Постанова

від 25.04.2024 по справі 917/1384/20

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2024 року м. Харків Справа № 917/1384/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.

за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" (вх. № 620 П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №917/1384/20 (прийняту у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Ореховською О.О., повний текст ухвали складено 18.12.2023)

за заявою ОСОБА_1 , м. Полтава,

про неплатоспроможність,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Полтавської області перебуває справа 917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

В січні 2021 року до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт", правонаступником якого згідно ухвали суду від 07.12.2021 у цій справі наразі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс", з грошовими вимогами до ОСОБА_1 , в якій заявник просив визнати та включити до реєстру вимог кредиторів його грошові вимоги до боржника в сумі 1 941 341,37 грн (за курсом 28,0524 грн за 1 дол. США, встановленим НБУ станом на 18.01.2021).

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021, зокрема, визнано ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" кредитором у справі № 917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 з грошовими вимогами до боржника в розмірі 1 936 801,37 грн та 4 540,00 грн витрат зі сплати судового збору, сплаченого кредитором при зверненні з грошовими вимогами до боржника.

ОСОБА_1 звернулась до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій з ухвалою Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі №917/1384/20 не погодилась, просила її скасувати в частині визнання грошових вимог ТОВ "ФК "Форінт" до боржника - ОСОБА_1 в сумі 1 941 341,37 грн, з яких: заборгованість за кредитним договором № 1601/0508/71-082 від 26.05.2008 - 1 936 801,37 грн, у т. ч. 1 209 767,32 грн - заборгованість за кредитом, 727 034,05 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами. Постановити ухвалу про часткове визнання грошових вимог ТОВ "ФК "Форінт", а саме 146 440 грн основного боргу, в т. ч. 44 745,00 грн - заборгованість за кредитом, 97 155,00 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитним коштами, 4 540,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до банкрута фізичної особи ОСОБА_1 .

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 скасовано в частині визнання грошових вимог ТОВ "ФК "Форінт" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 в сумі 1 941 341,37 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким частково визнані грошові вимоги ТОВ "ФК "Форінт" у розмірі 146 440,00 грн основного боргу, у т.ч. 44 745,00 грн - заборгованість за кредитом, 97 155,00 грн - заборгованість по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 4 540,00 грн - судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до банкрута фізичної особи ОСОБА_1 . В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі №917/1384/20 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.06.2022 постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2021 та ухвалу Господарського суду Полтавської області від 11.03.2021 у справі № 917/1384/20 скасовано повністю. Справу № 917/1384/20 в частині розгляду кредиторських вимог направлено на новий розгляд до Господарського суду Полтавської області.

Постанова суду касаційної інстанції обґрунтована тим, що суд першої інстанції в межах наявних в нього повноважень, передбачених статтями 86, 237 ГПК України, незважаючи на заперечення боржника щодо невідповідності розрахунку заборгованості за договором кредиту вимогам законодавства стосовно оформлення бухгалтерських документів, не надав оцінку наявності/відсутності підтвердження первинними документами заборгованості боржника та обставин щодо руху коштів між сторонами за кредитним договором, відображених в розрахунках заборгованості ОСОБА_1 долучених як ТОВ "ФК "Форінт", так і безпосередньо самим боржником. Аналогічно наведена обставина залишена без належної оцінки апеляційним господарським судом, який хоча і встановив, що розрахунок заборгованості наданий кредитором не підтверджений первинними документами бухгалтерських нарахувань, водночас визнав за відсутності первинних документів правомірним та обґрунтованим долучений боржником розрахунок заборгованості перед ТОВ "ФК "Форінт", тим самим дійшовши взаємосуперечливого висновку за результатом розгляду таких вимог (за встановленої ним відсутності первинних документів як зі сторони кредитора, так і боржника, визнав кредиторські вимоги ТОВ "ФК "Форінт" в розмірі визначеному саме боржником). Також, як зазначено в постанові, суди попередніх інстанцій не надали оцінки дійсності вимоги ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 за кредитним договором, наявність якої є підставою заявлених ТОВ "ФК "Форінт" грошових вимог до боржника, не з`ясували чи набуло ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги до боржника в тому обсязі, про який він зазначає в заяві про визнання грошових вимог.

При новому розгляді, ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 відхилено грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" згідно заяви за вх.№ 81/21 від 20.01.2021 у повному обсязі.

Ухвала суду обґрунтована відсутністю підтвердження заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором та наявності у ТОВ "ФК "Форінт" грошових вимог до боржника у справі про банкрутство (неплатоспроможність) в розмірі заявленому кредитором, в зв`язку з чим суд відхилив кредиторські вимоги ТОВ "ФК "Форінт", правонаступником якого наразі є ТОВ "Цикл Фінанс", за необґрунтованістю.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" з ухвалою суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №917/1384/20, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс") (з урахуванням уточнення від 30.06.2023, вих.№CF/503) про визнання кредиторських вимог у справі №917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в розмірі 1 609 001,51 грн, з яких: 1 123 723,04грн - тіло кредиту, 485 278,46 грн - відсотки та 4 540,00 грн - витрати по сплаті судового збору, сплаченого кредитором при зверненні з грошовими вимогами.

