Постанова

від 07.05.2024 по справі 205/2306/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4940/24 Справа № 205/2306/24 Суддя у 1-й інстанції - Курбанова Н.М. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Демченко Е.Л.

суддів Барильської А.П., Макарова М.О.

при секретарі Попенко Ю.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2024 року по справі запозовом ОСОБА_1 до відділудержавної реєстраціїактів цивільногостану поНовокодацькому таЧечелівському районаху містіДніпрі Південногоміжрегіонального управлінняМіністерства юстиції(м.Дніпро)про визнанняналежності актовогозапису,-

в с т а н о в и л а:

У лютому2024року ОСОБА_1 звернулася досуду зпозовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання належності актового запису.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2024 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України.

Не погодившись з такою ухвалою суду, позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2024 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спір повинен вирішуватися в порядку адміністративного судочинства. Вказувала, що вона у ситуації яка в неї виникла правильно подавати саме позов, а не заяву в порядку окремого провадження як зазначено судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі суд першої інстанції керувався вимогами п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України та дійшов висновку про те, що не підлягає розгляду в судовому порядку справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, якщо законом визначено інший порядок їх встановлення. Оскільки у вказаній справі заявник фактично просить внести зміни до актового запису і в даному випадку є спір про внесення змін до актового запису, який розглядається у порядку адміністративного судочинства. Крім того, суд звернув увагу позивача, що заяви про встановлення факту розглядаються судом в порядку розділу IV ЦПК України «Окреме провадження».

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (п.1 ч.1 та ч.5 ст.186 ЦПК України.

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до норм статей 12,13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

З матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про визнання належності актового запису. В позові просила суд визнати, що актовий запис про народження ОСОБА_2 №3317 від 24 жовтня 1989 року, складений відділом ЗАГС виконкому Ленінського району м.Дніпропетровська, є актовим записом про народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До позову долучено особисті документи саме на ім`я ОСОБА_1 . Також до позову долучено відповідь відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Новокодацькому та Чечелівському районах у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), в якій ОСОБА_1 роз`яснено порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

За правилами пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі КАС) України у редакції, чинній на час розгляду справи у судах першої й апеляційної інстанцій, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Зі змісту пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України вбачається, що адміністративна справа це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, де зокрема хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Отже, юрисдикція адміністративного суду поширюється на публічно-правові спори, ознаками яких є не лише спеціальний суб`єктний склад (хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції), але й спеціальні підстави виникнення, пов`язані з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Згідно зі статтею 19 ЦПК України, з відповідними змінами та доповненнями, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право, яке має існувати на час звернення до суду, а, по-друге, суб`єктний склад такого спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

Таким чином, вирішуючи питання про юрисдикцію спору, необхідно з`ясувати, зокрема, характер спірних правовідносин, а також суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа.

При постановленні оскаржуваної ухвали, місцевим судом належним чином не проаналізовано правові підстави заявленого позову та його обґрунтування; не взято до уваги, що позов заявлений з посиланням на порушення прав позивачки, які передбачені нормами цивільного та сімейного законодавства.

З мотивів, викладених вище, колегія суддів вважає обґрунтованою подану позивачем апеляційну скаргу про те, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у цій справі постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому відповідно до п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст.367,374,379,381-383 ЦПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 01 березня 2024 року про відмову у відкритті провадження по справі скасувати і справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: Е.Л.Демченко

Судді: А.П.Барильська

М.О.Макаров