Рішення

від 02.05.2024 по справі 908/438/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 9/26/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.05.2024 Справа № 908/438/24

м.Запоріжжя Запорізької області

За позовом: Селянського (фермерського) господарства «ГОНТАР», Київська область, Обухівський район, село Пії

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП», Запорізька область, Запорізький район, селище Високогірне

про стягнення суми 314658,67 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Селянського (фермерського) господарства «ГОНТАР» про стягнення з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» суми 314658,67 грy, яка складається з: суми 207745,65 грн основного боргу, суми 31149,97 гре пені, суми 11968,44 грн 3% річних та суми 60794,61 грн інфляційних втрат.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого в рамках договору поставки №16/02/2022 від 16.02.2022 товару, внаслідок чого виникла заборгованість. У зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язання, позивач, враховуючи приписи діючого законодавства та умови договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача також пеню, інфляційні втрати та 3% річних. Позов обґрунтовано ст.ст. 11, 13, 526, 549, 611, 612, 625 ЦК України, ст.ст. 220, 231, 232 ГК України.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 22.02.2024 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/438/24 та визначено до розгляду судді Боєвій О.С.

Ухвалою суду від 28.02.2024 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/438/24, присвоєний номер провадження 9/26/24, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачу запропоновано надати відзив з документальним обґрунтуванням протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше ніж у строк до 22.03.2024.

Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов суду не подав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило.

Про відкриття провадження у справі та її розгляд відповідач повідомлений належним чином.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

Згідно з частиною 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» є: 69089, Запорізька область, Запорізький район, селище Високогірне, вул. Мічуріна, буд. 1Б, приміщення 4.

Ухвала суду від 28.02.2024 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу на вказану вище адресу та додатково - на електронну адресу, яка зазначена у позові - streyt_grup@ukr.net. Разом з тим, зазначена ухвала 19.03.2024 повернута до господарського суду підприємством поштового зв`язку без вручення адресату з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз статей 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Верховний Суд у вказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Із змісту ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Враховуючи знаходження судді 26.04.2024 на навчанні, а з 29.04.2024 по 01.05.2024 (включно) у відпустці, cправа розглянута судом 02.05.2024. За результатами розгляду справи судом прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Селянське (фермерське) господарство «ГОНТАР» (постачальник, позивач у справі) та Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП» (покупець, відповідач у справі) 16.02.2022 уклали договір поставки № 16/02/2022 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язався в порядку, на умовах і в строк, як визначено в цьому договорі, поставити (передати у власність) покупцеві, а покупець - прийняти та своєчасно оплатити сою іменовану в подальшому «товар», найменування, кількість, ціна за одиницю та загальна вартість якого зазначається у видатковій(их) накладній(их) та специфікації(ях). Специфікації є невід`ємними частинами цього договору.

Оплата продукції здійснюється шляхом безготівкового перерахування 86% вартості фактично поставленої партії продукції на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі у строк, що не перевищує 1 (один) календарний день з дати поставки відповідної партії продукції. Оплата інших 14% вартості товару здійснюється покупцем на розрахунковий рахунок постачальника після отримання повідомлення від постачальника про реєстрацію податковим органом податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних на товар… При цьому платежі покупця зараховуються постачальником в порядку черговості виникнення зобов`язань. (п. 4.2 договору).

Пунктом 5.7 договору встановлено, що датою поставки товару являється дата видаткової накладної на партію товару, яка підписана обома сторонами.

У відповідності до умов договору сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки, за умовами якої сторони дійшли згоди про поставку партії товару - сої врожаю 2021 року в строк до 26.02.2022, у кількості 100 тон (+/- 10%), загальною вартістю 1 804 999,62 грн з ПДВ (14%). У пункті 5 Специфікації зазначено, що покупець здійснює оплату у розмірі 86% від вартості товару по факту загрузки та 14% по факту реєстрації податкової накладної.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу сою врожаю 2021 року у загальній кількості 93,72 тони, вартістю 1 691 645,65 грн (1 483 899,69 грн вартість + 207 745,96 грн ПДВ), про що надано копію видаткової накладної №6 від 17.02.2022. Зазначена видаткова накладна містить підписи та печатки обох сторін.

На оплату переданого товару позивачем відповідачу виставлено рахунок №5 від 17.02.2022 на загальну суму 1 691 645,65 грн.

Відповідач зобов`язання щодо оплати частини вартості товару виконав своєчасно, що підтверджується платіжним дорученням №74 від 17.02.2022 на суму 1 483 900,00 грн та випискою банку за період з 01.02.2022 по 28.02.2022.

Матеріали справи містять докази реєстрації позивачем в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №2 від 17.02.2022 на суму 1 691 645, 65 грн, в т.ч. 207 745,96 грн ПДВ. Документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України - 21.02.2022 в 10:57:44.

Разом з тим, відповідач не виконав обов`язку щодо оплати решти вартості товару (14%) по факту реєстрації податкової накладної, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 207 745,65 грн.

Факт наявності боргу також підтверджується підписаним електронними підписами сторін Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 - 09.08.2022.

З метою досудового врегулювання спору позивач 04.12.2023 надіслав на адресу відповідача вимогу №10 від 04.12.2022 про погашення заборгованості у сумі 207745,65 грн.

Повторно 26.01.2024 на адресу відповідача була направлена претензія №2 від 26.01.2024 про сплату суми боргу, сум пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як зазначив позивач, його вимоги були залишені відповідачем без реагування, заборгованість в добровільному порядку не погашена.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати товару за договором стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі № 908/438/24.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Статтею 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень частин 1 і 2 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання.

Частиною 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У частині 1 ст. 175 ГК України закріплено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно з приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України підставами виникнення зобов`язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

За приписами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Приписами ст.629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Як було зазначено та встановлено судом вище, у Специфікації № 1 до договору поставки сторони узгодили строки поставки товару, а саме - до 26.02.2022. Загальна вартість товару за договором складає 1 804 999,62 грн з ПДВ (1 583 333,00 грн вартість товару + 221 666,62 грн 14% ПДВ).

Суду надані докази виконання позивачем зобов`язань щодо поставки на користь відповідача товару (соя врожаю 2021 року) у кількості 93,72 тони, загальною вартість 1 691 645,65 грн з ПДВ (1 483 899,69 грн вартість товару + 207 745,96 грн ПДВ). Крім того, надані докази реєстрації позивачем податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (реєстраційний номер документа 9036722185).

Матеріали справи містять докази часткової оплати відповідачем вартості отриманого товару (1 483 900,00 грн).

Аналіз наявних документів свідчить про недоплату відповідачем товару за Специфікацією №1 до договору в сумі 207 745,65 грн.

Таким чином відповідач не дотримався встановлених договором поставки №16/02/2022 від 16.02.2022 умов виконання зобов`язання щодо повної оплати отриманого товару, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Також факт наявності заборгованості підтверджується підписаним електронними підписами сторін Актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 - 09.08.2022.

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

На підставі усього вищевикладеного та оскільки відповідач доказів, які б підтверджували належне виконання зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару не надав та доводів позивача не спростував, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 207745,65 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За порушення відповідачем строків сплати отриманого товару позивач, посилаючись на п. 8.8 договору, нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 34149,97 грн за загальний період прострочення з 23.02.2022 по 21.08.2022 (180 днів).

Згідно з ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). В разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

Відповідно до п.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Приписами п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

Пунктом 8.8 договору встановлено, що у разі порушення строків оплати відповідної партії товару, покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 1 (один) % від вартості неоплаченої та/або несвоєчасно оплаченої партії товару за кожен день прострочення.

Аналіз наведеного пункту договору свідчить, що розмір погодженої сторонами штрафної санкції, визначеної у відсотковому розмірі за кожен день прострочення, відповідає поняттю «пеня», тобто по суті, за своїм змістом, є пенею. Зазначення в договорі неустойки (пені) як штрафу не перетворює її в штраф і не є підставою для відмови у стягненні неустойки (пені) у разі прострочення виконання зобов`язання (сплати коштів). Тобто учасниками правочину під час укладання договору було некоректно визначено вид санкцій, а саме - помилково визначено, що нарахування неустойки у відсотковому вигляді за кожний день прострочення грошового зобов`язання є штрафом.

На підставі викладеного, суд, з урахуванням наведених вище норм права, розглядає позову вимогу про стягнення з відповідача штрафної санкції у вигляді пені.

Як вже зазначалось судом у п. 5 Специфікації №1 до договору сторони, зокрема, узгодили, що відповідач здійснює оплату у розмірі 14% від вартості товару (тобто залишок вартості) по факту реєстрації податкової накладної.

Матеріали справи містять докази реєстрації позивачем податкової накладної №2 від 17.02.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних - 21.02.2022, а саме - копію відповідної квитанції.

Згідно з п. 201.7 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Надані позивачем докази підтверджують відображення у податковому обліку господарської операції з поставки товару протягом лютого 2022 року на підставі видаткової накладної.

Отже матеріалами справи підтверджується факт належного виконання позивачем зобов`язань за договором, порушення відповідачем строків оплати отриманого товару та правомірність застосування до порушника штрафних санкції, як то передбачено умовами договору та приписами діючого законодавства.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 34149,97 грн є правильним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені за період прострочення з 23.02.2022 по 21.08.2022 у розмірі 34149,97 грн судом задовольняються.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 11968,44 грн за загальний період прострочення з 23.02.2024 по 24.01.2024 (701 днів) та інфляційні втрати у розмірі 60794,61 грн за період прострочення фактично з березня 2022 по грудень 2023 (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд встановив, що розрахунки здійснені правильно, а тому враховуючи положення ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявлених позивачем розмірах.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП», код ЄДРПОУ 43248311 (69089, Запорізька область, Запорізький район, селище Високогірне, вул. Мічуріна, буд. 1-Б, приміщення 4) на користь Селянського (фермерського) господарства «ГОНТАР», код ЄДРПОУ 30319016 (08811, Київська область, Обухівський район, село Пії, вул. Молодіжна, буд. 14) суму 207 745 (двісті сім тисяч сімсот сорок п`ять) грн 65 коп. основного боргу, суму 34 149 (тридцять чотири тисячі сто сорок дев`ять) грн 97 коп. пені, суму 60 794 (шістдесят тисяч сімсот дев`яносто чотири) грн 61 коп. інфляційних втрат та суму 11 968 (одинадцять тисяч дев`ятсот шістдесят вісім) грн 44 коп. 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРЕЙТ ГРУП», код ЄДРПОУ 43248311 (69089, Запорізька область, Запорізький район, селище Високогірне, вул. Мічуріна, буд. 1-Б, приміщення 4) на користь Селянського (фермерського) господарства «ГОНТАР», код ЄДРПОУ 30319016 (08811, Київська область, Обухівський район, село Пії, вул. Молодіжна, буд. 14) суму 4719 (чотири тисячі сімсот дев`ятнадцять) грн 88 коп. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2024.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва