Ухвала

від 30.04.2024 по справі 904/5066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

30.04.2024м. ДніпроСправа № 904/5066/23

Суддя Ніколенко М.О., розглянувши заяву скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" на дії Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальової Юлії Олегівни

у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 317 985 грн., 3% річних у розмірі 139470,94 грн., інфляційної складової у розмірі 670 981,32 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Представники:

Від позивача: не з`явився

Від відповідача: не з`явився

Від ДВС: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 3 317 985 грн., 3% річних у розмірі 139 470,94 грн., інфляційної складової у розмірі 670 981,32 грн.

Рішенням суду від 13.12.2023 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Додатковим рішенням від 15.01.2024 присуджено до стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

На виконання вказаних рішення та додаткового рішення суду, 18.03.2024 були видані накази про примусове виконання.

На адресу суду, 16.04.2024 від Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" надійшла скарга на дії Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальової Юлії Олегівни. Скаржник просить суд:

- визнати неправомірними дії Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальової Юлії Олегівни щодо стягнення з банківських рахунків АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" грошових коштів у розмірі 2 921 589 грн. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_3 та 34 107 грн. в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2;

- зобов`язати Головного державного виконавця Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальову Юлію Олегівну усунути порушення (поновити порушене право АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія"), а саме: повернути стягнуті з боржника грошові кошти у загальній сумі 2 955 696 грн. на розрахунковий рахунок АТ "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" НОМЕР_1 у АТ КБ "Приватбанк".

Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято скаргу Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" на дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник Ірини Володимирівни та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.04.2024.

Представники сторін та державного виконавця у судове засідання не з`явились. Представники державної виконавчої служби та заявника надали до суду клопотання про відкладення судового засідання.

Відповідно до ч..ч 1, 2 ст. 342 ГПК України, скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

За таких обставин, слід відмовити у задоволенні клопотань представників державної виконавчої служби та заявника про відкладення судового засідання.

Розглянувши подану скаргу, дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін та державного виконавця, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач пред`явив накази Господарського суду Дніпропетровської області від 18.03.2024 у справі № 904/5066/23 про

- стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.;

- стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" суми основної заборгованості у розмірі 3 317 985 грн., 3% річних у розмірі 139 470,94 грн., інфляційної складової у розмірі 670 981,32 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 61 926,56 грн.

до виконання до Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Головним державним виконавцем Верхньодніпровського відділу державної виконавчої служби у Кам`янському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ковальовою Юлією Олегівною, 02.04.2024 було відкрито два виконавчих провадження, а саме:

- ВП № НОМЕР_3 зі стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" суми основної заборгованості у розмірі 3 317 985 грн., 3% річних у розмірі 139 470,94 грн., інфляційної складової у розмірі 670981,32 грн. та витрат зі сплати судового збору у розмірі 61 926,56 грн.;

- ВП № НОМЕР_2 зі стягнення з Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український трубний завод" витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

З метою виконання наказів суду, 02.04.2024 державним виконавцем були надіслані платіжні доручення про стягнення грошових коштів з наявних у АТ «ОГХК» банківських рахунків.

Відповідно до наданих скаржником виписок по банківських рахунках, всього за період з 02.04.2024 по 03.04.2024 у вказаних виконавчих провадженнях з рахунків Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" були списані грошові кошти у загальному розмірі 2 955 696 грн.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Hornsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-11); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі проти Італії", №22774/93, п. 74, ECHR 1999- V).

Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року).

Як наголошено в Рішенні Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно правових висновків Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.05.2021 у справі № 905/64/15, за змістом норм чинного законодавства, що регулюють питання, пов`язані з виконанням судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, виконавчий документ, прийнятий виконавцем до виконання, є підставою для початку здійснення виконавцем примусового виконання рішення. Оригінал (дублікат) виконавчого документа подається до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця разом із заявою про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі - Закон), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (ст. 2 Закону).

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ст. 26 Закону, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ст. 10 Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі, якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до ст. 18 Закону, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим законом.

Відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону, виконавець під час здійснення виконавчого провадження, має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Отже, виходячи з зазначених правових норм вбачається, що Закон України "Про виконавче провадження прямо" зобов`язує виконавця накласти арешт на виявлене майно боржника.

Статтею 52 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов`язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 56 Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку, з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Наявність накладеного виконавцем у процесі виконавчого провадження арешту державного або комунального майна, крім арешту, накладеного у кримінальному провадженні, не перешкоджає продажу шляхом приватизації єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства, до складу якого входить таке майно.

З наданих до матеріалів справи доказів вбачається, що державним виконавцем, на виконання вимог ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", відкриті виконавчі провадження за місцем майна боржника та, зокрема, винесені постанови про накладення арешту на майно боржника в межах суми стягнення.

Разом з цим, Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" перебуває у процедурі приватизації.

Згідно з ч. 3 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», до об`єктів великої приватизації належать об`єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб`єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об`єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.

