Рішення

від 29.04.2024 по справі 127/30881/23

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/30881/23

Провадження № 2/127/3972/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого суддіБойко В.М.,

при секретарі Поперечної А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯБУД» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовноюзаявою до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯБУД» про визнання права власності в порядку спадкування за законом та визначення часток.

Свій позов мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_6 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається з: частки квартири АДРЕСА_1 , що належала померлому на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1991 року. Іншими співвласниками квартири є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . При цьому, заповіту батьком позивача ОСОБА_6 за життя не було складено, однак позивач є спадковємцем першої черги. Інші спадкоємці брати ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відмовили від прийняття спадщини на користь позивача, а зі своєю дуржино померлий розлучився ІНФОРМАЦІЯ_2 . При цьому, позивач у встановлений законом термін подав до приватного нотаріуса заяву про прийняття спадщини. Однак, приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. 22.04.2021 року було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири, яка належала померлому ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, що частки співвласників у спільній сумісній власності на квартиру не виділені та відсутній оригінал свідоцтва про право власності на житло. При цьому, на звернення до ТОВ «ВІННИЦЯБУД» про видачу дубліката свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 отримано відповідь, що дане свідоцтво в архіві не збереглося. Враховуючи вище викладне, позивач просив суд встановити, що розмір частки померлого ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 складає 1/5. Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частки квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , в зв`язку з втратою правовстановлюючого документа свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1998 року. Судові витрати залишити за позивачем.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження у справі.

Ухвалою суду від 18.01.2024 року судом було витребувано докази по справі, а саме: у приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. належним чином завірену копію спадкової справи відкритої після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 , а також у КП «ВМБТІ» матеріали інвентаризаційної справи на квартиру АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 04.06.2024 року підготовче провадження по справі закрито та справу призначено до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилися, на адресу суду від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити. Судові витрати залишити за позивачем.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином. На адресу суду від відповідачів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшли заяви про розгляд справи у їхню відсутність, позовані вимоги відповідачі визнали у повному обсязі, не заперечували щодо задоволення позовних вимог.

У поясненнях від 10.11.2023 року третя особа ТОВ «ВІННИЦЯБУД» вказало, що ТОВ «ВІННИЦЯБУД» не видавало позивачу та іншим співвласникам Свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1998 року, оскільки ТОВ «ВІННИЦЯБУД» було засновано 06.03.2002 року, внаслідок реорганізації бувшого КП «ВІННИЦЯБУД» шляхом виділення із його складу кожного із 19 структурних підрозділів і створення ними самостійних підприємств з наступною ліквідацією бувшого КП «ВІННИЦЯБУД». При цьому, ТОВ «ВІННИЦЯБУД» не має в своєму архіві документів ліквідованого КП «ВІННИЦЯБУД» оскільки такі документи йому не передавалися. Просили провести розгляд справи у відсутність їхнього представника.

Відповідно до ч.4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, суд приймає визнання відповідачами позову, оскільки це не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб та дійшов висновку про задоволення позову.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами Книги шостої ЦК України.

Судом установлено, що відповідно до наданої копії Свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1998 року адміністрація підприємства «ВІННИЦЯБУД» посвідчило, що квартира АДРЕСА_1 дійсно належить на праві приватної власності ОСОБА_7 , та членам його сім`ї ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Загальна площа квартири становить 28,6 кв.м. Свідоцтво видане згідно наказу від 14.04.1998 року №44 (а.с.15).

З Листа КП «ВМБТІ» №8649 від 15.11.2018 року вбачається, що згідно матеріалів інвентаризаційної справи №62752 на квартиру АДРЕСА_1 станом на 29.12.2012 року квартира на праві спільної сумісної власності в цілому зареєстрована за ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1998 року, виданого адміністрацією підприємства Вінницябуд» згідно наказу від 14.04.1998 №44, реєстрація права власності проведена 17.04.1998 року КП «ВООБТІ» в книзі 363 за реєстровим №157/33150. Також, згідно рішення 2 сесії 7 склакання ВМР від 25.12.2015 року №71 вулиця Стахурського перейменована на вулицю Андрія Первозванного (а.с.29А).

