Рішення

від 07.05.2024 по справі 908/470/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/38/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2024 Справа № 908/470/24

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя Зінченко Наталя Григорівна, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін справу

за позовом ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 )

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2», (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний (кол. Леніна), буд. 144)

про стягнення 295652,03 грн.

26.02.2024 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н від 23.02.2024 (вх. № 509/08-07/24 від 26.02.2024) ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2», м. Запоріжжя про стягнення 240831,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.01.2020 по 19.02.2024 та 54820,40 грн. 3 % річних за період 16.01.2020 по 19.02.2024 за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати вартості частки у статутному капіталі Товариства, а всього 295652,03 грн. грошових коштів.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.02.2024 справу № 908/470/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2024 після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/470/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/38/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням ст. 625 Цивільного кодексу України, ст., ст. 1, 33 Господарського процесуального кодексу України, ст. 54 Закону України «Про господарські товариства», на підставі яких позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 240831,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.01.2020 по 19.02.2024 та 54820,40 грн. 3 % річних за період 16.01.2020 по 19.02.2024 за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання щодо виплати вартості частки у статутному капіталі Товариства, а всього 295652,03 грн. грошових коштів.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до Витягу (Безкоштовного) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридичною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2» (код ЄДРПОУ 13624216) є: 69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний (кол. Леніна), буд. 144, що відповідає юридичній адресі відповідача, зазначеній у позовній заяві.

Ухвалою суду від 18.03.2024у справі № 908/470/24 відповідачу запропоновано у строк до 04.04.2024, але не пізніше 15 днів з дня отримання ухвали суду, подати відзив на позовну заяву і всі можливі докази у підтвердження його заперечень проти позову або його визнання.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 18.03.2024 про відкриття провадження у справі № 908/470/24 доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2» - 18.03.2024 18:26, про що свідчить наявна в матеріалах справи Довідка Господарського суду Запорізької області про доставку електронного листа.

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до «Електронного кабінету» в розділі «Мої справи».

Передбачена частиною 10 розділу 1. Підсистема «Електронний кабінет» Положення, наявне в матеріалах справи підтвердження доставлення заявнику електронної копії оскаржуваної ухвали на його електронну пошту свідчить про належність повідомлення сторони.

Отже, суд вважає, що ним вжито достатньо заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/470/24.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідачі могли дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Також судом зазначається, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).

Відзив на адресу суду від відповідача як у встановлений в ухвалі суду від 18.03.2024 у справі № 908/470/24 процесуальний строк для подачі відзиву не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У зв`язку із не поданням відповідачем відзиву на позовну заяву відповідь на відзив на позовну заяву від позивача не надходила.

За таких обставин, суд вирішив розглянути справу за наявними матеріалами.

У відповідності до частин 2 і 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Отже, 17.04.2024 сплив тридцятиденний термін наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, строк вчинення яких обмежений першим судовим засіданням. Будь-яких процесуальних заяв або заяв по суті протягом цього періоду до суду не надходило. Тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.

Відповідно до ч., ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 07.05.2024.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ

Згідно із ч., ч. 4, 7 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 у справі № 908/881/13-г з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» на користь ОСОБА_1 стягнуто 446170,00 грн. вартості частки в статутному капіталі товариства.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 у справі 908/881/13-г рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/881/13-г від 27.01.2016 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2016 Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.04.2016 та рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2016 р. у справі № 908/881/13-г залишено без змін.

Рішенням Господарського суду Запорізької області у справі № 908/881/13-г від 27.01.2016 встановлено, що « 02.12.2011 позивач звернувся з нотаріально посвідченою заявою до відповідача про вихід зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», відповідно до якої просив провести розрахунок вартості належної йому частки в майні товариства виходячи з ринкової (справедливої) оцінки вартості майна товариства, підтвердженої висновком незалежної експертизи або надати погоджену частину майна в натуральній формі згідно зі ст. 54 Закону України «Про господарські товариства». Зазначена вище заява була отримана відповідачем 02.12.2011, що підтверджується підписом директора відповідача на зазначеній заяві з відміткою про її отримання.

02.12.2011 на загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» було вирішено «виключити» ОСОБА_1 із учасників товариства, розрахунки провести згідно із законодавством, про що свідчить виписка з протоколу № 3 від 02.12.11. Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2».

Відповідно до п. 12.3 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» передбачено, що при виході учасника з Товариства йому виплачується вартість частини майна Товариства, пропорційна його частці у статутному фонді. Виплата відбувається після затвердження звіту за рік і в якому він вийшов з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», та в строк до 12 місяців з дня виходу. За вимогою учасника та за згодою Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» внесок може бути повернений повністю або частково в натуральній формі. Учаснику, який вибув, сплачується належна йому частина прибутку, одержана Товариством у даному році до моменту його виходу. Майно, яке передано учасником Товариства тільки у користування, повертається йому в натуральній формі без винагороди.

Враховуючи вищевикладене, судом приймається до уваги висновок додаткової судової оціночно-будівельної експертизи № 1239 від 15.06.15. Київської незалежної судово-експертної установи, відповідно до якого встановлено, що ринкова вартість нежитлових приміщень №№ 201, 204, 205, 206, що розташовані за адресою: пр. Леніна, 144 (А-9), станом на 02.12.11., становить 7158995,0 грн. без ПДВ, оскільки при проведенні даної експертизи експертом було застосовано три методичні підходи, а саме: витратний, дохідний, порівняльний, що свідчить про наявність більш повного з`ясування та встановлення мети зазначеної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги висновки судових експертиз та враховуючи заяву позивача про уточнення позовних вимог від 12.08.15., суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та про стягнення з відповідача на користь позивача 446170,00 грн. частини майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», пропорційної кількості часток ОСОБА_1 у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» станом на 02.12.2011 р.».

