Вирок

від 03.05.2024 по справі 335/3759/24

ОРДЖОНІКІДЗЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

1Справа № 335/3759/24 1-кп/335/585/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12015080050005774 від 03.12.2015 року

відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Запоріжжя, громадянки України, має середню спеціальну освіту, не працює, зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не засудженої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 , у період часу з листопада 2015 року по березень 2016 року, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою будівництва будівлі для здійснення підприємницької діяльності, а також подальшої передачі її в оренду чи відчуження її іншим особам, самовільно, тобто на земельній ділянці, що не була для цього відведена та без відповідних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, збудувала будівлю магазину - кафе літ.А, А-1, А-2 на самовільно зайнятій, тобто за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 ), у тому числі за рахунок частини земельної ділянки, яка перебуває на праві оренди у ТОВ «Будівельник» та площа якої, з урахуванням плану встановлення меж земельної ділянки ТОВ "Будівельник" в натурі від 04.04.2016, складає 1,86 кв.м. та 0,60 кв.м., а загалом - 2,46 кв.м., правомірність чого оспорюється вказаним товариством, та внаслідок чого, ОСОБА_5 завдала значної шкоди інтересам ТОВ "Будівельник", що полягає у позбавленні товариства можливості належним чином та у повному обсязі використовувати орендовані земельні ділянки кадастрові номери 2310100000:01:007:0182 та 2310100000:01:007:0075 за їх цільовим ті функціональним призначенням, у тому числі шляхом здійснення на них будівництва торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою у запланованих межах, для чого й отримувалися такі земельні ділянки в оренду, а також у понесенні ТОВ "Будівельник" витрат у вигляді орендної плати в розмірі 84971,71 грн., яка сплачується за земельні ділянки, використання яких за цільовим призначенням та у відповідності до проектної документації з дотриманням Державних будівельних норм, а також досягненням мети отримання в оренду земельних ділянок, унеможливлено діями ОСОБА_5 .

Відповідно до ст.27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Тобто, захист права оренди землі, оформлене відповідно до закону, прирівнюється до захисту права власності на земельну ділянку. Тому орендарю землі, у випадку посягання та порушення його права, завдається шкода, аналогічна тій, яка завдається такими ж діями власнику землі.

Так, між Запорізькою міською радою та ТОВ «Будівельник» укладено договори оренди земельних ділянок площею 0,1477 га (кадастровий номер 2310100000:01:007:0182) та площею 0,2568 га (кадастровий номер 2:10100000:01:007:0075), що розташовані за адресою: АДРЕСА_2 для розташування гостьової автомобільної стоянки.

Проте, у зв`язку з тим, що ОСОБА_5 самовільно, всупереч встановленому законом порядку, тобто без отримання дозвільних документів на будівництво та без оформлення земельної ділянки (права власності чи права користування (оренди) побудувала об`єкт нерухомості по АДРЕСА_2), було порушено встановлене законом та договором оренди землі право ТОВ «Будівельник» належним чином реалізувати свої законні права та інтереси (право оренди), у тому числі шляхом будівництва на земельних ділянках об`єктів нерухомості у відповідності до проектної документації на будівництво торговельно-розважального центру, для чого такі земельні ділянки виділялися, що спричинило товариству значну шкоду.

Зокрема, такими незаконними діями ОСОБА_5 були порушені права ТОВ Будівельник» на використання у повній мірі орендованих земельних ділянок для досягнення цілей, для яких вони отримувалися. Так, орендарем (ТОВ «Будівельник»), ще до початку самочинного будівництва, зокрема, у 2010 році був розроблений ескізний проект на будівництво торговельно-розважального центру, але в результаті самоправних дій ОСОБА_6 , було порушено дійсне право ТОВ «Будівельник», що належить йому на підставі зазначених вище договорів оренди землі, оскільки у зв`язку з незаконним розташуванням об`єкту самочинного будівництва, торговельно-розважальний центр з гостьовою автостоянкою не можуть бути побудовані в запланованих проектною документацією межах.

Правомірність вказаних дій ОСОБА_5 оспорюється ТОВ «Будівельник», так як своїми діями вона заподіяла значну шкоду ТОВ «Будівельник», що полягає у позбавленні ТОВ «Будівельник» можливості належним чином та у повному обсязі використовувати орендовану земельну ділянку за її цільовим та функціональним призначенням, шляхом здійснення на ній будівництва торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою, для будівництва якого така земельна ділянка виділялася та отримувалася в оренду. Тобто, своїми діями ОСОБА_5 позбавила можливості ТОВ "Будівельник" реалізувати законне право на використання орендованих земельних ділянок за призначенням, шляхом будівництва на них торговельно-розважального центру з гостьовою автостоянкою в запланованих проектною документацією межах без порушення Державних будівельних норм, що завдає ТОВ "Будівельник" шкоди, яка для товариства є значною.

Крім того, ТОВ "Будівельник" з 2013 року здійснюється сплата орендної плати за вказані земельні ділянки, у тому числі за ті, що частково самовільно зайняті ОСОБА_5 , які не можуть використовуватися за цільовим та функціональним призначенням. Таким чином, ТОВ "Будівельник" здійснює витрати, у вигляді орендної плати, за земельні ділянки, які не може використовувати за призначенням. У зв`язку із чим, ТОВ "Будівельник" завдано також шкоди у розмірі 84971,71 грн., що також є для ТОВ "Будівельник" значною.

Допитана у судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала в повному обсязі та пояснила наступне. Вона є власником приміщення по АДРЕСА_2 , однак до будівництва об`єкта нерухомості, його реконструкції вона ніякого відношення не мала, цими справами займався її чоловік, вона лише один раз з`явилась до нотаріуса на підписання договору купівлі-продажу. Їй відомо, що на місці павільйону будувалась будівля, і коли почались проблеми з ТОВ «Будівельник», вони стали з ними домовлятися, почали звертатись в архітектурну інспекцію за отриманням дозволів на будівництво, а також звертались неодноразово, щоб отримати земельну ділянку у користування, проте дозвіл на землю не надався. Всі документи на об`єкт нерухомості оформлені на її ім`я, однак діяльність у кафе вона не здійснювала, всією діяльністю займалась її сім`я, чоловік. У 2006 році вона хворіла, не пам`ятає обставини того періоду, не пам`ятає, щоб ходила в суд чи реєстраційну службу. Будівництво почалось в 2015-2016 році, вона не може сказати чи змінились розміри об`єкта при будівництві. Коли ДАБІ виявила порушення при будівництві, на неї було накладено штрафи, які вона сплачувала. До появи ТОВ «Будівельник» на сусідній ділянці ніяких проблем у них у діяльності не було. Пояснила, що ТОВ «Будівельник» нічого не будував на своїй ділянці, а частина ділянки ТОВ «Будівельник», яка зайнята будівлею кафе має незначний розмір, тому вважає, що ніякої шкоди ТОВ «Будівельник» не завдано. Просить суд ухвалити відносно неї виправдувальний вирок.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

Відповідно до положень ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно із ч. 2 ст. 84 КПК України процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

У відповідності до ч. 1 ст. 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно вимог ч.1 та ч.2 ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позиції, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо, а відповідно зі ст.26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Судовий же розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі.

Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення обвинуваченою ОСОБА_5 , суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, повністю підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Суд у повному обсязі дослідив докази, зібрані під час досудового розслідування та надані стороною обвинувачення під час судового розгляду і докази, які зібрані в ході судового розгляду, оцінив їх в своїй сукупності, допитав свідків, представників потерпілих, обвинувачену та встановив наступне.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 05.12.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 28.11.2016 року, у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради, вилучено реєстраційну справу № 205088623101 на об`єкт нерухомого майна: магазин літ.А-1, розташований за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів реєстраційної справи, 22.10.2013 року за реєстраційним номером 3536731 надійшла Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від заявника ОСОБА_5 щодо об`єкта за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до картки прийому заяви, до заяви подано рішення суду № 2-1570, видане 18.04.2006 року Жовтневим районним судом, копія технічного паспорту. Згідно копії судового рішення від 18.04.2006 року, воно містить відмітку про набрання чинності 29.04.2006 року та відомості про реєстрацію в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 05.06.2006 року, додано витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10848368. (т.1., а.с.121-149)

Відповідно до копії технічного паспорту, виготовленого станом на 12.02.2013 року на замовлення ОСОБА_5 , об`єкт літ.А по АДРЕСА_2 має площу 74,5 кв.м. (т.1, а.с.135-138)

Відповідно до рішення державного реєстратора № 7682012 від 07.11.2013 вирішено провести державну реєстрацію права власності на магазин літ А-1 за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 та відповідно до витягу № 12362841, 22.10.2013 року проведено державну реєстрацію права власності на магазин літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 74,5 кв.м. Підстава виникнення права власності- рішення суду № 2-1570 від 18.04.2006 року. (т.1, а.с.146-147)

Відповідно до картки прийому заяви, документи згідно з переліком отримала 11.11.2013 року ОСОБА_5 особисто. (а.с. 116-149)

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 21.11.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 18.11.2016 року, у Департаменті реєстраційних послуг Запорізької міської ради вилучено матеріали реєстраційної справи, що стосуються внесення державним реєстратором запису про право власності № 13269845, дата державної реєстрації 02.02.2016 (а.с. 150).

Згідно матеріалів реєстраційної справи № 849738223101, 02.02.2016 року надійшла заява ОСОБА_5 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (а.с.162). Згідно картки прийому заяви № 28256912, до заяви додані рішення суду № 2-1570, видане 18.04.2006 року, технічний паспорт, виданий 08.08.2015 року.

Відповідно до рішення державного реєстратора від 08.02.2016 року № 28122829, зупинено розгляд заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнятої 02.02.2016 року, яку подала ОСОБА_5 на будівлю магазину -кафе літ.А, А (1), А(2), у зв`язку з неподанням засвідченої в установленому порядку копії рішення суду (а.с. 189).

Відповідно до рішення про відновлення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16.02.2016 року № 28257135, з урахуванням того, що заявником подано засвідчену копію рішення суду, відновлено розгляд заяви про державну реєстрацію, прийнятої 02.02.2016 року.

16.02.2016 року державним реєстратором прийнято рішення про проведення державної реєстрації права власності на будівлю магазину-кафе літ.А, А(1), А (2) за ОСОБА_5 (а.с.197).

Згідно картки прийому заяви, ОСОБА_5 отримала 2 технічні паспорта, рішення суду, інформаційну довідку (а.с.198).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 29.11.2016 року (т.2 а.с.1), проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 22.11.2016 року у Жовтневому районному суді м.Запоріжжя вилучено копії матеріалів цивільної справи № 2-1570/2006 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОП «ЗМБТІ» про визнання договору дійсним, визнання права власності.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.02.2017 року (т.2. а.с.8), проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 22.07.2017 року, у Жовтневому районному суді м.Запоріжжя вилучено оригінал рішення з цивільної справи № 2-1570/2006 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОП «ЗМБТІ» про визнання договору дійсним, визнання права власності. Рішенням суду визнано за ОСОБА_5 право власності на магазин літ.А-1, загальною площею 74,5 кв.м., літню площадку № 1, паркан № 2, розташовані по АДРЕСА_2 . ( т.2 а.с. 12).

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 17.11.2016 року ( т.2 а.с. 20,21) вилучено у приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_8 договори купівлі-продажу від 22.08.2016 року, від 11.08.2016 року та документи, на підставі яких посвідчено договори.

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 30.01.2017 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 17.01.2017 року ( т.2 а.с. 47), вилучено у приватного нотаріуса ЗМНО ОСОБА_8 оригінал рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 року по справі № 2-1570/2006, яке було надано нотаріусу для посвідчення договору купівлі - продажу. Згідно резолютивної частини рішення, за ОСОБА_5 визнано право власності на магазин, літню площадку № 1, паркан АДРЕСА_3 . Рішення містить відмітку про дату набрання законної сили 29.04.2006 року та дату видачі 30.03.2016 року (т.2, а.с. 54).

Згідно висновку судово технічної експертизи документів № 79-17 від 03.03.2017 року, копія рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 року по справі № 2-1570/2006, дата видачі якого 30.03.2016 на одному аркуші не відповідає оригіналу рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі № 201570/2006 на 2-х аркушах. Питання встановлення змін первинного змісту копії рішення Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 18.04.2006 по справі № 2-1570/2006, що видане 30.03.2006 не вирішувалось у зв`язку з тим, що в наданому на дослідження зображенні документу встановлені ознаки його виготовлення із застосуванням прийомів монтажу з використанням інших документів. ( т. 2, а.с.56-59).

Згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 24.11.2016 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 22.11.2016 року, у ТОВ «ЗМБТІ» вилучені матеріали інвентаризаційної справи на об`єкт нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно матеріалів інвентаризаційної справи, 31.05.2006 року ОСОБА_5 звернулась з заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення суду.(т.2, а.с. 105) Згідно витягу про реєстрацію права власності від 05.06.2006 року за ОСОБА_5 зареєстровано право власності на магазин літ.А-1 за адресою: АДРЕСА_2 на підставі рішення суду № 2-1570/2006 від 18.04.2006 року.

Також згідно копій матеріалів цивільної справи 2-1570/2006 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 , ОП «ЗМБТІ» про визнання договору дійсним, визнання права власності, вбачається, що в них міститься заява ОСОБА_5 , зареєстрована в суді 15.03.2016 року про видачу завіреної копії рішення суду від 18.04.2006 року по справі № 2-1570 за 2006 рік з відміткою про отримання 29.03.2016 року. Згідно протоколу попереднього судового засідання, ОСОБА_5 була присутня у судовому засіданні під час розгляду справи ( т.2 а с. 188).

Також судом досліджено заяву ТОВ «Будівельник» від 28.02.2017 року про скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, у якій заявник зазначив, що незаконними діями ОСОБА_5 були порушені права ТОВ «Будівельник» на використання орендованих земельних ділянок, оскільки ТОВ «Будівельник» до початку самочинного будівництва був розроблений ескізний проект на будівництво торговельно -розважального центру, але в результаті самоправних дій ОСОБА_5 ТОВ «Будівельник» позбавлений можливості його реалізувати, оскільки торговельно -розважальний центр з гостьовою автостоянкою не можуть бути побудовані в запланованих проектною документацією межах. Вказаними діями ТОВ «Будівельник» завдані збитки у розмірі 84971, 71 грн. (т.2. а.с. 239-240). До заяви додані копії договорів оренди землі, додаткові угоди до нипх, які підтверджують користування ТОВ «Будівельник» земельними ділянками та розрахунок орендної плати ( т.3 а.с. 1- 52 ).

Відповідно до акту визначення площ за адресою: вул.Шкільна/вул.Запорізька, складеного фахівцями ТГВ КП «Градпроект» 06.04.2016 року, за результатами вимірів, встановлено, що загальна площа будівель, що розглядаються, становить 288, 74 кв.м., при цьому частини будівель займають частину земельної ділянки за кадастровим номером № 231010000:01:007:0182, що знаходиться в оренді у ТОВ «Будівельник», площею відповідно 0,89 кв.м. та 8, 33 кв.м. (т.3, а.с. 54).

Згідно протоколу доступу до речей і документів від 02.03.2017 року, проведеного на підставі ухвали слідчого судді від 02.03.2017 року, з матеріалів кримінального провадження № 12017080020000106 вилучені належним чином завірені копії висновку експерта № 2255, складеного 22.02.2017 року за результатами проведеної оціночно-земельної експертизи. (т.3 а.с. 63-65). Відповідно до висновку експерта № 2255 від 22.02.2017 року, проведеним дослідженням встановлено, що грошова оцінка земельної ділянки під самовільно добудованими частинами будівлі магазину-кафе, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 ), з урахуванням інформації Управління Держгеокадастру у Запорізькому районі Запорізької області від 20.12.2016 року про те, що грошова оцінка 1 кв.м. землі становить 1796,25 грн., а саме: грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 ) площею 39, 01 кв.м. становить 70 071, 71 грн.; грошова оцінка земельної ділянки площею 156, 26 кв. м. становить 280 682, 03 грн., грошова оцінка земельної ділянки загальною площею 195, 27 кв.м. становить 350 753, 74 грн. (т.3. а. с. 72).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 22.12.2015 року, у присутності ОСОБА_5 проведено перевірку дотримання вимог законодавства ОСОБА_5 на об`єкті будівництва - будівля каркасного типу торгівельного призначення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами перевірки встановлено наступне: на земельній ділянці за вищезазначеною адресою виконуються будівельні роботи з будівництва споруди з металевого каркасу та заповнення зовнішніх стін стіновими панелями типу «сендвіч». Зазначені будівельні роботи на вказаному об`єкті виконуються без отримання права на їх виконання, що є порушенням ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності». Категорія складності об`єкта ІІІ. У акті зазначено, що ОСОБА_5 з актом ознайомлена, від підпису відмовилась. (т.3 а.с.82).

12.01.2016 року відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.8 ст. 96 КУпАП.

12.01.2016 року головним інспектором будівельного нагляду відділу контролю нагляду за проведенням перевірок Департаменту Державної архітектурної будівельної інспекції у Запорізькій області видано ОСОБА_5 припис № 2 про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з вимогою усунути виявлені порушення у строк до 12.02.2016 року. (т.3 а.с.181).

12.01.2016 року протокол та припис направлені на адресу ОСОБА_5 та отримані нею 16.01.2016 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні ( т. 3 а.с.90).

Постановою № 5 від 22.01.2016 року у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.8 ст. 96 КУпАП та на неї накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 гривень. Копію постанови направлено ОСОБА_5 поштою та отримано 28.01.2016 року ( т. 3 а.с. 93).

Згідно наявних копій квитанцій, ОСОБА_5 сплачено штраф у розмірі 10200 грн двома платежами. ( т.3 а.с.94).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 23.02.2016 року, у присутності ОСОБА_5 повторно проведено перевірку дотримання вимог законодавства ОСОБА_5 на об`єкті будівництва - «Будівля торгівельного призначення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (ІІІ категорія складності) та встановлено, що Замовником будівництва зазначеного об`єкта є ОСОБА_5 , вимоги припису від 12.01.2016 року № 2 не виконано, виявлене порушення не усунуто. Акт містить відмітку про ознайомлення ОСОБА_5 , яка від підпису відмовилась. (т.3 а.с.96).

23.02.2016 року відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.18842 КУпАП, видано Припис № 18 про усунення виявленого порушення, а саме про приведення об`єкту у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом знесення до 23.06.2016 року.

Постановою № 23 від 04.03.2016 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 188 42 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень, копія постанови направлена ОСОБА_5 поштою.

Згідно копії квитанції № 134587 від 26.09.2016 року, ОСОБА_5 сплачено штраф у розмірі 6800 грн. ( т.3, а.с. 103).

Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 07.10.2016 року, у присутності ОСОБА_5 проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності ОСОБА_5 на об`єкті будівництва - «Будівля торгівельного призначення на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 (ІІІ категорія складності) та встановлено, що Замовником будівництва зазначеного об`єкта є ОСОБА_5 , вимоги припису від 23.02.2016 року № 18 не виконано, виявлене порушення не усунуто, об`єкт не приведено у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом знесення. Акт містить відмітку про ознайомлення з ним ОСОБА_5 , яка від підпису відмовилась. (т.3 а.с.106).

07.10.2016 року відносно ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.18842 КУпАП, видано Припис № 146 про усунення виявленого порушення, а саме про приведення об`єкту у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом знесення до 21.11.2016 року.

Постановою № 149 від 21.10.2016 року по справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_5 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 18842 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 6800 гривень, копія постанови направлена ОСОБА_5 поштою (т.3. а.с.112).

Відповідно до договору оренди землі № 040826100025 від 20.12.2007 року, та додатків до нього, ТОВ «Будівельник» передано в оренду строком на 19 років земельна ділянка, загальною площею 0,2568 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для розташування торговельно-розважального центру. (т.3, а.с.163 -176). Відповідно до договору оренди землі № 040826100024 від 20.12.2007 року, та додатків до нього, ТОВ «Будівельник» передано в оренду строком на 10 років земельна ділянка, загальною площею 0,1477 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для розташування гостьової автомобільної стоянки. (т.3, а.с.177 -190). Зазначеними договорами встановлені умови використання земельних ділянок та розмір орендної плати.

Згідно листа Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 13.01.2017 року, 15.03.2016 року до Жовтневого районного суду м.Запоріжжя надійшла заява від ОСОБА_5 про надання завіреної копії рішення від 18.04.2006 року по справі 2-1570/06, 29.03.2016 року ОСОБА_5 особисто отримала в приміщенні суду вищезазначене рішення (т.3 а.с.201).

Відповідно до листа Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області від 06.01.2017 року № 1008-22.4/36, інформація щодо реєстрації документів дозвільного та/або декларативного характеру на виконання будівельних робіт та введення в експлуатацію об`єктів будівництва за адресою: АДРЕСА_2, замовником яких є ОСОБА_5 та/або ОСОБА_9 в Департаменті відсутня. ( т.3 а.с.203).

За клопотанням сторони обвинувачення до матеріалів кримінального провадження долучено та під час судового розгляду досліджено копії судових рішень у справі № 331/543/17 за позовом керівника Запорізької місцевої прокуратури № 1 в інтересах Запорізької міської ради до Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , третя особа - приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_8 , про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав, визнання недійсним договорів купівлі- продажу. Судовим рішення від 01.08.2018 року визнано незаконним та скасовано рішення № 28257919 державного реєстратора Запорізького міськрайонного управління юстиції ОСОБА_10 , прийнятого 16.02.2016 про проведення державної реєстрації права власності на будівлю магазину-кафе літ. А, А-1,А-2, загальною площею 309 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 за ОСОБА_5 ; визнано недійсним договір купівлі- продажу 6/25 часток будівлі магазину-кафе літ. А, А-1, А-2, загальною площею 309 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 22.08.2016 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , посвідчений за № 2679; визнано недійсним договір купівлі- продажу 19/25 часток будівлі магазину-кафе літ. А, А-1, А-2, загальною площею 309 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , укладений 11.08.2016 р. між ОСОБА_5 та ОСОБА_9 , посвідчений за № 2478. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 здійснила самочинне будівництво споруди, самовільно без правових на те підстав, зайняла земельну ділянку, яка є власністю територіальної громади. (т.5 а.с. 88-116).

За клопотанням прокурора, за відсутності заперечень учасників кримінального провадження, долучено та досліджено копію судового рішення у кримінальному провадженні № 331/2655/17 за обвинуваченням ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 367 КК України (т.6 а.с. 7-27).

Крім того, під час судового розгляду досліджено процесуальні документи, які підтверджують повноваження слідчих, прокурорів, свідчать про виділення та об`єднання матеріалів кримінальних проваджень та можливість використання доказів, здобутих в інших провадженнях під час розгляду даного кримінального провадження.

Під час судового розгляду, після відкриття стороні обвинувачення в порядку ст. 290 КПК України, за клопотанням сторони захисту долучені та досліджені документи, а саме листування ОСОБА_5 з дозвільними органами з приводу передачі в оренду земельної ділянки, а також повідомлення на адресу ОСОБА_5 від Управління земельних ресурсів, Управління архітектури та містобудування про розгляд її звернень про передачу земельної ділянки в оренду з рекомендаціями подання документів та вчинення дій, передбачених законодавством. (т.5. а.с. 125-134).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що працював інспектором Департаменту архітектурно-будівельної інспекції. За заявою ТОВ «Будівельник» проводилась перевірка будівництва. Вперше перевірку проведено у 2015 році, на місці встановлено, що будувався об`єкт, на місці перевірки була ОСОБА_5 , яка повідомила, що вона забудовник, документи на забудову відсутні. Також на місці проведення будівництва був присутній чоловік ОСОБА_5 , проте він також не міг надати пояснень щодо дозволів на будівництво та дозвільних документів не надав. За результатом перевірки було складено акт, протокол про адміністративне правопорушення, видано припис. Вдруге проводилась перевірка виконання припису, на місці перевірки виявлено, що на об`єкті проводились оздоблювальні роботи, дозвільні документи на будівництво відсутні, повторно винесено припис, складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_5 на місці відмовилась отримувати протокол та припис про усунення порушень. Під час здійснення будівництва повинна бути декларація на проведення будівельних робіт. На момент першої перевірки споруда вже була побудована та велись оздоблювальні роботи. Всього на об`єкті було проведено три перевірки з проміжком часу у місяць, були винесені приписи про усунення порушень у місячний термін, проте вони виконані не були. Штрафи, які були призначені за результатом розгляду протоколів про адміністративне правопорушення, ОСОБА_5 були оплачені.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснила, що у 2016 році працювала в Жовтневому районному суді м.Запоріжжя архіваріусом. До її обов`язків входило видача копій судових рішень із архівних справ. Копії судових рішень виготовлялись шляхом копіювання рішення, яке містилось у матеріалах справи. Копії рішень виготовляються шляхом передрукування тільки у разі, якщо у справі рішення суду написано від руки. Для отримання копії судового рішення, заявнику до суду необхідно подати заяву про видачу копії судового рішення, про отримання судового рішення на заяві проставляється відмітка. У судовому засіданні свідку надано копія судового рішення (т.2. ст. 37-38), яка надавалась для посвідчення правочину. Свідок пояснила, що копія рішення завірена відповідним чином, однак має місце різний шрифт, і дата видачі копії не її рукою проставлена. Також зазначила, що на копії рішення у графі «архіваріус» не її підпис. Свідок не може стверджувати чи саме вона виготовляла та видавала саме цю копію рішення. У той день, дата якого зазначено на копії рішення, вона працювала на посаді архіваріуса. При зверненні особи до суду з заявою про видачу копії рішення, відповідальним працівником суду встановлюється особа заявника, а також і при видачі копії судового рішення. Видача копії судового рішення з архівної справи відбувається в кабінеті архіваріуса, дата видачі рішення проставляється в момент видачі, тобто дата видачі, зазначена на копії рішення має співпадати з датою отримання копії, зазначеної на заяві про отримання копії рішення, однак вона не співпадає. Свідок не пам`ятає чи приходила ОСОБА_5 та чи отримувала вона копію рішення за даною заявою. Строк виконання заяви про видачу копії судового рішення від трьох робочих днів і копія рішення видається заявнику коли він приходить.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 пояснив, що з ТОВ «Будівельник» співпрацював як представник. У Товариства в оренді було 2 земельних ділянки. З 2013 року він звертав увагу, що користувач сусідньої земельної ділянки, який розмістив кіоск на суміжній ділянці, розмістив столики на належній ТОВ «Будівельник» земельній ділянці. Пізніше було встановлено, що фундамент кіоску також розташований на земельній ділянці, яка в користуванні ТОВ «Будівельник». Коли користувач сусідньої ділянки розпочав будівництво, вони стали подавати скарги, оскільки будівництво було незаконне. Він, як представник ТОВ «Будівельник» звертався з 2013 року у всі інстанції, в ЗМР, як власника земельної ділянки, в прокуратуру в ДАБК, він був присутній при складенні протоколів та приписів про усунення порушень шляхом знесення. ТОВ «Будівельник» отримав у користування земельні ділянки для будівництва торгівельно-розважального центру, а потім дізнались, що на цій земельній ділянці фундамент кіоску. Для будівництва торгівельно- розважального центру був укладений договір з архітектурним бюро та на стадії проектування встановлено, що фундамент кіоску заважав будівництву. ТОВ «Будівельник» втратило час, грошові кошти, які сплачені за оренду земельної ділянки, яку не могли використовувати за призначенням. Як представник ТОВ «Будівельник» він спілкувався з приводу об`єкта, що будувався з чоловіком і батьком ОСОБА_5 , а потім у 2015 році познайомився з ОСОБА_5 . Ці особи представлялись як власники об`єктів незаконного будівництва. Коли розпочалось капітальне будівництво на об`єкті була присутня ОСОБА_5 , вона була його власником.

Допитаний представник потерпілого ОСОБА_14 пояснив, що у 2015 році він був представником ТОВ «Будівельник», з 2016 по 2020 рік- директором. Пояснив, що вони приїжджали на місце будівництва, на місці була ОСОБА_5 . Товариство мало намір будувати великий торгівельно- розважальний центр, був отриманий відповідний дозвіл, однак будівництво, яке здійснювала ОСОБА_5 заважало будівництву автостоянки, яка була запроектована біля майбутнього торгівельного центру. Товариство сплачувало за оренду земельної ділянки щомісячно, однак використовувати землю за призначенням не могли через порушення, допущені ОСОБА_5 .

В ході судового розгляду допитана представник потерпілого - ЗМР, ОСОБА_15 , яка пояснила, що діями ОСОБА_5 , а саме самовільним будівництвом завдана шкода Запорізькій міській раді, як власнику земельної ділянки. Факт самочинного будівництва встановлений при проведенні перевірок. Земельну ділянку поряд з будівництвом використовує ТОВ «Будівельник» з 2008 року, цільове призначення земельної ділянки - будівництво торгівельно-розважального центру зі стоянкою, який не був побудований, оплата за оренду землі надходила від ТОВ «Будівельник» у повному обсязі.

Допитана свідок ОСОБА_8 пояснила, що нею, як нотаріусом посвідчено 2 договори купівлі-продажу. До неї особисто для укладення угоди зверталась ОСОБА_5 , та за її участю були посвідчені договори. На час укладення договорів були присутні чоловік ОСОБА_5 - ОСОБА_16 та покупець ОСОБА_9 .. Для укладення угоди їй було надано рішення суду від 18.04.2006 року, технічний паспорт, нею перевірено реєстрацію права власності за продавцем, наявність обтяжень. Документи для вчинення угоди ОСОБА_5 передавала особисто. Попередньо, перед укладенням договору, сторона продавця звернулась до неї за консультацією.

Свідок ОСОБА_16 пояснив, що з ОСОБА_5 перебував у шлюбі. У власності дружини було кафе по АДРЕСА_2 . В ході здійснення діяльності було прийнято рішення здійснити реконструкцію будівлі. Під час будівництва кафе та його реконструкції, було здійснено зайняття сусідньої земельної ділянки, яку використовував ТОВ «Будівельник», близько 4 кв.м. Після цього почались конфлікти, ТОВ «Будівельник» вимагав, щоб вони знесли будівлю. Пояснив, що будівлю будували без проекту, будівництво він узгоджував з ОСОБА_5 , про те, що будівництвом зайнята сусідня земельна ділянка дізнались вже після того, як побудували. Щодо розгляду справи в суді, пояснив, що всією документацію в суді займався посередник, а він з ОСОБА_5 їздив до суду, де вона отримала рішення суду та розписалась за його отримання. Під час укладення договору купівлі-продажу він також був присутній разом з ОСОБА_5 подавали нотаріусу документи. Пояснив також, що ОСОБА_5 виконувала функції бухгалтера, будівництвом та реєстрацією об`єкта вона не займалась. Зазначив, що землю під будівлю кафе намагались оформити 15 років, однак дозволу не отримали. Також зазначив, що йому відомо про проведення перевірок ДАБІ, ОСОБА_5 також була присутня на об`єкті, як його власник. В ході перевірки встановили самочинне будівництво, призначили штрафи, які були сплачені. Також зазначив, що він особисто займався питаннями щодо будівництва об`єкта, виділення землі, хоча власником була його дружина. Довіреності на вчинення дій від свого імені ОСОБА_5 йому не надавала, всі необхідні документи, пов`язані з об`єктом, вона підписувала особисто.

Свідок ОСОБА_17 пояснив, що був директором БТІ, видавали техпаспорти. За заявою замовника на об`єкт виїжджав інженер, який складав техпаспорт, а він вже потім затверджував та ставив печатку. На об`єкт особисто не виїжджав.

Допитаний свідок ОСОБА_18 пояснив, що виконує ремонтні роботи, у 2010 році робив ремонт вдома у ОСОБА_5 .. Після цього, приблизно у 2016 році, на об`єкті по АДРЕСА_2 , який був збудований, він виконував оздоблювальні роботи, з ним працювало ще 2 чоловіка. За роботу йому сплачував ОСОБА_19 , ОСОБА_5 він на об`єкті не бачив.

Ухвалою суду від 03.04.2024 року за клопотанням сторони захисту звільнено ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України, на підставі ст. 49 КК України у зв`язку з закінченням строку давності притягнення до кримінальної відповідальності. Кримінальне провадження в частині обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.3 ст. 197-1 КК України, закрито. Виділено в окреме провадження матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та продовжено судовий розгляд.

Аналізуючи дослідженні в судовому засіданні докази, суд знаходить їх достовірними, належними та допустимими, такими, що узгоджуються між собою, та в повній мірі поза розумним сумнівом в своїй сукупності доводять винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України за обставин встановлених судом.

Так, кримінальна відповідальність за ст. 356 КК України настає за самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється окремим громадянином або підприємством, установою чи організацією, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника.

За змістом кримінального закону, самоправство характеризується сукупністю таких ознак: 1) самовільним, всупереч установленому законом порядку, вчиненням будь-яких дій; 2) оспорюваністю правомірності цих дій з боку інших громадян або юридичних осіб; 3) заподіянням такими діями значної шкоди правоохоронюваним інтересам; 4) причинним зв`язком між діями винної особи та значною шкодою.

Об`єктом злочину виступає встановлений законодавством порядок реалізації громадянами своїх прав та обов`язків тощо. Самовільне вчинення будь-яких дій - це здійснення особою свого дійсного або удаваного права чи вчинення інших дій всупереч встановленому порядку і без законних повноважень. Дійсним визнається право, яким особа володіє в силу закону, договору чи на іншій підставі, однак це право реалізується з порушенням порядку. Під удаваним слід розуміти право, стосовно належності якого собі винна особа помиляється. Насправді цим правом суб`єкт не володіє.

Оспорюваність правомірності дій особи означає, що інший громадянин або підприємство, установа, організація вважають дії того, хто вчиняє самоправні дії, незаконними, відкрито не погоджуються з ними, оскаржують їх (у судовому, адміністративному порядку тощо). Відсутність оспорюваності дій виключає визнання їх кримінально караним самоправством.

Злочин визнається закінченим з моменту заподіяння самовільним вчиненням певних дій значної шкоди інтересам громадянина, державним чи громадським інтересам або інтересам власника. Питання про те, чи є спричинена самоправством шкода значною, потрібно вирішувати в кожному конкретному випадку. Матеріальну шкоду слід визнавати значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян. До нематеріальної значної шкоди при самоправстві потрібно відносити, зокрема, заподіяння шкоди здоров`ю людини, порушення політичних, трудових, житлових та інших конституційних прав і свобод людини і громадянина.

Суб`єктивна сторона злочину характеризується умислом. Психічне ставлення винного до суспільно небезпечних наслідків у вигляді значної шкоди, за загальним правилом, також характеризується умислом. Відповідальність за ст. 356 КК України виключається, якщо особа сумлінно помиляється у питанні належності їй права, яке вона реалізує всупереч встановленому законодавством порядку.

Наведеними вище доказами у їх сукупності та взаємозв`язку, підтверджено, що ОСОБА_5 , є власником об`єкта по АДРЕСА_2 та достовірно була обізнана про факт самовільного будівництва, за відсутності дозвільних документів, який встановлено суб`єктами перевірок та судовим рішенням. Самочинним будівництвом, яке відбувалось всупереч встановленому порядку, ОСОБА_5 зайняла частину земельної ділянки, яка знаходилась в користуванні ТОВ «Будівельник». Правомірність даних дій, які суперечать закону, оспорюється ТОВ «Будівельник», що підтверджується матеріалами справи, зокрема зверненням ТОВ «Будівельник» до контролюючих органів, заявою про вчинення кримінального правопорушення. Розмір заподіяної діями ОСОБА_5 шкоди користувачу земельної ділянки ТОВ «Будівельник», яка виразилась у неможливості використання земельної ділянки за призначенням та витратах у вигляді орендної плати, встановлений в ході досудового розслідування та підтверджений під час судового розгляду.

При цьому суд вважає доведеним за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями обвинуваченої і настанням наслідків, передбачених ст. 356 КК України, у вигляді заподіяння значної шкоди інтересам ТОВ «Будівельник».

Судом не встановлено таких доказів, на яких ґрунтується доказування вини обвинуваченої ОСОБА_5 , які були б отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, та не встановлено підстав, які б призвели до визнання їх недопустимими.

Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими та недостовірними. Будь-яких інших доказів в ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.

При цьому, суд вважає достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторін кримінального провадження на надання ними додаткових доказів на підтвердження своєї позиції. Будь-яких додаткових клопотань та заяв від сторони захисту, які б залишилися поза увагою суду, або в задоволенні яких судом було безпідставно відмовлено, в ході судового розгляду кримінального провадження не надходило.

Доводи сторони захисту, щодо незначного розміру частини земельної ділянки ТОВ «Будівельник», незаконна забудова якої інкримінується ОСОБА_5 , не заслуговують на увагу, оскільки правомірність саме цих дій ОСОБА_5 оспорюється користувачем земельної ділянки і саме цими діями завдано значної шкоди у вигляді, зокрема, неможливості використання земельної ділянки за цільовим призначенням, а саме здійснення запланованого будівництва та сплати орендної плати за користування ділянкою, яке фактично неможливе.

Щодо доводів захисника про наявність дозволів у ОСОБА_5 на проектування кафе, площею 0, 1065 га, на що вказав захисник у судових дебатах, слід зазначити наступне. Аналізом висновку Запорізького міського управління земельних ресурсів від 23.04.2004 року, копія якого міститься у матеріалах справи (т.1. а.с.172) встановлено, що в ньому зазначено про те, що управління вважає можливим передати в оренду ПП ОСОБА_5 земельну ділянку терміном на 1 рік, та вважає можливим дозволити вести проектування кафе на протязі року на земельній ділянці орієнтовною площею 0, 1065 га. Проте, на час події кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_5 , були відсутні дозволи на забудову та користування земельною ділянкою, що підтверджено матеріалами справи.

Також захисник зазначає, що у кримінальному провадженні не доведено розміру заподіяної ТОВ «Будівельник» шкоди, наміру Товариства здійснювати будівництво на земельній ділянці, та неможливість його здійснення через дії ОСОБА_5 . Надаючи оцінку даним доводам суд враховує положення ст. 27 ЗУ «Про оренду землі», відповідно до якої орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці будь-якими особами. На переконання суду, знаходження на орендованій ТОВ «Будівельник» земельній ділянці, частини будівлі іншої особи, беззаперечно свідчить про наявність перешкод у користуванні земельною ділянкою, яка отримувалась в оренду для будівництва і розташування торговельно- розважального центру і не вимагає додаткового доведення потерпілим вчинення ним в цей період будь-яких дій, пов`язаних з будівництвом об`єкта.

Таким чином, усі доводи сторони захисту щодо невинуватості обвинуваченої ОСОБА_5 та відсутності підстав для кваліфікації її дій за ст. 356 КК України є неспроможними, оскільки вони спростовані доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом.

Отже, в ході судового розгляду доведено, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, яке кваліфікується судом за ст. 356 КК України як самоправство, тобто самовільне, всупереч установленому законом порядку, вчинення будь-яких дій, правомірність яких оспорюється підприємством, якщо такими діями була заподіяна значна шкода інтересам власника.

Відповідно до положень ст. 285 КПК України судом роз`яснено обвинуваченій, що на час судового розгляду закінчились строки давності притягнення її до кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК України, для звільнення її від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК України, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.

Обвинувачена ОСОБА_5 відповідних клопотань не заявляла, захисник наполягав на розгляді клопотання про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_5 в частині обвинувачення за ч.3 ст. 197-1, ч.4 ст. 358 КК України, в іншій частині вважали за необхідне продовжити судовий розгляд в загальному порядку.

Відповідно до ст. 65 КК України, суд призначає покарання особі у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу та враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Згідно із ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд враховує, що обвинувачена вчинила кримінальний проступок щодо порушення прав та законних інтересів юридичної особи.

Також суд враховує особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності не притягувалась, офіційно не працює, має постійне місце проживання.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої, судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченою ОСОБА_5 кримінального проступку, особу обвинуваченої, її відношення до скоєного та ступеню участі у вчиненому кримінальному правопорушенні, суд дійшов висновку, що необхідним та достатнім покаранням для попередження нових кримінальних правопорушень буде покарання, передбачене санкцією ст. 356 КК України, у виді штрафу.

Призначене обвинуваченій покарання, буде відповідати принципу справедливості покарання і відповідати його меті виправлення обвинуваченої та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як нею, так і іншими особами, та не буде становити надмірний тягар для обвинуваченої.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України, особу може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, в період з листопада 2015 року по березень 2016 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України карається штрафом до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або арештом на строк до трьох місяців (в редакції Закону станом на час вчинення кримінального правопорушення).

Відповідно до ст.12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України, віднесено до кримінальних проступків.

Положення ст.49 КК України передбачають, що особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Таким чином, на час постановлення вироку закінчилися строки давності притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності за скоєне кримінальне правопорушення, передбачене ст. 356 КК України.

Тому, враховуючи, що з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 356 КК України ОСОБА_5 не зверталась, зважаючи на положення ч. 5 ст. 74 КК України, вона підлягає звільненню від покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України у зв`язку із закінченням строків давності, на підставі ст. 49 КК України.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, який у кримінальних провадженнях № 463/5277/16-к, № 729/1480/13-к, № 440/193/13-к зазначив, що для звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК України необхідна згода обвинуваченого на це, а за відсутності такої згоди суд вправі звільнити лише від покарання на підставі ч. 5 ст. 74 КК України.

Цивільний позов по даному кримінальному провадженню не заявлений.

Під час досудового розслідування відносно обвинуваченої ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, дія ухвали припинена на підставі ч.7 ст. 194 КПК України. Під час судового розгляду відповідних клопотань щодо запобіжного заходу від прокурора не надходило, запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_5 не обирався.

Відомості про інші заходи забезпечення кримінального провадження у матеріалах провадження відсутні.

Відомостей про документально підтверджені процесуальні витрати та речові докази матеріали кримінального провадження не містять.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374, 392, 393, 395, ч.15 ст. 615 КПК України, суд ,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України та призначити їй покарання у вигляді штрафу у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

На підставі ч. 5 ст. 74, п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України, звільнити ОСОБА_5 від покарання за ст. 356 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя.

Суддя ОСОБА_1