В судовому засіданні було оглянута інвентаризаційна справа №62752 на об`єкт нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 , та встановлено, що на аркуші справи №8 міститься Свідоцтво про право власності на житло від 14.04.1998 року.

Також, відповідно до Технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1 , загальна площа квартири складає 28,6 кв.м., власники: ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.30-31).

Згідно Звіту №230519-006 ФОП ОСОБА_8 вартість однокімнатної квартири, загальною площею 28,60 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_3 станом на 19.05.2023 року - 190000,00 грн. (а.с.33-46).

Відповідно до Свідоцтва про одруження Серія НОМЕР_1 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 29.05.1986 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №6. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_10 , дружини ОСОБА_11 (а.с.16).

Також, відповідно до Свідоцтва про укладення шлюбу Серія НОМЕР_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , 29.05.1988 року зареєстрували шлюб, про що складено відповідний актовий запис №6. Прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_11 , дружини ОСОБА_11 (а.с.17).

Як вбачається з Свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові Серія НОМЕР_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перемінив прізвище на « ОСОБА_10 », про що складено відповідний актовий запис №340 від 28.12.1999 року (а.с.19).

За рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 зареєстрований 29.05.1988 року Крижопільським відділом реєстрації актів громадянського стану Вінницької області, актовий запис №6 розірвано (а.с.18).

Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.20).

Відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_5 , батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , записані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.21).

Також, відповідно до Свідоцтва про народження Серія НОМЕР_6 , батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , записані ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с.22).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер, про що 05.11.2018 року складено відповідний актовий запис №3074, що підтверджується повторним Свідоцтвом про смерть Серія НОМЕР_7 (а.с.23).

Відповідно до Довідки №807 від 15.04.2023 року за адресою: АДРЕСА_3 проживають: ОСОБА_6 (власник, вибув 05.11.2018 року), ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (а.с.26).

Із копії спадкової справи №47/2018 на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 вбачається, що із заявою про прийняття спадщини після його смерті звернувся син ОСОБА_1 (а.с.84-100).

Заяввами від 13.03.2019 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відмовилися від прийняття належної їм частки спадкового майна, з чого б воно не складалося, та де б воно не знаходилося на користь барат ОСОБА_1 (а.с.24-25).

Разом з тим, 22.04.2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 ,, яка належала померлому ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, спадкоємцем не надано оригінал свідоцтва про право власності на житло (а.с.27).

Як вже зазначалося співвласниками квартири було втрачено правовстановлюючі документи на спірну квартиру, при зверненні до ТОВ «ВІННИЦЯБУД», їм було надано відповідь наступного змісту.

Відповідно до Листа №268/09 ТОВ «ВІННИЦЯБУД» вказало, що КП «Вінницябуд», яке значиться на печатці Свідоцтва, ркорганізовано шляхом виділення із його складу 19 структурних підрозділів і створення ними самостійних підприємств з наступною ліквідацією бувшого КП «Вінницябуд». За викладених обставин ТОВ «ВІННИЦЯБУД» не може надати дублікат Свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , оскільки не має документів ліквідованого КП «Вінницябуд», які при ліквідації йому не передавалися (а.с.29).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1258 ЦК України визначено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).

Відповідно до ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно роз`яснень, даних у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадкування особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Як установлено судом ОСОБА_6 за життя набув на праві спільної сумісної власності частку квартири АДРЕСА_1 .

Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями за законом є: сини ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Позивач ОСОБА_1 як спадкоємець першої черги за законом у визначений законом строк подав заяву про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_6 . Інші спадкоємці відмовилися від прийняття спадщини на користь ОСОБА_1 .

Як установлено 22.04.2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Плахотнюк О.В. було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлому ОСОБА_6 , у зв`язку з тим, спадкоємцем не надано оригінал свідоцтва про право власності на житло.

