Рішення

від 09.04.2024 по справі 346/1588/22

КОЛОМИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/1588/22

Провадження № 2/346/87/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2024 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

у складі:головуючого судді Беркещук Б.Б.

з участю секретаря Романчук Л.І.,

розглянувши увідкритомусудовому засіданнів заліКоломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Печеніжинської селищної ради, треті особи: Коломийська міська рада (Відділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю), Управління Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) в Івано-Франківській області про визнання права власності на спадкове майно,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_8 звернувся з даним позовом до суду та в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 . Відповідно до довідки МСЕ № 213921 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства.

Його батьками є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження.

Мати позивача - ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Окрім нього, позивача, у його матері було ще четверо дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Бабуся позивача, біля якої проживав позивач - ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , а її чоловік дідусь позивача ОСОБА_12 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Спадкодавиці ОСОБА_11 належав на праві власності житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння мало статус колгоспного двору.

Зазначив, що назва села «Нижнє» змінена на «Княждвір», а назва вулиці «Гагаріна» змінена на вулицю «Франка».

Згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів та технічного паспорта, домоволодіння в АДРЕСА_1 складається із: житлового будинку літ. «А», житловою площею 62,9 кв.м.; літньої кухні літ. «Б»; стайня літ. «В»; стодоли літ. «Г»; літньої кухні літ. «Е»; вбиральні літ. «Ж»; криниці «№1»; огорожі «№2-3».

Відповідно до виписки з погосподарської книги за 2016-2020 роки земельну ділянку у АДРЕСА_1 , площею 0.0800 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд передано у користування ОСОБА_11 .

Зазначає, що станом на 01.07.1990 р. та станом на 15.04.1991 р. у житловому будинку АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 голова двору; ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_7 дочка; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 зять; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 онука; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_10 онук; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_11 онук; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_12 онук; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 онук, тобто кожному з них належало по 1/8 ч. у даному будинковолодінні.

Голова колгоспного двору ОСОБА_11 на випадок своєї смерті заповіту не залишила, а тому її діти відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_9 03 листопада 2021 року звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті матері. У нотаріальній конторі ОСОБА_7 своєю заявою відмовилася від прийняття спадщини в користь ОСОБА_6 .

Мати позивача ОСОБА_9 юридично не оформила свої спадкові права на згадану частку у спірному нерухомому майні після смерті ОСОБА_11 так як ІНФОРМАЦІЯ_2 померла.

Після смерті ОСОБА_9 відкрилась спадщина за законом, яку прийняли позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 подавши відповідно 22 липня 2021 року та 31.03.2021р. до Першої Коломийської районної держнотконтори заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_9 .

3 листопада 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулися до державного нотаріуса Коломийської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та отримали відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що колгоспний двір, до якого належить спадковий житловий будинок на даний момент не є суб`єктом цивільних відносин, тому відсутня можливість видати свідоцтво про право на спадщину. Також не виділено частки членів колгоспного двору, тому, позивач ОСОБА_1 не може оформити право власності на спірне домоволодіння і змушений звернутися до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Крім того, члени колгоспного двору ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на зазначене майно колгоспного двору не претендують, оскільки вважають що таке повинно було належати ОСОБА_9 . Також, відповідач ОСОБА_6 не бажає оформляти та відмоляється від своєї частки, яку мав намір успадкувати, на користь свого племінника позивача ОСОБА_1 .

Відповідачі належні їм частки у майні колгоспного двору не виділили та не бажають їх виділяти.

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового будинку ринкова вартість житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 становить 174 000 грн.

Просить, визнати за позивачем право власності на домоволодіння в АДРЕСА_1 , що складається з: житлового будинку зазначеного літерою «А» (рік побудови 1972) житловою площею 62,9 кв.м.; літньої кухні зазначеної літерою «Б» (рік побудови 1989); стайня зазначена літерою «В» (рік побудови 1999); стодоли зазначеної літерою «Г» (рік побудови 1999); літньої кухні зазначеної літерою «Д» (рік побудови 1999) ; вбиральні зазначеної літерою «Ж»; криниці «№1»; огорожі «№2-3».

В судове засідання позивач не з`явився, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності, уточнені вимоги позову просила задоволити.

Відповідачі в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, подали до суду письмові заяви про розгляд справи без їх участі, уточнені позовні вимоги визнали в повному обсязі, не заперечили щодо їх задоволення.

Представник Печеніжинської селищної ради в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій не заперечив проти позову, просив розгляд справи проводити без представника селищної ради.

Представник третьоїособи УправлінняДержавної інспекціїархітектури тамістобудування (ДІАМ)в Івано-Франківськійобласті в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Враховуючи заяви сторін, дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.

У відповідності до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного суду від 22 грудня 1995 року № 20 із змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності » передбачено, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначаться виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

На підставі ч. 5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу відкриття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Пункт 1 ч. 2 ст.16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Згідно з ч. 2 ст.328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 п.11 ст.346 ЦК України право власності припиняється в разі смерті. У відповідності до ст.392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

На підставі ч.1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до вимог ст.ст.346,347 ЦК України особа може відмовитись від права власності на майно, заявивши про це або вчинивши інші дії, які свідчать про її відмову від права власності.

Спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору.

Відповідно до частини першоїстатті 120 ЦК Української РСРу редакції 1963 року, яка була чинною до 1991 року, майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу).

Згідно із частиною другоюстатті 120 ЦК Української РСРу редакції 1963 року, колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться у користуванні, жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент.

Колгоспний двір визначався, як сімейно-трудове об`єднання осіб, всі або частина яких були членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство. Майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 308/3775/14-ц.

Частиною першоюстатті 112 ЦК Української РСРу редакції 1963 року, передбачено, що майно може належати на праві спільної власності двом або кільком колгоспам чи іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або державі і одному чи кільком колгоспам або іншим кооперативним та іншим громадським організаціям, або двом чи кільком громадянам.

Виходячи зі змісту цієї статті, кожен член колгоспного двору є учасником спільної сумісної власності на все майно двору незалежно від того, чи брав він участь у його придбанні. Нетривале перебування працездатного члена колгоспного двору в складі двору або незначна участь працею та коштами у веденні господарства можуть бути підставою для зменшення його частини.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 688/21/17-ц.

Як роз`яснено у пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, що регулювали власність цього двору, а саме:

а) право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Такими, що втратили це право, вважаються працездатні члени двору, які не менше трьох років підряд до цієї дати не брали участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору (в цей строк не включається час перебування на дійсній строковій військовій службі, навчання в учбовому закладі, хвороба); б) розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Отже, всі члени колгоспного двору, які були такими станом на 15 квітня 1991 року, мали право спільної сумісної власності на майно колгоспного двору. До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 22 січня 2019 року у справі № 713/1310/17-ц.

В пункті 1 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, щовідносини спадкування регулюються правилами ЦК якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (1540-06) (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Уразі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК (435-15) і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.7). Відповідно до довідки МСЕ № 213921 є особою з інвалідністю ІІ групи з дитинства (т.1 а.с.8).

Батьками позивача є відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_9 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача (т.1 а.с.9).

Встановлено, що будинковолодіння АДРЕСА_1 належало на праві власності в цілому голові колгоспного двору - бабусі позивача - ОСОБА_11 , що стверджується свідоцтвом про право власності на будинковолодіння, виданого 12.11.1988р. виконавчим комітетом Коломийської районної ради народних депутатів на підставі рішення виконавчого комітету Коломийської районної ради народних депутатів №121 від 08 червня 1988 року (а.с. 14). Дане свідоцтво про право власності на будинковолодіння Коломийським МБТІ зареєстровано в реєстровій книзі №1 під реєстровим номером 95, що стверджується випискою з інвентаризаційних матеріалів Коломийського МБТІ вих № 69543 від 26.08.2021р. (т.1 а.с.15).

Будинковолодіння АДРЕСА_1 відносилось до типу колгоспний двір, що підтверджується довідкою Печеніжинської селищної ради № 831 від 23.12.2021 р. (т.1 а.с. 22).

Згідно довідки № 234 від 26.03.2019 р. Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області назву села «Нижнє» змінена на «Княждвір», а назву вулиці «Гагаріна» змінено на вулицю «Франка» (підстава: рішення УІІ сесії Княждвірської сільської ради народних депутатів від 19.09.1991р.) (т.2 а.с.139).

Відповідно до виписки з погосподарської книги за 2016-2020 роки земельну ділянку у АДРЕСА_1 площею 0.0800 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель та споруд передано у користування голові колгоспного двору ОСОБА_11 (а.с. 20).

Згідно довідки № 833 від 23.12.2021 р. Печеніжинської селищної ради Коломийського району Івано-Франківської області, станом на 01.07.1990 р. та станом на 15.04.1991 р. у житловому будинку АДРЕСА_1 проживали та були зареєстровані: бабуся позивача ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_6 голова колгоспного двору; мати позивача ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 дочка; ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_8 зять; ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_9 онука; ОСОБА_10 ІНФОРМАЦІЯ_10 онук; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_11 онук; ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_12 онук; ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_13 онук (а.с. 22), тобто частка у спірному будиковолодінні кожного з них становила - 1/8.

На час ліквідації колгоспних дворів частки голови та членів колгоспного двору, не виділені.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помердід позивача- ОСОБА_12 (т.1 а.с. 13).

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер брат позивача - ОСОБА_10 (т. а.с.11).

ІНФОРМАЦІЯ_4 померла бабуся позивача ОСОБА_11 про що 31 січня 2019 року складено відповідний актовий запис № 33 (т.1 а.с. 12) і після її смерті відкрилась спадщина за законом. Діти спадкодавиці ОСОБА_11 - відповідачі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та мати позивача ОСОБА_9 03 листопада 2021 року звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття та відмову від спадщини після смерті матері ОСОБА_11 , а саме: у нотаріальній конторі відповідач ОСОБА_7 своєю заявою відмовилася від прийняття спадщини на користь відповідача ОСОБА_6 , що стверджується копією спадкової справи № 65/2019.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача - ОСОБА_9 , що стверджується свідоцтвом про смерть, виданого 22.11.2019р. виконавчим комітетом Печеніжинської селищної ради ОТГ Коломийського району Івано-Франківської області, актовий запис № 206 (т.1 а.с.10), яка не отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_11 .

Після смерті матері позивача ОСОБА_9 відкрилась спадщина за законом, яку прийняли спадкоємці першої черги за законом - позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_5 (копія спадквої справи № 33/2021).

3 листопада 2021 року представник позивача ОСОБА_1 звернувся до державного нотаріуса Коломийської міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 та отримав відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв`язку з тим, що колгоспний двір, до якого належить спірний житловий будинок на даний момент не є суб`єктом цивільних відносин, а також, що спадкодавицею господарські будівлі літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», побудовані без дозвільних документів (т.1 а.с.21).

Члени колгоспного двору відповідачі ОСОБА_13 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на зазначене майно колгоспного двору не претендують, оскільки вважають що таке повинно було належати спадкодавиці ОСОБА_9 . Також, відповідач ОСОБА_6 не бажає оформляти та відмоляється від своєї частки, яку мав намір успадкувати, на користь свого племінника позивача ОСОБА_1 .

Відповідачі належні їм частки у майні колгоспного двору не виділили та не бажають їх виділяти.

Встановлено, що згідно виписки з інвентаризаційних матеріалів та технічного паспорта, домоволодіння в АДРЕСА_1 складається із: житлового будинку літ. «А», житловою площею 62,9 кв.м.; літньої кухні літ. «Б»; стайня літ. «В»; стодоли літ. «Г»; літньої кухні літ. «Е»; вбиральні літ. «Ж»; криниці «№1»; огорожі «№2-3». Господарські будівлі літ. «Б», літ. «В», літ. «Г», літ. «Д», побудовані без дозвільних документів (т.1 а.с. 15, 16-19).

Відповідно до звіту про незалежну оцінку житлового будинку ринкова вартість житлового будинку та господарських будівель за адресою АДРЕСА_1 становить 174 000 грн. (т.1 а.с. 25-34).

В положеннях ч.1, 2, 5 ст. 376 ЦК України вказано, щожитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно доп. 6 постанови пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року № 6"Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)" право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Права спадкоємців щодо самочинно збудованого майна визначаються судом відповідно до положень ст. 1218ЦКта з урахуванням роз`яснень, наданих у п. 7ППВСУ від 30 травня 2008 року № 7"Про судову практику у справах про спадкування".

В п. 3.2 листа ВССУ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказано, що за змістом зазначених роз`яснень спадкоємець не позбавлений права звернутись із позовними вимогами про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва в порядку спадкування. Це узгоджується із частинами 3, 5 ст. 376ЦКі нормами про поняття спадкування та склад спадщини (статті 1216, 1218 ЦК).

Якщо право звернутися з вимогою про визнання права власності на об`єкти самочинного будівництва відповідно до чинного законодавства (частини 3, 5 ст. 376ЦК) належало спадкодавцеві, воно також належить спадкоємцеві, який прийняв спадщину.

Право вимагати визнання права власності на самочинно збудоване майно відповідно до частин 3, 5 ст. 376ЦКє суб`єктивним цивільним правом, яке переходить у порядку спадкування відповідно до норм статей 1216, 1218 ЦК.

Відповідно до п.3Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012року вбачається, що право власності у порядку, передбаченому частиною третьоюстатті 376 ЦК, може бути визнано лише на новозбудоване нерухоме майно або нерухоме майно, яке створено у зв`язку зі знесенням попередньої будівлі та відповідно до будівельних норм і правил є завершеним будівництвом.

Згідно з ч. 2 ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Верховний Суд України у постанові від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13 сформулював правову позицію, згідно з якою у розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а і об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови уже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність з тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Відповідно до данихтехнічного паспорту слідує, що роком зведення господарських будівель - літньої кухні літ. «Б» - 1989р., стайні літ. «В» - 1999р., стодоли літ. «Г» - 1999р., літньої кухні літ. «Д» - 1999р, побудовані без дозвільних документів. Даніоб`єкти в експлуатацію введені не були.

Порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, на які відсутні акти прийняття їх в експлуатацію, наведено вДБН А.3.1-3-94 "Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів"та влисті Державного комітету України з будівництва та архітектури від 23 березня 1999 року № 12/5-126, в якому, зокрема, роз`яснюється: - оформлення свідоцтва на право власності на об`єкти, які були закінчені будівництвом після 5 серпня 1992 року і на цей час не прийняті в експлуатацію, проводиться тільки за наявності актів прийняття їх в експлуатацію відповідними комісіями - державними приймальними або державними технічними.

Частинами 5, 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено, що датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта є дата реєстрації декларації про готовність об`єкта до експлуатації або видачі сертифіката. Експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачене законодавством) в експлуатацію, забороняється.

В п. 9Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012року судам роз`яснено, що відповідно до статті 26Закону № 2780-XIIспори з питань містобудування вирішуються радами, інспекціями державного будівельного архітектурного контролю у межах їх повноважень, а також судом відповідно до законодавства.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15ЦК, частина перша статті 3Цивільного процесуального кодексу України(далі - ЦПК). У зв`язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Вказане положення узгоджуються з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах: від 27 травня 2015 року у справі № 6-159цс15, від 02 грудня 2015 року у справі № 6-1328цс15, а також висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 04 червня 2018 року у справі № 640/13030/16-ц (провадження № 61-1073св17), від 18 лютого 2019 року у справі № 308/5988/17 (провадження № 61-39346св18), від 18 квітня 2019 року у справі № 306/2140/17.

В своєму листі від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» ВССУ також зазначає, що у спорах про визнання права власності в порядку спадкування на самочинно збудовані будівлі слід звернути увагу на визначення належного відповідача. Як правило, належним відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності (статті 8 - 12Земельного кодексу України(далі - ЗК)); вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об`єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій (ст. 12Закону України "Про планування і забудову територій").

Органи місцевого самоврядування, БТІ (територіальні органи міністерства юстиції України), інспекції архітектурно-будівельного контролю можуть бути залучені в якості відповідачів, якщо спадкодавець за свого життя або спадкоємці звертались до зазначених органів в межах їх компетенції та отримали відмову у вчиненні певних дій або мала місце бездіяльність цих органів.

Також, у п. 27Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України №6 від 30.03.2012рокузазначено, що розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186, 381ЦКє приналежністю головної речі (будинку). У зв`язку із цим положення частини п`ятої статті 376 ЦК не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди, що були зведені після набуття ним права власності на будинок чи садибу. Прийняття в експлуатацію таких об`єктів нерухомості має здійснюватися відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у спосіб, визначенийПорядком прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженим наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24 червня 2011 року № 91.

Отже, позовні вимоги в частині визнання права власності на самочинно збудовані господарські будівлі-стайню літ.«В» -1999р.,стодолу літ.«Г» -1999р.,літньої кухніліт.«Д» -1999р. задоволенню не підлягають, оскільки питання про прийняття до експлуатації вказаних об`єктівкомпетентним державним органом не розглянуто.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.524, 529, 548 ЦК УРСР(1963) ст.ст. 15, 16, 328, 392,1216-1218,1223, 1261,1262, 1268, 1270, 1296, 1297 ЦК України, п.1, 23постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст.. 4,12,13,81,141,247, 263-265,354,355ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_14 право власності на нерухоме майно - житловий будинок зазначений літерою «А», літню кухню зазачену літерою «Б», вбиральню зазначену літерою «Ж», криницю зазначену «№1»; огорожу зазначену «№2-3» за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Найменування та ім`я сторін, їх місцезнаходження та проживання:

ОСОБА_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платників податків НОМЕР_1 ;

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_3 ;

ОСОБА_4 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_6 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

ОСОБА_7 , місце проживання: АДРЕСА_5 ;

Печеніжинська селищна рада, місце знаходження: 78274, смт. Печеніжин, вул. Незалежності, 15, Коломийського району, Івано-Франківської області, код ЄДРПОУ 04157159;

Коломийська міськарада (Відділз питаньдержавного архітектурно-будівельногоконтролю), місце знаходження: 78203, м. Коломия, просп. Грушевського, 1 Івано-Франківська область, Код ЄДРПОУ: 04054334;

Управління Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) в Івано-Франківській області, місце знаходження: м. Івано-Франківськ, вул. І.Франка, 4, Івано-Франківська область.

СуддяБеркещук Б. Б.