Постанова

від 07.05.2024 по справі 490/1451/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

07.05.24

22-ц/812/662/24

Провадження № 22-ц/812/662/24

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 травня 2024 року м. Миколаїв

справа № 490/1451/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Тищук Н.О.,

суддів: Крамаренко Т.В., Темнікової В.І.,

із секретарем Андрієнко Л.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва, постановлену 01 березня 2024 року суддею Чулупом О.С., в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у справі за заявою

ОСОБА_1 ,

заінтересована особа Синюхинобрідська об`єднана територіальна громада Первомайського району Миколаївської області

про встановлення факту, що має юридичне значення,

у с т а н о в и в:

1.Описова частина

Короткий зміст вимог позовної заяви

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Позивач зазначав, що його бабуся заповідала йому земельну ділянку площею 7,06 га в межах території Болеславчицької сільської ради Первомайського району Миколаївської області, що належала їй на праві власності за державним актом серії ЯБ № 824797. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Заявник звернувся за прийняттям спадщини, проте приватний нотаріус Первомайського міського нотаріального округу Мовчан А.С. відмовила у вчиненні нотаріальної дії. Нотаріус послалася на помилку у написанні у заповіті по батькові спадкодавиці « ОСОБА_3 », тоді як у свідоцтві про смерть, виданому Заводським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Миколаєві по батькові зазначено « ОСОБА_4 ».

Посилаючись нацю перешкодув оформленніправ наспадщину, ОСОБА_1 просив встановитифакт,що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дані якої«по батькові»в заповітівід 17.04.2012року помилковозазначені « ОСОБА_3 »є однієюі тієюж особою.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2024 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі з тих підстав, що ОСОБА_1 у своїйзаяві проситьсуд підтвердитиособу ОСОБА_2 ,тобто встановититотожність особи.

Проте, Верховний Суд у своїй постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20 зазначив, що заява про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме тотожність особи, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні. Наведене виключає можливість розгляду заяви про встановлення факту тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документа, в порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження в справі на підставі пункту 1 частини першоїстатті 255 ЦПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність, необґрунтованість ухвали суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги

Апеляційна скарга мотивована тим, що згідно з пунктом 6 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені у документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям та по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або паспорті.

Також апелянтзазначав,що встановити,що йогобабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,дані якої«по батькові»в заповітівід 17.04.2012року помилковозазначені « ОСОБА_3 »є однієюі тієюж особою,у даномувипадку можливотільки судовимрішенням.

2.Мотивувальна частина

Про розгляд справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином. Заявник ОСОБА_1 в силу приписів частини першої та другої статті 131 ЦПК України вважається повідомленим про час і місце розгляду справи, оскільки судове повідомлення, направлене на зазначену ним поштову адресу, повернулося до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлені судом першої інстанції обставини справи

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою, в якій просив встановити факт, що його бабуся ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дані якої «по батькові» в заповіті від 17.04.2012 року помилково зазначені « ОСОБА_3 » є однією і тією ж особою.

Встановлення цього факту потрібно йому для оформлення спадщини.

Позиція апеляційного суду

Згідно з частиною першою статті 293ЦПК України окреме провадження це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Тлумачення частини першої статті 293ЦПК України свідчить, що суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з метою підтвердження наявності або відсутності таких фактів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення,зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: -факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; -встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішення спору про право.

Статтею 315ЦПК України визначено переліксправ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які підлягають розгляду судом у порядку окремого провадження. Даний перелік не є вичерпним, і у судовому порядку можуть бути встановлені й інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чимайнових прав фізичних осіб, якщо законом не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 315ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Наведене свідчить про те, що у разі коли установи, які видали правовстановлюючі документи, не можуть виправити допущені в них помилки, особи мають право звернутись до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа відповідно положень вищезазначеної норми. При розгляді цих справ суд встановлює саме належність особі документа, а не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній.

Аналіз змісту заяви ОСОБА_1 свідчить про те, що заявник просить встановити факт тотожності особи, а саме, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою.

Така вимога суперечить приписам статті 315 ЦПК України, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про доцільність відмови у відкритті провадження у справі.

Зазначена правова позиція відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 08 грудня 2021 року у справі № 464/6696/20.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального права, а тому ухвала суду підлягає залишенню без змін відповідно до положень статті 375 ЦПК України.

Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий Н.О.Тищук

Судді: Т.В.Крамаренко

В.І.Темнікова

---------------------------------

Повну постанову складено 06 травня 2024 року