Рішення

від 07.05.2024 по справі 910/19883/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.05.2024Справа № 910/19883/23

Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ БМ" (03134, місто Київ, вулиця Дев`ятого травня, будинок 49) до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" (04210, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського (Героїв полку «Азов»), будинок 32 А, квартира 128) про стягнення 96 144,00 грн.,

без повідомлення (виклику) сторін,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

27.12.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ БМ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" про стягнення 96 144,00 грн та була передана 02.01.2024 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 01/22 від 01.01.2022 у зв`язку з чим у відповідача обліковується заборгованість перед позивачем у розмірі 96 144,00 грн.

Ухвалою суду від 05.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов, в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу, а також зазначено про обов`язок Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" зареєструвати свій електронний кабінет.

Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Частиною п`ятою ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини одинадцятої ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до частин другої та третьої ст. 120 ГПК України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Нормами частини четвертої ст. 89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини першої ст. 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із частиною першою ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (частина сьома ст. 120 ГПК України).

Так, на виконання приписів ГПК України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 05.02.2024 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення (№ 0600247780723) на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, конверт з ухвалою суду від 05.02.2024, який направлявся на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" (04210, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського (Героїв полку «Азов»), будинок 32 А, квартира 128) відповідно до Рішення Київської міської Ради (II сесія IХ скликання) від 22.08.2022 № 08/231-1082/ПР про перейменування вулиці Маршала Малиновського в Оболонському районі міста Києва на вулицю Героїв полку «Азов» був повернутий до суду відділенням поштового зв`язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «за закінченням терміну зберігання» свідчить, що рішення (ухвала) не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи Господарським судом міста Києва.

Слід зазначити, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17.

Крім того, суд зазначає, що згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Відтак, відповідач мав право та не був позбавлений можливості ознайомитись, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 05.02.2024 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не подано відзиву на позов, як і не надано будь-яких доказів на підтвердження своїх заперечень проти заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев`ятій ст. 165 ГПК України.

Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев`ятої ст. 165 та частини другої ст. 178 ГПК України.

Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ БМ" (надалі - Постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" (надалі - Покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 01/22 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором та додатками до нього, передати у власність Покупцю замовлений товар, визначений п. 1.3. Договору, а Покупець зобов`язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного Договору.

Замовленим товаром за цим Договором є сіль технічна (надалі «Товар») (п. 1.3 Договору).

Пунктом 1.5 Договору передбачено, що покупець зобов`язується купити, тобто прийняти у власність та своєчасно оплатити вартість Товару (партію Товару) за умовами цього Договору та додатків до нього.

Відповідно до п. 4.1-4.2 Договору сторони погодили, що ціна товару, поставка якого є предметом цього Договору, формується постачальником на підставі ринкових цін на Товар, є звичайна та зазначається у рахунках видаткових накладних.

Ціна Товару по даному договору зазначається в одному з наступних документах: рахунках, специфікаціях, видаткових накладних та включає в себе ПДВ.

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальнику, у разі поставки Товару транспортом Постачальника згідно видаткових та/або товаротранспортних накладних, здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 банківських днів з моменту поставки Товару Покупцю (п. 5.1 Договору).

Згідно з п. 5.3 Договору, у разі наявності заборгованості за раніше поставлену продукцію, Постачальник має право зарахувати всі перераховані Покупцем кошти у рахунок оплати за раніше поставлений Товар.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що претензії по якості та кількості Товару розглядаються Сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх письмового отримання.

Договір вважається укладеним з моменту його підписання обома Сторонами та діє до « 31» грудня 2023р. (включно), а в частині здійснення розрахунків - до повного їх виконання. У разі якщо Сторони за місяць до закінчення строку дії Договору не повідомили одна одну про намір його розірвати він вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах.

Припинення дії цього Договору не звільняє Сторони від обов`язку повністю завершити виконання своїх обов`язків за цим Договором, які виникли під час його дії (п. 12.1 Договору).

Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 165 375,00 грн., за наступними видатковими накладними: № 710 від 15.12.2022 р. на загальну суму 2 205,00 грн. з ПДВ., № 709 від 15.12.2022 р. на загальну суму 10 584,00 грн. з ПДВ., № 699 від 09.12.2022 р. на загальну суму 26 460,00 грн. з ПДВ., № 698 від 09.12.2022 р. на загальну суму 8 820,00 грн. з ПДВ., № 697 від 08.12.2022 р. на загальну суму 4 851,00 грн. з ПДВ., № 696 від 08.12.2022 р. на загальну суму 8 820,00 грн. з ПДВ., № 695 від 08.12.2022 р. на загальну суму 30 870,00 грн. з ПДВ., № 694 від 08.12.2022 р. на загальну суму 3 087,00 грн., № 676 від 05.12.2022 р. на загальну суму 7 056,00 грн. з ПДВ., № 668 від 02.12.2022 р. на загальну суму 62 622,00 грн. з ПДВ. Всього за вказаними накладними було поставлено товар на суму 165 375,00 грн з яких як стверджує позивач було здійснено оплату у розмірі 145 000,00 грн. Вищезазначені накладні підписані з боку сторін без зауважень.

На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вищевказаними накладними № 353 від 02.12.2022 р. на суму 195 804,00 грн. з ПДВ.

В подальшому Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 176 400,00 грн., за наступними видатковими накладними: № 667 від 02.12.2022 р. на загальну суму 24 255,00 грн. з ПДВ., № 693 від 08.12.2022 р. на загальну суму 6 615,00 грн. з ПДВ., № 665 від 01.12.2022 р. на загальну суму 145 530,00 грн. з ПДВ.

Всього за вказаними накладними було поставлено товар на суму 176 400,00 грн з яких як стверджує позивач було здійснено оплату у розмірі 170 000,00 грн. Вищезазначені накладні підписані з боку сторін без зауважень. На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вищевказаними накладними № 343 від 30.11.2022 р. на суму 176 400,00 грн. з ПДВ.

В подальшому Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 4500,00 грн., за видатковою накладною № 644 від 28.11.2022 на загальну суму 4500,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначена накладна підписана з боку сторін без зауважень. На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вказаною накладною № 334 від 28.11.2022 р. на суму 4 500,00 грн. з ПДВ.

Однак, як вказує позивач товар, що був поставлений згідно цієї накладної не оплачений. Прострочена заборгованість становить 4 500,00 грн.

На виконання умов Договору, Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 3 255,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 675 від 05.12.2022 р.

Вищезазначена накладна підписана з боку сторін без зауважень. На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вказаною накладною № 359 від 05.12.2022 р. на суму 3 255,00 грн. з ПДВ.

Однак, як вказує позивач товар, що був поставлений згідно цієї накладної не оплачений. Прострочена заборгованість становить 3 255,00 грн.

На виконання умов Договору, Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 52 614,00 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 744 від 30.12.2022 р. на загальну суму 30 870,00 грн. з ПДВ., № 743 від 30.12.2022 р. на загальну суму 14 994,00 грн. з ПДВ., № 742 від 30.12.2022 р. на загальну суму 6 750,00 грн. з ПДВ.

Вищезазначені накладна підписані з боку сторін без зауважень. На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вказаними накладними № 404 від 30.12.2022 р. на суму 52 614,00 грн. з ПДВ.

Однак, як вказує позивач товар, що був поставлений згідно вищезазначених накладних не оплачений. Прострочена заборгованість становить 52 614,00 грн.

На виконання умов Договору, Постачальник передав Покупцю товару на загальну суму 9000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № 677 від 05.12.2022 р.

Вищезазначена накладна підписана з боку сторін без зауважень. На виконання умов Договору, Постачальник виставив Покупцю рахунок на оплату за вказаною накладною № 360 від 05.12.2022 р. на суму 9 000,00 грн. з ПДВ.

Однак, як вказує позивач товар, що був поставлений згідно цієї накладної не оплачений. Прострочена заборгованість становить 9 000,00 грн.

У підтвердження здійснення часткових оплат відповідачем, представником позивача було долучено виписки з банківських рахунків, які містять призначення платежу та посилання на рахунки зокрема за рахунком № 343 від 30.11.2022 сплачено 170 000,00 грн, за рахунком № 353 від 02.12.2022 сплачено 145 000,00 грн. Також у вказаних виписках є посилання на рахунки №: 336 від 28.11.2022, 330 від 30.11.2022, 356 від 02.12.2022.

Оскільки відповідач не сплатив усю суму за поставлений товар, позивачем було направлено відповідачеві претензію про сплату боргу на суму 96144,00 грн зі строком оплати протягом - 5 робочих днів з моменту отримання. У підтвердження надіслання останньої представником долучено копію фіскального чеку від 03.11.2023.

Отже, спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по сплаті за поставлений товар.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Розрахунки за кожну поставлену партію Товару, в тому числі відшкодування вартості транспортних витрат Постачальнику, у разі поставки Товару транспортом Постачальника згідно видаткових та/або товаротранспортних накладних, здійснюються в безготівковому порядку протягом 5 банківських днів з моменту поставки Товару Покупцю (п. 5.1 Договору).

Судом встановлено, що відповідачем було отримано товар за наступними видатковими накладними: № 710 від 15.12.2022 р. на загальну суму 2 205,00 грн. з ПДВ., № 709 від 15.12.2022 р. на загальну суму 10 584,00 грн. з ПДВ., № 699 від 09.12.2022 р. на загальну суму 26 460,00 грн. з ПДВ., № 698 від 09.12.2022 р. на загальну суму 8 820,00 грн. з ПДВ., № 697 від 08.12.2022 р. на загальну суму 4 851,00 грн. з ПДВ., № 696 від 08.12.2022 р. на загальну суму 8 820,00 грн. з ПДВ., № 695 від 08.12.2022 р. на загальну суму 30 870,00 грн. з ПДВ., № 694 від 08.12.2022 р. на загальну суму 3 087,00 грн., № 676 від 05.12.2022 р. на загальну суму 7 056,00 грн. з ПДВ., № 668 від 02.12.2022 р. на загальну суму 62 622,00 грн. з ПДВ., № 667 від 02.12.2022 р. на загальну суму 24 255,00 грн. з ПДВ., № 693 від 08.12.2022 р. на загальну суму 6 615,00 грн. з ПДВ., № 665 від 01.12.2022 р. на загальну суму 145 530,00 грн. з ПДВ., № 644 від 28.11.2022 на загальну суму 4500,00 грн. з ПДВ., № 675 від 05.12.2022 р. на загальну суму 3 255,00 грн., № 744 від 30.12.2022 р. на загальну суму 30 870,00 грн. з ПДВ., № 743 від 30.12.2022 р. на загальну суму 14 994,00 грн. з ПДВ., № 742 від 30.12.2022 р. на загальну суму 6 750,00 грн. з ПДВ., № 677 від 05.12.2022 р. на загальну суму 9000,00 грн. Всього поставлено товару на загальну суму 411144,00 грн.

Вищевказані накладні підписані з боку сторін без зауважень.

Пунктом 7.3 Договору визначено, що претензії по якості та кількості Товару розглядаються Сторонами протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх письмового отримання.

У матеріалах справи відсутні докази, що відповідач звертався до позивача з претензіями по якості та кількості Товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару (ст. 692 ЦК України).

З долучених позивачем банківських виписок вбачається, що відповідачем сплачено поставлений позивачем товар частково, а саме на загальну суму 315 000,00 грн, що зокрема підтверджується посиланням відповідача у призначенні платежу на рахунки: № 343 від 30.11.2022 сплачено 170 000,00 грн, за рахунком № 353 від 02.12.2022 сплачено 145 000,00 грн.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи, позивач свій обов`язок за договором поставки щодо передачі відповідачу товару виконав, що підтверджується видатковими накладними.

Відповідачем у свою чергу оплату за поставлений товар не здійснив у повному обсязі, доказів протилежного матеріали справи не містять.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини першої ст. 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини першої ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У частині третій ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин третьої-четвертої ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.01.2021 по справі № 922/51/20).

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Крім того, 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема, внесені зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (п. 1 ст. 32 Конвенції).

Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Враховуючи викладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору, та положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДВЕЙ" (04210, місто Київ, вулиця Маршала Малиновського (Героїв полку «Азов»), будинок 32 А, квартира 128, код ЄДРПОУ 39625259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АРІСТЕЙ БМ" (03134, місто Київ, вулиця Дев`ятого травня, будинок 49, код ЄДРПОУ 43494796) 96 144 (дев`яносто шість тисяч сто сорок чотири) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.05.2024.

Суддя Владислав ДЕМИДОВ