Постанова

від 06.05.2024 по справі 526/4107/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2024 р.Справа № 526/4107/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11.03.2024, головуючий суддя І інстанції: Максименко Л.В., вул. Лесі Українки, 6, м. Гадяч, Гадяцький, Полтавська, 37300, по справі № 526/4107/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної служба України з безпеки на транспорті

про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії,

ВСТАНОВИВ:

03 листопада 2023 року ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернулася до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті (надалі відповідач, Укртрансбезпека), в якій просив суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі серії АА №00011838 від 18.07.2023, винесену заступником директора Департаменту державного контролю на транспорті Сидоренком Антоном Вадимовичем відносно ОСОБА_1 за ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП) і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року та ухвалити постанову, якою задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції надана неправильна оцінка обставинам справи, а саме, не враховано, що спірна постанова винесена на неналежну відповідальну особу, оскільки його транспортний засіб переданий у тимчасове користування іншій особі (юридичній особі TOB «МАРАНС»), що підтверджується відповідним свідоцтвом. Вказує, що суд першої інстанції та відповідач не врахували категорію та тип транспортного засобу та причепу, що призвело до хибного обрахування нормативно - допустимих показників вагових параметрів у 40 т, замість - 42 т. вважає, що спірна постанова АА № 00011838 від 18.07.2023 винесена із порушеннями ст. 283 КУпАП, Порядку 1174 від 27.12.2019 та Інструкції № 512 від 27.09.2021.

Відповідач не погодився з доводами апеляційної скарги та подав відзив на неї. Посилаючись на безпідставність доводів апелянта просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273 - 277, 280 - 283, 285 - 289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду (ч. 2 ст. 268 КАС України).

Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій (ч. 3 ст. 268 КАС України).

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, відповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які позивач посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судовим розглядом були встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 на праві власності належить транспортний засіб марки DAF XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , а також причеп марки KRONE SD, державний номерний знак НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвами про реєстрацію транспортних засобів відповідно серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 .

20 жовтня 2020 року між ОСОБА_1 та суб`єктом господарювання ТОВ «МАРАНС» було укладено договір оренди транспортних засобів. Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №2829 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сисоєнко І. В.

Відповідно до п.1.1 цього Договору, транспортний засіб марки DAF XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1 було передано у тимчасове користування ТОВ «МАРАНС».

15 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та суб`єктом господарювання ТОВ «МАРАНС» було укладено договір оренди спеціалізованого напівпричіпу Н/ПР контейнеровоз напівпричіп універсальний (для перевезення контейнерів/сипких вантажів (зернових культур), реєстраційний номер НОМЕР_2 . Договір нотаріально посвідчений та зареєстрований в реєстрі за №1467 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Тимофєєвою А. О.

У свою чергу ТОВ «МАРАНС» 01.05.2023 уклало договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом з ТОВ «Квік Транс», який є згідно договору «замовником», а ТОВ «МАРАНС» - «виконавець».

Відповідно до відомостей товарно-транспортної накладнаї №1655 від 23.05.2023 автомобільним перевізником ТОВ «Квік Транс», здійснювалось перевезення вантажу пшениці по замовленню ТОВ «Грейн Пауер» для вантажоодержувача ТОВ «Грейн Тех Агро» по договору з ТОВ «СП «Дунайсудноервіс» для експортера ТОВ «Грейн Пауер».

11 червня 2022 року на підставі договору оренди від 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 проведено державну реєстрацію в органах сервісного центру МВС щодо визначення суб`єкта господарювання ТОВ «Маранс», як тимчасового користувача транспортного засобу марки DAF XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1 та позивачу видано тимчасовий реєстраційний талон на вказаний транспортний засобі серії СТТ №170005.

18 липня 2023 року заступником директора Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті начальником відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Сидоренком А. В. винесено постанову серії АА № 00011838 відносно ОСОБА_1 про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має місця проживання /перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, згідно якої 23 травня 2023 року о 18 год. 49 хв. за адресою: Н-11, км. 76+702, Дніпропетровська область зафіксовано транспортний засіб DAF XF 95.430, д.н.з. НОМЕР_1 . Відповідальна особа допустила рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,325% (2,93 тонн) при дозволеній максимальній фактичній масі 40 тонн, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст. 132-1 КУпАП.

При цьому у постанові серії АА № 00011838 від 18.07.2023 зазначено, що правопорушення зафіксовано в автоматичному режимі. При проведенні вагового контролю використовувався технічних засіб WIM 78, WAGA-WIM35, зав. №16, номер свідоцтва про повірку технічного засобу № UA.TR. 113-0619/11F-22, дійсне до 26 грудня 2023 року.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 14 Закону України Про дорожній рух учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з ч. 2 ст. 29 Закону України Про дорожній рух з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 (далі по тексту - Правила № 30), рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР України на 2% (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Згідно з п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі по тексту - ПДР), рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: фактичну масу Комбіновані транспортні засоби: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т, двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (Офіційний вісник України, 2001 р., № 3, ст. 75).

Рух транспортних засобів та їх составів, фактична маса та навантаження на вісь яких перевищують параметри, визначені підпунктами б та в цього пункту, у разі перевезення подільних вантажів забороняється.

Таким чином, пунктом 22.5 ПДР передбачені обмеження як вагових, так і габаритних параметрів транспортних засобів та їх составів.

Відповідно до ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі про тексту КУпАП), перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%.

Згідно з ч. 1 ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Згідно з ч. 3 ст. 14-3 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій цієї статті, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, у випадках, передбачених статтею 279-7 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 279-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили:

- така особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння;

- внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків, що належать її транспортному засобу;

- особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 279-5 КУпАП, у разі якщо адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою, третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а в разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлюють відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-3 цього Кодексу, або вантажовідправника.

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи (підрозділи) Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства юстиції України зобов`язані надавати відомості про належного користувача транспортного засобу, фізичну особу, керівника юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, особу, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи, з обов`язковим дотриманням Закону України «Про захист персональних даних».

За запитом уповноваженої на те посадової особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (у тому числі за умови ідентифікації такої посадової особи за допомогою електронного цифрового підпису), відповідні органи державної влади або місцевого самоврядування, їх посадові (службові) особи зобов`язані надати відомості про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи вантажовідправника.

Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Постанова про накладення адміністративного стягнення надсилається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, протягом трьох днів з дня її винесення рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Днем отримання постанови є дата, зазначена в поштовому повідомленні про вручення її особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, або повнолітньому члену сім`ї такої особи. У разі якщо особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, відмовляється від отримання постанови, днем отримання постанови є день проставлення в поштовому повідомленні відмітки про відмову від її отримання.

У разі невручення постанови адресату за зазначеною в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань або Єдиному державному демографічному реєстрі адресою днем отримання постанови вважається день повернення поштового відправлення з позначкою про невручення до органу (підрозділу), уповноважена посадова особа якого винесла відповідну постанову.

Стосовно доводів позивача про те, що він не є суб`єктом відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, оскільки відповідно до умов укладених договорів оренди з ТОВ «МАРАНС» він передав у користування зазначений транспортний засіб іншій особі - ТОВ «МАРАНС», на підставі чого видано тимчасовий реєстраційний талон серії СТТ №170005СТТ №170005, колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до пункту 16 Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.1998 № 1388 (далі - Порядок №1388) за бажанням власника транспортного засобу - фізичної особи надати право керування таким засобом іншій фізичній особі чи за бажанням фізичної або юридичної особи, якій власник транспортного засобу передав у встановленому порядку право користування і (або) розпорядження транспортними засобами, сервісний центр МВС видає за зверненням такого власника тимчасовий реєстраційний талон на строк, зазначений у його заяві, або документах, які підтверджують право користування і (або) розпорядження транспортним засобом.

При цьому, відповідно до п. 3 Порядку внесення відомостей про належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1197 від 14.11.2018 (далі Порядок № 1197), підставами для внесення до Реєстру відомостей про належного користувача є:

1) визначення належного користувача безпосередньо власником транспортного засобу у зв`язку з передачею фізичній особі транспортного засобу в користування;

2) визначення керівником юридичної особи, яка є власником транспортного засобу або отримала в установлений законодавством спосіб право користуватися ним, свого працівника належним користувачем;

3) оформлення на фізичну особу нотаріально посвідченої довіреності на право користування транспортним засобом;

4) користування фізичною особою транспортним засобом на підставі договору оренди (найму, позички);

5) користування фізичною або юридичною особою транспортним засобом на підставі договору фінансового або оперативного лізингу;

6) оформлення на фізичну особу, щодо якої вносяться відомості як про належного користувача, тимчасового реєстраційного талона.

Внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється у сервісному центрі МВС у присутності власника транспортного засобу (його представника за довіреністю) та належного користувача (п. 21 Порядку №1197).

Відповідно до п. 23 Порядку №1197 внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, якого визначив безпосередньо власник транспортного засобу, здійснюється також через: 1) веб-додаток, розміщений на офіційному веб-сайті Головного сервісного центру МВС, шляхом заповнення електронної заяви за формою згідно з додатком 1 із застосуванням кваліфікованого електронного підпису власника транспортного засобу та належного користувача; 2) Єдиний державний вебпортал електронних послуг, шляхом заповнення електронної заяви у довільній формі, придатній для сприйняття її змісту, відповідно до відомостей, передбачених додатком 1, із застосуванням кваліфікованої електронної печатки технічного адміністратора Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, електронних підписів або кваліфікованих електронних підписів власника транспортного засобу та належного користувача.

Пунктом 36 Порядку №1197 встановлено, що внесення до Реєстру відомостей про належного користувача, який користується транспортним засобом на підставі тимчасового реєстраційного талона, здійснюється у сервісному центрі МВС за заявою належного користувача.

Таким чином, оформлення тимчасового реєстраційного талона на транспортний засіб не є самостійною підставою для внесення до ЄДРТЗ відомостей про належного користувача транспортного засобу за відсутності на те відповідної заяви уповноваженого суб`єкта.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 179-7 КУпАП відповідальна особа, зазначена у 1 ст.14-3 цього Кодексу, або особа, яка ввезла транспортний засіб на територію України, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою про накладення адміністративного стягнення законної сили особа, яка користувалася транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

З урахуванням наведеного та з огляду на те, що позивач не надав суду інформації та відповідних доказів про внесення відомостей про ТОВ «МАРАНС», як належного користувача транспортного засобу до Єдиного державного реєстру транспортних засобів, колегія суддів дійшла висновку про те, що суб`єктом адміністративного правопорушення є саме позивач його власник.

Позивач не заперечує достовірності результатів вимірювання дорожніх транспортних засобів в русі та правомірності введення технічного засобу в експлуатацію, тому колегія суддів не вважає за необхідне детально досліджувати це питання.

Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначає Порядок фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174 (далі по тексту Порядок №1174), п.2 якого передбачено, що автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером.

Відповідно до п.7 Порядку №1174 фіксація правопорушень в автоматичному режимі здійснюється на автоматичних пунктах, які облаштовані відповідно до вимог, визначених у додатку.

Пунктами 11-17 Порядку №1174 визначено, що автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу; вимірювання габаритів транспортного засобу; фіксацію та розпізнавання державних номерних знаків транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу); фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-телекомунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-телекомунікаційної системи.

Під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність.

Інформація від автоматичних пунктів передається до інформаційно-телекомунікаційної системи у вигляді метаданих.

