Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/1244/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/1244/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С. О., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "МАЇС""

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ"

про стягнення 198108,00 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "МАЇС"" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ" про стягнення 198108,00 грн, з яких 193462,20 грн сума заборгованості з урахуванням індексу інфляції та 4645,80 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором купівлі-продажу № 6 від 11.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати за товар.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2024 дану позовну заяву залишено без руху.

19.02.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.02.2024 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/1244/24, розгляд справи постановив здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

04.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Судом встановлено, що у відповідача відсутній електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.02.2024 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно із ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала суду від 23.02.2024 направлена на адресу місцезнаходження відповідача повернута на адресу суду поштовим відділенням зв`язку.

Суд зазначає, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17.

Також Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Судом враховано, що частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказані приписи Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно із ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору купівлі-продажу №6 від 11.03.2029 позивач поставив відповідачу товар на суму 303241,26 грн.

Відповідач, у порушення взятих на себе зобов`язань здійснив часткову оплату товару на суму 113563,54 грн, у зв`язку із чим заборгованість відповідача перед позивачем становить 189677,72 грн.

Посилаючись на порушення відповідачем строків оплати, позивач нарахував 4645,80 грн 3% річних, 3784,48 грн інфляційних втрат.

Позиція відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву у строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, не подав.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

11.03.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "МАЇС"" (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ" (далі - покупець) укладено договір купівлі-продажу № 6 (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених цим договором, передати у власність покупцеві сільськогосподарську продукцію та соки торгової марки "НАЙСІК" в асортименті (товар), а покупець зобов`язується своєчасно прийняти та оплатити поставлений товар.

Згідно з п. 2.1 покупець здійснює оплату за товар протягом 30 календарних днів з дати отримання товару. Датою поставки товару вважається дата підписання представником покупця накладної чи/або товарно-транспортної накладної на отримання товару.

Загальна сума цього договору визначається як наростаюча сума, що складається з вартості поставленого і оплаченого товару (п. 2.5 договору).

У п. 2.11 договору сторони погодили, що право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання ним видаткової накладної на товар. З цього моменту до покупця переходять всі ризики випадкового знищення чи пошкодження товару.

Відповідно до п. 6.1 договору, він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його двохстороннього підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

11.03.20219 між сторонами підписано Специфікацію (додаток № 1 до договору).

За твердженням позивача, на виконання умов договору, останній поставив відповідачу товар на загальну суму 303241,26 грн, на підтвердження чого до матеріалів справи долучені такі видаткові накладні:

- підписані обома сторонами: № 54 від 18.01.2022 на суму 2103,00 грн, № 1685 від 19.11.2021 на суму 16910,70 грн, № 858 від 19.05.2021 на суму 4554,00 грн, № 840 від 14.05.2021 на суму 4761,36 грн, № 725 від 19.04.2021 на суму 5768,28 грн, № 1979 від 25.11.2020 на суму 2085,00 грн, № 1794 від 28.10.202 на суму 4556,04 грн, № 16.08.2020 від 16.09.2020 на суму 4574,16 грн, № 1535 від 02.09.2020 на суму 3833,28 грн, № 1552 від 05.08.2020 на суму 16076,16 грн, № 1317 від 24.06.2020 на суму 32570,64 грн, № 1142 від 08.05.2020 на суму 16648,08 грн, № 1093 від 30.04.2020 на суму 2041,20 грн, № 1046 від 22.04.2020 на суму 1468,80 грн, № 1003 від 16.04.2020 на суму 1215,06 грн, № 860 від 02.04.2020 на суму 1108,50 грн, № 795 від 26.03.2020 на суму 1491,36 грн, № 796 від 26.03.2020 на суму 1990,20 грн, № 728 від 19.03.2020 на суму 1251,06 грн, № 666 від 12.03.2020 на суму 2321,28 грн, № 650 від 11.03.2020 на суму 4743,00 грн, № 589 від 05.03.2020 на суму 852,48 грн, № 590 від 05.03.2020 на суму 616,32 грн, № 507 від 28.02.2020 на суму 4231,86 грн, № 508 від 28.02.2020 на суму 596,88 грн, № 372 від 13.02.2020 на суму 2024,64 грн, № 285 від 05.02.2020 на суму 800,34 грн, № 62 від 16.01.2020 на суму 1829,94 грн, № 3130 від 13.12.2029 на суму 1834,56 грн, № 2964 від 28.11.2019 на суму 598,32 грн, № 2739 від 08.11.2019 на суму 38167,20 грн, № 2733 від 08.11.2019 на суму 7315,26 грн, № 2593 від 24.10.2019 на суму 3108,06 грн, № 2589 від 24.10.2019 на суму 2893,68 грн, № 2436 від 11.10.2019 на суму 70142,88 грн, № 646 від 11.03.2020 на суму 861,24 грн;

- підписані лише зі сторони позивача: № 1496 від 12.08.2020 на суму 4921,56 грн, № 937 від 08.04.2020 на суму 1313,28 грн, № 651 від 11.03.2020 на суму 1644,48 грн, № 439 від 20.02.2020 на суму 2253,00 грн, № 438 від 20.02.2020 на суму 489,42 грн, № 216 від 28.01.2020 на суму 3166,80 грн, № 130 від 24.01.2020 на суму 2257,14 грн, № 3046 від 04.12.2019 на суму 1888,08 грн;

та товарно-транспортна накладна № Р1277 від 10.06.2020 на 17362,68 грн.

Відповідачем здійснено часткову оплату товару на загальну суму 113 563,54 грн, що підтверджується копіями банківських виписок.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу № 6 від 11.03.2019 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару, позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ" 189677,72 грн основного боргу, а також 4645,80 грн 3% річних та 3784,48 грн інфляційних втрат.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом, між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 6 від 11.03.2019.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов`язання, що виникли в сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

У пункті 6.1 договору сторони погодили, що він вважається укладеним і набуває чинності з моменту його двохстороннього підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2019, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами.

Договором купівлі-продажу № 6 від 11.03.2019 не передбачено порядку продовження строку дії договору як і не передбачено автоматичної пролонгації договору.

Враховуючи вище наведені обставини, суд дійшов висновку, що строк дії договору купівлі-продажу № 6 від 11.03.2019 закінчився 31.12.2019.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Дослідивши надані позивачем на підтвердження факту поставки видаткові накладні та товарно-транспорту накладну суд зазначає таке.

Відповідно до видаткових накладних № 54 від 18.01.2022, № 1685 від 19.11.2021, № 858 від 19.05.2021, № 840 від 14.05.2021, № 725 від 19.04.2021, № 1979 від 25.11.2020, № 1794 від 28.10.2020, № 16.08.2020 від 16.09.2020, № 1535 від 02.09.2020, № 1552 від 05.08.2020, № 1317 від 24.06.2020, № 1142 від 08.05.2020, № 1093 від 30.04.2020, № 1046 від 22.04.2020, № 1003 від 16.04.2020, № 860 від 02.04.2020, № 795 від 26.03.2020, № 796 від 26.03.2020, № 728 від 19.03.2020, № 666 від 12.03.2020, № 650 від 11.03.2020, № 589 від 05.03.2020, № 590 від 05.03.2020, № 507 від 28.02.2020, № 508 від 28.02.2020, № 372 від 13.02.2020, № 285 від 05.02.2020, № 62 від 16.01.2020, № 3130 від 13.12.2019, № 2964 від 28.11.2019, № 2739 від 08.11.2019, № 2733 від 08.11.2019, № 2593 від 24.10.2019, № 2589 від 24.10.2019, № 2436 від 11.10.2019, № 646 від 11.03.2020 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 267944,82 грн. Зазначені накладні підписані обома сторонами без зауважень та заперечень.

При цьому, дослідивши вказані вище накладні, суд зазначає, що накладні, поставки за якими здійснені після 31.12.2019 (тобто після закінчення строку дії договору), є досягненням сторонами згоди щодо укладення договору поставки у спрощений спосіб, у порядку ст.181, 265 Господарського кодексу України та ст.205, 207, 639 Цивільного кодексу України.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинними документами та фіксують факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Водночас, суд відхиляє твердження позивача про те, що останнім здійснено поставку товару на загальну суму 303241,26 грн, а не як встановлено судом вище на суму 267944,82 грн, з огляду на таке.

Надані позивачем до матеріалів справи копії видаткових накладних № 1496 від 12.08.2020 на суму 4921,56 грн, № 937 від 08.04.2020 на суму 1313,28 грн, № 651 від 11.03.2020 на суму 1644,48 грн, № 439 від 20.02.2020 на суму 2253,00 грн, № 438 від 20.02.2020 на суму 489,42 грн, № 216 від 28.01.2020 на суму 3166,80 грн, № 130 від 24.01.2020 на суму 2257,14 грн, № 3046 від 04.12.2019 на суму 1888,08 грн на загальну суму 17933,76 грн не підписані відповідачем.

В матеріалах справи відсутні інші належні та допустимі докази (як то товарно-транспортні накладні та інше), які б в сукупності з іншими доказами у справі свідчили б про факт здійснення господарської операції з постачання товару покупцю та його прийняття ним за вказаними вище непідписними відповідачем видатковими накладними.

Крім того, позивачем також долучено до матеріалів справи товарно-транспортну накладну № Р1277 від 10.06.2020 на суму 17362,68 грн, однак, вказана товарно-транспортна накладна не містить підпису вантажоодержувача, а позивачем не надано видаткової накладної на вказану суму.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами факт поставки відповідачу товару на загальну суму 267944,82 грн.

При цьому, щодо видаткової накладної № 3046 від 04.12.2019 на суму 1888,08 грн, то суд зазначає, що вказана видаткова накладна хоч і не підписана зі сторони відповідача, однак повністю оплачена ним, що підтверджується банківської випискою за 02.06.2021, де в призначенні платежу відповідачем зазначена вказана накладна. Отже, вказану оплату суд враховує відповідно до призначення платежу в ній.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 2.1 покупець здійснює оплату за товар протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Таким чином, товар, поставлений у період дії договору (тобто до 31.12.2019), мав бути оплачений протягом 30 календарних днів з дати отримання товару.

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України, визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У відповідності до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У розумінні наведеної норми, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

З огляду на наведене, відповідно до приписів ст. 692 ЦК України, товар, поставлений після 31.12.2019, відповідач зобов`язаний був оплатити після його прийняття.

Отже строк оплати поставленого відповідачу товару настав.

На підтвердження здійснення відповідачем часткових оплат на загальну суму 113 563,54 грн позивачем долучені до матеріалів справи копії банківських виписок.

Дослідивши надані банківські виписки, враховуючи призначення платежів, зазначених в них, судом встановлено, що відповідачем оплачені такі видаткові накладні: № 2589 від 24.10.2019 на суму 2893,68 грн (24.01.2020), № 2593 від 24.10.2019 на суму 3108,06 грн (24.01.2020), № 2733 від 08.11.2019 на суму 7315,26 грн (20.08.2020), не підписана зі сторони відповідача видаткова накладна № 3046 від 04.12.2019 на суму 1888,08 грн та № 2964 від 28.11.2019 на суму 598,32 грн (платіж здійснено 02.06.2021 на суму 2640,48 грн, за наслідком оплати накладних, вказаних в призначенні платежу, залишилась переплата у розмірі 154,08 грн), № 840 від 14.05.2021 на суму 4761,36 грн (09.06.2021), № 3130 від 13.12.2029 на суму 1834,56 грн, № 2739 від 08.11.2019 на суму 38167,20 грн, частково на суму 9998,24 грн видаткова накладна № 2436 від 11.10.2019 (платіж здійснено 04.11.2021 на суму 50000,00 грн), № 1685 від 19.11.2021 на суму 16910,70 грн (18.11.2021), частково на суму 13508,72 грн видаткова накладна № 2436 від 11.10.2019 (платіж здійснено 02.12.2021), № 54 від 18.01.2022 на суму 2103,00 грн (18.01.2022), № 725 від 19.04.2021 на суму 5768,28 грн та № 858 від 19.05.2021 на суму 4554,00 грн (платіж здійснено 15.03.2023 на суму 10322,28 грн).

Отже, підписаними та неоплаченими відповідачем є такі видаткові накладні: 1979 від 25.11.2020 на суму 2085,00 грн, № 1794 від 28.10.2020 на суму 4556,04 грн, № 16.08.2020 від 16.09.2020 на суму 4574,16 грн, № 1535 від 02.09.2020 на суму 3833,28 грн, № 1552 від 05.08.2020 на суму 16076,16 грн, № 1317 від 24.06.2020 на суму 32570,64 грн, № 1142 від 08.05.2020 на суму 16648,08 грн, № 1093 від 30.04.2020 на суму 2041,20 грн, № 1046 від 22.04.2020 на суму 1468,80 грн, № 1003 від 16.04.2020 на суму 1215,06 грн, № 860 від 02.04.2020 на суму 1108,50 грн, № 795 від 26.03.2020 на суму 1491,36 грн, № 796 від 26.03.2020 на суму 1990,20 грн, № 728 від 19.03.2020 на суму 1251,06 грн, № 666 від 12.03.2020 на суму 2321,28 грн, № 650 від 11.03.2020 на суму 4743,00 грн, № 589 від 05.03.2020 на суму 852,48 грн, № 590 від 05.03.2020 на суму 616,32 грн, № 507 від 28.02.2020 на суму 4231,86 грн, № 508 від 28.02.2020 на суму 596,88 грн, № 372 від 13.02.2020 на суму 2024,64 грн, № 285 від 05.02.2020 на суму 800,34 грн, № 62 від 16.01.2020 на суму 1829,94 грн, № 2436 від 11.10.2019 частково на суму 46635,92 грн, № 646 від 11.03.2020 на суму 861,24 грн, всього на суму 156423,44 грн.

При цьому, в залишок оплати у розмірі 154,08 грн, що залишилась після здійснення оплати 02.06.2021, суд враховує в рахунок оплати загальної суми заборгованості. Отже, враховуючи встановлені вище судом обставини, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 156269,36 грн.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

За змістом ч.1 ст.14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч.3 ст.13, ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на вище наведене, оскільки невиконане зобов`язання у сумі 156269,36 грн підтверджується матеріалами справи, відповідач факт наявності заборгованості у зазначеній сумі не спростував, суд визнає обґрунтованими позовні вимоги позивача про стягнення основного боргу частково на суму 156269,36 грн.

При цьому, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення 189677,72 грн основного боргу, однак судом встановлено, що обґрунтованим та підтвердженим розміром основного боргу є 156269,36 грн, то заборгованість в розмірі 33408,36 грн заявлена позивачем безпідставно та відповідно позовні вимоги позивача у частині стягнення боргу у сумі 33408,36 грн задоволенню не підлягають.

Щодо наданого позивачем листа відповідача 18.11.2021 вих № 02/11, то суд зазначає, що вказаний лист, у якому відповідач гарантує оплату боргу, не містить посилання на договір, видаткові накладні, не містить відомостей про точну суму боргу, за які періоди вона виникла, тощо, а тому не може вважатись визнанням відповідачем заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Щодо заявлених позивачем позовних вимог про стягнення 4645,80 грн 3% річних та 3784,48 грн інфляційних втрат, то суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

Позивачем здійснено нарахування 3% річних за період з 01.04.2023 по 24.01.2023 (298 днів) та інфляційних втрат за період з квітня 2023 по грудень 2023 (9 місяців) на суму боргу 189677,72 грн.

При цьому, враховуючи вказаний позивачем період нарахування 3% річних (298 днів) та інфляційних втрат (9 місяців) очевидним є, що позивачем допущено технічну помилку при зазначенні кінцевої дати нарахування, а саме вказано 2023 рік, замість 2024.

Здійснивши перерахунок 3% річних за період з 01.04.2023 по 24.01.2024 на суму 156269,36 грн та інфляційних втрат за період з квітня 2023 по грудень 2024 на суму 156269,36 грн, суд встановив, що розмір 3% річних становить 3 839,53 грн, розмір інфляційних втрат - 3 117,89 грн, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Приписами ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст.78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

ВИСНОВКИ СУДУ.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "МАЇС"" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ", а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 156269,36 грн, 3% річних у сумі 3 839,53 грн та інфляційних втрат у сумі 3 117,89 грн.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДЕ-КОМ" (04080, місто Київ, вулиця Вікентія Хвойки, будинок 18/14, ідентифікаційний код 37859536 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "МАЇС"" (20921, Черкаська область, Чигиринський район, село Боровиця, вулиця Дерев`янка, будинок 2а, ідентифікаційний код 30146376) 156269,36 грн основного боргу, 3 839,53 грн 3% річних, 3 117,89 грн інфляційних втрат та 2494,85 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 07.05.2024.

Суддя С.О. Турчин