Рішення

від 23.04.2024 по справі 906/1214/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. м. Житомир Справа № 906/1214/23

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

секретар судового засідання: Сенькіна Л.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Приведьон В.М. - адвокат, довіреність № 08/15078 від 23.12.2020;

від відповідача: Сичов Д.В. - адвокат, ордер серії АМ №1000388 від 06.10.2023.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Акціонерного товариства "Житомиробленерго"

до Фізичної особи-підприємця Лук`янчук Зінаїди Миколаївни

про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 1911 від 04.12.2020

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною Додаткової угоди № 1-К (з Додатками №2, №3) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 1911 від 04.12.2020 в редакції, наведеній в прохальній частині позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на необхідність приведення у відповідність договірних правовідносин між сторонами у сфері надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії до вимог Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1175 від 25.08.2021.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 13.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.

09.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого просив відмовити в задоволенні позову. Відзначив, що з моменту укладення договору № 1911 від 04.12.2020 та додатків до нього відповідачу надано електроенергію по 1 класу напруги. Також 1 клас напруги визначено і Фізичній особі-підприємцю Шолоху Валерію Володимировичу, як основному споживачу згідно з умовами договору № 102-Я від 07.07.2020, а відповідач є субспоживачем ФОП Шолоха В.В. з визначеним 1 класом напруги, що вбачається з додатку № 3.3. договору № 102-Я (а.с. 56-51).

Також відповідач зауважив, що у позивача з відповідачем (оператором системи) відсутня межа балансової належності безпосередньо у зв`язку з тим, що відповідачу здійснює розподіл електричної енергії АТ "Житомиробленерго" через мережі ФОП Шолох В.В за 1 класом напруги. Тому, на думку відповідача, втрат від постачання електричної енергії відповідачу Оператор не несе, а АТ "Житомиробленерго" намагається безпідставно збільшити свій дохід.

Варто зазначити, що у Позивача відсутні будь які угоди які б свідчили про розірвання договорів з ФОП Шолохом В.В. або ж внесення змін до них.

13.10.2023 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив , де відзначає, що згідно роз`яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз`яснення до вказаної вище Постанови № 1175 від 05.10.2018 (лист НКРЕКП №915538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.), яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги". Згідно умов договору відповідач має живлення від мереж основного споживача, отже як субспоживач отримує електроенергію на межі балансової належності із номінальною напругою нижче 27,5 кВ.

Також позивач зауважив, що наявність мереж основного споживача ФОП Шолоха В.В. не виключає наявність межі балансової належності саме відповідача із номінальною напругою 0,4 кВ, так як згідно Договору про спільне використання технологічних мереж від 15.06.2020 АТ "Житомиробленерго", являється користувачем мереж Основного споживача, та має право їх використовувати до межі балансової належності з відповідачем.

Ухвалою суду від 24.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті.

08.11.2023 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення по справі.

В послідуючому ухвалою суду від 30.11.2023 постановлено перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження.

10.01.2024 через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли додаткові пояснення, в яких останній звертав увагу на те, що позивач просить визнати укладеною додаткову угоду на підставі Постанов НКРЕКП, що втратили чинність згідно Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21, яке набрало законної сили.

22.01.2024 через систему "Електронний суд" від представника позивача, адвоката Приведьона В.М., надійшла заява (вх. № 01-44/238/24) про зміну підстав позову, згідно якої останній просить справу розглядати в межах норм постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998 "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 у справі № 640/27570/21 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052". Тобто постанова №1052 від 13.08.1998 року зі змінами та доповненнями є чинною і саме остання є підставою для пред`явлення позову.

Ухвалою суду від 22.01.2024 судом прийнято до розгляду заяву позивача (вх. № 01-44/238/24 від 22.01.2024) про зміну підстав позову, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням вказаної заяви.

11.03.2024 через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення щодо роз`яснення НКРЕКП від 31.12.2021 щодо визначення класу напруги субспоживачів, а також загального порядку укладення публічних договорів.

23.04.2024 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.12.2020 між АТ "Житомиробленерго" в особі начальника Житомирського РЕМ АТ "Житомиробленерго" (оператор системи) та ФОП Лук`янчук Зінаїдою Миколаївною (споживач) шляхом подання заяви-приєднання укладено договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії №1911 (а.с. (а.с. 12-16).

Цей договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу (передачі) електричної енергії споживачам як послуги оператора системи. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього договору (п. 1 договору).

Умови договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 2.1 договору, оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом систем передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об`єктом, технічні параметри якого фіксуються в паспорті точки розподілу за об`єктом споживача, який є додатком 2 до цього договору, та в особовому рахунку споживача, облікових базах даних оператора системи.

Згідно з пп. 1, 6 п. 6.1 договору, оператор системи зобов`язується виконувати умови цього договору, надавати споживачу інформацію про зміну тарифу (ціни) на послугу з розподілу (передачі) електричної енергії не пізніше ніж за 20 днів до введення її в дію.

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір набирає чинності з дня приєднання споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.

Пунктами 12.1, 12.2, 12.7 договору визначено, що інші умови можуть бути узгоджені сторонами в додатках до цього договору, які є невід`ємними частинами цього договору. Усі додатки, зміни та доповнення до цього договору оформлюються сторонами письмово в паперовій формі, підписуються уповноваженими особами обох сторін. Цей договір може бути змінений у разі внесення змін або скасування нормативно-правових актів, що регулюють відносини між оператором системи та споживачем. У зв`язку з цим сторони погоджуються з тим, що оператор системи вносить відповідні зміни та доповнення до цього договору та оприлюднює їх на власному вебсайті. Якщо споживач не ініціював розірвання цього договору протягом одного місяця з моменту оприлюднення змін та доповнень до цього договору, вважається, що споживач погодився зі змінами до цього договору з дати його оприлюднення на вебсайті оператора системи. Розбіжності щодо застосування тарифів вирішуються НКРЕКП.

Додатки до договору знаходяться в матеріалах справи, підписані сторонами без будь-яких зауважень.

Так, у додатку 2 до договору (паспорт точки (точок) розподілу електричної енергії ФОП Лук`янчук З.М.) визначено, зокрема, ступінь напруги приєднання об`єктів споживача (позивача), а саме: приміщення диспетчерського пункту міського громадського транспорту за адресою: проспект Миру, буд. 23а, м. Житомир (ЕІС-код 62Z0783464755261) - 0,4 кВ та виробничих приміщень за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир (ЕІС-код 62Z0298454448586) - 10 кВ (а.с. 15 на звороті).

Згідно з додатком 3.1 до договору (відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача), ступінь напруги приєднання на об`єктах споживача, а саме: приміщення диспетчерського пункту міського громадського транспорту за адресою: проспект Миру, буд. 23а, м. Житомир - 0,4 кВ, встановлено клас напруги - 2; виробничих приміщеннях за адресою: вул. Промислова, 1/154, м. Житомир - 10 кВ, встановлено клас напруги - 1 (а.с. 15 зворот).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначає, що 01.01.2022 набрала чинності Постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1431 "про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1198 року № 1052". Водночас з 01.01.2022 набрала чинності постанова НКРЕКП від 25.08.2021 № 1175, зокрема пункт 8.1 глави 8 даної Постанови доповнено трьома новими абзацами наступного змісту:

"Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою 27,5 кВ та вище, а також споживачі, приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), відносяться до 1 класу напруги.

Споживачі, які отримують електричну енергію від оператора системи розподілу на межі балансової належності номінальною напругою нижче 27,5 кВ, відносяться до 2-го класу напруги.

Клас напруги встановлюється споживачу окремо за кожною межею балансової належності".

Для отримання роз`яснень щодо визначення класу напруги для субспоживачів, Оператор системи розподілу додатково звернувся до НКРЕКП та отримав відповідне роз`яснення до вказаної вище Постанови (лист НКРЕКП №15538/17.2.1/7-21 від 31.12.2021р.) яким визначено: - "у випадку наявності у основного споживача, який відноситься до 1 класу напруги, приєднаних до його мереж субспоживачів, що отримують електричну енергію на межі балансової належності між основним споживачем та субспоживачем зі ступенем напруги нижче 27,5 кВ, такі субспоживачів відносяться до 2 класу напруги".

18.07.2023 Розпорядженням Регулятора №191-р "Про усунення порушень" (далі - Розпорядження), AT "Житомиробленерго" зобов`язано, у строк до 01.10.2023 привести у відповідність договірні відносини та внести зміни до договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у паперовому вигляді, підписані уповноваженими особами обох боків, що укладений з ФОП Лук`янчук Зінаїдою Миколаївною в частині визначення класу напруги у відповідності до вимог положень п. 8.1 глави 8 "Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії".

31.07.2023 на адресу відповідача направлено для погодження та підписання, два примірники Додаткової угоди №1-К (з Додатками №3 та №2) до Договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії. Зазначені вище документи були направленні поштовим зв`язком разом із супровідним листом від 28.07.2023 (а.с. 19-20, 20 зворот).

Відповідач, в свою чергу, на вказаний лист не відреагував, надісланий проект додаткової угоди № 1-К не підписав.

Як зазначалось раніше, в ході розгляду справи - 22.01.2024 надійшла заява (вх. № 01-44/238/24) про зміну підстав позову.

В обґрунтування даної заяви позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31.01.2022 визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови: Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову №1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, та постанову Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052", то постанова №1052 від 13.08.1998 зі змінами та доповненнями чинною.

Згідно п. 3 постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 споживачі електричної енергії: розподіляються на два класи наступним чином:

3.1 До 1 класу відносяться споживачі, які:

1) отримують електричну енергію від мереж оператора системи розподілу на електроустановки споживача на межі балансової належності із ступенем напруги) 27,5 кВ та вище;

2) приєднані до шин електростанцій (за винятком суб`єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел, а саме з енергії сонячного випромінювання, біогазу, біомаси, енергії вітру та мікро-, міні- та малим: гідроелектростанціями);

3) є промисловими підприємствами із середньомісячним обсягом споживання електричної енергії 150 млн. кВт.год. та більше на технологічні потреби виробництва незалежно від ступенів напруги на межі балансової належності.

3.2 До 2 класу відносяться споживачі, які отримують електричну енергію на меж балансової належності із ступенем напруги нижче 27,5 кВ, крім випадки передбачених підпунктом 3.1 цього Порядку.

4. Якщо споживач отримує електричну енергію за різними класами відповідно д пункту 3 цього Порядку, йому встановлюються різні класи окремо за кожною межі балансової належності.

Також позивач відзначав, що Постановою НКРЕКП від 09.12.2023 № 2321 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" внесено зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.10.2018 № 1175, а саме доповнено новим Додатком 31 в якому визначено класи напруги споживачів.

Саме виходячи з вищенаведеного позивач просив суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021р. №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 року "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши пояснення учасників процесу, господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень п. 1 та п. 13, ч. 3, ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон), Оператор системи розподілу зобов`язаний дотримуватися ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, а також виконувати обов`язкові для виконання розпорядчі документи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) у галузі електроенергетики.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 Закону, Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Разом з цим, згідно з нормами п. 1.2.15 ПРРЕЕ на роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладання відповідно до цих Правил договору з електропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.

В свою чергу п. 2.1.2 Правил передбачено, що оператор системи зобов`язаний укласти договори про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з усіма споживачами, електроустановки яких приєднані до електричних мереж на території діяльності відповідного оператора системи. Не допускається розподіл (передача) електричної енергії до точки розподілу електроустановки споживача за відсутності діючого договору про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії з таким споживачем, крім випадку здійснення розподілу (передачі) електричної енергії оператором системи до власних електроустановок.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Разом з цим, слід відзначити, що відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1). Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2). У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням (ч. 3).

Статтею 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами (п. 1).

Згідно положень статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч. 2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).

Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії № 1911 від 04.12.2020 укладено сторонами у письмовій формі.

Законодавством унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1). Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом (ч. 2) (ст. 651 ЦК України).

Водночас статтею 181 ГК України передбачено, що господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно положень статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1). Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2).

Згідно зі статтею 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч. 1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч. 3).

Відповідно до статті 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1). Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях (ч. 2). Пропозиція укласти договір може бути відкликана до моменту або в момент її одержання адресатом. Пропозиція укласти договір, одержана адресатом, не може бути відкликана протягом строку для відповіді, якщо інше не вказане у пропозиції або не випливає з її суті чи обставин, за яких вона була зроблена (ч. 3).

Статтею 642 ЦК України передбачено, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною (ч. 1). Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом (ч. 2). Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції (ч. 3).

Господарський суд, проаналізувавши згадані вище норми, відзначає, що позивач просить визнати укладеною додаткову угоду та надає текст цієї угоди. Зміст угоди, яку позивач просить визнати укладеною, містить такий текст: "У зв`язку з втратою чинності з 01.01.2022 Постанови НКРЕКП №1052 від 13.08.1998, якою було затверджено порядок визначення класів споживачів електричної енергії диференційованими за класами напруги (відповідно до постанови НКРЕКП №1431 від 25.08.21) та набуттям чинності з 01.01.2022 постанови НКРЕКП від 25.08.2021 №1430, якою внесені зміни до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 05.10.2018р. №1175, Сторони домовились:

1. Додаток 3.1 до Договору - "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії, що використовується на об`єктах споживача" замінити Додатком 3 до Договору - "Відомості про розрахункові засоби обліку активної та реактивної електричної енергії (місце та дата встановлення, тип, покази, дані щодо повірки, відповідальний за збереження тощо)";

2. По тексту договору та додатків до нього фразу "Додаток 3.1" замінити фразою "Додаток З".

3. Додаток 2 "Паспорт точки (точок) розподілу/передачі електричної енергії" замінити Додатком 2 "Паспорт точки (точок) розподілу/передачі електричної енергії" в новій редакції.".

Проте, судом відзначалося раніше, що рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 31.01.2022 у справі №640/27570/21, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.11.2023, визнано протиправним та нечинним підпункт 3 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.08.2021 №1430 "Про внесення змін до Порядку встановлення (формування) тарифів на послуги з розподілу електричної енергії" та постанову № 1431 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України від 13.08.1998 року №1052".

Таким чином, на час ухвалення цього рішення позивач просить визнати укладеним договір, умови якого ґрунтуються та містять посилання на нормативні акти, які є нечинними.

В ході розгляду справи, позивач змінив підстави позову та просив суд розглядати справу в межах норм постанови НКРЕЕКП від 25.08.2021р. №1175 (зі змінами) та постанови НКРЕКП № 1052 від 13.08.1998 року "Про порядок визначення класів напруги", яка чинна на даний час.

Проте, матеріали справи не містять доказів того, що в текст Додаткової угоди № 1-К вносились зміни щодо посилань на норми діючих постанов НКРЕКП, а також матеріали справи не містять доказів направлення відкоригованої Додаткової угоди № 1-К відповідачу в якості пропозиції укласти договір (оферти), як того вимагають приписи ЦК України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що умови Додаткової угоди № 1-К містять посилання та ґрунтуються на нечинних нормативних актах, а позивачем внаслідок зміни підстави позову не внесено зміни до тексту Додаткової угоди № 1-К та не дотримано порядку направлення пропозиції для укладення Додаткової угоди № 1-К в редакції, що відповідає чинним постановам НКРЕКП.

Отже, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не дотримано порядок укладення Додаткової угоди.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що відповідно до частини першої статті 187 ГК України визначає, що спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Згідно з частинами третьою, четвертою та сьомою статті 179 ГК України укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Разом з тим, позивачем не наведено достатніх доводів, що згадана вище додаткова угода є правочином, обов`язковість укладення якого передбачена чинним законодавством.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані належними та достатніми доказами, тому не підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 06.05.24

Суддя Кудряшова Ю.В.

Список розсилки:

1 - позивачу в кабінет "Електронного суду"

2 - відповідачу (рек.)

+ на електронну адресу представника - адвоката Сичова Д.В.: ІНФОРМАЦІЯ_1