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/881/13-г від 27.01.2016 набрало законної сили 19.07.2016, у зв`язку з чим вищезазначені обставини є такими, що встановлені судом та не підлягають доказуванню.

У зв`язку з тим, що відповідач вказане рішення не виконав, а отже заборгованість в сумі 446170,00 грн. не сплатив, позивач - 02.06.2017 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Віра- 2» про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 у справі № 908/1152/17 (з урахуванням ухвали про описку від 30.10.2017 у справі № 908/1152/17) позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» на користь ОСОБА_1 416 742,03 грн. інфляційних втрат та 40118,63 грн. 3 % річних.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.10.2017 у справі № 908/1152/17 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 у справі № 908/1152/17 залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.07.2017 у справі № 908/1152/17 залишено без змін.

Також, позивач - 27.01.2020 звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом до ТОВ «Віра- 2» про стягнення до стягнення 192 972,52 грн. інфляційних втрат та 70 993,28 грн. 3 % річних, оскільки відповідач рішення у справі № 908/881/13-г не виконав.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/156/20 позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» на користь ОСОБА_1 88 037,06 грн. інфляційних втрат за період з червня 2017 р. по січень 2020 р. та 34 982,63 грн. 3 % річних за період 01.06.2017 по 15.01.2020.

Рішення господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 по справі № 908/156/20 сторонами не оскаржувалося і у встановленому порядку набуло законної сили - 03.09.2020.

Рішення Господарського суду Запорізької області у справі №908/881/13-г від 27.01.2016 на даний час не виконане, відповідачем вартість частки в статутному капіталі товариства у розмірі 446170,00 грн. позивачу не виплачена.

На прострочену заборгованість у розмірі 446170,00 грн. позивач нарахував 240831,63 грн. інфляційних втрат за період з 16.01.2020 по 19.02.2024 та 54820,40 грн. 3 % річних за період 16.01.2020 по 19.02.2024, що є предметом розгляду в даній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню на таких підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення зобов`язань (цивільних прав та обов`язків) є, зокрема, договір. Зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст., ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. За відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Судове рішення від 27.01.2016 у справі № 908/881/13-г станом на час прийняття судом рішення у даній справі не виконано, що свідчить про те, що відповідач продовжує порушувати грошове зобов`язання перед позивачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 4.21. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин» від 25.02.2016 р. № 4, з моменту виходу учасника з ТОВ або ТДВ з виплатою належної йому частини вартості майна у товариства настає обов`язок сплатити суму в строки, визначені статтею 54 Закону України "Про господарські товариства", невиконання якого тягне наслідки, передбачені за прострочення виконання грошового зобов`язання, зокрема визначені статтею 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

З рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/156/20 вбачається, що задоволені вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.06.2017 по 15.01.2020.

За розрахунком позивача, наданого позивачем до матеріалів цієї справи, вбачається, що заявлено вимоги 3 % річних в розмірі 54820,40 грн., за період з 16.01.2020 по 19.02.2024, а отже початок нарахування 3 % річних позивачем визначено правильно.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» наданий позивачем розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

З урахуванням викладеного, вимога про стягнення з відповідача 54820,40 грн. 3 % річних судом задовольняється.

Що стосується інфляційних втрат, слід зазначити наступне.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 14.01.2020 по справі № 924/532/19 та від 05.07.2019 по справі № 905/600/18.

З рішення Господарського суду Запорізької області від 03.08.2020 у справі № 908/156/20 вбачається, що задоволені вимоги про стягнення інфляційних втрат за період з червня 2017 р. по січень 2020 р.

За розрахунком позивача, наданого позивачем до матеріалів цієї справи, вбачається, що заявлено вимоги інфляційних втрат в розмірі 240831,63 грн. за період з лютого 2020 по січень 2024, а отже початок нарахування інфляційних втрат позивачем визначено правильно.

Судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що даний розрахунок виконаний правильно.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 240831,63 грн. інфляційних нарахувань задовольняється судом.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, проти позову не заперечив, належними доказами доводи позивача не спростував.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач відповідно до Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.

Позивачем заявлено до стягнення 295652,03 грн., то при поданні цього позову необхідно сплатити судовий збір в розмірі 4434, 78 грн. (1,5 % від заявленої суми).

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини, а отже стягненню з відповідача підлягають витрати по сплаті судового збору в розмірі 4434, 78 грн. в дохід Державного бюджету України.

Керуючись ст., ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов ОСОБА_1 , м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2», м. Запоріжжя задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2», (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний (кол. Леніна), буд. 144, код ЄДРПОУ 13624216) на користь ОСОБА_1 , (Д.Н - ІНФОРМАЦІЯ_1, АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 54820 (п`ятдесят чотири тисячі вісімсот двадцять) грн. 40 коп. 3 % річних, 240831 (двісті сорок тисяч вісімсот тридцять одну) грн. 63 коп. інфляційних втрат. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІРА-2», (69095, м. Запоріжжя, пр. Соборний (кол. Леніна), буд. 144, код ЄДРПОУ 13624216) в дохід Державного бюджету України, (отримувач коштів: ГУ ДКС України у Зап.обл./м.Зап.Вознес./22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; банк отримувача: Казначейство України (ел.адм.подат.); код банку отримувача (МФО): 899998; рахунок отримувача: № UA768999980313131206083008513, код класифікації доходів бюджету: 22030101) 4434 (чотири тисячі чотириста тридцять чотири) грн. 78 коп. судового збору. Видати наказ.

Повне судове рішення складено « 07» травня 2024 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.