При цьому суд звертає увагу, що в судовому засіданні було надано належні докази, які б свідчили про реєстрацію права власності спірної квартири за сторонами по справі та померлим ОСОБА_6 ..

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Згідно із ч.1ст.1226 ЦК Україничастка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.

Відповідно до статей 321,328,392 ЦК Україниправо власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або його незаконність не встановлена судом. Власник може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається іншою особою.

За змістом ст. ст. 355 та 368 ЦК України правом спільної сумісної власності є право власності двох або більше осіб (співвласників) на майно без визначення часток кожного з них у праві власності. Частка померлого учасника спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах і може переходити як до спадкоємців за заповітом, так і до спадкоємців за законом.

Учасникові права спільної власності надається можливість заповідати свою частку до її визначення та виділення в натурі. Зазначене право повною мірою узгоджується з правом заповідача на свій розсуд визначати обсяг спадщини, що має спадкуватися за заповітом (ст. 1236 ЦК України). Якщо за життя такого заповідача буде здійснено виділ частки із майна, що перебуває у спільній сумісній власності, ч. 2 ст. 370 ЦК України встановлює презумпцію рівності часток співвласників. Інший розмір часток може бути встановлений домовленістю між ними, законом або судовим рішенням. Оскільки склад спадщини згідно ст. 1218 ЦК України визначається на момент відкриття спадщини, до спадкоємця перейде частка у спільній власності спадкодавця в тому обсязі, в якому вона існує на цей момент.

Чинне законодавство не надає нотаріусу права здійснювати виділ частки та при видачі нотаріусом свідоцтва про частку в спільному майні за заявою інших учасників спільної сумісної власності законодавство не передбачає, відтак, для успадкування частки у спільній сумісній власності після смерті іншого учасника спільної сумісної власності, крім подружжя, справа про визначення належної йому частки вирішуватиметься в суді.

Правовий режим спільної часткової власності має враховувати інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших, про що зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 02 вересня 2020 року по справі № 454/2215/14-ц, вказавши, що при поділі спільного майна неможливо вирішити спір лише в частині одного співвласника майна, так як в результаті такого поділу спільна часткова власність припиняється.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягаєст.392 ЦК, відповідно до якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге,якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності це певний юридичний склад, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, передбаченому статтею 392 ЦК України.

Як роз`яснено у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування", якщо документи, що засвідчують право власності на нерухоме майно, існували, проте були втрачені власником та не можуть бути відновлені в передбаченому законом порядку, застосуванню підлягаєст. 392 ЦК України, відповідно якої позов про визнання права власності може бути пред`явлений, якщо це право оспорюється або не визнається іншою, а також у разі втрати власником документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п.37 постанови Пленуму ВСУ № 5 від 07.02.2014 року " Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав", з урахуванням положень ч.1 ст.15та ст.392 ЦКвласник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України та ст. 3 ЦПК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права.

Відповідно до ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес у спосіб, що встановлений договором або законом, а тому у даному випадку існують підстави та необхідність для захисту прав позивача шляхом визнання права власності у порядку спадкування, оскільки іншим шляхом захистити цивільне право позивача неможливо.

Отже, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивачка як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відповідачами визнано позов, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

За клопотанням позивача судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 16, 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1223, 1258, 1261, 1268 ЦК України, Законом України «Про нотаріат», ст. 5, 11, 12, 13, 76-82,89, 200, 206, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити, що розмір частки померлого ОСОБА_6 в квартирі АДРЕСА_1 складала 1/5.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/5 частку квартири АДРЕСА_2 , на 1/5 частину квартири АДРЕСА_2 , в зв`язку з втратою правовстановлюючого документу свідоцтва про право власності на житло від 14.04.1998 р.

Судові витрати залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач: ОСОБА_5 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІННИЦЯБУД», код ЄДРПОУ 01273444, адреса: м.Вінниця, вул.Театральна, буд.20.

Повний текст судового рішення складено 07.05.2024 року.

Суддя: