Ухвала
від 25.04.2024 по справі 760/23799/23
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участі секретаря ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2024 року задоволено частково клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 22023101110000548 та накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на вилучені 05.10.2023 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , мобільні телефони, а саме: марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 та марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , - на час проведення експертизи.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області - прокурор

у кримінальному провадженні ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на вилучені під час проведення обшуку мобільні телефони, а саме: марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 та марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , заборонивши до завершення досудового розслідування та судового розгляду відчужувати, користуватись та розпоряджатись ним у будь-який спосіб.


Справа № 760/23799/23 Слідчий суддя - ОСОБА_9

Апеляційне провадження № 11-сс/824/2362/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги прокурор зазначав, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та невмотивованою у зв`язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_5 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 , яка заперечувала проти задоволення апеляційної скарги прокурора, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів клопотання, Слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22023101110000548, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.06.2023, за підозрою ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України.

Згідно даних клопотання, в ході здійснення досудового розслідування встановлено, що громадяни України ОСОБА_11 , ОСОБА_19, ОСОБА_20, та ОСОБА_21, за попередньою змовою групою осіб, використовуючи юридичну особу ТОВ "Одеський конячний завод", вчиняють умисні дії, спрямовані на допомогу державі-агресору (пособництво) та збройним формуванням, з метою завдання шкоди Україні шляхом: добровільного збору, підготовки та/або передачі матеріальних ресурсів чи інших активів представникам держави-агресора, її збройним формуванням.

Так, громадяни України ОСОБА_12 , його син ОСОБА_13 , які є фактичним власниками та контролерами російських ТОВ «Русский Север», ТОВ «Стандарт качества», ТОВ «Родник и К», на початку березня 2022 року, знаходячись в невстановленому на даний час місці, усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, з метою збереження майна підприємств та своїх особистих корисливих мотивів, діючи спільно із директором ПрАТ «Одеський коньячний завод» ОСОБА_10 , фінансовим директором холдингу «Глобал спірітс» ОСОБА_14 , директором ТОВ «Родник и К» ОСОБА_15 організували протиправний механізм із поставки коньячних дистилятів із України до рф.

Як зазначено в клопотанні, в ході досудового розслідування встановлено, що до протиправної діяльності ОСОБА_12 та ОСОБА_16 причетний ОСОБА_8 , зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , який є підзвітним і підконтрольним ОСОБА_17 , за його вказівкою контролює поставки продукції до рф як з ОКЗ так і з ГСГ.

05.10.2023 року у рамках вказаного кримінального провадження на підставі ухвали слідчого судді Солом?янського районного суду м. Києва від 19.09.2023 року було проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 , та мобільний телефон марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 .

Згідно клопотання, в ході огляду вилучених мобільних телефонів виявлено інформацію про російську компанію ООО «Родник и К», а саме, поставки продукції та контроль роботи компанії, яка підлягає електронному дослідженню, також виявлено ноутбук, в ході огляду якого виявлено електронні файли, в яких містилась інформація, щодо розрахунків з постачальниками, протоколи погодження цін на продукцію, системи обліку продукцію, які були скопійовані на окремий носій інформацію.

Як зазначає прокурор, виявлені файли та відомості, що містяться в мобільних телефонах підтверджують злочинну діяльність посадових осбі ПрАТ «Одеський коньячний завод» (код ЄДРПОУ 00412056) та ТОВ «Глобал спірітс груп», а також співпрацю вказаних підприємств з ВАТ «Абшерон-Шараб» (Республіка Азербайджан), ООО «Родник и К» та причетність до зазначеної діяльності ОСОБА_8 .

Постановою слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_18 від 05.10.2023 вилучені мобільні телефони було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22023101110000548 від 29.06.2023 року.

Постановою слідчого СУ ГУ СБ України у м. Києві та Київській області ОСОБА_18 від 16.10.2023 призначено комп`ютерно-технічну експертизу у кримінальному провадженні №22023101110000548 від 29.06.2023, об`єктами дослідження якої є мобільний телефон марки телефону марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 та телефон марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_3 W.

11.10.2023 прокурор Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва із клопотанням про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 22023101110000548, а саме на мобільні телефони, а саме: марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 та марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , із забороною до завершення досудового розслідування та судового розгляду користуватися та розпоряджатися ними у будь-який спосіб.

Ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12.02.2024 року задоволено частково клопотання прокурора та накладено арешт з тимчасовим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування на вилучені 05.10.2023 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , мобільні телефони, а саме: марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 та марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , - на час проведення експертизи.

В задоволенні іншої частини клопотання відмовлено.

З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції погоджується частково.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК Україниречовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання прокурора у частині накладення арешту на вилучені мобільні телефони, з тих підстав, що вказане майно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження № 22023101110000548, та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на вилучені мобільні телефони із забороною на відчуження, розпорядження та користування, не оскаржується і прокурором в поданій апеляційній скарзі, оскільки фактично прокурором оскаржено ухвалу лише в частині визначення строку накладення такого арешту - на час проведення експертизи. За таких обставин, ухвала слідчого судді в частині питання обґрунтованості накладення арешту на вилучене майно, колегією суддів не перевіряється.

Разом з тим, колегія суддів вважає обгрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про накладення арешту на вилучене майно лише на час проведення експертизи.

Так, згідно ч. 4 ст. 132 КПК України, ухвала слідчого судді або суду про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (одним із видів яких є арешт майна) припиняє свою дію після закінчення строку її дії, скасування запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 5 ст. 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає: 1) перелік майна, на яке накладено арешт; 2) підстави застосування арешту майна; 3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі, у разі прийняття такого рішення; 4) заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно; 5) порядок виконання ухвали із зазначенням способу інформування заінтересованих осіб.

Положеннями чинного КПК України, якими врегульовано порядок вирішення питання про арешт майна, не передбачено визначення слідчим суддею строку дії ухвали про накладення арешту на майно, та обмеження слідчим суддею строку дії накладеного арешту певними етапами досудового розслідування чи судового розгляду.

Відтак, на переконання колегії суддів, ухвала слідчого судді про накладення арешту на вилучене майно у частині визначення строку такого арешту - на час проведення експертизи, не відповідає вимогам чинного кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

З цих же підстав, доводи прокурора у клопотанні та апеляційній скарзі у частині необхідності визначення строку дії накладеного арешту до завершення досудового розслідування та судового розгляду, не грунтуються на вимогах закону, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

З урахуванням викладеного, виходячи з положень ч. 3 ст. 407 КПК України, якими не передбачено можливість часткового скасування ухвали слідчого судді, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала слідчого - скасуванню у повному обсязі із постановленням нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на належне для ОСОБА_8 майно із забороною його розпорядження та розпорядження.

Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва від 12 лютого 2024 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора Сквирського відділу Білоцерківської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_7 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 22023101110000548 задовольнити частково.

Накласти арешт на вилучені 05.10.2023 року під час проведення обшуку квартири за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_8 , мобільні телефони, а саме: марки Самсунг Гелексі М32, с/н: НОМЕР_1 та марки Айфон 12, с/н: НОМЕР_2 , які належать ОСОБА_8 , заборонивши користуватись та розпоряджатись ним у будь-який спосіб.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:




ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

СудКиївський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення25.04.2024
Оприлюднено08.05.2024
Номер документу118846901
СудочинствоКримінальне
КатегоріяЗлочини проти основ національної безпеки України

Судовий реєстр по справі —760/23799/23

Ухвала від 25.04.2024

Кримінальне

Київський апеляційний суд

Мельник Володимир Васильович

Ухвала від 12.02.2024

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Верещінська І. В.

Ухвала від 12.02.2024

Кримінальне

Солом'янський районний суд міста Києва

Верещінська І. В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні