Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/19028/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/19028/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №910/19028/23

За позовом Приватного підприємства "Аванта-Трейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак Груп"

про стягнення 352260,86 грн

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "Аванта-Трейд" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак Груп" (далі - відповідач) про стягнення 352260,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань за договором поставки №04960 від 09.10.2020 не в повному обсязі розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим позивачем заявлено до стягнення основний борг у розмірі 168913,89 грн, пеню у розмірі 128598,06 грн, 3% річних у розмірі 4460,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 50288,13 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/19028/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 18.12.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, проспект Леоніда Каденюка, буд. 23.

Втім, ухвала суду була повернута органом поштового зв`язку без вручення відповідачу з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки "адресат відсутній за вказаною адресою" вважається днем вручення відповідачу ухвали суду в силу положень п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання, крім ухвал про арешт майна та тимчасовий доступ до речей та документів у кримінальних провадженнях, ухвал господарського суду про надання дозволу органам Антимонопольного комітету України на проведення перевірки суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю та/або вчинення передбачених законодавством про захист економічної конкуренції процесуальних дій у вигляді проведення огляду, накладення арешту, опломбовування (опечатування), вилучення, які підлягають оприлюдненню не раніше дня їх звернення до виконання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

За змістом частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 18.12.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Разом з цим, у відповідності до вимог статей 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відповідачу був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Втім, відповідач у визначений законом строк не подав ні відзиву на позовну заяву, ні клопотання про продовження строку на його подання.

Приписами ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

09.10.2020 року між Приватним підприємством "Аванта-Трейд" (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спартак Груп" (далі - покупець) було укладено договір поставки №04960 (далі - договір), з протоколом розбіжностей до нього, за умовами пункту 1.1 якого постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, приймати товар і оплачувати його вартість.

Відповідно до пункту 1.3 договору право власності і ризик випадкової загибелі або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця в момент, коли товар поставлено покупцю. Право власності на товар переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін товарної (товарно-транспортної, видаткової) накладної, яка засвідчує момент передачі товару покупцю. Товар буде вважатися поставленим покупцю за умови, що сторони підписали товарно-транспортну накладну та/або видаткову накладну: (надалі - накладна), що засвідчує отримання товару покупцем; постачальник надав покупцю належним чином оформлені та передбачені договором і законодавством України документи, що мають супроводжувати товар; постачальник поставив товар покупцю відповідно до вимог даного договору.

Постачальник гарантує, що товар належить йому на праві власності, має належно оформлені сертифікати відповідності та пройшов митне оформлення, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим способом забезпечення виконання зобов`язань перед будь-якими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження, передбаченого чинним в Україні законодавством (пункт 1.5 договору).

Пунктом 2.1 договору встановлено, що постачальник зобов`язується прийняти від покупця замовлення на постачання товару та здійснити постачання товару на умовах зазначених в замовленні. Погоджене замовлення покупця на поставку товару обов`язкове для постачальника та він гарантує своєчасне і повне виконання прийнятого замовлення.

Згідно пунктів 3.1 та 3.2 договору постачальник зобов`язаний поставити товар на умовах DDP (умови Incoterms 2010 "Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати") на рампу розподільчого центру (надалі - РЦ), магазину покупця або іншого місця зберігання або продажу товару покупця за адресами, вказаними в замовленні. Перелік РЦ / магазинів / місць зберігання або продажу покупця, до яких здійснюється поставка товару, вказується в додатку №4 "Додаткові умови" до даного договору. Покупець повідомляє про зміни у вказаному переліку шляхом направлення постачальнику відповідного повідомлення не менше ніж за 21 календарний день. Поставка товару за адресою поставки здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до адреси доставки товару несе постачальник.

У відповідності до пункту 3.3 договору (в редакції протоколу розбіжностей) постачальник зобов`язаний поставити товар згідно узгодженого сторонами графіку поставки товару.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що постачальник самостійно та за власний рахунок вивантажує товар на рампу РЦ / магазину чи іншого місця визначеного для доставки товару і передає його матеріально-відповідальним уповноваженим працівникам покупця.

Відповідно до пункту 6.2 договору товари приймаються за кількістю та якістю у погодженому сторонами місці доставки товару на підставі накладної та інших супровідних документів, які підтверджують якість та повноту товарів. Приймання товарів фіксується підписом уповноваженої особи покупця в накладній. Прийом товару за кількістю проводиться у відповідності до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженою Постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 15.06.1965р. №П-6. Прийом товарів за якістю проводиться у відповідності до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженого Постановою Державного арбітражу Союзу РСР від 25.04.1996р. №П-7. Якщо в документах на товар постачальник зазначив вагу товару і кількість місць, покупець при прийманні товару вправі перевірити вагу і кількість місць. При неможливості зважування товарів без тари, визначення ваги нетто здійснюється шляхом перевірки ваги брутто в момент одержання товарів і ваги після звільнення її з-під товару. Покупець вправі прийняти товар без проведення перевірки його кількості і якості, за умов, що товар упакований належним чином і не має видимих дефектів. При цьому в накладній працівник покупця, що здійснює приймання товару, здійснює напис - "прийнято без проведення перевірки кількості та якості".

