцій моделі Екселліо РР-280 фіскальний номер 3000749216 заводський номер КЛ00001074);

п. 57.1 ст. 57 розділу II, пп. 222.3.1 п.222.3 ст. 222 розділу VI ПК України, з урахуванням статті 102 ПК України - несвоєчасно сплачено узгоджену суму грошового зобов`язання з акцизного податку з роздрібного продажу за червень 2022 року на загальну суму 181,13 грн. із затримкою 61 календарний день, за липень 2022 року на загальну суму 7,00 грн. із затримкою 30 календарних днів, за серпень 2022 року на загальну суму 187.13грн. із затримкою 27 календарних днів та за вересень 2022 року на загальну суму 187,13 грн. із затримкою 28 календарних днів.

20 листопада 2023 року позивачем подано заперечення на акт перевірки.

Листом ГУ ДПС у Запорізькій області від 04.12.2023 № 48294/6/08-01-24-06-03 позивачу повідомлено, що заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки залишено без змін.

07 грудня 2023 року винесено податкові повідомлення-рішення:

від 07.12.2023 № 00063922406 яким за заниження суми оподаткованого доходу у сумі 417688,05 грн, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 75183,85 грн. в т.ч. за 2020 рік на суму 25604,69 грн., за 2021 рік на суму 22500,36 грн., за 2022 рік на суму 27078,80 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування на суму 75183,85 грн. за податковими зобов`язаннями та 18795,96 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 93 979,81 грн.;

від 07.12.2023 № 00064022406 яким за заниження суми оподаткованого доходу у сумі 417 688,05 грн., що призвело до заниження суми військового збору у загальній сумі 6265,31 грн. в т.ч. за 2020 рік в сумі 2133,71 грн., за 2021 рік в сумі 1875,03 грн., 2022 рік 2256,57 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 6265,31 грн. за податковими зобов`язаннями та 1566,33 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 7831,64 грн.;

від 07.12.2023 №00064032406 яким за заниження податкових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 139 712 грн. в т.ч. за травень 2020 року на суму 2252 грн., за червень 2020 року на суму 134 грн., за липень 2020 року на суму 205 грн., за серпень 2020 року на суму 81 грн., за вересень 2020 року на суму 613 грн., за жовтень 2020 року на суму 613 грн., за листопад 2020 року на суму 782 грн., за березень 2021 року на суму 466 грн., за травень 2021 року на суму 485 грн., за червень 2021 року на суму 2978 грн., за серпень 2021 року на суму 220 грн., за грудень 2021 року на суму 3928 грн., за лютий 2022 року на суму 5030 грн., за липень 2022 року на суму 19 грн., за вересень 2022 року на суму 43 070 грн., за жовтень 2022 року на суму 27 190 грн., за листопад 2022 року на суму 27 822 грн., за грудень 2022 року на суму 24137 грн. збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 139712 грн. за податковими зобов`язаннями та 34928 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), всього на суму 174640 грн.;

від 07.12.2023 № 00064052406 яким за відсутність складання податкових накладних на суму 139712 грн. відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України, у зв`язку із встановленням порушення п. 198.5 ст. 198 ПК України в частині заниження податкових зобов`язань до позивача застосовано штраф у розмірі 17 973,09 грн.

Позивач, не погодившись із податковими повідомленнями-рішеннями від 07.12.2023, звернулася з даним позовом до суду.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.

Відповідно до частини 2статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Податковий кодекс України (далі - ПК України)врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (пункт 1.1 статті 1 ПК України).

Як визначено підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

За змістом пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Вiдповiдно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти i нерезиденти України), юридичні особи (резиденти i нерезиденти України) та їx вiдокремленi пiдроздiли, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, i на яких покладено обов`язок зi сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Обов`язки платника податків визначено ст. 16 ПК України. Вiдповiдно до п.п.16.1.2 п.16.1 ст. 16 ПК України платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів i витрат, складати звітність, що стосується обчислення i сплати податків та зборів.

Відповідно до п. 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Податкового кодексу України.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 Податкового кодексу України, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 Податкового кодексу України.

Згідно, положень п.164.2.17, п. 164.2.20 ст. 164 "База оподаткування" Податкового кодексу України до загального оподатковуваного доходу платника податків включаються доходи отриманні, в тому числі в вигляді: вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України; вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених Податковим кодексом України для оподаткування прибутку підприємств; інші доходи, крім зазначених у статті 165 Податкового кодексу України.

