Рішення

від 27.11.2023 по справі 376/3227/23

СКВИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Сквирський районний суд Київської області

Справа № 376/3227/23

Провадження № 2/376/1350/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" листопада 2023 р. Сквирський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді Коваленка О.М.,

при секретарі Таранчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області про визнання права власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обгрунтування позовної заяви позивач вказав, що на підставі Рішення Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області №3 від 12.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки зі зміною цільового призначення на території Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області він отримав дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку.

Відповідно до вказаного рішення позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» площею 2,0000 га на території Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 322408 1800:05:023:0024.

ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою, який погоджено Висновком про розгляд документації із землеустрою, де вказано, що він відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

ОСОБА_1 звернувся до Сквирської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Сквирської міської ТГ (колишня території Домантівської сільської ради) площею 2,0000 га у його власність.

Однак отримав від Сквирської міської ради відмову.

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять.

При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту.

За таких обставин, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права та просить суд:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової картки платникаподатків: НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 2,0000га натериторії Домантівськоїсільської радиСквирського районуКиївської області,кадастровий номер3224081800:05:023:0024з цільовимпризначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою, в якій просить ухвалити рішення в його відсутності та без застосування фіксації судового засідання технічними засобами, позов підтримує в повному обсязі (а.с.28).

Представник відповідача Сквирської міської ради в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, надав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника міської ради (а.с.23), також 24.11.2022 року представник надав до суду Відзив на позовну заяву, в якому вказав, що відмова ОСОБА_1 у передачі земельної ділянки у власність є обгрунтованою, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.20-23).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання на підставі вимог ст. ст. 211,247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 41 Конституції Україниправо приватної власності набувається в порядку визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно дост.76ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогамист.81ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановленихст. 82 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що на підставі Рішення Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області №3 від 12.10.2020 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки зі зміною цільового призначення на території Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області ОСОБА_1 отримав дозвіл на розробку технічної документації на земельну ділянку (а.с.12).

Відповідно до вказаного рішення позивачу ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною цільового призначення з «для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» на «для ведення особистого селянського господарства» площею 2,0000 га на території Домантівської сільської ради Сквирського району Київської області, кадастровий номер 322408 1800:05:023:0024.

ОСОБА_1 було виготовлено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянку (а.с.9-11), який погоджено Висновком ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області № 24193/82-80 від 28.12.2020 (а.с.40) про розгляд документації із землеустрою, де вказано, що він відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам.

ОСОБА_1 звернувся до Сквирської міської ради з заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах Сквирської міської ТГ (колишня території Домантівської сільської ради) площею 2,0000 га у його власність.

Однак отримав від Сквирської міської ради відмову.

Єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми ст. 118 Земельного кодексу України не містять.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ч.5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Відповідно до п. б) ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Відповідно до ст. 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до ч.6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.4 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з п. 21 Р.Х ЗК України з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані.

Відповідно до ч. 11 ст. 118 ЗК України у разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Згідно зі ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Згідно із вимогами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; г) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 закону не суперечать, позовні вимоги знайшли своє підтвердження, є такими, що ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, у зв`язку з чим позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 14, 41,55 Конституції України, ст.ст. 2,4, 12, 13,76,81, 258,259, 263-265, 268, 351,352,354 ЦПК України, ст. ст. 328, 392 ЦК України, ст. 81, 116, 118, 121, 122,123, 152, 186 - 1 ЗК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сквирської міської ради Київської області, про визнання права власності на земельну ділянку задовольнити в повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,реєстраційний номероблікової картки платникаподатків: НОМЕР_1 право власності на земельну ділянку площею 2,0000га натериторії Домантівськоїсільської радиСквирського районуКиївської області,кадастровий номер3224081800:05:023:0024з цільовимпризначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: http://court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення справи) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.М. Коваленко