Ухвала

від 02.05.2024 по справі 904/4025/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

02.05.2024м. ДніпроСправа № 904/4025/22

За скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон Україна" на рішення, дії та бездіяльність старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пащенко Юлії Андріївни

у справі:

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергомакс" (01015, місто Київ, вулиця Івана Мазепи, будинок 34; ідентифікаційний код 34614593)

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" (49051, місто Дніпро, вулиця Дніпросталівська, будинок 22; ідентифікаційний код 31793082)

про визнання банкрутом

Суддя Примак С.А.

Без участі (виклику) представників сторін.

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області (суддя Первушин Ю.Ю.) перебуває справа №904/4025/22 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Енергомакс" про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна".

Справа перебуває на стадії розпорядження майном, повноваження розпорядника майна виконує арбітражна керуюча Надтока Олена Володимирівна (свідоцтво №1933 від 18.12.2019).

До господарського суду 29.04.2024 через підсистему "Електронний суд" від боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" надійшла скарга (вх. суду №21255/24 від 29.04.2024) на дії старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пащенко Юлії Андріївни (виконавче провадження НОМЕР_2).

У зв`язку із перебуванням судді Первушина Ю.Ю. у відпустці, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області №139 від 01.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл поданої скарги.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.05.2024, вказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" передано на розгляд судді Примаку Сергію Анатолійовичу.

Так, господарським судом дослідивши матеріали скарги (вх. суду №21255/24 від 29.04.2024) на дії старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пащенко Юлії Андріївни, встановлено наступне.

Відповідно до змісту прохальної частини вказаної скарги, заявник зокрема просить суд поновити йому строк на оскарження дій та рішень державного виконавця щодо арешту коштів Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна", щодо виявлення, розшуку та вилучення транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна", надання доручення Амур-Нижньодніпровському ВДВС у місті Дніпрі Південного МУ МЮ (м.Одеса) щодо здійснення опису та арешту і виготовлення фото транспортного засобу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" та винесення з цих питань постанов в межах виконавчого провадження ВП НОМЕР_2.

Стосовно заявленого клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" про поновлення пропущеного строку на звернення із вказаною скаргою, господарський суд зазначає наступне.

У відповідності до частини 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження", рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 341 Господарського процесуального кодексу України, скаргу може бути подано до суду:

а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права;

б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Суд зазначає, що Господарський процесуальний кодекс України містить чітку норму щодо моменту, з якого відраховується десятиденний строк на подання скарги. Аналогічні положення містить Закон України "Про виконавче провадження".

Під час оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу Державної виконавчої служби або приватного виконавця, на виконанні яких перебуває виконавчий документ господарського суду, слід дотримуватися відповідних положень Господарського процесуального кодексу України, передбачених у розділі VI "Судовий контроль за виконанням судових рішень", зокрема щодо права на звернення зі скаргою у строк десять календарних днів, визначений пунктом "а" частини першої статті 341 цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 920/149/18.

Звертаючись до суду із скаргою на дії або бездіяльність приватного виконавця, скаржник повинен зазначити у скарзі та обґрунтувати належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у статті 341 Господарського процесуального кодексу України (у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав).

Однак, скаржник не обґрунтував належними доказами, що скарга подається ним у строк, встановлений у статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено самим скаржником у скарзі, причиною звернення директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна" до державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника стало те, що 27.02.2024 о 13 год. 25 хв. у місті Дніпро, по вулиці Передова, 773, інспектором 2 взводу 1 роти 2 Батальйону УПП в Дніпропетровській області ДПП старшим лейтенантом поліції Мельником Д.А. здійснено тимчасове затримання транспортного засобу Volvo XC 90 номерний знак (реєстраційний номер) НОМЕР_1 у зв`язку із статтею 36 Закону України "Про виконавче провадження" з доставленням на спеціальний майданчик за адресою місто Дніпро, вулиця Передова, 427к, про що складено Акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 27.02.2024. Вказаний транспортний засіб, належний на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "Галіон-Україна", доставлено на спеціальний майданчик ГУНП в Дніпропетровській області за адресою місто Дніпро, вулиця Передова, 427, та складено Акт прийняття-передачі тимчасово затриманого (вилученого) транспортного засобу для зберігання від 27.02.2024.

Відтак, скаржник ще у лютому 2024 року був обізнаний про наявність відкритого виконавчого провадження, мав можливість ознайомитися з виконавчим провадженням та з виконавчими діями, які фіксуються в автоматизованій системі виконавчого провадження, а тому міг звернутись до Господарського суду Дніпропетровської області з даною скаргою в межах строків, встановлених п. "а" частини 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

У постанові Верховного Суду від 20.10.2020 по справі №5019/337/11 наведено висновок про застосування норм права, суть якого полягає в тому, що порівняльний аналіз змісту термінів "дізналася" та "повинна була дізнатися", що містяться у положеннях статті 341 Господарського процесуального кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо.

Скаржник посилається на те, що ознайомлення з постановою державного виконавця зайняло тривалий час, а саме ознайомився 11.04.2024.

При цьому суд звертає увагу, що скаржником не наведено та не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні статей 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження неможливість дізнатися та про хід виконавчого провадження та ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження.

Крім того, інформації стосовно звернення з листами (запитами) до органу державної виконавчої служби про отримання відомостей про виконавче провадження, а також доказів коли саме скаржник звернувся до виконавчої служби із заявою про ознайомлення до суду не надає.

В обґрунтування пропущеного строку заявник посилається на обмежений графік прийому громадян виконавчою службою, а також оголошені у місті Дніпрі повітряні тривоги, що стало причиною тривалого ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження.

На підтвердження вказаного, заявником додано скріншот графіку роботи відділу державної виконавчої служби, а також скріншот статики оголошення повітряних тривог у місті Дніпро за березень-квітень 2024 року.

Дослідивши вказані докази суд зазначає, що зі змісту поданої заявником статики оголошення повітряних тривог у місті Дніпро за березень-квітень 2024 року, не вбачається, яка кількість та в який час було оголошено повітряну тривогу, що стало перешкодою для заявника із зверненням у приймальні дні до відділу державної виконавчої служби.

Причини поважності пропуску строку для пред`явлення наказу до виконання оцінюються судом, виходячи з обґрунтування поважності цих причин, наданих доказів за правилами статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому під поважними причинами слід розуміти такі, які об`єктивно унеможливлювали скаржнику своєчасно, в передбачений законом строк, звернення із скаргою .

Виходячи зі змісту наведеної норми, суд зазначає, що поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні" від 20.09.2019 № 132-IX, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Таким чином, обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановляння законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Жодних конкретних обставин, які б унеможливлювали скаржнику користуватись своїми правами та подати скаргу на рішення, дії та бездіяльність державного виконавця до суду в межах строку передбаченого законодавством, суду не наведено.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що скаржником не спростовано наявності у нього можливості звернення з відповідною скаргою на дії державного виконавця з лютого 2024 року, а інших об`єктивних, що не залежали від його волі, обставин пропуску строку на подання скарги на дії державного виконавця скаржником не наведено.

Отже, скарга подана з порушенням десятиденного строку на звернення зі скаргою на дії та/або бездіяльність посадових осіб органів державної виконавчої служби, що встановлений частиною 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином суд доходить висновку, відмовити у задоволенні клопотання скаржника на поновлення пропущеного строку.

Як передбачено п. 9.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року №9 Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України скарга, пропущений строк подання якої не відновлений, залишається без розгляду, про що виноситься ухвала без виклику сторін.

Відповідно статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, оскільки скарга (вх. суду №21255/24 від 29.04.2024) на дії державного виконавця подана до суду з порушенням строку, встановленого частиною 1 статті 341 Господарського процесуального кодексу України, суд доходить висновку залишити вказану скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" без розгляду.

Керуючись статтями 118-119, 234-235, 339-341 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" про поновлення пропущеного строку - відмовити.

Скаргу (вх. суду №21255/24 від 29.04.2024) Товариства з обмеженою відповідальністю "Галіон - Україна" на дії старшого державного виконавця Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Пащенко Юлії Андріївни - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили - 02.05.2024 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя С.А. Примак