Постанова

від 18.04.2024 по справі 5015/118/11

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" квітня 2024 р. Справа №5015/118/11

М. Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого суддіМАТУЩАКА О.І.

суддівКРАВЧУК Н.М.

СКРИПЧУК О.С.

за участю секретаря судового засідання Телинько Я.П.

за участю представників від:

кредиторів:Гаврилюк О.Р. особисто;

Карпенко А.А. голова правління ПрАТ «ВНК«Розточчя»;

Демідонт Б.О. адвокат від ТОВ «ЛЗА»;

скаржника:Козій В.Ю. арбітражний керуючий - особисто

розглянувши апеляційну скаргу арбітражного керуючого Козія В.Ю. б/н від 20.11.2023 (вх.ЗАГС №01-05/3535/23 від 20.11.2023)

на ухвалуГосподарського суду Львівської області від 09.11.2023 (повний текст 10.11.2023, суддя Цікало А.І. )

у справі№5015/118/11

за заявою:Товариства з обмеженою відповідальністю «Укравтозапчастина»

про банкрутство:Товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» м. Львів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 порушено провадження у справі №5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач», визнано вимоги ініціюючого кредитора ТОВ «Укравтозапчастина» у сумі 1 060 656,25 грн; введено процедуру розпорядження майном, а розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Скочка І. Я.

Оголошення про порушення провадження у справі № 5015/118/11 про банкрутство ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» опубліковано 25.02.2011 в газеті «Голос України» № 36 (5036).

Ухвалою суду від 20.06.2011 затверджено реєстр вимог кредиторів до боржника.

Постановою від 15.07.2011 ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Скочка І.Я.

Оголошення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури опубліковано 06.08.2011 в газеті «Голос України» № 143 (5143).

Ухвалою суду від 06.12.2011 припинено повноваження ліквідатора, арбітражного керуючого Скочка І.Я. і призначено ліквідатором, арбітражного керуючого Хомишина І.Г.

Ухвалою суду від 18.05.2016 припинено повноваження арбітражного керуючого Хомишина І. Г. як ліквідатора, і ліквідатором призначено арбітражного керуючого Козія В.Ю.

Господарський суд Львівської області ухвалою від 09.11.2023 у справі №5015/118/11, за власною ініціативою відсторонив арбітражного керуючого Козія В.Ю. від виконання повноважень ліквідатора боржника; здійснив електронний запит на автоматичне визначення кандидатури арбітражного керуючого для виконання повноважень ліквідатора ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»; надав повноваження арбітражному керуючому Козію В.Ю. тимчасово виконувати повноваження ліквідатора боржника до призначення ліквідатором іншого арбітражного керуючого.

Така ухвала суду першої інстанції мотивована двома обставинами:

- ліквідатором не вжито достатньо заходів протягом усієї процедури ліквідації щодо належного виконання обов`язків по стягненні дебіторської заборгованості боржника загалом щодо усіх дебіторів, оскільки згідно інвентаризаційного опису такої заборгованості станом на 30.08.2023, загальна її сума становить 3 804 081,81 грн, а із поданих ліквідатором звітів, не вбачається здійснення заходів щодо реального повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

-не подано до суду позовної заяви про витребування майна боржника після визнання аукціону з продажу майна банкрута недійсним.

Арбітражний керуючий Козій В.Ю. подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу суду. Така апеляційна скарга загалом мотивована тим, що:

-незважаючи на те, що судом у оскаржуваній ухвалі не вказано конкретних дій чи заходів, які повинен був би провести ліквідатор, але не провів, ліквідатором проведено такі належні і повні дії щодо стягнення дебіторської заборгованості і конкретно зазначено кожного дебітора із переліком проведених заходів (юридичних дій) щодо її стягнення чи продажу;

- кредитор у справі - ПрАТ «ВНК«Розточчя», ще до виготовлення повного тексту постанови суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції про визнання недійсними торгів та укладеного на підставі таких торгів договору купівлі-продажі, уже було подано такий позов, тому це стало процесуальною перешкодою про звернення з аналогічним позовом до суду.

У відзиві на апеляційну скаргу кредитор ПрАТ «ВНК «Розточчя» від 12.12.2023 загалом зазначені ті ж обставини і підстави, якими обгрунтовано оскаржуване судове рішення, а також додатково обставинами неналежного виконання повноважень ліквідатора (арбітражного керуючого) Козія В.Ю., якими таке оскаржуване рішення обгрунтоване не було і такі недоліки у роботі ліквідатора суд першої інстанції не досліджував, враховуючи також і те, що судом рішення про припинення повноважень ліквідатора було наслідком власного судового ініціювання такого припинення.

Присутні у судовому засіданні ліквідатор, арбітражний керуючий Козій В.Ю. та кредитор Гаврилюк О.Р. підтримали доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відповідно просили її задовольнити.

Відповідно представник кредитора, - ТОВ «Львівський завод автомобілебудування», адвокат Демідонт Б.О. та голова правління кредитора ПрАТ «ВНК«Розточчя», Карпенко А.А., заперечили щодо доводів апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу і просили оскаржуване судове суду першої інстанції залишити без змін а апеляційну скаргу відповідно без задоволення.

Дослідивши матеріали справи в сукупності з доводами та запереченнями присутніх представників учасників у справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість апеляційної скарги та відповідно про скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Як підтверджується матеріалами справи, 18.10.2023 до суду за вх. № 25254/23 від ліквідатора надійшов черговий проміжний звіт про виконану роботу, окрім поданих та не розглянутих судом інших, попередніх звітів.

Попередньою ухвалою від 19.10.2023 розгляд справи відкладено на 09.11.2023, тобто на дату, якою постановлено оскаржувану ухвалу.

Із змісту мотивувальної частини такої ухвали вбачається, що на наступному судовому засіданні 09.11.2023 мали б розглядатися: проміжний звіт ліквідатора про здійснення ліквідаційної процедури від 11.07.2023 за вх. № 17264/23; клопотання про ліквідатора про долучення до матеріалів справи реєстру вимог кредиторів станом на 30.08.2023, що надійшло до суду 31.08.2023 за вх. № 21137/23; клопотання ліквідатора про долучення до матеріалів справи інвентаризаційного опису дебіторської заборгованості станом на 30.08.2023, що надійшло до суду 31.08.2023 за вх. № 21139/23; проміжний звіт ліквідатора, що надійшов до суду 25.09.2023 за вх. № 23176/23 та такий же проміжний звіт, що надійшов до суду 18.10.2023 за вх. № 25254/23.

Натомість, за наслідками розгляду справи 09.11.2023 судом постановлено оскаржувану ухвалу, і оскільки скарги на дії чи бездіяльність ліквідатора будь-ким з учасників провадження у справі, які не були розглянуті судом раніше не подавалися, то належить прийти до висновку, що суд в силу повноважень, передбачених абз.2 ч.4 ст. 28 КУзПБ, ініціював процедуру припинення повноваження ліквідатора арбітражного керуючого Козія В.Ю. самостійно, за власною ініціативою.

Досліджуючи матеріали справи виключно в межах доводів апеляційної скарги та підстав постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в силу ч.ч.1, 5 ст. 269 ГПК України, судом апеляційної інстанції береться до уваги також і таке.

Дійсно, відповідно до ч.4 ст. 28 КУзПБ, арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.

Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:

1) невиконання або неналежного виконання обов`язків, покладених на арбітражного керуючого;

2) зловживання правами арбітражного керуючого;

3) подання до суду неправдивих відомостей;

4) відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску, якщо такий допуск є необхідним для виконання обов`язків, визначених цим Кодексом;

5) припинення діяльності арбітражного керуючого;

6) наявності реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Якщо заяву про відсторонення арбітражного керуючого подано не учасником провадження у справі, така заява залишається судом без розгляду.

Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності таких підстав.

За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.

Аналізуючи означену вище норму спеціального закону, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що дійсно, суд першої інстанції має процесуальне право ініціювати самостійно процедуру припинення повноважень арбітражного керуючого, що підтверджується правовими висновками Верховного Суду на які зроблено посилання судом першої інстанції, проте, оскільки цією ж нормою визначено термін у 14 днів, то такий термін повинен мати свій початок і відповідно своє завершення.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про призначення до розгляду питання про припинення повноважень ліквідатора постановлена з датою розгляду не була, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що таким судом не дотримано наступних вимог процесуального законодавства.

Згідно ч.ч.1, 2, 5 ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст. 42 ГПК України, учасники справи мають право: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Що ж стосуються сутності недоліків у діях чи бездіяльності ліквідатора які покладені в основу оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в частині бездіяльності щодо повернення дебіторської заборгованості, то судом апеляційної інстанції на їх спростування береться до уваги наступне.

Як зазначалося вище, судом у оскаржуваній ухвалі лише зроблено висновок без аналізу документів і дій ліквідатора про те, що ним не вжито достатньо заходів протягом усієї процедури ліквідації щодо належного виконання обов`язків по стягненні дебіторської заборгованості боржника загалом щодо усіх дебіторів, оскільки згідно інвентаризаційного опису такої заборгованості станом на 30.08.2023, загальна її сума становить 3 804 081,81 грн, а із поданих ліквідатором звітів, не вбачається здійснення заходів щодо реального повернення банкруту сум дебіторської заборгованості;

Проте, ліквідатором в апеляційній скарзі з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи та враховуючи його усні пояснення у суді апеляційної інстанції, зокрема по дебіторах зазначено:

-щодо ТОВ «ТВП «Львівський автонавантажувач» триває провадження у справі про банкрутство № 33/29 і вимоги боржника у цій справі визнано у сумі 2 454 659 грн, яка буде погашена з дотриманням черговості, передбаченої ст. 64 КУзПБ у разі наявності активів, достатніх для такого погашення;

-аналогічно визнано вимоги ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» у справі № 20/21 про банкрутство ТОВ Льтвівський завод ГМПТ» у сумі 590 719, 51 грн;

-по дебітору ТБ «Наша» було подано ліквідатором позов до суду, рішенням Господарського суду Львівської області від 13.04.2022 позов задоволено і стягнуто 737 551 грн. осоновного боргу та 11 063,30 судового збору. За заявою ліквідатора Сихівським ВДВС у м.Львові відкрито виконавче провадження №АСПВ: 69228952;

-аналогічно подано 22.05.2023 заяву про відкриття виконавчого провадження і відкрито виконавче провадження № АСВП:71870382 Франківським ВДВС м.Львова на виконання наказу господарського суду від 11.04.2023 про стягнення з ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» суми 10 215 грн;

-по вимогах до ТОВ «Укрзапчастина» 30.05.2022 та 17.10.2022 надсилав листи з вимогами передати оригінали векселів, без наявності яких провести стягнення неможливо. В межах цієї справи про банкрутство триває розгляд справи позовного провадження № 914/2065/20 про зобов`язання провести зарахування зустрічних однорідних вимог шляхом виключення з реєстру вимог кредиторів ТОВ «Укрзапчастина» у сумі 870 700,68 грн, за наслідками якого, буде остаточно з`ясовано наявність чи відсутність дебіторської заборгованості та її розмір;

-по вимогах до ЗАТ «Автонавантажувач» у сумі 4 057 506,84 грн, проводити будь-які заходи уже безрезультатно, оскільки Західним апеляційним господарським судом у постанові від 20.01.2020 скасовано п.2 ухвали місцевого суду від 09.07.219 у справі № 33/30 про заміну попереднього кредитора ПрАТ «Оргхім» на ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач»;

-по вимогах до ПрАТ «ВНК «Розточчя», голова правління якого заперечує щодо задоволення апеляційної скарги саме у зв`язку із непроведенням ліквідатором достатніх заходів та дій з погашення дебіторської заборгованості, вжито велику кількількість заходів із зверненням до Господарського суду Львівської області в межах справи № 5015/2687/11 (21/35) про банкрутство ПрАТ «ВНК «Розточчя», у якій затверджено мирову угоду та незадоволено заяву ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач» про заміну кредитора на суму 2 861 460,96 грн, із подальшим апеляційним і касаційним оскарженням, поданням заяви про повторного відкриття справи про банкрутство того ж ПрАТ «ВНК «Розточчя» з подальшим апеляційним оскарженням, який не задовольнив апеляційної скарги.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції у оскаржуваній постанові не навів будь-яких конкретних доводів щодо відсутніх дій чи бездіяльності ліквідатора, а також зважаючи на означене і описане вище, яке не спростоване учасниками провадження справі про банкрутство, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ліквідатором вжито достатньо заходів та дій для повернення дебіторської заборгованості боржника, а якщо і навіть є певні припущення що не у повній мірі вжив таких заходів, то вони за будь-яких умов не є співрозмірними самому кардинальному заходу дисциплінарної відповідальності припинення повноважень.

Щодо іншої підстави припинення повноважень ліквідатора Козія В.Ю., то судом першої інстанції вірно встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10.02.2022 у справі № 5015/118/11, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 27.10.2022 та постановою Верховного Суду від 18.05.2023, визнано недійсними результати аукціону від 17.03.2016 з продажу корпусу «Ж-4», загальною площею 10 369,6 м. кв., що належить банкруту та визнано недійсним договір купівлі-продажу від 23.03.2016, укладений між боржником і переможцем аукціону ТОВ «Укр-Алюміній».

Актуальним титульним володільцем означеного вище спірного нерухомого майна станом на дату постановлення оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є ТОВ «Тібет».

За висновками суду першої інстанції, з часу постановлення означеного вище рішення суду, ліквідатором протиправно не вжито заходів (не подано позов) про витребування вказаного нерухомого майна від ТОВ «Тібет».

Проте, 09.11.2022, до складання повного тексту вказаної вище постанови суду апеляційної інстанції у справі № 5015/118/11 від 27.10.2022, який складений лише 09.12.2022, уповноважена особа учасників боржника ТОВ «Львівські заводи автомобілебудування» звернулося до господарського суду з позовом в межах цієї ж справи про банкрутство, у якому просила витребувати будівлю адміністративного корпусу під літерою «Ж-4» загальною площею 10168,7 м кв. з чужого незаконного володіння ТОВ «Тібет» на користь боржника - ТОВ «Управляюча компанія «Львівський Автонавантажувач».

Рішенням Господарського суду Львівської області від 22.03.2023 у справі №5015/118/11(914/2863/22), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 20.09.2023, відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Львівські заводи автомобілебудування» до ТзОВ «Тібет» про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Таке рішення загалом було мотивовано тим, що з таким позовом мав би звернутися виключно ліквідатор, а не кредитор в інтересах боржника, і це при тому, що такий позов було подано не будь-яким кредитором, а саме тим, представник якого наполягає на припиненні повноважень ліквідатора боржника внаслідок неподання ним такого позову.

Ставлячи у провину неподання ліквідатором позову про витребування майна банкрута за недійсним договором, судом першої інстанції не враховано того, що відповідно до п.3 ч.1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо: у провадженні цього чи іншого суду є справа із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Якщо навіть і припустити, що у разі подання позову ліквідатором, то у розумінні означеної вище норми процесуального закону, це були б не ті ж самі сторони і такі справи могли б паралельно розглядатися спростовується наступним.

В силу вимог ст. 7 КУзПБ такі обидві справи відокремленого позовного провадження мали б розглядатися у цій основній справі про банкрутство боржника, де у обох справах тотожною є єдина позовна вимога про витребування майна саме на його користь боржника, і безсумнівно, що будь-яке постановлене у будь-якій із таких двох справ раніше рішення суду, носило би преюдиційний характер до ще не прийнятого в силу ч.4 ст. 75 ГПК України.

Тому, означені обставини виключають процесуальну можливість одночасного існування вказаних вище двох справ з однаковими вимогами до одного і того ж відповідача, навіть якщо вони виходять від різних юридичних осіб, але при цьому, такі обидві особи у визначенні абз.абз. 11, 22 та 24 ст. 1 КУзПБ є і кредиторами, і сторонами і учасниками у справі про банкрутство, і відповідно є сторонами у значенні вказаного вище п.3 ч.1 ст. 175 ГПК України.

Зазначена обставина виключає процесуальну можливість подання ліквідатором позову про витребування майна до ухвалення з цього приводу постанови суду апеляційної інстанції, яка в силу ст.ст. 283, 284 ГПК України, вступає в чинність з дати її проголошення.

Відповідно ст.ст. 13, 76, 77, 86 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п.п 1-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на означені вище процесуальні права суду апеляційної інстанції, цією постановою скасовується оскаржуване судове рішення суду першої інстанції у повному обсязі, проте нове не постановляється, оскільки в силу процесуальних особливостей у справах про банкрутство, процедура припинення повноважень ліквідатора Козія В.Ю. ініціювалася судом самостійно без відповідної для цього скарги в силу ч.4 ст. 28 КУзПБ

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, п. 3 ч. 3 ст. 277, 281-284 ГПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ліквідатора арбітражного керуючого Козія В.Ю. задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 09.11.2023 у справі №5015/118/11 скасувати.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Порядок оскарження постанови встановлено Господарським процесуальним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства.

Справу повернути до Господарського суду Львівської області.

Повний текст постанови складений 06.05.2024.

Головуючий (суддя-доповідач)О.І. МАТУЩАК

СуддіН.М. КРАВЧУК

О.С. СКРИПЧУК