Приватизація об`єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у ч. 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», і вважається завершеною з моменту його продажу та переходу до покупця права власності або завершення розміщення всіх акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформлюється наказом відповідного органу приватизації.

Частиною 2 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що перелік об`єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Фонду державного майна України.

Наказом Фонду державного майна України № 761 від 08.06.2018 прийнято рішення про приватизацію об`єкта державної власності - державного пакета акцій розміром 100% статутного капіталу Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 1955 від 22.12.2018 змінено тип Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» з публічного на приватне, і перейменоване в Акціонерне товариство «Об`єднана гірничо-хімічна компанія». Відповідно до цього наказу, АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» є правонаступником майнових прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «Об`єднана гірничо-хімічна компанія».

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 36-р від 16.01.2019 затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності, проведення якої продовжено, відповідно до якого об`єктом приватизації Фонду державного майна України в добувній промисловості визначено АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» із зазначенням розміру пакету акцій - 100%.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 662-р від 16.06.2021 затверджено умови продажу державного пакету акцій АТ «Об`єднана гірничо-хімічна компанія» на аукціоні з умовами. Проведення аукціону доручено ФДМУ.

Відповідно до вимог п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець не пізніше наступного робочого дня, коли йому стало відомо про обставини, зазначені в частині першій цієї статті, а з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої цієї статті, - у день надіслання виконавчого документа до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, зупиняє вчинення виконавчих дій, про що виносить відповідну постанову.

З аналізу зазначених правових норм вбачається, що чинним законодавством України встановлено обов`язок виконавця зупинити виконавче провадження, у разі встановлення обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, а не заборону відкриття виконавчого провадження чи накладення арешту стосовно такого боржника, адже постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження (абз. 3 ч. 2 ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження").

При цьому, чинним законодавством України не зобов`язано державного виконавця самостійно встановлювати обставини щодо включення єдиного майнового комплексу боржника до переліку об`єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Також і не встановлено обов`язку державного виконавця звіряти обставини/інформацію відкритого виконавчого провадження із обставинами/інформацією інших виконавчих проваджень, що перебували/перебувають на виконанні у державного виконавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року по справі №904/7326/17 звернула увагу на те, що виконання судового рішення має бути зручним насамперед для стягувача і не створювати для нього зайвих перешкод і витрат. Також Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника.

Разом з тим, доказів того, що станом на час відкриття виконавчих проваджень НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 та здійснення примусового стягнення грошових коштів з рахунку боржника, останнім було надано державному виконавцю заяву та відповідні докази наявності підстав для зупинення таких виконавчих проваджень, матеріали справи не містять.

Додатково слід зауважити, що закон не покладає ані на органи державної виконавчої служби у цілому, ані на їх керівників, зокрема, обов`язку відстежувати на майбутнє за зверненнями конкретних осіб виконавчі провадження, що потенційно можуть бути відкриті стосовно таких осіб.

При цьому, будь-який боржник не позбавлений права саме в конкретному виконавчому провадженні повідомити конкретного державного чи приватного виконавця про існування обставин для зупинення виконавчого провадження і вимагати відповідної реакції на таке повідомлення. Однак, це не тотжнє праву особи, яка ще не стала боржником в конкретному процесуальному правовідношенні з виконання судового рішення, вимагати від виконавця вчинення якихось дій чи утримання від них на майбутнє.

Процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду. При цьому суд зауважує, що зазначене стосується і процесуальних обов`язків, покладених на учасників виконавчого провадження, яке є невід`ємною стадією судового процесу.

Принцип добросовісності це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/1873/17).

Судова система не може використовуватися боржником, як інструмент, що перешкоджає виконанню судового рішення, це є зловживанням правом на судових захист. Посилаючись на рішення ЄСПЛ від 05 липня 2012 року у справі Глоба проти України, Верховний Суд у постанові від 10.09.2018 у справі № 905/3542/15 підкреслив, що основна мета виконавчого провадження - виконання судового рішення, яке у державі, що визнала верховенство права, не може залишатися невиконаним на шкоду одній із сторін, а держава повинна вжити усіх необхідних кроків, у межах своєї компетенції, для виконання остаточного рішення суду.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

За певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії").

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" від 07.06.2005).

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у п. 1 ст. 6 Конвенції. Сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (рішення у справі "Comingersoll S. A." проти Португалії").

Оскільки п.1 ст.6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, вони не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін.

За таких обставин, дії державного виконавця в рамках виконавчих проваджень НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 з накладення арешту на майно боржника в межах суми боргу та примусове стягнення грошових коштів боржника вчинені відповідно до вимог чинного законодавства та в межах повноважень.

Тому, у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" на дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник Ірини Володимирівни - слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 339 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні скарги Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо - металургійний комбінат" на дії заступника начальника відділу Центрального відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Олійник Ірини Володимирівни.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання повного тексту.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складений 06.05.2024.

Суддя М.О. Ніколенко