Скарга обґрунтована тим, що ОСОБА_1 не заперечувала факт отримання грошових коштів від ВАТ "Сведбанк" у розмірі 56700 дол.США. Зазначені обставини вказують про існування між ОСОБА_1 та ВАТ "Светбанк" (в подальшому ПАТ "Дельта Банк") договірних правовідносин. За період з 26.05.2008 по 31.03.2019 ОСОБА_1 сплачувала частково згідно графіку платежів кошти на погашення кредиту, нарахованих процентів. Таким чином боржниця була обізнана про усі умови кредитного договору та прийняла їх як справедливі та прийнятні для себе і не зверталася до банку із заявами або скаргами щодо зміни умов кредитування та не пред`являла вимоги щодо визнання кредитного договору недійсним. Таким чином, на думку апелянта, те, що боржник сплачував суми коштів в рахунок погашення за кредитним договором, є безумовною підставою вважати, що кредит був виданий та у позичальника виникли зобов`язальні відносини щодо повернення такого кредиту. А тому, висновок суду першої інстанції щодо відсутності первинних документів на підтвердження видачі ВАТ "Светбанк" кредиту боржнику є необґрунтованим, оскільки кредитором було надано кредитний договір, виписки по банківському рахунку, та боржником сплачувались кошти в погашення заборгованості.

25.03.2024 та 29.03.2024 до суду від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4263, 4564), в якому остання просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі № 917/1384/20 - без змін, посилаючись на те, що з моменту відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації ПАТ «Дельта Банк», банк фактично втратив статус банку та фінансової установи в цілому, його банківська діяльність припинилася, в зв`язку з чим останній втратив право на надання банківських та будь-яких інших фінансових послуг, зокрема щодо кредитування фізичних осіб та відповідне нарахування відсотків та пені по кредитам. Зазначає, що кредитором не надано доказів щодо суми заборгованості за договором та належного розрахунку, який би узгоджувався з матеріалами справи, умовами кредитного договору, хоча в цій частині саме на ньому лежить процесуальний обов`язок доказування, а тому ця заява не може бути задоволена, оскільки є необґрунтованою, а кредиторські вимоги не доведені. Надані кредитором виписка та розрахунок заборгованості за кредитом - є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може слугувати доказами безспірності розміру грошових вимог кредитора до боржника. Сама заява кредиторської заборгованості не містить таких даних, а лише констатує наявність недоведеного розміру всієї суми непогашеного кредиту. Документами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановити розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій. Проте, кредитором не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки, та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості боржника перед кредитором, а також суми відсотків, зазначені в розрахунку та виписках, є правильними. При цьому, матеріали справи також не містять відомостей, що підтверджують факт наявності заборгованості боржника за кредитним договором у розмірі 1 609 001,51 грн. Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором, є обов`язком кредитора, який він не виконав, оскільки не довів належними та допустимими доказами її розмір. За період отримання боржником кредиту від ВАТ «Сведбанк» з 26.05.2008 по 25.05.2012 час відступлення прав вимоги до ПАТ «Дельта банк» виписок не було надано кредиторами взагалі, так як їх не існує в природі. Також не надано до суду і укладеного сторонами письмового договору про відступлення прав вимоги між ВАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта банк».

29.03.2024 до суду від апелянта надійшли додаткові пояснення (вх.№ 4538), в яких останній зазначає, що віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Надання ТОВ «Цикл Фінас» до суду виписок лише у 2023 році (із запереченням ТОВ «Цикл Фінанс» від 09.10.2023, вих. №CF/1001) не спростовує належність на допустимість поданих документів. Виписки по банківських рахунках завірені належним чином уповноваженою особою ПАТ «Дельта Банк» та містять відомості про господарські операції за період коли ПАТ «Дельта Банк» був кредитором та вів облік грошових коштів позичальника ОСОБА_1 , а саме з моменту придбання права вимоги 25.05.2012.

Апелянт у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав вимоги апеляційної скарги.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у судове засідання в режимі відеоконференції прибув, проте зв`язок з представником було втрачено.

Колегія суддів зазначає, що ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.04.2024, зокрема, задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду "25" квітня 2024 р.; попереджено учасників справи, що згідно з частиною п`ятою статті 197 Господарського процесуального кодексу України ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

ОСОБА_1 у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечувала, просила у її задоволенні відмовити.

Арбітражний керуючий у судове засідання не прибув, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 04.04.2024.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, фізична особа ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 113 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 17.12.2020 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ), введено процедуру реструктуризації боргів боржника, керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Терещенка О.В. (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1946 від 18.12.2019 ).

23.12.2020 на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).

Після оприлюднення відповідного оголошення до Господарського суду Полтавської області із заявою з грошовими вимогами до боржника, а також документами, що їх підтверджують звернулось ТОВ "ФК "Форінт" (вхід. №81/21 від 20.01.2021).

Кредиторські вимоги ТОВ "ФК "Форінт" до боржника, згідно поданої заяви, становлять в сумі 1 941 341,37 грн (за курсом 28,0524 грн за 1 дол. США, встановленим НБУ станом на 18.01.2021), з яких:

- 1 936 801,37 грн заборгованість за кредитним договором від 26.05.2008 № 1601/0508/71-082, у тому числі: 1 209 767,32 грн заборгованість за кредитом (тіло кредиту), 727 034,05 грн заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- 4 540,00 грн судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до боржника.

Заява ТОВ "ФК "Форінт" мотивована наявністю у нього права вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договорів про відступлення права вимоги за укладеним боржником з Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" кредитним договором, в забезпечення виконання зобов`язань за яким між цими ж сторонами укладено договір іпотеки.

06.07.2021 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява ТОВ "Цикл Фінанс" (від 06.07.2021 вхід. № 7375) про залучення його правонаступником кредитора ТОВ "ФК "Форінт" у справі № 917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .

Заява ТОВ "Цикл Фінанс" обґрунтована відступленням ТОВ "Фінансова компанія "Позика" на його користь права вимоги до боржника за кредитним та іпотечним договором, яке воно набуло на підставі договорів про відступлення права вимоги від 15.03.2021 № 152 та від 22.04.2021 б/н, укладених між ним та ТОВ "ФК "Форінт".

Ухвалою від 07.12.2021 Господарський суд Полтавської області задовольнив заяву ТОВ "Цикл Фінанс" про залучення його правонаступником кредитора ТОВ "ФК "Форінт" у справі № 917/1384/20. Здійснив заміну кредитора ТОВ "ФК "Форінт" у справі № 917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 на ТОВ "Цикл Фінанс". Зобов`язав керуючого реалізацією врахувати відповідну заміну кредитора в реєстрі вимог кредиторів.

Від ТОВ "Цикл Фінанс" надійшло уточнення щодо заяви з грошовими вимогами кредитора ТОВ "Цикл Фінанс" у справі № 917/1384/20 (вх. № 82310 від 04.07.2023), відповідно до якого заявник просив суд задовольнити заяву ТОВ "ФК "Форінт" (правонаступником якого є ТОВ "Цикл Фінанс") (з урахуванням уточнення від 30.06.2023, вих. № СF/503) про визнання кредиторських вимог у справі № 917/1384/20 про неплатоспроможність ОСОБА_1 в розмірі 1 609 001,51 грн, з яких: 1 123 723,04 грн - тіло кредиту, 485 278,46 грн - відсотки та 4 540,00 грн - витрати по сплаті судового збору, сплаченого кредитором при зверненні з грошовими вимогами.

Із досліджених матеріалів заяви ТОВ "ФК "Форінт" суд першої інстанції встановив наступне.

26.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (ВАТ "Сведбанк") та ОСОБА_1 (позичальник) укладено кредитний договір № 1601/0508/71-082, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 56 700,00 доларів США (кредит) на строк з 26.05.2008 по 26.05.2038 для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу з метою придбання квартири під номером АДРЕСА_1 , зі сплатою 11,9 % річних (п.п. 1.1., 1.3, 1.4 кредитного договору).

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, кредит надається банком у готівковій формі через касу банку або у безготівковій формі на підставі заяви позичальника з метою подальшої конвертації суми отриманого кредиту у національну валюту України та внесення коштів в національній валюті України на користь ОСОБА_2 в оплату за договором купівлі-продажу, зазначеним у п. 1.1. цього договору.

Заявник зазначає, що у відповідності до умов кредитного договору банк здійснив видачу кредиту позичальнику однією сумою - 56 700,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку, а позичальник прийняв відповідну суму.

Згідно із пунктом 1.1 та розділу 3 кредитного договору, в строки, передбачені цим договором позичальник зобов`язаний повертати кредитору одержаний кредит та сплачувати нараховані проценти, передбачені договором.

Пунктами 3.1, 3.3 кредитного договору сторонами погоджено, що погашення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником щомісяця, шляхом здійснення безготівкових платежів або готівкою в касу кредитора. Проценти за користування кредитом підлягають сплаті щомісяця в період з 01 по 10 число включно, за попередній календарний місяць, шляхом здійснення безготівкових платежів або готівкою в касу кредитора.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ВАТ "Сведбанк" (Іпотекодержатель) укладено з ОСОБА_1 (Іпотекодавець) Іпотечний договір б/н від 26.05.2008, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., зареєстрований в реєстрі за №2659, відповідно до умов якого в забезпечення виконання умов кредитного договору № 1601/0508/71-082 від 26.05.2008 ОСОБА_1 передала в іпотеку банку належне їй на праві власності майно: квартиру під номером АДРЕСА_1 .

Відповідно до п.1 договору іпотеки, цим договором забезпечується належне виконання Іпотекодавцем вимог Іпотекодержателя, що випливають (та/або випливатимуть) з кредитного договору №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеного між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем, а також всіх додаткових угод, що будуть укладені до нього, в тому числі щодо суми зобов`язань, строків їх виконання, розміру процентів та інших умов, у тому числі щодо:

- повернення Іпотекодавцем Іпотекодержателю кредиту у сумі 56 700 доларів СЩА, в строк до 26.05.2038;

- сплати Іпотекодавцем процентів за користування кредитом у порядку та строки, визначені кредитним договором;

- виконання Іпотекодавцем інших зобов`язань, передбачених кредитним договором в повному обсязі, на умовах і в строки визначені в кредитному договорі (у томі числі при заміні строків виконання зобов`язань); також іпотекою забезпечується відшкодування Іпотекодавцем будь-яких витрат та збитків Іпотекодержателя, пов`язаних з належним виконанням Іпотекодавцем умов кредитного договору та/або цього договору (у тому числі сплати пені, штрафів, відшкодування збитків), а також витрат Іпотекодержателя, пов`язаних зі зверненням стягнення на предмет іпотеки за цим договором, у тому числі витрат на утримання і збереження такого предмета іпотеки.

Як зазначає заявник, в подальшому право вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 , перейшло до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", код ЄДРПОУ (34047020) згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012.

17.06.2020 відбувся електронний аукціон з реалізації кредитного портфелю ПАТ "Дельта Банк" - права вимоги та майнових прав за кредитними договорами, які укладались з фізичними особами для придбання та/або під заставу іпотеки, автотранспорту, або карткові без застави/карткові та овердрафти, під заставу іншого забезпечення в кількості 267 угод, в тому числі права вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Відповідно до протоколу електронних торгів від 17.06.2020 № UA-EA-2020-05-26-000017-b переможцем торгів визначено ТОВ "ФК "Форінт".

Керуючись статтями 6, 512-519, 627, 632, 656 Цивільного кодексу України та Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", 16.07.2020 ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт", відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-05-26-000017-b від 17.06.2020, уклали нотаріально посвідчений договір №2289/К про відступлення прав вимоги.

За договором №2289/к від 16.07.2020 ПАТ "Дельта Банк" відступив на користь ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеним боржником з ВАТ "Сведбанк".

Відповідно до пункту 1 договору № 2289/к від 16.07.2020, в порядку та на умовах, визначених цим договором ПАТ "Дельта Банк" (Банк) відступає ТОВ "ФК "Форінт" (Новому кредитору) належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів (далі - боржників), _зазначених у додатку №1 до цього договору, включаючи права вимоги до їх правонаступників, спадкоємців або інших осіб, до яких перешли їх обов`язки за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту)) та/або договорами поруки та/або іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у додатку №1 до договору (основні договори).

Згідно додатку № 1 до договору № 2289/к від 16.07.2020 до ТОВ "ФК "Форінт" перейшло право вимоги, у тому числі і до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що виникли на підставі кредитного договору № 1601/0508/71-082 від 26.05.2008 (позиція №57 в додатку№1).

Згідно з п.2 договору новий кредитор в день укладання договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах вказаних у додатку №2 до договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України (індекс інфляції, 3% річних) та інше, в тому числі права, що випливають із судових справ, у тому числі справ про банкрутство боржників, виконавчих проваджень щодо боржників тощо.

Розмір прав вимоги, які перейшли до нового кредитора, вказані у додатку №2 договору, в тому числі права вимоги до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), що виникли на підставі кредитного договору №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 (позиція №57 в додатку №2) у розмірі 69 042, 27 (шістдесят дев`ять тисяч сорок два) долари 27 центів США, яких: 43 125,27 (сорок три тисячі сто двадцять п`ять) доларів 27 центів США, - основна заборгованість по тілу кредиту станом на 16.07.2020, у валюті кредиту; 25 917,00 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот сімнадцять) доларів 00 центів США - заборгованість за нарахованими процентами за кредитом станом на 16.07.2020, у валюті кредиту.

За відступлені права вимоги, які відступаються за договором та є складовою частиною пулу актів, що є предметом відкритих торгів (аукціону), результати якого оформлені протоколом електронного аукціону №UА-ЕА-2020-05-26-000017-b від 17.06.2020, новий кредитор сплатив банку грошові кошти у сумі 12 469 223,59 грн, на підтвердження чого надано платіжне доручення № 31 від 24.06.2020.

Крім того, ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" 16.07.2020 уклали та підписали договір відступлення прав вимоги за Іпотечними договорами, згідно якого ПАТ "Дельта Банк" відступило ТОВ "ФК "Форінт", з-поміж іншого, право вимоги за Іпотечним договором від 26.05.2008, б/н, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 .

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л. В. та зареєстрованим в реєстрі за № 839, права за договорами іпотеки вважаються переданими (відступленими) ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "ФК "Форінт" з моменту підписання, нотаріального посвідчення цього договору. З моменту відступлення прав за договорами застави ТОВ "ФК "Форінт" змінює ПАТ "Дельта Банк" у правовідносинах, які склалися між ними та іпотекодавцями за договорами іпотеки.

Відповідні відомості про зміну Іпотекодержателя внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки.

Отже, як зазначає заявник, вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" до ОСОБА_1 є забезпечені майном боржника, а саме квартирою під номером АДРЕСА_1 , що належить боржнику на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 26.05.2008 приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Огир Л.А., зареєстрований в реєстрі за №2656.

Таким чином, кредитор зазначає, що грошові вимоги ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 в національній валюті України за курсом 28,0524 грн за 1 дол. США, встановлений НБУ станом на 18.01.2021, становлять 1 941 341,37 грн, з яких:

- заборгованість за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 - 1 936 801,37 грн, у тому числі: 1 209 767,32 грн - заборгованість за кредитом (тіло кредиту); 727 034,05 грн - заборгованість по сплаті процентів за користування кредитними коштами;

- судовий збір за подання заяви з грошовими вимогами до фізичної особи ОСОБА_1 - 4 540,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог до боржника ТОВ "ФК "Форінт" до своєї заяви залучило наступні документи (копії): роздруківку про офіційний курс щодо іноземних валют станом на 18.01.2021; кредитний договір № 1601/0508/71-082 від 26.05.2008; заяву на видачу готівки № 1 від 26.05.2008; протокол електронного аукціону №UА-ЕА-2020-05-26-000017-b від 17.06.2020; договір № 2289/К про відступлення права вимоги від 16.07.2012; витяг з додатку № 1 до договору № 2289/К про відступлення права вимоги від 16.07.2012; витяг з додатку № 2 до договору № 2289/К про відступлення права вимоги від 16.07.2012; платіжне доручення № 31 від 24.06.2020 на суму 12 476 784,83 грн; Іпотечний договір від 26.05.2008; договір відступлення прав за іпотечними договорами від 16.07.2012; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 216886237 від 19.07.2020; виписку з Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань по ТОВ "ФК "Форінт".

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із частиною шостою статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

За приписами частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Особливості відновлення платоспроможності боржника - фізичної особи-підприємця визначено Книгою четвертою КУзПБ.

За частиною другою статті 6 КУзПБ відповідно до цього Кодексу щодо боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника.

Частиною 1 ст. 115 КУзПБ визначено, що провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи або фізичної особи - підприємця може бути відкрито лише за заявою боржника.

Для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність в порядку визначеному Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства боржник відповідно до ч. 1 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства має звернутися до господарського суду із відповідною заявою, навівши в ній одну (або більше однієї) із підстав відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи визначених ч. 2 ст.115 КУзПБ, перелік яких не є вичерпним.

Згідно приписів ч. 3 ст.119 КУзПБ суд за наслідками підготовчого засідання може вчинити одну із таких процесуальних дій: відкрити провадження у справі про неплатоспроможність у разі підтвердження однієї з підстав відкриття провадження у справі, визначених ч. 2 ст.115 Кодексу України з процедур банкрутства та відповідності заяви вимогам ст. 116 Кодексу України з процедур банкрутства, а за відсутності таких підстав - відмовити у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність з підстав визначених ч. 4 ст.119 Кодексу України з процедур банкрутства.

В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає про: 1) відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника; 2) введення процедури реструктуризації боргів боржника; 3) введення мораторію на задоволення вимог кредиторів; 4) призначення керуючого реструктуризацією; 5) вжиття заходів для забезпечення вимог кредиторів; 6) строк подання арбітражним керуючим до господарського суду відомостей про результати розгляду вимог кредиторів, який не може перевищувати 30 днів з дня проведення підготовчого засідання суду; 7) проведення арбітражним керуючим виявлення, складання опису майна боржника (проведення інвентаризації) та визначення його вартості; 8) строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (пункти 1 - 8 ч. 5 ст. 119 Кодексу України з процедур банкрутства).

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника настають правові наслідки відкриття провадження у справі (щодо умов та порядку пред`явлення кредиторами вимог до боржника, арешту майна боржника та інших обмежень боржника, припинення нарахування штрафів та інших санкцій, здійснення корпоративних та реалізації майнових прав, строку виконання грошових зобов`язань боржника, відчуження та розпорядження майном боржника), перелік яких визначено ч. 1 ст.120 Кодексу України з процедур банкрутства.

За ч. 2 ст.122 КУзПБ попереднє засідання суду проводиться не пізніше 60 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. В ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зазначаються, зокрема, дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Регулювання процедури реструктуризації боргів боржника - фізичної особи (фізичної особи - підприємця) наведено в розділі ІІІ "Реструктуризація боргів боржника" Книги четвертої "Відновлення платоспроможності фізичної особи" Кодексу України з процедур банкрутства (ст.ст. 124 - 129 Кодексу).

Стаття 124 цього Кодексу встановлює загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника, серед яких є вимоги до умов, що мають бути зазначені у цьому плані (частина друга), а частиною четвертою цієї статті Кодексу України з процедур банкрутства також визначені загальні вимоги до виконання плану реструктуризації боргів боржника.

Аналіз приписів Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства приводить до висновку, що ними урегульовано умови й порядок здійснення провадження у справі про неплатоспроможність боржників (фізичних осіб) та реструктуризації заборгованості без розмежування її природи, підстав виникнення, складу заборгованості, суб`єктного та кількісного складу кредиторів тощо.

Такий порядок, з-поміж іншого, передбачає: звернення боржника до суду заявою з дотриманням вимог визначених статтями 115, 116 КУзПБ, відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, з моменту якого настають правові наслідки встановлені частиною першою статті 120 КУзПБ, призначення та проведення попереднього засідання у справі, визначення строку підготовки та подання до суду плану реструктуризації, розроблення плану реструктуризації, обговорення його умов, схвалення його кредиторами, погодження боржником та затвердження плану реструктуризації судом з попереднім призначенням судового засідання для розгляду заяви про його затвердження на якому заслуховується думка кожного присутнього кредитора, який має заперечення щодо плану реструктуризації боргів.

Водночас у пункті 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ законодавець визначив особливості реструктуризації заборгованості фізичних осіб за кредитом в іноземній валюті забезпеченим іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника.

Згідно із абз. 1 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ протягом п`яти років з дня введення в дію цього Кодексу заборгованість фізичної особи, що виникла до дня введення в дію цього Кодексу, за кредитом в іноземній валюті, який забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку, що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника, реструктуризується за процедурою неплатоспроможності фізичної особи згідно з планом реструктуризації або з мировою угодою з урахуванням особливостей, встановлених цим пунктом.

Текстуальне тлумачення абзацу першого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ свідчить, що диспозиція цієї норми передбачає здійснення провадження у справі про неплатоспроможність фізичних осіб за наведеними особливостями у разі наявності одночасної сукупності таких юридичних фактів: 1) заборгованість фізичної особи виникла до дня введення в дію цього Кодексу; 2) ця заборгованість фізичної особи виникла за кредитом в іноземній валюті; 3) такий кредит забезпечений іпотекою квартири або житлового будинку; 4) предмет іпотеки (квартира або житловий будинок) є єдиним місцем проживання сім`ї боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 923/984/21).

Абзацом другим пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначено, що у разі якщо єдиним кредитором у процедурі неплатоспроможності фізичної особи є забезпечений кредитор, а боржник володіє на праві власності одним об`єктом нерухомості (квартирою, житловим будинком), що є єдиним місцем проживання сім`ї боржника і перебуває в іпотеці забезпеченого кредитора, такий боржник має право подати заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність відповідно до статті 116 цього Кодексу, але без визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу, до якої додається проект плану реструктуризації, що відповідає умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Тобто додатковою кваліфікуючою передумовою застосування абзацу другого пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ є володіння боржником на праві власності лише одним об`єктом нерухомості. Однак умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника (фізичної особи) з урахуванням особливостей визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ є незмінними - одночасна наявність сукупності юридичних фактів передбачених абзацом першим цього пункту.

Для реструктуризації заборгованості фізичної особи за кредитом в іноземній валюті з урахуванням визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ заява боржника про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність, окрім закріплених до неї вимог статтею 116 Кодексу України з процедур банкрутства (за винятком визначення особи арбітражного керуючого та без надання доказів авансування винагороди керуючому реструктуризацією, передбачених пунктом 12 частини третьої статті 116 цього Кодексу) та план реструктуризації мають відповідати умовам реструктуризації визначеним цим пунктом.

Абзацом 4 п. 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ закріплено спрощену процедуру розгляду судом у підготовчому засіданні плану реструктуризації боржника, яка передбачає розгляд плану реструктуризації без застосування особливостей порядку і процедури розгляду визначеної статтею 126 цього Кодексу (зокрема, відсутня необхідність проведення зборів кредиторів на яких розглядається погоджений боржником план реструктуризації боргів, немає обговорення плану реструктуризації, його схвалення тощо) та урахування процесуальної позиції щодо нього забезпеченого кредитора, але лише за умови відповідності заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та плану реструктуризації умовам реструктуризації, визначеним цим пунктом.

Негативним процесуальним наслідком невідповідності поданої заяви боржника (фізичної особи) про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність умовам реструктуризації визначеним пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ за абзацом четвертим цього пункту є відмова у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.

Отже, звернення боржника до суду із заявою про відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність з урахуванням положень визначених пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ визначає умовою їх застосування дотримання характерних саме лише для такої процедури вимог закріплених в наведеному пункті для її запровадження щодо боржника (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.05.2022 у справі № 923/984/21).

За наведеного, положення пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ застосовуються при розгляді заяви кредитора з грошовими вимогами до боржника - фізичної особи лише у разі звернення боржника із заявою та відкриття судом провадження у справі про неплатоспроможність з урахуванням приписів цієї норми.

Суд не вправі змінювати наведені боржником в заяві про його неплатоспроможність нормативну(і) підставу(и) для відкриття провадження у справі про його неплатоспроможність (стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства або пункт 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ), право на визначення якої(их) за приписами частини другої статті 115 КУзПБ належить виключно лише боржнику.

Межі судового контролю за цих умов обмежуються дослідженням судом змісту заяви фізичної особи про відкриття провадження у справі про її неплатоспроможність та долученого до неї проекту плану реструктуризації боржника на предмет їх відповідності вимогам та умовам, встановленим статтею КУзПБ або пунктом 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ відповідно.

Таким чином у випадку відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи в загальному порядку, визначеному Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства, під час розгляду судом грошових вимог кредитора до боржника приписи пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не застосовуються.

Відповідної правової позиції дотримується Верховний суд у постанові від 02.06.2022, постановленій за результатами перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанцій у даній справі.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду Полтавської області із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність на підставі ст. 113 КУзПБ, провадження у справі № 917/1384/20 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 було відкрито в загальному порядку, визначеному Книгою четвертою КУзПБ, а відтак при розгляді судом грошових вимог ТОВ "ФК "Форінт" до боржника приписи пункту 5 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" КУзПБ не застосовуються.

Відповідно до ст. 113 КУзПБ провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

З моменту відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника пред`явлення кредиторами вимог до боржника та задоволення таких вимог може відбуватися лише в межах провадження у справі про неплатоспроможність та у порядку, передбаченому цим Кодексом (п. 1 ч. 1 ст. 120 КУзПБ).

За ч. 1 ст.122 КУзПБ подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Частиною 1 ст. 45 КУзПБ визначено, що конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство. Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні суду. Вимоги кредиторів, заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, розглядаються господарським судом у порядку черговості їх отримання у судовому засіданні, яке проводиться після попереднього засідання господарського суду. За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів (ч. 6 ст. 45 КУзПБ).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КУзПБ у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого ч. 1 ст. 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.

Розглядаючи кредиторські вимоги, суд в силу норм статей 45 - 47 КУзПБ, має належним чином дослідити сукупність поданих заявником доказів (договори, накладні, акти, судові рішення, якими вирішено відповідний спір тощо), перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності), та аргументам, запереченням щодо цих вимог з урахуванням чого з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 913/479/18).

Заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги. Проте, обов`язок надання правового аналізу поданих кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог, покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 914/1126/14, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

Під час розгляду заявлених грошових вимог, суд користується правами та повноваженнями наданими йому процесуальним законом. Суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

Наведені висновки щодо застосування норм Закону про банкрутство не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 Кодексу України з питань банкрутства, відповідно до пункту 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення його в дію подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, оскільки чинний Кодекс (статті 45 - 47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом (аналогічної позиції дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 27.10.2020 у справі № 917/814/16).

У справі, що розглядається, вимоги заяви ТОВ "ФК "Форінт" обґрунтовані наявністю у нього права вимоги до ОСОБА_1 , яке виникло на підставі договорів про відступлення права вимоги за укладеним ОСОБА_1 з ВАТ "Сведбанк" кредитним договором та договором іпотеки.

Розглядаючи кредиторські вимоги суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази, перевірити їх, надати оцінку наявним у них невідповідностям (за їх наявності) та з`ясувати чи є відповідні докази підставою для виникнення у боржника грошового зобов`язання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19, від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Заявлені у справі про банкрутство грошові вимоги можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 27.02.2020 у справі № 918/99/19).

Тобто, саме первинними документами або ж рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору щодо заборгованості боржника перед кредитором, підтверджується заборгованість суб`єкта господарювання, її розмір і саме ці докази мають подаватися кредитором для встановлення судом невиконаного зобов`язання боржника та для визнання грошових вимог цього кредитора (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 № 910/866/20).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент подання заяви з кредиторськими вимогами) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88).

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент подання заяви з кредиторськими вимогами) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, зокрема: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначений перелік обов`язкових реквізитів кореспондується із пунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 за яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Системний аналіз приписів статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та положень пунктів 2.1, 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.02.2020 у справі № 909/146/19, від 23.09.2021 № 910/866/20).

Визначаючи розмір заборгованості боржника, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений кредитором розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок, що є процесуальним обов`язком суду (подібний висновок щодо обов`язку суду під час перевірки розрахунку заявлених позовних вимог викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі N 917/1739/17).

Розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку сам по собі не є первинним документом в розумінні статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", адже не відповідає вимогам встановленим наведеною нормою для первинних документів. Тому за відсутності первинних документів не може вважатися доказом, який підтверджує суму видачі банком кредиту позичальнику, суми траншів кредиту, дату коли саме та яка сума кредитних коштів була повернута позичальником банку за відображеним у ньому періодом і як наслідок загальну суму боргу тощо.

Водночас за пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Отже, виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 209/3046/20 від 01.12.2021 у справі № 752/14554/15-ц, від 16.02.2022 у справі № 201/8309/18).

У разі надання заявником разом з заявою в строк визначений статтею 45 КУзПБ доказів, які в своїй сукупності свідчать про виникнення у боржника перед ним грошового зобов`язання, останній під час розгляду таких вимог не позбавлений можливості подання до суду пояснень, уточнень, документів, які за своїм наслідком та змістом не змінюють суті заявлених вимог, не впливають на результати їх розгляду, а фактично конкретизують (усувають неточності розуміння та сприйняття) заявлені вимоги, спростовують аргументи учасників справи щодо цих вимог. Наведене у такому випадку не є підставою для застосування до поданої кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника приписів абзаців другого, третього частини четвертої статті 45 КУзПБ (пункти 115-116 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 у справі № 913/479/18).

Із встановлених обставин справи вбачається, що вимоги ТОВ "ФК "Форінт" ґрунтуються на виникненні у нього за наслідком відступлення за договорами (ВАТ "Сведбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк" з послідуючим відступленням ПАТ "Дельта Банк" на користь ТОВ "ФК "Форінт") права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором укладеним нею з ВАТ "Сведбанк".

Правовідносини - одна з основоположних категорій права, структуру якої складають: учасники або суб`єкти правовідносин (особи, які беруть участь у правовідносинах); об`єкти правовідносин (немайнове або майнове благо, стосовно якого виникає певний зв`язок між суб`єктами правовідносин); зміст правовідносин (суб`єктивні цивільні права та суб`єктивні цивільні обов`язки їх учасників). Існування правовідносин неможливе за відсутності одного (або декількох) зі складових елементів їх структури.

Договір є однією з підстав виникнення правовідносин. Договір установлює суб`єктний склад конкретних правовідносин, а також їх зміст. При цьому визначення предмета договору (об`єкта, з приводу якого такий договір укладається) у його змісті виступає обов`язковою умовою для породження обумовлених договором правових наслідків.

Згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною першою статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини третьої статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом.

Питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов`язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов`язку сплатити борг саме в такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов`язанням, що виникло на підставі кредитного договору.

Незалежно від того, чи є дійсною вимога (права), передана (передані) за цими договорами, зазначене свідчить про наявність підстав послідовного процесуального правонаступництва цих товариств у спірних правовідносинах.

Наведений правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20.

Право вимоги у зобов`язанні є майновим правом, яке має цивільну оборотоздатність та може вільно відчужуватись з урахуванням обмежень, встановлених нормами глави 47 ЦК України. Відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (пункти 56, 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18).

Відступлення права вимоги (цесія) - це сам факт заміни особи в зобов`язанні, який є правовим результатом відповідного договору. Цесія не є окремим самостійним договором.

Отже, положення ЦК України (зокрема, про відступлення права вимоги) повинні застосовуватись саме до відповідного договору (купівлі-продажу, дарування, міни тощо), правовим результатом якого є цесія.

Особливістю відступлення права на підставі правочину (договору) є те, що такий правочин одночасно: 1) змінює суб`єктний склад зобов`язання на стороні кредитора; 2) як договір купівлі-продажу регулює відносини між його сторонами, при цьому обов`язком боржника (первісного кредитора) є передача новому кредитору прав в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України), документів, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення (стаття 517 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2019 у справі № 909/1411/13, від 13.10.2021 у справі № 910/11177/20).

Визнанню судом та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство (неплатоспроможність) підлягають лише дійсні вимоги кредитора, які відповідають чинному законодавству.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.12.2021 у справі № 911/3185/20).

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, касаційний господарський суд вказав, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки дійсності вимоги ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 за кредитним договором, наявність якої є підставою заявлених ТОВ "ФК "Форінт" грошових вимог до боржника, не з`ясували чи набуло ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги до боржника в тому обсязі про який він зазначає в заяві про визнання грошових вимог.

Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Як вже зазначалось, 26.05.2008 між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 1601/0508/71-082, відповідно до умов якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у сумі 56 700,00 доларів США (кредит) на строк з 26.05.2008 по 26.05.2038 для здійснення розрахунків по договору купівлі-продажу з метою придбання квартири під номером АДРЕСА_1 , зі сплатою 11,9 % річних.

ТОВ "ФК "Форінт" у заяві з грошовими вимогами до боржника зазначає, що у відповідності до умов кредитного договору банк здійснив видачу кредиту позичальнику однією сумою - 56 700,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів в безготівковій формі на поточний рахунок позичальника в банку, а позичальник прийняв відповідну суму.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що до матеріалів справи не надано виписки з рахунка боржника або інших первинних документів на підтвердження реального виконання кредитного договору з боку ВАТ "Сведбанк".

ТОВ "ФК "Форінт" до своєї заяви залучило, зокрема, копії кредитного договору №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 та заяву на видачу готівки № 1 від 26.05.2008.

Під час нового розгляду справи ТОВ "Цикл Фінанс" надав до матеріалів справи виписки по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 28.05.2012 по 06.01.2021 в АТ "Дельта Банк".

Однак, виписок банку з особового рахунку боржника починаючи з 25.06.2008 по 28.05.2012, з яких суд міг би достеменно встановити надання ОСОБА_1 кредиту у зазначеній сумі за кредитним договором № 1601/0508/71-082 від 26.05.2008, до матеріалів справи не надано.

В обґрунтування своєї заяви ТОВ "ФК "Форінт" посилається на те, що право вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеним між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_1 , перейшло до Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", код ЄДРПОУ (34047020) згідно договору купівлі-продажу прав вимоги від 25.05.2012, а 16.07.2020 ПАТ "Дельта Банк" за договором №2289/к відступив на користь ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеним боржником з ВАТ "Сведбанк".

Враховуючи те, що підставою кредиторських вимог ТОВ "ФК "Форінт" до ОСОБА_1 , є договір про відступлення права вимоги №2289/к від 16.07.2020, за яким ПАТ "Дельта Банк" відступив на користь ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, укладеним боржником з ВАТ "Сведбанк", перевірці підлягає вся низка договорів, що передували укладенню договору про відступлення права вимоги між ТОВ "ФК "Форінт" та ПАТ "Дельта Банк".

Разом з цим, в матеріалах справи відсутні документальні докази відступлення права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 від ВАТ "Сведбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", а саме: належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

У своїй постанові від 08.08.2023 у справі №910/19199/21 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що норми про правочини та сторони зобов`язання належать до різних інститутів цивільного права. Норми статей 512-514 ЦК України, встановлюючи підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), не визначають вимог до змісту правочину про заміну кредитора. Загалом глава 47 «Поняття зобов`язання. Сторони зобов`язання» ЦК України не регулює договірні відносини (хоча зміна суб`єктного складу зобов`язання може відбуватися на підставі правочину (договору)). Натомість у главі 47 ЦК України для цілей регулювання саме динаміки суб`єктного складу зобов`язання (а не договірних відносин між сторонами зобов`язання) законодавець встановлює правила, спрямовані на запобігання можливому порушенню прав та інтересів як кредиторів, так і боржників при заміні іншої сторони зобов`язання. У статті 519 ЦК України міститься правило щодо розподілу ризиків між первісним та новим кредитором: 1) первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги; 2) первісний кредитор не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Недійсність переданої вимоги, про яку йдеться в статті 519 ЦК України, не може ототожнюватися із недійсністю правочину в розумінні норм розділу IV «Правочини. Представництво» ЦК України. Законодавець не пов`язує питання дійсності / недійсності правочину про заміну кредитора із дійсністю вимоги, яка передається новому кредитору, і безпосередньо визначає правовий наслідок передачі права вимоги, якого не існує.

Натомість за прямою вказівкою статті 519 ЦК України первісний кредитор відповідає за недійсність вимоги перед новим кредитором. У випадку відступлення недійсної вимоги договір, на підставі якого мало бути здійснене таке відступлення, не виконується первісним кредитором, оскільки розпорядчий ефект не настає з огляду на відсутність у первісного кредитора права, що підлягає передачі.

Права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача (пункт 132 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 910/12525/20).

Саме в цьому сенсі слід говорити про відсутність розпорядчого ефекту такого договору: оскільки відповідного права вимоги не було, то передати його покупець не зміг.

В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається (п.139 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20).

З викладеного вище слідує, що заявником кредиторських вимог не доведено, що на момент укладення між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" договору №2289/к від 16.07.2020 про відступлення на користь ТОВ "ФК "Форінт" права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 у ПАТ «Дельта Банк» були наявні права кредитора у зобов`язаннях за кредитним договором від 26.05.2008.

З урахуванням відсутності доказів того, що права вимоги було передано ВАТ "Сведбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", відсутні підстави вважати, що договір про відступлення права вимоги №2289/к від 16.07.2020 між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "Форінт" був укладений особою, яка володіла правом вимоги. А за таких обставин права кредитора у зобов`язанні кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008, не перейшли до набувача - ТОВ «ФК «Форінт».

Відсутність первинних бухгалтерських документів на підтвердження суми видачі ВАТ "Сведбанк" кредиту боржнику, відсутність первинних документів на підтвердження проведення нарахувань заборгованості боржника, відомостей та обставин руху коштів за період починаючи з 25.06.2008, відсутність документальних доказів відступлення права вимоги за кредитним договором №1601/0508/71-082 від 26.05.2008 від ВАТ "Сведбанк" на користь ПАТ "Дельта Банк", є підставою для відхилення заяви з грошовими вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (вх.№ 81/21 від 20.01.2021) у повному обсязі.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, в зв`язку з чим ухвала Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №917/1384/20 підлягає зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 ч.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Цикл Фінанс" задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №917/1384/20 змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу Господарського суду Полтавської області від 07.12.2023 у справі №917/1384/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 06.05.2024

Головуючий суддя Я.О. Білоусова

Суддя О.А. Пуль

Суддя І.В. Тарасова