Тобто, за підпунктами 164.1.1., 164.1.2. пункту 164.1 статті 164 ПК України загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Статтею 177 ПК України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Об`єктом оподаткування фізичної особи - підприємця є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця мiж загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця (п. 177.2 ст. 177 ПК України).

Так, згідно з положеннями п. 177.4.1 ст. 177.4 ПК України (в редакції, що діяла у період, який перевірявся) до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належали:

177.4.1. витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат;

177.4.2. витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством;

177.4.3. суми податків, зборів, які пов`язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи - підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою - підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов`язані з господарською діяльністю фізичної особи - підприємця;

177.4.4. інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

177.4.5. Не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею; документально не підтверджені витрати.

177.4.6. Зазначені у цій статті підприємці мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів; витрати на самостійне виготовлення основних засобів. Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на: проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів; ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення: земельні ділянки; об`єкти житлової нерухомості; легкові та вантажні автомобілі.

Пунктом 177.2 ст. 177 ПК України, визначено, що об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця мiж загальним оподатковуваним доходом, (виручка у грошовій та не грошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Також, згідно положень п. 177.6 ст. 177 Податкового кодексу України у разі якщо фізична особа підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Податковим кодексом України для платників податку фізичних осіб.

Так, відповідачем встановлено, що позивачем до складу валових витрат за 2019 рік була включена попередня оплата за електричну енергію за січень 2019 року в сумі 12860 грн. отримана від Споживчого товариства «Виробниче торгівельне підприємство «Аврора», (ЄДРПОУ 34909840) в повному обсязі. Позивачем не надано до податкового органу протягом перевіряємого періоду та протягом 2019 року коригування валових витрат у зв`язку з поверненням попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 року без ПДВ в сумі 12860 грн., в ході перевірки, встановлено заниження суми отриманого доходу на суму 12 860 грн., чим порушено норми п.176.1 ст.176, п.177.1, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України.

З огляду на наведені вище норми податкового законодавства суд доходить висновку, що позивачем дійсно допущено завищення суми витрат чим занижено чистий дохід за 2019 рік. Водночас, суд зазначає, що перевіряємий період охоплював 2020 2022 роки. Перевірка діяльності позивача за 2019 рік після виявленого порушення відповідачем не проводилася, заходи реагування не вживалися. Окрім того, суд враховує висновки відповідача щодо того, що позивач мав надати до податкового органу коригування валових витрат за 2019 рік у зв`язку з поверненням попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 року без ПДВ в сумі 12 860 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що податковим органом не підтверджено заниження валового доходу за 2020 рік у зв`язку із поверненням попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 року, що призвело до заниження суми податку на доходи фізичних осіб, військового збору за 2020 рік та правомірність збільшення суми грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, військового збору за 2020 рік за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями.

Також, під час перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат у 2020 та 2021 роках відповідно до наданих реєстрів витрат включила суму сплачену АО "Гладкий, ОСОБА_4 та Партнери" за послуги правової допомоги у розмірі 96000грн. в т.ч. за 2020 рік в сумі 57000 грн., за 2021 рік в сумі 39000 грн. В наданих актах прийому-передачі не має можливості встановити вид та характер наданих послуг, які безпосердньо пов`язані з господарською діяльністю та прямо не пов`язані з отриманими доходами від здійснення дiяльності ресторанiв, надання послуг мобiльного харчування. Таким чином, відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 безпідставно включила до складу валових витрат суму за послуги з правової допомоги витрат у розмірі 96000грн. в т.ч. за 2020 рік в сумі 57000 грн., за 2021 рік в сумі 39000грн, які не пов`язані з господарською діяльністю та прямо не пов`язані з отриманими доходами від здійснення дiяльності ресторанiв, надання послуг мобiльного харчування.

З приводу включення до складу валових витрат суму за послуги з правової допомоги витрат суд зазначає наступне.

У відповідності до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці зобов`язані вести облік доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару. Облік доходів і витрат може вестися в паперовому та/або електронному вигляді, у тому числі через електронний кабінет.

Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, банківські виписки та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг.

Згідно з п.44.1 ст.44 та п.177.4 ст.177 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (п. 44.1 ст.44 ПК України).

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996) (в редакції, що діяла у період, який перевірявся) встановлено, що первинний документ це документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення і повинен мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 Закону № 996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Контролюючий орган вказує, що з наданих актів прийому-передачі не має можливості встановити вид та характер наданих послуг, які безпосередньо пов`язані з господарською діяльністю та прямо не пов`язані з отриманими доходами від здійснення дiяльності ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Проте, у звітах про виконання договорів про надання правової (професійної правничої) допомоги від 26 грудня 2017 року №038290 (від 29.05.2022 за період з 01.01.2020 по 29.05.2020) та від 25 березня 2020 року № 81785 (від 30.12.2021 за період з 01.06.2020 по 30.12.2021), складеного в порядку п.2 ч.1 ст.21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», детально перелічені послуги з правової (професійної правничої) допомоги, які Адвокатське об`єднання «Гладкий, Яценко та Партнери» надало ФОП ОСОБА_1 в період з 01 січня 2020 року по 30 грудня 2021 року, а саме: надання консультацій з питань оформлення трудових відносин з працівниками, з питання укладення господарських договорів, з питання нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, з питання складання документів, які використовуються при оформленні господарських правовідносин з контрагентами, з питання порядку подання податкової звітності, з питання виконання господарських договорів, з питання ведення обліку доходів і витрат, з питання обчислення та сплати військового збору, з питання правового регулювання розміщення літніх майданчиків, з питання відповідальності за неналежне виконання господарських зобов`язань та з питання претензійної роботи з контрагентами, з питання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій, з питання обліку робочого часу працівників, з питання реєстрації потужностей, з питання дотримання законодавства про роздрібну торгівлю алкогольними напоями, з питання дотримання законодавства про захист прав споживачів, з питання правового регулювання рекламування товарів і послуг, з питання порядку припинення дії господарських договорів.

З вищевказаних звітів вбачається, що правова допомога, витрати на оплату якої понесла ФОП ОСОБА_1 , повністю стосується господарської діяльності позивача, а тому ці витрати були обґрунтовано віднесені до складу валових витрат ФОП ОСОБА_1 як платника податків.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що копії актів і звітів надавалися контролюючому органу.

Водночас, як вбачається з Акту перевірки податковим органом встановлено відповідно до реєстру валових витрат за 2020 рік віднесено 57 000 грн. валових витрат по взаємовідносинам з Адвокатським об`єднанням «Гладкий, Яценко та Партнери», проте відповідно до наданих до перевірки квитанцій про оплату, встановлено, що платником за надані послуги правової допомоги сплачено грошові кошти у сумі 35 000,00 грн.

На спростування цих тверджень позивач надала відповідачу разом із запереченнями на акт перевірки копію акту про надання професійної правничої допомоги (надання послуг) на суму 1 500 грн. та виписку з банку за 2020 рік, згідно якої витрати по взаємовідносинам з Адвокатським об`єднанням «Гладкий, Яценко та Партнери» становили 50 500 грн.

Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем не підтверджено правомірність віднесення 6 500 грн. по взаємовідносинам з АО «Гладкий, Яценко та Партнери» до валових витрати за 2020 рік.

Також, фахівцями в ході перевірки було встановлено ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат включила суму сплачену споживчому товариству «Виробниче торгівельне підприємство «Аврора», (ЄДРПОУ 34909840) - з 05.01.2022 Приватне підприємство «Виробниче торгівельне підприємство «АВРОРА» (далі - ПП «ВТП «АВРОРА») за оренду нежитлового приміщення та компенсацію понесених витрат за користування електроенергією, тепловою енергією, водою та каналізацією відповідно до виставлених рахунків. Загальна площа орендованого приміщення складає 135 кв.м. проте ФОП ОСОБА_1 у своїй господарській діяльності з метою отримання доходу використовує лише 117 кв.м., оскільки частину орендованого приміщення площею 18 кв.м. передає у користування ФОП ОСОБА_5 по договору позики об`єкту нерухомого майна. Тому, контролюючий орган вважає, що частина приміщення площею 18 кв.м не використовується в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 .

Як встановлено судом на підставі договору оренди нерухомого майна від 15.08.2019 № 1-2019 позивач орендує у споживчого товариства «Виробниче торгівельне підприємство «Аврора» (ЄДРПОУ 34909840) нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_5 , загальною площею 135 кв.м.

За договором позички об`єкта нерухомого майна від 15.08.2019 № 2 позивачем передано у строкове платне користування частину приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , площею 18 кв.м. терміном до 14.08.2021.

Згідно договору позички об`єкта нерухомого майна від 01.12.2021 № 1 позивачем передано у строкове платне користування частину приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_5 , площею 18 кв.м. терміном до 31.10.2024.

В той же час, додатковими угодами від 15.08.2019 до договору від 15.08.2019 №2 та від 01.12.2021 до договору від 01.12.2021 №1 позички об`єкта нерухомого майна договори позички були доповнені пунктами 10 наступного змісту: «10. Позичкодавець зберігає за собою право користування об`єктом позички. Протягом дії предмета договору, користування предметом позички позичкодавець та користувач здійснюють спільно, за взаємною згодою. Сторони не мають права перешкоджати одна одній у здійсненні права користування об`єктом позички». Додаткові угоди є невід`ємними частинами договорів позички.

Таким чином, у відповідності до умов договорів позички (в редакції додаткових угод до них), позивач зберігала за собою право користування усім приміщенням, в тому числі і його частиною площею 18 кв.м, яка була предметом договорів позички. Тому, частина приміщення площею 18 кв.м, на яку вказав контролюючий орган, все одно використовується в господарській діяльності ФОП ОСОБА_1 , а тому втрати на оренду нежитлового приміщення та компенсацію комунальних послуг, в тому числі щодо частини приміщення 18 кв.м були обґрунтовано віднесені до складу валових витрат позивача, як платника податків.

Як зазначив позивач, копії додаткових угод надавалися контролюючому органу ще до винесення спірних податкових повідомлень-рішень, однак контролюючий орган безпідставно не врахував зміст цих документів.

05 березня 2019 року Верховним Судом прийнято постанову у справі №814/2950/16, якою залишено без задоволення касаційну скаргу державної податкової інспекції. За обставинами справи № 814/2950/16, позивач здав в оренду приміщення, однак при цьому сплачував за це приміщення витрати на електроенергію. Контролюючий орган виключив ці витрати зі складу валових витрат платника податків.

Верховний Суд, встановивши, що одним із видів діяльності позивача є надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20), зазначив, що відповідач необґрунтовано зменшив валові витрати позивача та нарахував позивачу податок на доходи фізичних осіб в цій частині.

Наведене вище свідчить про те, що навіть якщо особа здала приміщення в користування іншій особі, то всі понесені орендодавцем (позичкодавцем) втрати на утримання такого приміщення (в т.ч. на оплату електроенергії) включаються до складу валових витрат орендодавця (позичкодавця), якщо останній має зареєстрований вид діяльності за КВЕД 20 «Надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна».

Як свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (копія долучена до матеріалів справи). ФОП ОСОБА_1 здійснює господарську діяльність в т.ч. за КВЕД 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

Отже, витрати на оренду нежитлового приміщення та компенсацію комунальних послуг були обґрунтовано включені позивачем до складу валових витрат, що спростовує доводи від відвідача про протилежне.

Стосовно включення до складу валових витрат у 2022 році сум за придбаних у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Маркіза-юкрейн» та ТОВ «ТФС ГМБХ» ТМЦ у розмірі 106 852,6 грн., які за власним бажанням можуть включатися до складу витрат, пов`язаних з провадженням їх господарської діяльності, у вигляді амортизаційних відрахувань з відповідним веденням окремого обліку таких витрат суд зазначає наступне.

Підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 ПК України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 20000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 20000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

За приписами підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Пунктом 138.8 статті 138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов`язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме:

прямих матеріальних витрат;

прямих витрат на оплату праці;

амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

вартості придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

Як зазначено у підпункті 138.8.1 пункту 138.8 статті 138 ПК України, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва, які оцінюються у порядку, визначеному в положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

З акту перевірки та відзиву вбачається, що контролюючий орган вважає безпідставним включення ФОП ОСОБА_1 до складу валових витрат сум, сплачених за придбання водонагрівача електричного Atlantic Vertigo Steatite WI-FI 100 ES-MP0802F220-S WD (2250W) silver вартістю 16540 грн.; холодильника LIEBHERR SBSEF 7242 вартістю 43335 грн; Маркізи 3950*3550 вартістю 38692,50 грн.; Телевізора 55" LG 55NANO866PA вартістю 6092,80 грн.; столу Женова круглий, розсувний 900(1300)*900*22мм масив ясеню (колір-рустік) вартістю 26249,17 грн.; вагів ВТД-3ФД вартістю 2658,33 грн.

Проте, посилання контролюючого органу на необхідність їхньої амортизації замість включення їх вартості до складу валових витрат є безпідставними, з огляду на відсутність законодавчо встановленої форми ведення обліку вартості, яка амортизується, для фізичних осіб - підприємців. Так, контролюючий орган в акті перевірки сам зазначає, що «...на сьогодні законодавчо не встановлена форма ведення такого обліку...», але при цьому вважає, що ФОП може використовувати Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби». В той час як в пункті 2 згаданого Положення зазначається, що воно застосовується юридичними особами. Крім того, ч.1 ст.2 Закону України «Про бухгалтерський облік а фінансову звітність в Україні» визначає, що закон поширюється на юридичних осіб. Таким чином, для фізичних осіб підприємців не передбачено порядку ведення обліку вартості, яка амортизується. Отже, посилання контролюючого органу на те, що позивач не мала право включати вартість цих товарів до складу валових витрат є безпідставними.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений в постанові від 14 травня 2019 року у справі № 813/2667/15, за обставинами якої, фізичною особою-підприємцем було віднесено до складу валових витрат кошти, сплачені за придбання основних засобів. Відповідач вважав, що такі кошти не можуть бути віднесені до витрат. В свою чергу, Верховний Суд констатував, що факт придбання вказаних товарів не ставиться під сумнів контролюючим органом, як не поставлено під сумнів і те, що придбані підприємцем основні засоби використовуються ним при здійсненні основного виду діяльності.

В даній справі та в акті перевірки, контролюючий орган не ставить під сумнів ні факт придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Маркіза-юкрейн» та ТОВ «ТФС ГМБХ», ані ту обставину, що придбані позивачем водонагрівач, холодильник, маркіза, телевізор, стіл, ваги використовуються позивачем при здійсненні основного виду діяльності діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.

Стосовно правомірності віднесення позивачем до складу валових витрат коштів, витрачених на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Мастер А Кабельщик», ТОВ «Вен.Тек», ТОВ «ТМ Страж», ПП «Леополісбуд», ПП «Бар-сервіс Львів», ТОВ «Самодєлкін», ТОВ «Модус форвард», ТОВ «Тео-компані», ТОВ «Карт пак», ТОВ «Промбуд», ТОВ «Компанія «Комплекс-центр», ТОВ «Люмен», ТОВ «Нова лінія 1», ТОВ «Метро кеш енд кері», ТОВ «Сав-дістрибьюшн», ПП «Даск-центр», ТОВ «Ремтайм», ТОВ «Комфі трейд», ФОП ОСОБА_6 і ТОВ «Термінус», суд встановив наступне.

Свої висновки контролюючий орган мотивує тим, що ці вироби не використовуються у господарській діяльності позивача. В свою чергу, у своїй позовній заяві позивач наполягає на тому, що кожен придбаний товар, який був включений до акта перевірки, використовується позивачем у господарській діяльності в тому числі і в частині покращення приміщення в якому здійснює свою господарську діяльність позивач.

Дослідивши матеріали справи суд вважає висновки контролюючого органу припущенням, не підтвердженим жодними належними і допустимими доказами.

Так, в ході перевірки підприємцем надавалися пояснення стосовно використання наведених вище товарно-матеріальних цінностей у її господарській діяльності як фізичної особи підприємця, а також були використані для покращення та ремонту приміщення в якому провадить господарську діяльність позивачка.

Основним видом економічної діяльності позивача є діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Суд вважає, що товарно-матеріальні цінності у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Мастер А Кабельщик», ТОВ «Вен.Тек», ТОВ «ТМ Страж», ПП «Леополісбуд», ПП «Бар-сервіс Львів», ТОВ «Самодєлкін», ТОВ «Модус форвард», ТОВ «Тео-компані», ТОВ «Карт пак», ТОВ «Промбуд», ТОВ «Компанія «Комплекс-центр», ТОВ «Люмен», ТОВ «Нова лінія 1», ТОВ «Метро кеш енд кері», ТОВ «Сав-дістрибьюшн», ПП «Даск-центр», ТОВ «Ремтайм», ТОВ «Комфі трейд», ФОП ОСОБА_6 і ТОВ «Термінус», за своїми властивостями придатні до використання у господарській діяльності за кодом КВЕД 56.10 «Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування». Відповідачем не надано будь-яких доказів на спростування доводів позивача стосовно шляхів використання згаданих ТМЦ у її господарській діяльності, а тому доводи, викладені в акті перевірки щодо того, що ці ТМЦ не використовуються у її господарській діяльності, є лише припущенням відповідача.

Також, позивачем разом із запереченнями на акт перевірки надавалися відповідачу листи ПП «ВТП «АВРОРА» від 15.08.2019 № 3-08 та від 01.12.2021 № 1-12/21 які містять дозвіл на проведення ремонтних робіт, які не передбачають втручання в зовнішні конструктивні елементи будівлі, без зміни внутрішніх несучих конструкцій, площі та функціонального призначення приміщення за власний рахунок орендаря без відшкодування орендодавцем понесених витрат на проведення ремонтних робіт без заліку таких витрат в рахунок оренди.

Таким чином, позивач правомірно включила витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей у ТОВ «Епіцентр К», ПП «Мастер А Кабельщик», ТОВ «Вен.Тек», ТОВ «ТМ Страж», ПП «Леополісбуд», ПП «Бар-сервіс Львів», ТОВ «Самодєлкін», ТОВ «Модус форвард», ТОВ «Тео-компані», ТОВ «Карт пак», ТОВ «Промбуд», ТОВ «Компанія «Комплекс-центр», ТОВ «Люмен», ТОВ «Нова лінія 1», ТОВ «Метро кеш енд кері», ТОВ «Сав-дістрибьюшн», ПП «Даск-центр», ТОВ «Ремтайм», ТОВ «Комфі трейд», ФОП ОСОБА_6 і ТОВ «Термінус» до складу валових витрат.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що у позивача не виникало зобов`язання щодо реєстрації податкових накладних.

Частинами 1 та 2 статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України від 17.07.1997 №475/97-ВР та вона набула чинності для України 11.09.1997.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Аналізуючи оскаржувані рішення, суд вказує, що принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України, має на увазі, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), №37801/97, п.36, від 01.07.2003, яке, відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах Згідно положень ч. 2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цьогоКодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 242 КАС Українипередбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч. 1 ст.77та ч. 2 ст.77 КАС Українипідтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 по справі № 520/2261/19, що визначенийст. 77 КАС Україниобов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Враховуючи положення частин першої, другої статті 77, 90 КАС України, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає, що заявлені позовні вимоги частково знайшли своє підтвердження матеріалами справи, а відповідно позовна заява підлягає частковому задоволенню. Зокрема, суд вважає, що не підлягає задоволенню позовна заява про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 грудня 2023 року № 00063922406 та від 07 грудня 2023 року № 00064022406 в частині збільшення суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування, військового збору за порушення по взаємовідносинам з Адвокатським об`єднанням «Гладкий, Яценко та Партнери» за 2020 рік на суму 6 500,00 грн. за податковими зобов`язаннями та штрафними санкціями.

З приводу розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що у відповідності до приписів частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивач сплатив судовий збір у розмірі 5380 грн.

За таких умов судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до частини 3статті 139 КАС Українина його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень відповідача по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, з урахуванням того, що позивач сплатив судовий збір у розмірі 5380 грн. Тобто, на користь позивача підлягає стягненню 5355,25 грн. судового збору.

Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), представник ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , адреса робочого місця (для листування): АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ ВП: 44118663) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00063922406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб за результатами річного декларування в частині суми 74013,85 гривень за податковими зобов`язаннями та 18503,46 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 92517,31 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064022406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в частині суми 6167,81 гривень за податковими зобов`язаннями та 1541,95 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 7709,76 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064032406, яким фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 139712,00 гривень за податковими зобов`язаннями та 34 928,00 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), а всього - на суму 174 640,00 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 07 грудня 2023 року № 00064052406, яким до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 застосовано штраф у сумі 17 973,09 гривні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Запорізькій області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5355,25 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 травня 2024 року.

СуддяО.О. Артоуз