Метадані - структуровані дані, які містять відомості про подію, зафіксовану за допомогою автоматичного пункту, характеристики зафіксованого транспортного засобу, необхідні для його ідентифікації, параметри функціонування технічних засобів автоматичного пункту, а також інші дані, необхідні для обліку, пошуку, оцінки та управління такими відомостями (п.2 Порядку №1174)

Метадані повинні містити дані про:

- засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, рік виготовлення, метрологічні характеристики, найменування власника засобу вимірювальної техніки, документи про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки);

- місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати);

- найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

- дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, максимальне дозволене навантаження на вісь, державний номерний знак транспортного засобу, причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), категорію транспортного засобу, тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку, повну масу транспортного засобу, ширину, висоту, довжину, розподіл навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на вісі);

- фотографії транспортного засобу - фронтальна, фотографія державного номерного знака транспортного засобу, фотографія державного номерного знака причепу, напівпричепу та інших причіпних пристроїв (у разі використання такого та/або заднього державного номерного знака транспортного засобу), оглядова фотографія із зображенням розпізнаного державного номерного знака;

- відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності).

Крім того, процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, визначено Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 № 512 (далі по тексту Інструкція № 512).

Пунктом 1 Розділу ІІ Інструкції № 512 передбачено, що уповноважена посадова особа розглядає справи про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, які передбачені, зокрема, ч.2 та 3 ст.132-1 КУпАП. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем оброблення таких правопорушень в Державній службі України з безпеки на транспорті.

Згідно з п.2 Розділу ІІ Інструкції №512 уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі.

Пунктом 3 Розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою в автоматичому режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.

Твердження позивача щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам Інструкції №512, є безпідставними, оскільки інструкцією затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові, в залежності від обставин вчинення порушення.

Колегія суддів зауважує, що згідно з вимогами ст.283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи;зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), крім даних, визначених частинами другою і третьою цієї статті, повинна містити відомості про адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності.

Як вбачається із оскаржуваної постанови, в ній наявні відомості про найменування органу та посадової особи, який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, стосовно якої розглядається справа, опис обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення, прийняте у справі рішення, транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на одиночну вісь.

Колегія суддів зауважує, що юридична сила закону як основного джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 ч.1 ст.85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України.

Вища юридична сила закону полягає у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України

Згідно з ч.3 ст.113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова містить необхідну інформацію, передбачену ст.283 КУпАП, який має вищу юридичну силу по відношенню до Інструкції №512, і саме за порушення норм КУпАП позивача притягнуто до відповідальності.

Що стосується інформації щодо смуги руху, напрямку руху, максимально дозволеного навантаження на вісь, марки, моделі, державного номерного знаку причепу, категорії транспортного засобу, типу транспортного засобу, ширини, висоти, довжини, розподілу навантаження за вісями транспортного засобу (номер вісі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей), фактичної міжосьової відстані, фактичної шинності (кількість коліс) на вісі, колегія суддів вважає, що така інформація не є обов`язковою для встановлення складу правопорушення інкримінованого позивачу та зазначається уповноваженою особою в залежності від об`єктивного складу правопорушення.

Таким чином, зміст постанови серія АА №00011838 від 18.07.2023 відображає усі істотні ознаки складу правопорушення.

Перевищення нормативних вагових параметрів транспортного засобу, визначених пунктом 22.5 ПДР України, було встановлено із врахуванням допустимої похибки вагового комплексу, як передбачено ДСТУ OIML R 134-1:2010 (OIML R 134- 1:2006, IDT).

Відсоткове та натуральне значення перевищення максимально допустимої маси транспортних засобів отримується з урахуванням допустимої похибки вимірювання вагового комплексу, яка, у цьому випадку складає 7,325% або 2,93 тони щодо загальної маси транспортного засобу.

Також ця постанова містить посилання на веб-сайт з ідентифікатором доступу, на якому відображено світлини транспортного засобу DAF XF 95.430, державний номерний знак НОМЕР_1 , за результатами автоматичної фіксації транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення. Крім того у постанові зазначено технічний прилад яким в автоматичному режимі зафіксовано правопорушення WIM 78, WAGA-WIM35, зав. №16, номер свідоцтва про повірку технічного засобу № UA.TR. 113-0619/11F-22, дійсне до 26 грудня 2023 року.

Крім того, на підтвердження допущення позивачем відповідного порушення відповідач разом із відзивом на позов надав акт зважування транспортного засобу позивача та інші документи, які були проігноровані судом першої інстанції.

Так, колегія суддів зі змісту названого акту встановила, що у ньому відображені, зокрема, такі показники:

- axlecount (кількість осей) - 5;

- axledistance-1 (дистанція між 1 та 2 осями, мм) - 3810;

- axledistance-2 (дистанція між 2 та 3 осями, мм) - 5750;

- axledistance-3 (дистанція між 3 та 4 осями, мм) - 1310;

- axledistance-4 (дистанція між 4 та 5 осями, мм) - 1310;

- axleload-1 (навантаження на вісь 1) - 8150;

- axleload-2 (навантаження на вісь 2) - 11750;

- axleload-3 (навантаження на вісь 3) - 8800;

- axleload-4 (навантаження на вісь 4) - 9550;

- axleload-5 (навантаження на вісь 5) - 9450;

- lenght (довжина транспортного засобу) 15107;

- weight-full (маса брутто транспортного засобу, кг) 47700.

Вказаний акт та зміст спірної постанови підтверджує допущення перевізником порушення у вигляді перевищення загальної маси транспортного засобу на 7,325% (з урахуванням похибки 10% від загальної маси транспортного засобу) щодо загальної маси транспортного засобу при дозволеній максимальній вазі 40 тон, належними та допустимими доказами, які безпідставно не були враховані судом першої інстанції.

Покликання позивача на те, що у розділі фактично зафіксовані параметри транспортного засобу мають вказуватися з урахуванням похибки 16% не має юридичного значення, оскільки у цьому розділі визначаються фактичні параметри відповідного вимірювання транспортного засобу, а похибка застосовується лише стосовно тих параметрів, які перевищили норму, так фактична загальна маса транспортного засобу позивача у цій графі склала 47700 кг, у той час як позивача притягнули до відповідальності за перевищення загальної маси транспортного засобу, з урахуванням 10% похибки, яка, у свою чергу, склала 42930 кг.

Стосовно посилання апелянта на те, що допустима маса його транспортного засобу складає 42 т, колегія суддів зазначає таке.

Як вже зазначалося, п. 22.5 ПДР передбачає, зокрема, що параметри транспортного засобу не мають перевищувати фактичну масу:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом 40 т,

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів або змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.

Тобто, максимальна фактична маса у 42 тони застосовується щодо таких транспортних засобів:

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення одного або більше контейнерів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.

- двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом (контейнеровоз), що здійснює перевезення змінних кузовів загальною максимальною довжиною 13,716 метра 42 т.

Колегія суддів зауважує, що параметр максимальної довжини 13,716 метра стосується як тягача так і напівпричепу, а не самого причепа, як помилково стверджує апелянт.

Так у спірній постанові (а.с.83) та акті зважування (а.с. 84) вказано на те, що загальна довжина транспортного засобу позивача складає 15,107 м (15107 мм), тобто, загальна максимальна довжина транспортного засобу позивача є більшою за 13,716 метра, а тому у суду відсутні підстави вважати, що на транспортний засіб позивача розповсюджують вимоги до максимальної фактичної маси у 42 т.

Окрім того, апелянт вказує, що його транспортний засіб обладнаний саме змінним кузовом, а не контейнером, натомість не надає жодного належного доказу того, що такий кузов є дійсно змінним кузовом. Разом з цим, колегія суддів зазначає, що вказаний довід не має значення, оскільки довжина транспортного засобу апелянт перевищує 13,716 метра.

Враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, колегія суддів, дійшла висновку, що спірна постанова винесена відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені КУпАП, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо та своєчасно, тому підстави для її скасування відсутні.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Згідно з рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 9, 242, 243, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 11 березня 2024 року по справі № 526/4107/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк