Постанова

від 28.11.2007 по справі 5а/210-3823

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5а/210-3823

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"28" листопада 2007 р.Справа № 5а/210-3823

 11год50хв

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі                

при секретарі судового засідання  

Розглянув справу

за позовом  Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів,                вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль

до  Малого приватного підприємства “Роммар”, вул. 40 років Перемоги, 5 Б/8, м. Заліщики, Тернопільської області

про стягнення  5006грн.79коп., з них 4826грн.53коп. –адміністративно-господарські санкції та 180грн.26коп. - пені

За участю представників сторін:

Позивача: Грабовська Г.М. –начальник відділу забезпечення надходжень (дор. № 04-404/3080 від 06.11.2007р.)

Відповідача: Навольський Я.М. –директор (паспорт МС 115428 від 08.10.1996р.)

Суть справи:

        Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось в господарський суд з позовом про стягнення з Малого приватного підприємства “Роммар” - 5006грн.79коп., з них 4826грн.53коп. –адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році, 180грн.26коп. -  пені.                       

Ухвалою суду від 11.09.2007 р. відкрито провадження у справі №5а/210-3823 та з метою з'ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду, забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, на підставі ст.110 Кодексу адміністративного судочинства України, в межах підготовчого провадження, на 10год.40хв. 10.10.2007р. призначено попереднє засідання, про що сторін повідомлено у відповідності до вимог ст. 33 КАС України, яке ухвалою суду від 10.10.2007р. було відкладено в порядку пп.5 п.4, п.5 ст. 111 КАС України до 07.11.2007р. до 10год.00хв.

        У попередньому судовому засіданні 07.11.2007р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

        Представник відповідача у попередньому судовому засіданні 07.11.2007р. проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що вживав заходів для працевлаштування інвалідів на підприємстві у 2006р., а саме створив 2 місця для працевлаштування інвалідів і в усній формі звертався до державної служби зайнятості для направлення інвалідів на роботу, однак такі для працевлаштування на підприємство направлені не були, у зв'язку з чим відповідач з власної ініціативи знайшов та працевлаштував одного інваліда в кінці 2006р., однак доказів зазначених тверджень суду не надав.

Ухвалою від 07.11.2007р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 28.11.2007р. о 11год.20хв.

         Відповідач на повторну вимогу суду відзиву на позов не надав, в тому числі і доказів створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у межах встановленого нормативу у 2006р. та доказів працевлаштування двох інвалідів на підприємство у 2006р., його повноважний представник в судовому засіданні зазначив, що не може суду надати доказів працевлаштування на підприємстві ще одного інваліда у 2006 році, оскільки такий працівник був працевлаштований на його підприємстві на початку 2007 року.

         Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, судом встановлено наступне:

         Тернопільське обласне відділення  Фонду соціального захисту інвалідів є юридичною особою і відповідно до Положення  про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002р. №1434 на нього  покладено контроль  за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені.

        Порядок  встановлення нормативів робочих місць  для інвалідів  передбачено ст. 19  Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні “від 23.01.1991р. (з наступними змінами), далі - Закон, відповідно до якої для  підприємств,  установ,  організацій, у тому числі для підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

        Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів, а також самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

        Згідно ч.1 ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для  підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в   розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві.

        Як випливає із даних Малого приватного підприємства “Роммар”,  зазначених у звіті  про  зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2006 рік (форма №10-ПІ), поданого відповідачем до Фонду, середня облікова чисельність працівників  складала – 49 осіб, відповідачем визначено відповідний норматив   в  кількості  -  1 робоче місце  для працевлаштування інвалідів, на яке було працевлаштовано інваліда.

    На підставі поданого звіту Фонд визначив, що в 2006 році підприємство невірно визначило та відповідно не виконало норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів, оскільки повинно було працевлаштувати 2 інвалідів, а фактично працевлаштовано 1 інваліда, у зв'язку з чим позивач, нарахував відповідачу адміністративно-господарські санкції в сумі 4826грн.53коп.  та пеню за порушення сплати даних санкцій у сумі 180грн.26коп., які просить стягнути з відповідача, посилаючись при цьому на ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

      Проаналізувавши подані сторонами докази в обґрунтування відповідно своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту  інвалідів про стягнення з Малого приватного підприємства “Роммар” адміністративно-господарських санкції в сумі 4826грн.53коп. та 180рн.26коп. пені за порушення сплати даних санкцій підлягають задоволенню з огляду на наступне:

         Як слідує із звіту про зайнятість  та працевлаштування  інвалідів за 2006 рік (форма №10-ПІ), поданого відповідачем до Фонду, середня облікова чисельність працівників  МПП «Роммар»складала –49 осіб, тому відповідно до ст. 19 Закону норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році для даного підприємства складає 2 робочих місця, а не 1 робоче місце як визначено відповідачем, і як випливає із даного звіту фактично у 2006 році відповідачем працевлаштовано 1 інваліда, тобто не виконано вищезазначеного нормативу, а саме: відповідачем не створено одного робочого місця для працевлаштування інвалідів.

         Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. за №314 ( далі –Положення), чинного станом на 01.01.2007 року, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включаючи їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. А пунктом 14 Положення визначено, що підприємства, зокрема, у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Як слідує з листа Заліщицького районного центру зайнятості від 02.10.2007р. №04/553, копія якого знаходиться в матеріалах справи, МПП «Роммар»у центр зайнятості для направлення інвалідів на роботу не зверталося і не подавало звітності про створені місця для працевлаштування інвалідів у 2006 році.

           Відповідач, відповідно до вимог ст. 70, 71 КАС України не надав суду доказів створення в установленому порядку ще одного робочого місця для інвалідів у межах нормативу (доказів розроблення таких заходів по створенню такого робочого) та доказів його звернення до центру зайнятості, місцевих органів соціального захисту інвалідів  для направлення на роботу інвалідів, доказів щодо інформування ним у 2006 році згідно п. 14 Положення відповідних органів про вільні робочі місця та вакантні посади на товаристві, на яких може використовуватися праця інвалідів, а наданий ним лист-відповідь Заліщицького районного центру зайнятості №04-588 від 06.11.2007р. про відсутність у 2006 році на обліку в центрі зайнятості  осіб з інвалідністю не є доказом створення ним (відповідачем) у визначених нормативах та у встановленому Законом порядку робочих місць для працевлаштування інвалідів, а відтак відповідач  зобов'язаний у відповідності  до ст. 20 Закону перерахувати на рахунок  відділення  адміністративно-господарські санкції в сумі, що складає  середньорічну заробітну плату  на підприємстві  за 2006 рік на одного працюючого за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а саме: 4826грн.53коп..

          Крім того, відповідно до приписів ч. 2 ст. 20 Закону, яка передбачає, що порушення підприємствами термінів сплати адміністративно-господарських санкцій  тягне  за  собою  нарахування  пені, відповідач повинен сплатити пеню за період з 17.04.2007р. по 06.09.2007р.в сумі 180грн.26коп. за несвоєчасну сплату даних санкцій.

         Відповідач на день розгляду спору в порядку ст. 70, 71 КАС України не надав доказів сплати адміністративно-господарських санкцій за не створення у 2006 році робочого місця для працевлаштування інвалідів у сумі 4826грн.53коп. та 180рн.26коп. пені за несвоєчасну сплату даних санкцій,  тому позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 94, 158 –163, 167, 254 КАС України, - господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Малого приватного підприємства “Роммар”, вул. 40 років Перемоги, 5 Б/8, м. Заліщики, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 30934873) на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вул. Грушевського, 8,  м. Тернопіль, (корд ЄДРПОУ 14032334) - 4826грн.53коп. адміністративно –господарських санкцій та 180рн.26коп. пені.

       Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя