Рішення

від 02.05.2024 по справі 297/607/24

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/607/24

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

за участю секретаря судового засідання Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом АТ КБ «Приват Банк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про припинення та визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, з тих підстав, що 03.09.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № MKD7GK00000022, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 46 801,60 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.09.2022 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № MKD7GK00000022 від 03.09.2007 року. Відповідно до п. 35.3 Договору іпотеки, в забезпечення виконання ОСОБА_1 (далі Іпотекодавець) за кредитним договором та за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м, житлова площа 40,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Похил Н. М. за реєстрованим №6558 від 14.09.2007. Майно передається в іпотеку з невід`ємними приналежностями, що знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці. Цільове призначення предмета іпотеки жила нерухомість. Відповідно до п.35.4 Договору іпотеки, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею: 0,0686 га (кадастровий номер 2110200000:01:032:0015) на якій розташований предмет іпотеки і яка стане власністю Іпотекодавця після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Похил Н. М. за реєстровим №6558 від 14.09.2007. Земельна ділянка буде зареєстрована у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності. На використання Іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмеження (обтяження) не встановлення. Цільове призначення Земельної ділянки: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. 07.10.2016 ПАТ КБ «Приват банк» набуло права власності на нерухоме майно: житловий будинок на підставі договору Іпотеки. Як вбачається із копії договору купівлі-продажу від 14.09.2007 ОСОБА_1 придбав житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.0686 за кадастровим № 2110200000:01:032:0015 та передана для обслуговування житлового будинку, у продавця - ОСОБА_2 , однак не оформив право власності на вказану земельну ділянку.

Тобто, інформація щодо речових прав на вищевказану земельну ділянку щодо ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі відсутня. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:01:032:0015 перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі державного акта право власності на земельну ділянку серії ЗК № 029991 від 01.03.2007.

На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку та не здійснив його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, такими діями порушив умови пункту 35.4. Договору іпотеки, згідно якого протягом двох робочих днів був зобов`язаний укласти нотаріально посвідчений договір про внесення змін та/ Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 6 або доповнень до цього Договору іпотеки, в якому змінюють опис земельної ділянки як частини Предмета іпотеки.

Оскільки передана в іпотеку нерухомість перейшла у власність АТ КБ "Приват банк", і відповідне право зареєстровано у встановленому законодавством порядку, АТ КБ "Приват банк", як новий власник нерухомості, набув права на земельну ділянку під такою нерухомістю, які належали попередньому власнику нерухомості, тобто право власності.

Тому просить суд, припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером: 2110200000:01:032:0015, загальною площею 0.0686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 та визнати за позивачем право власності.

У судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити в повному обсязі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не надав.

Згідно ч. 1ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив;позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 03.09.2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 було укладено договір № MKD7GK00000022, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 46 801,60 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 02.09.2022 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № MKD7GK00000022 від 03.09.2007 року. Відповідно до п. 35.3 Договору іпотеки, в забезпечення виконання ОСОБА_1 (далі Іпотекодавець) за кредитним договором та за цим договором, Іпотекодавець надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок загальною площею 79,20 кв.м, житлова площа 40,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Предмет іпотеки належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Похил Н. М. за реєстрованим №6558 від 14.09.2007. Майно передається в іпотеку з невід`ємними приналежностями, що знаходяться в ньому. Предмет іпотеки зареєстрований у встановленому законом порядку як окремий виділений в натурі об`єкт права власності. Предмет іпотеки знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на приватизованій земельній ділянці. Цільове призначення предмета іпотеки жила нерухомість. Відповідно до п.35.4 Договору іпотеки, у відповідності до ст. 6 Закону України "Про іпотеку", іпотека за цим договором поширюється на земельну ділянку площею: 0,0686 га (кадастровий номер 2110200000:01:032:0015) на якій розташований предмет іпотеки і яка стане власністю Іпотекодавця після отримання державного акту на право власності на земельну ділянку, та належить Іпотекодавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Берегівського районного нотаріального округу Похил Н. М. за реєстровим №6558 від 14.09.2007. Земельна ділянка буде зареєстрована у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності. На використання Іпотекодавцем земельної ділянки або її частини обмеження (обтяження) не встановлення. Цільове призначення Земельної ділянки: будівництво і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. 07.10.2016 ПАТ КБ «Приват банк» набуло права власності на нерухоме майно: житловий будинок на підставі договору Іпотеки. Як вбачається із копії договору купівлі-продажу від 14.09.2007 ОСОБА_1 придбав житловий будинок садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці площею 0.0686 за кадастровим № 2110200000:01:032:0015 та передана для обслуговування житлового будинку, у продавця - ОСОБА_2 , однак не оформив право власності на вказану земельну ділянку.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що речових прав на вищевказану земельну ділянку щодо ОСОБА_1 у Державному земельному кадастрі відсутня. Земельна ділянка з кадастровим номером 2110200000:01:032:0015 перебуває у власності ОСОБА_2 на підставі державного акта право власності на земельну ділянку серії ЗК № 029991 від 01.03.2007.

На момент укладення договору іпотеки ОСОБА_1 не отримав державний акт на право власності на земельну ділянку та не здійснив його державну реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, такими діями порушив умови пункту 35.4. Договору іпотеки, згідно якого протягом двох робочих днів був зобов`язаний укласти нотаріально посвідчений договір про внесення змін та/ Документ сформований в системі «Електронний суд» 09.02.2024 6 або доповнень до цього Договору іпотеки, в якому змінюють опис земельної ділянки як частини Предмета іпотеки.

За змістом статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Нерухоме майно (нерухомість) - це земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці і невід`ємно пов`язані з нею, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 1 та частиною першою статті 5 Закону України "Про іпотеку" визначено, що предметом іпотеки є об`єкти нерухомого майна та об`єкти, які прирівнюються до таких цим законом, до них, зокрема, віднесено: земельні ділянки, будівлі, споруди, підприємство як майновий комплекс, житлові будинки, квартири, дачі, садові будинки, гаражі, об`єкт незавершеного будівництва, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому, право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна.

Об`єкти нерухомого майна можуть бути предметом іпотеки лише за таких умов:

- майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

- нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

- воно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Підстави та умови передачі в іпотеку земельної ділянки при передачі в іпотеку будівлі чи споруди визначені частинами четвертою та п`ятою статті 6 Закону України "Про іпотеку", якщо: будівля (споруда), що передається в іпотеку, розташована на земельній ділянці, яка належить іпотекодавцю на праві власності, така будівля (споруда) підлягає передачі в іпотеку разом із земельною ділянкою, на якій вона розташована. Якщо в іпотеку передається земельна ділянка, на якій розташовані будівлі (споруди), які належать іпотекодавцю на праві власності, така земельна ділянка підлягає передачі в іпотеку разом з будівлями (спорудами), які на ній розташовані.

Це положення Закону України "Про іпотеку" узгоджується із визначеним у статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України загальним принципом, за яким визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на житловий будинок, будівлю чи споруду.

За змістом статті 377 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно зі статтею 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю чи споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При переході права власності на будівлю чи споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі чи споруди, якщо інше не передбачене у договорі відчуження будівлі або споруди.

Водночас, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При переході права власності на будівлю чи споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Аналізуючи зазначені положення норм матеріального права, Верховний Суд України у постановах від 13 квітня 2016 року у справі№6-253цс16 та від 12 жовтня 2016 року у справі№6-2225цс16 дійшов таких висновків: "положення статті 377 ЦК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість"; "при цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду, стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі№466/1875/14-ц (провадження№61-37171 св18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі№689/26/17 (провадження№14-47цс20) не встановлено правових підстав для відступу від наведених висновків.

Згідно з підпунктом г пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року№7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" при переході права власності на будівлі та споруди за цивільно-правовими угодами, укладеними до 01 січня 2002 року, згідно з положеннями чинної до цієї дати статті 30 ЗК України до набувача від відчужувача переходить належне йому право власності або право користування земельною ділянкою, на якій розташовані будівлі та споруди, якщо інше не передбачалось у договорі відчуження. Після 31 грудня 2001 року в таких випадках право власності на земельну ділянку або її частину могло переходити відповідно до статті 120 ЗК України 2001 року на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди, укладених, відповідно, відчужувачем або набувачем. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду після 31 грудня 2003 року, згідно зі статтею 377 ЦК України, а з часу внесення змін до статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2007 року№997-У і згідно зі статтею 120 ЗК України, переходило право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором; а якщо договором це не було визначено, до набувача переходило право власності на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. При переході права власності на будинок або його частину за договором довічного утримання до набувача переходило право на земельну ділянку, де вони розташовані, на умовах, на яких ця ділянка належала відчужувачу. В разі переходу права власності на будівлі та споруди до кількох осіб право на земельну ділянку визначалось пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено в договорі відчуження останніх, а при переході права власності на будівлі та споруди до фізичних або юридичних осіб, які не могли мати у власності земельні ділянки, до них переходило право користування земельною ділянкою. З 01 січня 2010 року до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах. встановлених для попереднього землевласника (землекористувача) відповідно до статті 377 ЦК України і статті 120 ЗК України в редакції Закону України від 05 листопада 2009 року№1702-УІ.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року викладено такі правові висновки про тлумачення статей 5 та 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- іпотека як право на чужу річ поширюється на конкретну індивідуально визначену річ, що визначена в договорі;

- існують такі окремі об`єкти цивільних прав, як земельна ділянка і об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці. Унаслідок цього відбувається окреме регулювання іпотеки земельної ділянки та визначення, за яких випадків об`єкт незавершеного будівництва, який зведений на цій ділянці, буде предметом іпотеки;

- частина п`ята та шоста статті 6 Закону України "Про іпотеку" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) регулювали правовідносини щодо передачі в іпотеку земельної ділянки, на якій вже були розташовані будівлі чи об`єкт незавершеного будівництва на момент укладення договору іпотеки. У такому разі предметом іпотеки були і будівлі (споруди) чи об`єкт незавершеного будівництва;

- учасники цивільних відносин за допомогою такого універсального регулятора приватних відносин, як договір могли встановити в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки. У випадку відсутності такої вказівки в договорі іпотеки, що іпотека поширюватиметься й на будівлю (споруду) чи об`єкт незавершеного будівництва, що будуть збудовані після укладення договору іпотеки, підстави для поширення іпотеки на такі об`єкти відсутні.

Таким чином, за змістом положень договору сторони визначили предметом іпотеки не тільки домоволодіння, а і земельні ділянки, на яких воно розташоване.

Такі положення договору узгоджуються з вимогами статей 1,5 та 6 Закону України "Про іпотеку" та не суперечать змісту поняття "домоволодіння".

Так, відповідно до пункту 1.1 Інструкції з ведення погосподарського обліку в сільських, селищних та міських радах, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 18 квітня 2005 року№95, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин, домоволодіння - це житловий будинок з прилеглою до нього земельною ділянкою та належними йому господарськими спорудами та будівлями.

Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, повно та всебічно з`ясувавши вищевказані обставини, які стосуються предмету доказування, оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами у справі доказів, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 6056,00 грн. судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 527, 530, 611,1054 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 89, 263-265,280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» - задовольнити.

Припинити право власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на земельну ділянку з кадастровим номером: 2110200000:01:032:0015, загальною площею 0.0686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за Акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ: 14360570) право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2110200000:01:032:0015, загальною площею 0.0686 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканця АДРЕСА_2 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) гривень 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Іван ІЛЬТЬО