Рішення

від 06.05.2024 по справі 638/456/24

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 638/456/24

Провадження № 2/638/114/24

РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2024 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Латки І.П.,

за участю секретаря судового засідання - Мяснянкіної Г.П.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Селянське (фермерське) господарство «ПІЛІГРІМ»,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2024 року Ізюмська окружна прокуратура в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Селянське (фермерське) господарство «ПІЛІГРІМ», в якому просила суд припинити громадянці російської федерації ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 частину земельної ділянки з кадастровим номером 6321080500:02:006:0005, площею 4,4025 га, яка знаходиться на території Борівської СТГ Ізюмського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 , яка є громадянкою Російської Федерації, набула у власність в порядку спадкування за законом 1/3 частку спадщини після смерті батька ОСОБА_4 , до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) площею 4,97 умовних кадастрових гектари на землі колишнього КСП а/ф «Зоря» в с.Богуславка Борівської СТГ Ізюмського району Харківської області. Після отримання свідоцтва про право на спадщину, 20.07.2018 ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва к.н.6321080500:02:006:0005, площею 4,4025 га, та в подальшому уклала з С(Ф)Г "ПІЛІГРІМ" про право користування земельною ділянкою для с/г потреб (емфітевзис) строком на 10 років до 13.04.2028. Позивач зазначає, що своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України, а саме після набуття у липні 2018 року права власності в порядку спадкування на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вона протягом року не виконала покладений на неї обов`язок щодо відчуження належної їй частини земельної ділянки, у зв`язку з чим право власності на неї підлягає припиненню, шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Відповідачка відзиву на позовну заяву не подала, у зв`язку з чим суд на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України розглядає справу за наявними доказами.

В судове засідання учасники справи не з`явилися, представник позивача просив справу розглянути без участі сторони позивача. Відповідач та треті особи в судове засідання не з`явилися, були належним чином повідомлені про судове засідання, з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутністю учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою Російської Федерації, що підтверджується копією паспорта № НОМЕР_2 (а.с. 15).

23 грудня 2016 року у смт. Борова Харківської області державним нотаріусом Борівської державної нотаріальної контори Харківської області Бондаренко О.В. видано ОСОБА_1 Свідоцтво про право на спадщину за законом, зареєстроване в реєстрі за № 1677, спадкова справа № 54/1997, відповідно до якого свідоцтво про право на спадщину видано на 1/3 частку у праві на земельну частку (пай), площею 4,97 умовних кадастрових гектари на землі колишнього КСП а/ф «Зоря» в с.Богуславка Борівської СТГ Ізюмського району Харківської області, належного померлому на підставі сертифікату ХР №0041262, виданого Борівською РДА Харківської області 30.09.1996 на підставі рішення вказаної РДА №390 від 24.09.1996 та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів 25.05.1997 за №233 (а.с. 58).

Розпорядженням голови Борівської РДА № 208 від 03.08.2017 «Про затвердження технічної документації із І землеустрою щодо встановлення І (відновлення) меж земельної ділянки в І натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та надання у приватну власність гр. ОСОБА_5 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на території Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області» - затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); надано гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у приватну власність рівними долями кожній земельну ділянку № НОМЕР_3 згідно проекту організації території земельних часток (паїв) реформованого КСП «Зоря» площею 4,4025 га ріллі (кадастровий номер 6321080500:02:,006:0005) згідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ХР № 0041262 на території Богуславської сільської ради Борівського району Харківської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 30).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 29 грудня 2023 року № 360554754, 20 липня 2018 року ОСОБА_1 , на підставі розпорядження Борівської РДА № 208 від 03.08.2017, зареєструвала право власності 1/3 частину земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва к.н. 6321080500:02:006:0005, площею 4,4025 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 794643563210, номер відомостей про речове право: 27127164) (а.с. 18-19).

13 квітня 2018 року між ОСОБА_1 та С(Ф)Г «ПІЛІГРІМ» (ЄДРПОУ: 21240518) укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років до 13.04.2028, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Борівської районної державної адміністрації Харківської області Стрілець С.С. 20 липня 2018 року, номер запису 27128010, індексний номер 42153327 від 20.07.2018 (а.с. 20).

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню (ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Норма ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативною, що зобов`язує іноземця здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а встановлений річний строк є преклюзивним строком.

Згідно з п. «е» ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: не відчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «д» ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно з ч. 1, 2 ст.145 ЗК України, якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 зареєструвала своє право на спірну земельну ділянку 20 липня 2018 року.

Відповідно до вимог ЗК України вона повинна була протягом року (тобто до 20 липня 2019 року) здійснити її відчуження, однак вказаний обов`язок не виконала.

Норми статей 81, 84, 140, 145 ЗК України є імперативними, регламентують порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином, що відраховується з моменту переходу такого права і даний строк є преклюзивним та змінюватися не може.

Виходячи з викладеного, оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, враховуючи відсутність факту добровільного відчуження іноземним громадянином - ОСОБА_1 успадкованої частки у праві спільної часткової власності земельної ділянки, суд дійшов висновку, що право власності відповідача на земельну ділянку кадастровий номер 6321080500:02:006:0005, цільове призначення: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, підлягає припиненню шляхом примусового відчуження цих земельних ділянок за рішенням суду.

Як передбачено ч. 1 ст. 348 ЦК України, якщо з підстав, що не були заборонені законом, особа набула право власності на майно, яке за законом, який був прийнятий пізніше, не може їй належати, це майно має бути відчужене власником протягом строку, встановленого законом. Якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Якщо майно не було продане, воно за рішенням суду передається у власність держави. У цьому разі колишньому власникові майна виплачується сума, визначена за рішенням суду.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість. Суд вважає, що примусове відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачу її вартості буде порушенням права власності.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (серед багатьох інших, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 07.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду».

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються.

Отже, суд звертає увагу, що примусове відчуження спірних земельних ділянок без компенсації відповідачу їх вартості було б порушенням його права власності в частині забезпечення принципу «справедливої рівноваги», а саме між законною метою, що передбачається для досягнення цілі, та засобами, які використовуються.

Хоча згідно з матеріалами справи, а саме відповідно до Довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості від 29 грудня 2023 року, визначено нормативну грошову оцінку спірної земельної ділянки, а саме 141243,06 грн, проте, відповідно до абзацу другого частини першої статті 348 ЦК України, у разі примусового продажу майна, його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна.

Щодо права керівника Ізюмської окружної прокуратури звернутися до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2023 Харківською обласною прокуратурою до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області було скеровано запит №15/1-218вих-23 з метою встановлення вжитих вказаним органом заходів з метою конфіскації земельних ділянок сільськогосподарського призначення, яка не була відчужена нею протягом року, згідно зі списком, в якому серед іншого була зазначена спірна земельна ділянка (а.с. 24-25).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №10-20-14-1114/0/19-23 від 13.03.2023 вказаний орган до суду не звертався до суду з позовом про конфіскацію спірної земельної ділянки, але ведеться збір матеріалу та самостійно буде вжито заходів представницького характеру. Однак до теперішнього часу таких заходів не вжито та листом від 30.08.2023 №10-20-5,2-4333/0/19-23 Управління повідомило про неможливість звернення до суду через відсутність фінансування (а.с. 26-28).

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 56 ЦПК України.

За змістом ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор може представляти інтереси держави в суді якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», наявність підстав для представництва має бути обґрунтована у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Зазначеним приписам кореспондують відповідні приписи ЦПК України: прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність її захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача (ч. 4, ч. 5 ст. 56 ЦПК України).

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19) з посиланням на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16ц (провадження № 14-104цс19).

У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (провадження № 12-72цс19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, відповідно до якого сам факт не звернення до суду сільської ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінетів Міністрів України №15 від 14.01.2015, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері національної інфраструктури геопросторових даних, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру.

Як визначено пп. 42 п. 4 вищевказаного Положення, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Держгеокадастр реалізує надані йому повноваження самостійно та через територіальні органи. Таким органом на території Харківської області є Головне управління Держгеокадастру у Харківській області.

Згідно п. 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 23.12.2021 № 603, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.

Відповідно до пп. 36 п. 4 даного Положення, Управління подає позов про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

Наведене свідчить, що Управління наділене повноваженнями щодо подання до суду позову про конфіскацію земельної ділянки у випадках, визначених законом.

З огляду на наданні прокурором при зверненні до суду з даним позовом повідомлення ГУ Держгеокадастру у Харківській області, керівник Ізюмської окружної прокуратури, який діє в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Харківській області, на виконання вимог ч. 4 ст. 56 ЦПК України, у позовній заяві належним чином обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах та надав докази не здійснення цим органом захисту інтересів держави.

Таким чином, прокурором при пред`явлені позову дотримано процедури доведення необхідності звернення до суду з даним позовом.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2684,00 грн.

Керуючись ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 273, 274, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Ізюмської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області до ОСОБА_1 про припинення права власності на земельну ділянку шляхом її конфіскації, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Селянське (фермерське) господарство «ПІЛІГРІМ», - задовольнити частково.

Припинити громадянці Російської Федерації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/3 (одну третю) частину земельної ділянки з кадастровим номером 6321080500:02:006:0005, площею 4,4025 га, яка знаходиться на території Борівської СТГ Ізюмського району Харківської області, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, та продажу на земельних торгах з поверненням ОСОБА_1 виручених коштів, із вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, банк отримувач: Державна казначейська служба України м.. Київ, рахунок UA178201720343160001000007171, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 06 травня 2024 року.

Суддя І.П. Латка