Постанова
від 06.05.2024 по справі 405/1814/21
КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2024 року м. Кропивницький

справа № 405/1814/21

провадження № 22-ц/4809/232/24

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Мурашка С. І.

учасники справи:

позивач Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Вишня Ганна Вікторівна, на рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда (суддя Шевченко І. М.) від 04.08.2021,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

11.03.2021 Комунальне підприємство «Теплоенергетик» (далі - КП «Теплоенергетик»), звернулося з позовом до ОСОБА_1 про заборгованості за надану їй послугу з централізованого теплопостачання в сумі 52123,45 грн, а також встановлений індексу інфляції за час прострочення в сумі 9685,13 грн, три проценти річних від простроченої суми 4004,89 грн та пеню 1907,72 грн.

Вимоги позивача обґрунтовано тим, що позивач є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуги з централізованого теплопостачання, які надавало ДП «Кіровоград тепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА», а згодом КП «Тепоренергетик».

На підставі договору від 20.09.2019 № 20/09-19/1 ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» відступило КП «Теплоенергетик» право вимоги до ОСОБА_1 про сплату заборгованості за спожиті нею послуг з централізованого опалення.

Між КП «Теплоенергетик» та відповідачкою існують фактичні договірні відносини, оскільки позивач надає їй послуги з постачання теплової енергії в опалювальні сезони за адресою: АДРЕСА_1 , а тому відповідачка зобов`язана проводити розрахунки з позивачем за надану послугу, однак вона своєчасно не сплачує за спожиті послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилася заборгованість за період з лютого місяця 2015 року по лютий місяць 2021 року в сумі 52123,45 грн, яку позивач просить стягнути, а також інфляційні витрати та три проценти річних, передбачені ст. 625 ЦК України, за весь час прострочення. Крім того, позивач просив стягнути з відповідачки пеню, передбачену п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», за один рік з лютого місяця 2020 року по січень 2021 року.

2.Короткий зміст рішення суду

Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.08.2021 позовні вимоги КП «Теплоенергетик» задоволено. Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь КП «Теплоенергетик» борг за теплопостачання в сумі 52123,45 грн, а також три проценти річних - 4004,89 грн, індекс інфляції - 9685,13 грн, пеню - 1907,72 грн.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідачка, як власник квартири, зобов`язана сплачувати за надану їй позивачем послугу з централізованого теплопостачання, а також заборгованість, право вимоги якої перейшло до позивача від ДП «Кіровоград тепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» на підставі договору відступлення права вимоги. Відповідачка свої зобов`язання з оплати вартості отриманої послуги з централізованого опалення її квартири не виконує, а тому позивач має право вимагати в судовому порядку стягнення заборгованості з урахуванням індексу інфляції за час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, а також нараховану ним не пеню.

3.Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги

02.11.2023 ОСОБА_1 , від імені якої діє представник адвокат Вишня Ганна Вікторівна, подала до суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Разом з апеляційною скаргою апелянт подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яку обґрунтовано тим, що відповідачка не була обізнана про існування цієї справи так, як місцевий суд не забезпечив вручення їй копії ухвали про відкриття провадження у справі, копії позовної заяви з додатками, а також судових повісток та копії рішення суду, про існування якого апелянт дізнався з постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що позивач звернувся з позовом з пропуском позовної давності щодо вимог, право на які виникло у нього з лютого місяця 2015 по січень місяць 2018 року. Позивач мав звернутися до суду виключно з вимогами за період з лютого місяця 2018 року по лютий місяць 2021 року.

Крім того, стягнувши з відповідачки неустойку, суд не врахував до вимог ст. 258 ЦК України про спеціальну позовну давність. Апелянт вважає, що спеціальна позовна давність застосовується також до вимог про стягнення індексу інфляції та трьох процентів річних.

4.Відзив на апеляційну скаргу

Позивач Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» надіслав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у якому висловив підтримку рішенню суду першої інстанції та заперечення проти вимог апелянта. Стосовно доводів апелянта про сплив позовної давності позивач вказав, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України з 11.03.2020 по 30.06.2023 строки, зокрема визначені ст. 257, ст. 258 цього Кодексу, було продовжено. Тому строки звернення до суду, які спливали у вказаний період, є такими, що продовжені на цей період.

5.Розгляд справи в апеляційній інстанції

Відповідно до ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Оскільки ціна позову в цій справі становить 67721,19 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (268400 грн), та не належать до встановленого ч. 4 ст. 274 ЦПК України переліку справ у спорах, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, ця справа розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.

6.Позиція апеляційного суду

Відповідно до ч. 1, 4ст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частин 1, 2, 4 та 5ст. 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Переглянувши справу за наявними у ній доказами, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним нормам закону, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення.

7.Суд першої інстанції встановив такі неоспорювані обставини справи:

ОСОБА_1 є власником житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .

Комунальне підприємство «Теплоенергетик» Кропивницької міської ради» (далі - КП «Теплоенергетик» КМР») є ліцензованим виконавцем послуг з постачання теплової енергії (теплопостачальною організацією), надає послуги споживачам з теплопостачання у місті Кропивницький (а. с. 13-20).

Згідно з п. 1.1, п. 1.2 Договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1 ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» (Первісний кредитор) відступає, а КП «Теплоенергетик» (Новий кредитор) приймає на себе право вимоги, що належить Первісному кредиторові, і стає кредитором за Договорами про надання послуг централізованого опалення, укладеними з фізичними особами - споживачами послуг централізованого опалення (далі - Боржники) та за фактичними правовідносинами, які виникли між Первісним кредитором та Боржниками у зв`язку із наданням первісним кредитором послуг централізованого опалення Боржникам. За цим договором Новий кредитор одержує право (замість Первісного кредитора) вимагати від Боржників належного виконання зобов`язань за Договорами та по фактичним правовідносинам.

За цим договором право вимоги заборгованості в сумі 36177,74 грн, яка виникла у ОСОБА_1 перед ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНТА» з лютого місяця 2015 року по вересень місяць 2019 року, відступлено КП «Теплоенергетик» КМР».

З жовтня 2019 року послуги з теплопостачання в опалювальні сезони у житлове приміщення ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 надає КП «Теплоенергетик» КМР».

З жовтня місяця 2019 року по січень 2021 року КП «Теплоенергетик» КМР» надав ОСОБА_1 комунальну послугу на суму 15945,71 грн за яку вона грошові кошти виконавцю не сплатила.

Загалом за період з лютого місяця 2015 року по січень 2021 року загальна заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Теплоенергетик» КМР» за надану їй послугу з теплопостачання становить 52123,45 грн.

На підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України КП «Теплоенергетик» КМР» нарахував на прострочену заборгованість ОСОБА_1 індекс інфляції в сумі 9685,13 грн, три проценти річних в сумі 4004,89 грн. Крім того, нарахував пеню за період з лютого 2020 року по січень 2021 року в сумі 1907,72 грн.

8.Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення

8.1. Стосовно порушення норм процесуального права

Одним із доводів апеляційної скарги, яку подав представник відповідача, є те, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача, який не був повідомлений судом про існування справи та її розгляд (такі аргументи викладено апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, яка додана до апеляційної скарги та оцінюється апеляційним судом, як її невідємна частина).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Отже, суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити доводи апелянта щодо порушення судом першої інстанції принципів гласності та відкритості цивільного судочинства, порушення права відповідача на участь у розгляді його справи.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню судом згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Складовою частиною визначеного ст. 6 цієї Конвенції права на справедливий суд є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.

У п. 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

У інших рішеннях ЄСПЛ від 27.06.2017 у справі «Лазаренко та інші проти України» і від 03.10.2017 у справі «Віктор Назаренко проти України» Суд зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

У рішенні ЄСПЛ від 13.12.2011 у справі «Трудов проти Росії» Суд зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене п. 1 ст. 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип.Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом.В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи.

Гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами є однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства (п. 3 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (ч. 1 ст. 8 ЦПК України).

Розгляд справи відбувається у судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (ч. 1, ч. 2 ст. 211 ЦПК України).

Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України).

Згідно з положеннями ст. 128 ЦПК України у редакції станом на час розгляду справи в суді першої інстанції суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів, надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 130 ЦПК України у разі відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Тлумачення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 211, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:

- обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє є реалізацією однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства - відкритості судового процесу;

- невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

- розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

З матеріалів справи, яка переглядається в апеляційному порядку, відомо, що після надходження позовної заяви суд першої інстанції звернувся в порядку, передбаченому ч. 6 ст. 187 ЦПК України, до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки ОСОБА_1 .

Отримана судом інформація не давала можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування)відповідачки ОСОБА_1 (а. с. 25, 26).

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 31.03.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням сторін. Справу призначено до розгляду на 10:50 12.05.2021 (а. с. 27).

Копію цієї ухвали, позовної заяви та додатків до неї суду не вдалося вручити відповідачці, бо за адресою місця знаходження її житлового приміщення вона не проживає і не зареєстрована (а. с. 39).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 12.05.2021 розгляд справи відкладено через неявку сторін у справі на 09.06.2021 об 11:20 (а. с. 30).

Згідно з текстом оголошення про виклик суд викликав ОСОБА_1 , як відповідача у цій справі, у судове засідання за місцезнаходженням суду на 09.06.2021 об 11:20 (а. с. 31).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 09.06.2021 розгляд справи відкладено через неявку сторін у справі на 12.07.2021 о 15:20 (а. с. 40).

У справі відсутні докази того, що суд повторно викликав відповідача, зареєстроване місце проживання чи перебування якого він не встановив, у судове засідання в порядку, передбаченому ч. 11 ст. 128 ЦПК України (через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання).

Згідно з довідкою секретаря судового засідання від 12.07.2021 розгляд справи відкладено через неявку сторін у справі на 04.08.2021 об 11:20 (а. с. 47).

Докази того, що суд вчиняв дії щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у приміщенні суду 04.08.2021 об 11:20 у справі відсутні.

Попри відсутність відомостей про належне повідомлення відповідача про час, дату та місце розгляду справи, суд розглянув справу 04.08.2021, ухвалив рішення, вказавши у ньому, що сторони повідомлялися про час та місце розгляду справи, але не послався на докази такого повідомлення, зокрема належного повідомлення відповідача.

З твердженням місцевого суду, що стосується повідомлення ним відповідачки про розгляд справи, погодитися не можна так, як суд вочевидь не повідомив її належним чином (в порядку та у спосіб, передбачений ЦПК України) про дату, час та місце судового засідання з розгляду справи, бо не розмістив відповідне оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання 04.08.2021. При цьому таке повідомлення було обов`язковим в силу приписів ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 211 ЦПК України.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з обґрунтованим твердженням апелянта про порушення судом першої інстанції принципів гласності та відкритості цивільного судочинства, що унеможливило здійснення відповідачем ефективного захисту від пред`явленого позову, а тому керуючись імперативною нормою п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України скасовує рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 04.08.2021 та ухвалює нове судове рішення.

8.2. Стосовно суті спору

У цій справі позивач звернувся до суду за захистом свого права на отримання від відповідачки плати за надану комунальну послугу з постачання теплової енергії у належне їй на праві власності житлове приміщення.

Суд першої інстанції на підставі наданих позивачем доказів встановив, що з жовтня 2019 року таку комунальну послугу ОСОБА_1 надає КП «Теплоенергетик» КМР» - позивач у справі, а раніше її надавало ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА».

Суд першої інстанції також встановив, що згідно з Договором про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1 ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» відступило на користь КП «Теплоенергетик» право вимоги, що належить ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» за договорами про надання послуг централізованого опалення, укладеними з фізичними особами-споживачами послуг централізованого опалення (далі - Боржники), зокрема, право вимоги сплати заборгованості в сумі 36177,74 грн, яка виникла у ОСОБА_1 з лютого місяця 2015 року по вересень місяць 2019 року.

Загальна сума заборгованість ОСОБА_1 перед КП «Теплоенергетик» КМР» за надану їй комунальну послугу 52123,45 грн.

Відповідачка ОСОБА_1 , яка фактично не брала участі у справі в суді першої інстанції, правильність встановлення судом першої інстанції цих обставин справи не заперечує, зокрема. не заперечує проти наданих позивачем доказів існування простроченої заборгованості та її розміру.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення між учасниками цивільних відносин прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України).

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).

Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

У справі, яка переглядається в апеляційному порядку, спірний період визначений позивачем у позовній заяві - з лютого 2015 року по січень 2021 року.

У цей період правовідносини щодо надання споживачам комунальних послуг, до яких належать, зокрема, постачання теплової енергії (централізованого опалення), у різні підперіоди унормовано двома різними Законами України «Про житлово-комунальні послуги», а саме: з 01.02.2015 (початку спірного періоду) по 30 квітня 2019 року діяли норми Закону № 1875-VІ від 24.06.2004, а з 01.05.2019 і надалі - Закону № 2189-VIII від 09.11.2017.

Відповідно до п. 1 ч. 1Закону № 1875-VІ «Про житлово-комунальні послуги»(чинногона час виникнення спірних правовідносин) передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч. 3ст. 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 32 Закону № 1875-VІ плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Обов`язку споживача здійснювати оплату за надану йому комунальну послугу кореспондується право виробника послуг вимагати своєчасної і в повному обсязі оплати наданих послуг (п. 4 ч. 1 ст. 22 Закону № 1875-VІ).

Обов`язок споживача здійснювати оплату за спожиті житлово-комунальні послуги передбачено нормою чинного з 01.05.2019 п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII, а згідно з ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Обов`язок споживача щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію встановлений також ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» (Закон № 2633-ІV від 02.06.2005).

Отже, зобов`язання сплачувати на користь позивача вартість послуг з централізованого опалення (постачання теплової енергії) у відповідача виникало кожного наступного місяця, який слідує за розрахунковим. Таке зобов`язання відповідач мав виконувати не пізніше 20 числа наступного за розрахунковим місяця, а після втрати чинності Правили надання населенню послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженимипостановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідачка у встановленому законом порядку не відмовлявся від надання послуг позивачем (виконавцем комунальної послуги). Доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачка не надала.

Зазначене узгоджується з висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 30.10.2013 у справі № 6-59цс13, від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15.

Схожі висновки містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11.11.2019 у справі № 646/834/17 у спорі зі схожих правовідносин сторін.

Стосовно набуття позивачем права вимоги до відповідачки на підставі укладеного ним з ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» Договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У пунктах 73, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.08.2023 у справі № 910/19199/21 зауважено, що відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором. Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.

Дійсність Договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1 відповідачка не оскаржує.

Таким чином, до правовідносин сторін підлягають застосуванню відповідні норми ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні-послуги» та Закону України «Про теплопостачання».

Щодо правильності визначення позивачем розміру заборгованості за надану відповідачці комунальну послугу, то, як вже зазначав апеляційний суд, вона не заперечувала цей розмір та не посилається на докази, які б свідчили, що заборгованість існує в іншому розмірі.

Оскільки відповідачка в порушення норм ч.1,ч. 2ст.32Закону №1875-VІ,а згодом норми п.5ч.2ст.7Закону №2189-VIII не сплачувала щомісячно плату за надану їй послугу з постачання теплової енергії, то відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України ці зобов`язання є простроченими.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України).

Враховуючи, що за Договором про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1 позивач набув лише право вимоги до відповідачки сплати заборгованості, нарахування ним на цю суму індексу інфляції та трьох процентів річних за період з лютого 2015 року по вересень 2019 року колегія суддів вважає безпідставним так, як таке право вимоги первісний кредитор йому не передав. З огляду на застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України у позивача виникло з жовтня 2019 року.

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з п. 10 ч. 2 ст. 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 Закону №2189-VIIIу разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.

При цьому згідно з п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 18.03.2020, до 01.07.2020 зупинено діюп. 10ч. 2 тап. 2ч. 4 ст. 7 тач. 1ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Отже, з 18.03.2020 по 01.07.2020 було зупинено дію положень Закону № 2189-VIII, які встановлюють відповідальність індивідуального споживача за несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у формі пені.

Суд першої інстанції це не врахував і стягнув з відповідачки пеню згідно з наданим позивачем розрахунком за період з 01.02.2020 по 31.01.2021 у розмірі 1907,72 грн, не виключивши з нього період з 18.03.2020 по 01.07.2020, коли дію закону, що регулював відносини відповідальності формі неустойки, було тимчасово зупинено.

Крім того, суд стягнув нараховану позивачем пеню за ставкою 0,01%, яка встановлена ч. 1 ст. 26 Закону № 2189-VIII, на всю суму заборгованості, зокрема ту її частину, яка виникла до введення в дію ч. 1 ст. 26 Закону № 2189-VIII, тобто до 01.05.2019.

При цьому, норми чинного до 30.04.2019 Закону № 1875-VІ прямо не встановлювали розмір пені, яку мав сплатити споживач за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, відсилаючи до закону та умов договору (див. п. 10, ч. 3 ст. 20 Закону).

Такі ж відсилочні положення містили чинні на той час Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які були затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.205 № 630 (див. п. 23, п.п. 5 п. 30 Правил).

Таким чином, до 01.05.2019 на рівні законодавства України не було встановлено розмір пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Згідно з закріпленим у ст. 58 Конституції України принципом незворотності дії закон у часі, норма ч. 1 ст. ст. 26 Закону № 2189-VIII не застосовуються до правовідносин сторін по справі, які виникли до 01.05.2019.

Доказів того, що відповідно до ч. 1 ст. 547 ЦК України ОСОБА_1 і первісний виконавець послуг з теплопостачання ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» у письмовій формі визначили розмір пені матеріали справи не містять.

До того ж за умовами укладеного між ДП «Кіровоградтепло» ТОВ «ЦНТІ УНГА» та КП «Теплоенергетик» Договору про відступлення права вимоги від 20.09.2019 № 20/09-19/1 не передбачено відступлення позивачу у справі права вимоги сплати неустойки.

З огляду на таке, позивач має право вимагати від відповідача сплати неустойки на прострочену заборгованість, яка виникла з 01.05.2019, а з урахуванням визначеного позивачем у розрахунку пені періоду її нарахування (з лютого 2020 року по січень 2021 року) та п. 1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» обгрунтованими є вимоги позивача про пеню за період з 01.02.2020 по 17.03.2020 та з 01.07.2020 по 31.01.2021, а саме:

5859,4 х 0,01% х 29 = 16,99 грн, де:

5859,4 грн сума боргу станом на початом розрахункового періоду - 01.02.2020, яка утворилася починаючи з 01.05.2019,