Згідно пунктів 8.1 та 8.2 договору ціна договору - загальна вартість всього товару, поставленого за цим договором. Постачальник зобов`язаний постачати товар за цінами, погодженими сторонами в специфікації з урахуванням знижок, відповідно до умов даного договору. Ціна товару включає: фактичну вартість товару та вартість упаковки, видатків по підготовці, упакуванню, вантажно-розвантажувальних робіт і доставки товару покупцю.

Оплата за товар здійснюється шляхом переказу грошових коштів в безготівковому порядку на банківський рахунок постачальника (пункт 9.1 договору).

Пунктом 9.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару через 35 (тридцять п`ять) календарних днів з дати отримання товару покупцем та надання всіх відповідних документів постачальником

Дату отримання товару покупець вказує в первинному документі, підписаному сторонами. Дата отримання документів підтверджується відповідною відміткою покупця на первинному документі (пункт 9.3 та 9.5 договору).

Пунктом 12.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) встановлено, що у випадку порушення покупцем терміну оплати, передбаченого п. 9.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення до повного виконання погашення боргу.

Договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками (за наявності) сторін та поширює свою дію на правовідносини, що виникли між сторонами діє до " 31" грудня 2020 року включно. Якщо за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, то договір вважатиметься пролонгованим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (пункт 13.1 договору в редакції протоколу розбіжностей).

У відповідності до пункту 13.4 договору кожна зі сторін вправі розірвати даний договір шляхом письмового повідомлення другої сторони про дострокове розірвання договору шляхом письмового попередження за 30 (тридцять) календарних днів до запланованої дати розірвання, про що сторони складають додаткову угоду до договору та проводять остаточні взаєморозрахунки.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів письмового повідомлення до спливу строку дії договору будь-якої із сторін про своє бажання припинити дію договору, суд дійшов висновку, що вказаний договір був автоматично пролонгованим у відповідності до пункту 13.1 договору в редакції протоколу розбіжностей.

Сторонами не оспорювалась правомірність зазначеного договору, а тому в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності правочину, його положення беруться судом до уваги при розгляді спору.

Як встановлено судом на підставі наявних в матеріалах справи доказів, на виконання умов даного договору, позивачем було постановлено відповідачу узгоджений товар на загальну суму 175354,52 грн, що підтверджується видатковими накладними №4-АВ-013189 від 15.02.2022 на суму 2946,97 грн, №4-АВ-013201 від 15.02.2022 на суму 4622,62 грн, №4-АВ-013353 від 16.02.2022 на суму 1364,72 грн, №4-АВ-013354 від 16.02.2022 на суму 3842,11 грн, №4-АВ-013355 від 16.02.2022 на суму 2193,46 грн, №4-АВ-013356 від 16.02.2022 на суму 1090,84 грн, №4-АВ-013360 від 16.02.2022 на суму 3101,86 грн, №4-АВ-013361 від 16.02.2022 на суму 1040,30 грн, №4-АВ-013363 від 16.02.2022 на суму 6550,70 грн, №4-АВ-013369 від 16.02.2022 на суму 5014,46 грн, №4-АВ-013370 від 16.02.2022 на суму 661,04 грн, №4-АВ-013373 від 16.02.2022 на суму 3062,90 грн, №4-АВ-013376 від 16.02.2022 на суму 578,24 грн, №4-АВ-013377 від 16.02.2022 на суму 12091,62 грн, №4-АВ-013378 від 16.02.2022 на суму 2119,49 грн, №4-АВ-013379 від 16.02.2022 на суму 3463,10 грн, №4-АВ-013505 від 16.02.2022 на суму 585,68 грн, №4-АВ-013550 від 16.02.2022 на суму 1312,20 грн, №4-АВ-014026 від 17.02.2022 на суму 5821,96 грн, №4-АВ-014027 від 17.02.2022 на суму 1180,42 грн, №4-АВ-014028 від 17.02.2022 на суму 3803,46 грн, №4-АВ-014029 від 17.02.2022 на суму 1909,33 грн, №4-АВ-014030 від 17.02.2022 на суму 3720,86 грн, №4-АВ-014031 від 17.02.2022 на суму 3224,21 грн, №4-АВ-014032 від 17.02.2022 на суму 3157,87 грн, №4-АВ-014033 від 17.02.2022 на суму 8962,19 грн, №4-АВ-014034 від 17.02.2022 на суму 7410,98 грн, №4-АВ-014035 від 17.02.2022 на суму 4382,78 грн, №4-АВ-014036 від 17.02.2022 на суму 5931,80 грн, №4-АВ-014037 від 17.02.2022 на суму 8147,23 грн, №4-АВ-014038 від 17.02.2022 на суму 4974,80 грн, №4-АВ-014039 від 17.02.2022 на суму 1779,53 грн, №4-АВ-014040 від 17.02.2022 на суму 1499,12 грн, №4-АВ-014041 від 17.02.2022 на суму 1555,68 грн, №4-АВ-014042 від 17.02.2022 на суму 1831,79 грн, №4-АВ-014043 від 17.02.2022 на суму 613,60 грн, №4-АВ-014044 від 17.02.2022 на суму 273,85 грн, №4-АВ-014045 від 17.02.2022 на суму 1686,84 грн, №4-АВ-014046 від 17.02.2022 на суму 2831,70 грн, №4-АВ-014047 від 17.02.2022 на суму 2114,99 грн, №4-АВ-014048 від 17.02.2022 на суму 2276,34 грн, №4-АВ-014049 від 17.02.2022 на суму 537,12 грн, №4-АВ-014050 від 17.02.2022 на суму 1201,58 грн, №4-АВ-014051 від 17.02.2022 на суму 1311,98 грн, №4-АВ-014052 від 17.02.2022 на суму 1398,29 грн, №4-АВ-014053 від 17.02.2022 на суму 2362,38 грн, №4-АВ-014054 від 17.02.2022 на суму 1260,92 грн, №4-АВ-014055 від 17.02.2022 на суму 3936,20 грн, №4-АВ-014056 від 17.02.2022 на суму 12492,48 грн, №4-АВ-014057 від 17.02.2022 на суму 7933,33 грн, №4-АВ-014058 від 17.02.2022 на суму 6483,80 грн, та №4-АВ-014059 від 17.02.2022 на суму 1702,80 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов договору щодо поставки товару.

Позаяк, відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару за вказаними видатковими накладними виконав лише частково у розмірі 6440,63 грн, у зв`язку з чим виник борг в сумі 168913,89 грн, що не заперечується відповідачем та визнано ним шляхом підписання акту звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2023 - 23.11.2023 року.

09.10.2023 року позивач звернувся до відповідача з претензією №265 від 09.10.2023, в якій просив сплатити наявну заборгованість, яка залишена відповідачем без відповіді та реагування, що і стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вищевказаної статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 9.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) сторони погодили, що покупець здійснює оплату товару через 35 (тридцять п`ять) календарних днів з дати отримання товару покупцем та надання всіх відповідних документів постачальником.

Втім, як встановлено судом, відповідач своїх зобов`язань за договором в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк в повному обсязі не здійснив.

Тоді як, частина 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З урахуванням вищевикладеного, враховуючи, що факт поставки обумовленого сторонами товару та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині повної оплати отриманого товару, підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 168913,89 грн.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 Господарського кодексу України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

Пунктом 12.2 договору (в редакції протоколу розбіжностей) встановлено, що у випадку порушення покупцем терміну оплати, передбаченого п. 9.2 цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню, що дорівнює подвійній обліковій ставці НБУ від суми прострочення платежу за кожен день прострочення до повного виконання погашення боргу.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати отриманого товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та умов договору, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у загальному розмірі 128598,06 грн.

Окрім цього, оскільки за приписами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановлено індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 4460,78 грн та інфляційні втрати у розмірі 50288,13 грн.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №910/12604/18 від 01.10.2019).

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що їх розмір, виходячи з визначеного чинним законодавством порядку та бази нарахування, є більшим, а ніж заявлено позивачем.

Статтею 14 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивач у позовній заяві просить стягнути пеню у розмірі 128598,06 грн, 3% річних у розмірі 4460,78 грн та інфляційні втрати в сумі 50288,13 грн, а суд не може виходити за межі позовних вимог, сума пені, 3% річних та інфляційних втрат підлягає стягненню у заявленому позивачем розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Аванта-Трейд" підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статей 13, 73, 74, 76-80, 129, 165, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "Аванта-Трейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак Груп" про стягнення 352260,86 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спартак Груп" (02094, м. Київ, проспект Леоніда Каденюка, буд. 23; ідентифікаційний код 43821327) на користь Приватного підприємства "Аванта-Трейд" (61166, м. Харків, просп. Науки, буд. 40, оф. 323; ідентифікаційний код 32563558) основний борг у розмірі 168913 (сто шістдесят вісім тисяч дев`ятсот тринадцять) грн 89 коп., пеню у розмірі 128598 (сто двадцять вісім тисяч п`ятсот дев`яносто вісім) грн 06 коп., 3% річних у розмірі 4460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн 78 коп., інфляційні втрати у розмірі 50288 (п`ятдесят тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 13 коп. та судовий збір у розмірі 5283 (п`ять тисяч двісті вісімдесят три) грн 91 коп.

3. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржено до апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2024.

СуддяТ.В. Васильченко