Ухвала

від 29.04.2024 по справі 304/2005/23

ПЕРЕЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 304/2005/23 Провадження № 1-кс/304/177/2024

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 квітня 2024 року м. Перечин

Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , заявника адвоката ОСОБА_3 , власника майна (підозрюваного) ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023071350000002 від 06 липня 2023 року, про скасування арешту майна,

У С Т А Н О В И В:

адвокат ОСОБА_3 , діючи в інтересах ОСОБА_4 , звернувся до слідчого судді з даним клопотанням про скасування арешту майна, яке мотивує тим, що ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду Закарпатської області від 27 листопада 2023 року задоволено клопотання прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_5 про арешт майна у даному кримінальному провадженні. Так, суд погодився з доводами прокурора про те, що майно набуло статусу речового доказу та може мати значення речового доказу та може мати значення для розслідування в межах даного кримінального провадження. Разом з цим захисник вважає, що з моменту вилучення майна у ході обшуку 20 жовтня 2023 року пройшло більше трьох місяців. ОСОБА_4 22 січня 2024 року було вручено повідомлення про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, тобто нібито через незаконне виробництво пального або інших підакцизних товарів. При цьому підозра ОСОБА_4 не ґрунтується на доказах грошових коштах, а на висновках проведених експертиз та інших зібраних доказах. Грошові кошти, на які було накладено арешт не є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України, не зберегли на собі його сліди, не містять інші відомості, які могли бути використані як доказ для продовження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. Захисник вказує, що дані речові докази не підлягатимуть спеціальній конфіскації або конфіскації як виду покарання/заходу кримінально правового характеру щодо юридичної особи; цивільний позов, в межах якого може бути звернуто стягнення на дане майно не поданий. Крім цього звертає увагу слідчого судді на те, що органом досудового розслідування не доведено отримання даного майна злочинним шляхом; грошові кошти, вилучені під час обшуку є особистими збереженнями ОСОБА_4 , законність їх походження не ставиться під сумнів прокурором або органом досудового розслідування, відтак вважає, що у застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна відпала потреба, а тому просить клопотання задовольнити.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_3 клопотання підтримав за наведених у ньому підстав, а також додатково зазначив, що навіть після продовження у даному кримінальному провадженні строку досудового розслідування, будь яких слідчих дій з грошовими коштами не проводиться, доказів отримання арештованих коштів шляхом їх легалізації у органу досудового розслідування також не має. У свою чергу ОСОБА_4 отримав ці кошти від здійснення трудової діяльності протягом тривалого часу, які наразі необхідні йому для проживання та утримання родини.

Прокурор ОСОБА_5 проти задоволення клопотання заперечив, вказуючи на те, що ухвала слідчого судді є правомірною, що встановлено апеляційним переглядом. Крім цього органом досудового розслідування здійснюється розслідування за ч. 3 ст. 209 КК України та на виконанні експертної установи ще є ряд експертиз, за якими висновки не отримані. Також звертав увагу слідчого судді на те, що до суду направлено клопотання про арешт майна підозрюваного ОСОБА_4 .

Заслухавши пояснення учасників розгляду клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя, прийшов до такого висновку.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 1 частини 2 статті 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 3 статті 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із аналізу наведеної норми вбачається, що при розгляді клопотання про скасування арешту слідчий суддя з урахуванням наданих доказів має з`ясувати питання обґрунтованості арешту, накладеного з тих чи інших підстав, визначених у ч. 2 ст. 170 КПК України, а також доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Отже прийняття рішення про скасування арешту майна за клопотанням вищенаведених осіб можливе за таких умов: вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; вони доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Слідчим суддею встановлено, що детективами ТУ БЕБ у Закарпатській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2 ст. 204 КК України, а саме щодо організації службовими особами ТОВ «Укртранспетрол» протиправного механізму, пов`язаного з обігом пального, шляхом виготовлення паливно-мастильних матеріалів з подальшою реалізацією як за місцем виготовлення, так і через мережі підконтрольних АЗС на території області без відповідного обліку за готівку, та без відображення господарських операцій в бухгалтерському та податковому обліку, що у свою чергу призводить до ухилення від сплати всіх необхідних акцизних податків та зборів до Державного бюджету України, чим спричиняються збитки державі у великих розмірах.

У рамках кримінального провадження ухвалою слідчого судді Перечинського районного суду від 27 листопада 2023 року накладено арешт на грошові кошти, вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , згідно вказаного в ухвалі переліку.

Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 січня 2024 року вказану ухвалу залишено без змін.

Підставою арешту став встановлений слідчим суддею факт існування достатніх підстав вважати, що вилучене майно (грошові кошти) відповідає ознакам речового доказу, оскільки в ході судового розгляду встановлено достатні підстави вважати, що до вчинення вищевказаних злочинів можуть бути причетні службові особи ТОВ «Укртранспетрол», а відтак за таких обставин майно може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, відтак відповідають критеріям речового доказу, зазначеним у ст. 98 КПК України. Постановою детектива ТУ Бюро економічної безпеки України у Закарпатській області від 21 жовтня 2023 року вилучені грошові кошти визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 72023071350000002 від 06 липня 2023 року.

У відповідності до вказаної ухвали метою арешту майна відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КК України є забезпечення збереження речового доказу.

Крім того, під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя врахував, що таке обмеження права власності є розумним та співрозмірним завданням кримінального провадження, а встановлені в ході судового розгляду обставини кримінального провадження вимагають вжиття такого заходу забезпечення як арешт з метою запобігання ризикам приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення майна. При цьому, слідчим суддею не встановлено доказів завдання негативних наслідків внаслідок застосування арешту майна.

Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України у разі необхідності забезпечення збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Як встановлено слідчим суддею в ході дослідження вказаної ухвали арешт на майно накладено обґрунтовано, вказані в ухвалі підстава, мета та необхідність такого арешту відповідає положенням чинного законодавства.

Слідчим суддею не встановлено таких обставин, які свідчать, що арешт майна суттєво перешкоджає здійсненню підприємством господарської діяльності. Заявником не наведено таких конкретних обставин, які б про це свідчили.

Крім того, оцінюючи доцільність подальшого застосування такого заходу забезпечення як арешт майна, слідчий суддя враховує, що на теперішній час досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершено, арешт майна необхідний для забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні, а отже скасування арешту на даній стадії досудового розслідування може призвести до негативних наслідків, зокрема, приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення майна, що зі свого боку зашкодить подальшому проведенню досудового розслідування, скасування арешту майна на даному етапі досудового розслідування не сприятиме досягненню дієвості кримінального провадження.

Також слідчий суддя враховує, що 18 січня 2024 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 204 КК України.

При цьому з наданих прокурором матеріалів видно, що з приводу вилучених у ОСОБА_4 грошових коштів на підставі постанови детектива від 21 лютого 2024 року проводиться судова технічна експертиза, висновки якої у органу досудового розслідування наразі відсутні.

Крім цього слідчий суддя враховує й те, що 29 лютого 2024 року прокурором об`єднано матеріали досудових розслідувань № 72023071350000002 від 06 липня 2023 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 212, ч. 2, 3 ст. 27 ч. 2 ст. 204, ч. 1 ст. 204 КК України, та № 72024071350000016 від 27 лютого 2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 209 КК України, щодо однієї особи, підозрюваної у вчиненні кількох кримінальних правопорушень, а також матеріали досудових розслідувань, по яких не встановлено підозрюваних, проте є достатні підстави вважати, що кримінальні правопорушення, щодо яких здійснюються ці розслідування, вчинені однією особою (особами). Вказане видно також з долученого прокурором у судовому засіданні Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 05 березня 2024 року.

Відтак слідчий суддя дійшов висновку, що потреба у подальшому застосуванні арешту наразі не відпала, а з огляду на обґрунтованість накладеного арешту, підстави для скасування арешту майна наразі відсутні, арешт майна на даному етапі залишається виправданим.

Інші доводи заявника не спростовують того факту, що арешт накладено обґрунтовано, а у його застосуванні не відпала потреба.

За таких обставин, підстави для задоволення клопотання адвоката ОСОБА_3 про скасування арешту майна відсутні.

Керуючись ст. 174, 369-372 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

у задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №72023071350000002 від 06 липня 2023 року, про скасування арешту майна відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти діб з моменту її оголошення.

Слідчий суддя: ОСОБА_1