ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07 травня 2024 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Дрьомова Ю.О..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Фастівв порядку спрощеного позовного провадженняцивільну справу за позовомАкціонерного товариства «Таскомбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
Уберезні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі позивач) звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), у якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Заявою-договором № 1085675-015 про надання кредиту готівкою на власні потреби від 30.11.2020 року станом на 15.02.2024 року в сумі 195778,67 грн., яка складається із основного боргу 108902,54 грн., заборгованості за процентами 86876,13 грн. та понесені судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30.11.2020 року між АТ «Таскомбанк» та ОСОБА_1 укладено заяву-договір № 1085675-015 про надання кредиту готівкою на власні потреби, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 169649,78 грн., строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредитної заборгованості 2,5% щомісячно. Кредит відповідачем отримано шляхом безготівкового перерахування коштів у спосіб, визначений кредитним договором, отже кредитодавець свої обов`язки за кредитним договором виконав у повному обсязі. Оскільки кредит позичальник не повертає, банк вимагає достроково повернути суму кредиту, зв`язку із цим, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом своїх порушених прав.
Відзиву на позовну заяву не надходило.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, але у позовній заяві просив розглядати справу без присутності представника банку та зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «задресат відмовився».
Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК Українисудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п.2 ч. 7ст. 128 ЦПК Україниу разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.3 ч.8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8ст. 128 ЦПК Україниднем вручення судової повістки є:день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно дост. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Як передбачено ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнов проти України», вказано, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Ухвалою суду від 08.04.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання.
Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Перевіряючи обставини справи судом встановлено, що 30 листопада 2020 року між Акціонерним товариством «Таскомбанк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-договір № 1085675-015 про надання кредиту (далі кредитний договір).
Як вбачається із п. 1 розділу 1 кредитного договору, кредитні кошти надано на власні потреби в рамках кредитного продукту «Зручна готівка Максимум» на умовах Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб. Загальна сума кредиту 169649,78 грн., строк кредиту 48 місяців, проценти за користування кредитом 0,01 % річних, комісія за обслуговування кредиту 2,5% щомісячно. Кредит на вказану суму було надано для рефінансування заборгованості в іншій фінансовій установі.
У пункті 3 розділу 2 кредитного договору визначено, що позичальник погоджується з тим, що зобов`язаний повертати кредит щомісячно у строки відповідно до графіку платежів, що містяться у Додатку №1 до цієї Заяви-договору, що є її невід`ємною частиною.
У додатку №1 до Заяви-договору № 1085675-015 міститься детальний опис складових загальної вартості кредиту та графік платежів.
У відповідності до графіку платежів, погашення кредиту відбувається щомісячно, усього позичальник до листопада 2024 року мав погасити 169649,78 грн. основного боргу, 33,78 грн. відсотки за користування кредитом та 203579,52 грн. комісії за обслуговування кредитно заборгованості.
Крім того, 30.11.2020 року позичальником підписано паспорт споживчого кредиту за продуктом «Зручна Готівка Максимум», заяву-анкету на оформлення банківських продуктів, дозвіл на обробку персональних даних.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.ст. 525, 526, 546 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання. (ч. 2 ст. 615 ЦК України)
Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором (ст. 1052 ЦК України).
Банк свої зобов`язання за кредитним договором перед позичальником виконав у повному обсязі, а саме надав у користування кредит, шляхом безготівкового перерахування коштів, на підтвердження чого надано виписку по особовому рахунку за період з 30.11.2020 року по 15.02.2024 року.
У зв`язку з невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за кредитним договором на адресу позичальника направлено вимогу від 03.10.2023 року вих. №159623/70, у якій АТ «Таскомбанк» просив достроково повернути кредит, заборгованість станом на 03.10.2023 року складає 70966,25 грн. сума основного боргу, 0,96 грн. строкова заборгованість за відсотками, 43936,29 грн. прострочений борг, 1,96 грн. прострочена заборгованість за процентами, 61421,90 грн. прострочена комісія, 4241,24 грн. строкова комісія.
УпостановіВеликої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 по справі №444/9519/12 висловлено правову позицію про те, що припис абзац 2 частини 1статті 1048 ЦК Українипро щомісячну виплату процентів до дня повернення позикиу разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Як наслідок, право кредитодавця нараховуватипередбачені договором проценти за кредитомприпиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2статті 1050 ЦК України, так якв охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Отже, у випадку пред`явлення вимоги про дострокове виконання зобов`язань за договором, у кредитодавця відсутні повноваження нараховувати передбачені договором проценти, а кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Тобто, у даному випадку підлягає визначенню сума заборгованості станом на 03.10.2023 року.
У той же час, у позовній заяві банком ставиться питання стягнення заборгованості станом на 15.02.2024 року в сумі 195778,67 грн., яка складається із основного боргу 108902,54 грн., заборгованості за процентами 86876,13 грн.
При цьому, із наданого розрахунку, борг станом на 15.02.2024 року складає 195778,67 грн., який складається із основного боргу 108902,54 грн., заборгованості за процентами 6,79 грн., заборгованості за щомісячними процентами 86869,34 грн. Проте, так звана заборгованість за щомісячними процентами у сумі 86869,34 грн. є нарахована комісія за кредитним договором.
Окремо щодо необхідності сплати комісійної винагороди варто вказати, що судом установлено, що умовами кредитного договору передбачено сплату позичальником щомісячної комісії за супроводження кредиту, яка складає 2,5%. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Необхідність внесення плати за обслуговування кредиту, передбачена у Графіку платежів. Розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості складає 4241,24 грн. щомісяця.
У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що :
«згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
У даній справі встановлено, що в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).
Ураховуючи, що банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Недійсний правочинне створюєюридичних наслідків,крім тих,що пов`язаніз йогонедійсністю. Уразі недійсностіправочину кожнаіз сторінзобов`язанаповернути другійстороні унатурі все,що вонаодержала навиконання цьогоправочину,а вразі неможливостітакого повернення,зокрема тоді,коли одержанеполягає укористуванні майном,виконаній роботі,наданій послузі,-відшкодувати вартістьтого,що одержано,за цінами,які існуютьна моментвідшкодування. Якщоу зв`язкуіз вчиненнямнедійсного правочинудругій стороніабо третійособі завданозбитків таморальної шкоди,вони підлягаютьвідшкодуванню винноюстороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів (ч.ч. 1-3 ст. 216 ЦК України).
За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
За вказаних обставин, вимога про стягнення комісії задоволенню не підлягає.
Як зазначалось вище, за умовами кредитного договору та наявного графіку, позичальник мав погасити мав погасити, зокрема, 169649,78 грн. основного боргу, 33,78 грн. відсотки за користування кредитом (разом 169683,56 грн.).
Оскільки банк направив позичальнику вимогу про дострокове виконання зобов`язань від 03.10.2023 року, станом саме на цей час підлягає визначенню сума боргу та нараховані проценти.
У той же час, як вказано у розрахунку заборгованості, всього ОСОБА_1 погасив 91607,19 грн. на сплату основного боргу, 34,31 грн. на сплату відсотків та 82780,26 грн. на сплату комісії, тобто на виконання умов договору, що є нікчемними в силу положень закону.
Тобто, загальна сума сплачених коштів банку становить 174421,76 грн.
На думку суду, не зарахування суми визначеної кредитодавцем комісії в суму погашення за кредитом призведе до порушення прав позичальника, оскільки останній здійснював повернення коштів, які спрямовувались не за призначенням на підставі нікчемних комісійних домовленостей.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 повернув банку суму отриманих ним коштів та сплатив відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому договором, а тому, вимоги про стягнення кредитної заборгованості задоволені бути не можуть.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст.12,76,77,78,79,80,81, 141, 211, 223, 263,265,280,285,289 ЦПК України, ст.ст. 11, 16, 509, 525, 526, 530, 546, 598, 610, 611, 615, 619, 629, 638, 1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,
у х в а л и в :
Позовні вимогиАкціонерного товариства «Таскомбанк»до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за заявою-договором № 1085675-015 про надання кредиту від 30.11.2020 року, - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
Акціонерне товариство «Таскомбанк», код ЄДРПОУ 09806443, адреса: м. Київ, вул. С. Петлюри, 30.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
СуддяН.А. Осаулова
Рішення суду виготовлено 07.05.2024 року
Суд | Фастівський міськрайонний суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 07.05.2024 |
Оприлюднено | 08.05.2024 |
Номер документу | 118853085 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них позики, кредиту, банківського вкладу, з них |
Цивільне
Фастівський міськрайонний суд Київської області
Осаулова Н. А.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні