Рішення

від 24.04.2024 по справі 916/4906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4906/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Завальнюк В.А. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився;

Від третьої особи: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління обласної ради з майнових відносин до товариства з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Одеської обласної ради, про розірвання договору, виселення та стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Управління обласної ради з майнових відносин (далі по тексту - Управління) звернулось до господарського суду із позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса (далі по тексту ТОВ „Реалгруп-Одеса) про розірвання договору оренди від 02.09.2013; виселення відповідача із нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, буд. 8, загальною площею 305,1 кв. м., та зобов`язання відповідача повернути майно за актом приймання-передачі; стягнення заборгованості за орендною платою у розмірі 203 212,53 грн., пені у розмірі 40 354,94 грн., 3% річних у розмірі 4890,39 грн., з яких 70% має бути перераховано на рахунок позивача, 30% - на рахунок обласного бюджету. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди від 02.09.2013 в частині сплати орендної плати.

Ухвалою суду від 18.12.2023 дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.02.2024 до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, було залучено Одеську обласну раду.

ТОВ „Реалгруп-Одеса було повідомлено про розгляд судом даної справи шляхом направлення ухвал на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: м. Одеса, вул. Висоцького, 2-А. Проте, направлені на адресу відповідача ухвали суду були повернуті до суду з відміткою про відсутність адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. п. 3, 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення ТОВ „Реалгруп-Одеса про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Одеською обласною радою було підтримано заявлені Управлінням позовні вимоги з підстав невиконання відповідачем зобов`язань за договором від 02.09.2013 в частині сплати орендної плати з лютого 2022 року.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

02.09.2013 між Управлінням (Орендодавець) та ТОВ „Реалгруп-Одеса (Орендар) було укладено договір оренди, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №3638, відповідно до п. 1.1 якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення, розташоване за адресою: місто Одеса, вулиця Градоначальницька, будинок 8, загальною площею 305,1 кв. м. для розміщення їдальні (буфету) без продажу товарів підакцизної групи.

Згідно з п. п. 2.2., 2.4 договору оренди від 02.09.2013 майно вважається наданим у користування Орендарю з часу підписання сторонами акту приймання-передачі майна. Майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Умовами п. 3.1 договору оренди від 02.09.2013 визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04 жовтня 1995 року №786 (далі - Методика), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - червень 2013 року 2 555 (дві тисячі п`ятсот п`ятдесят п`ять гривень) 05 копійок. Орендна плата за перший місяць оренди - вересень 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за липень, серпень та вересень 2013 року, після їх повідомлення Державною службою статистики України. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.3 договору оренди від 02.09.2013 орендна плата, сплачена несвоєчасно або не в повному обсязі, сплачується Орендодавцеві з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Відповідно до п. 3.5 договору оренди від 02.09.2013 Орендар повинен перераховувати 30% орендної плати та 100% ПДВ на неї на користь Управління, 70 % орендної плати - до обласного бюджету.

Положеннями п. 3.6 договору оренди від 02.09.2013 передбачено, що не внесення Орендарем орендної плати протягом 60 діб понад строку її сплати, є підставою для розірвання Орендодавцем договору, що не звільняє Орендаря від обов`язків по сплаті пені та орендної плати за час користування майном.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди від 02.09.2013 Орендар повинен використовувати орендоване майно у відповідності до його цільового призначення та умов цього договору, своєчасно і в повному обсязі вносити Орендодавцеві орендну плату та кошти, вказані в п. 3.4 договору. Якщо Орендар використовує приміщення не за його цільовим призначенням, Орендодавець має право на розірвання цього договору. Орендар повинен відшкодувати Орендодавцю спричинені цим збитки та сплатити штраф у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно з п. 4.10 договору оренди від 02.09.2013 Орендар повинен самостійно направляти Орендодавцеві копії платіжних-доручень про фактичну сплату орендної плати щомісяця до 15 числа.

Умовами п. 9.1 договору оренди від 02.09.2013 визначено, що договір укладається на 25 років та діє з моменту його укладення до 02.09.2038 року.

Право користування ТОВ „Реалгруп-Одеса орендованим майном було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом №8819728 від 03.09.2013.

02.09.2013 між Управлінням та ТОВ „Реалгруп-Одеса було підписано акт приймання-передачі нежитлового приміщення, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, буд. 8, за договором оренди від 02.09.2013.

08.08.2022 Управління звернулось до ТОВ „Реалгруп-Одеса з претензією №05/1647/22, відповідно до якої позивач просив погасити заборгованість за договором оренди від 02.09.2013 у загальному розмірі 45 604,37 грн. Із претензіями про сплату заборгованості Управління також зверталось до відповідача 12.12.2022, 12.04.2024, 12.05.2023. Проте, направлені на юридичну адресу ТОВ „Реалгруп-Одеса претензії були повернуті з відмітками про відсутність адресата.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Положеннями ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України (далі по тексту ГК України)майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

02.09.2013 між Управлінням та ТОВ „Реалгруп-Одеса було укладено договір оренди, на виконання умов якого позивачем було передано відповідачу у користування орендоване майно, що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна від 02.09.2013.

27.12.2019 набув чинності Закон України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019 (далі по тексту - Закон України „Про оренду державного та комунального майна), який згідно п. 1 Прикінцевих та перехідних положень був введений в дію з 01.02.2020.

Враховуючи набрання чинності новим Законом України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019, питання розірвання договірних орендних відносин має вирішуватися із застосуванням наведеного Закону, який є спеціальним нормативним актом у сфері регулювання правовідносин з оренди державного та комунального майна.

Відповідно до преамбули Закон України „Про оренду державного та комунального майна № 157-IX від 03.10.2019 цей Закон визначає правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим, а також передачею права на експлуатацію такого майна. майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, майна, що належить Автономній Республіці Крим.

Згідно з ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 3 Закону України „Про оренду державного та комунального майна законодавство України про оренду державного та комунального майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим, складається з цього Закону, інших законодавчих актів. Об`єктами оренди за цим Законом є, зокрема, інше окреме індивідуально визначене майно.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України „Про оренду державного та комунального майна орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Умовами договору оренди від 02.09.2013 визначено, що орендна плата визначається за базовий місяць розрахунку - червень 2013 року становить 2 555,05 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п. 3.1 договору).

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження виконання ТОВ „Реалгруп-Одеса зобов`язань за договором оренди від 02.09.2013 в частині сплати орендних платежів протягом періоду з лютого 2022 року до вересня 2023 року, господарський суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених Управлінням позовних вимог про стягнення заборгованості за орендною платою у розмірі 203 212,53 грн., 70% якої згідно з умовами договору має бути перераховано на рахунок обласного бюджету, інша частина на рахунок позивача.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення ним зобов`язання. Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений Управлінням розрахунок 3% річних у розмірі 4890,39 грн., які були нараховані на заборгованість за орендною платою за кожний місяць окремо протягом періоду з 16.03.2022 по 30.10.2023, а також розрахунок пені у розмірі 40 354,94 грн., нарахованої протягом періоду з 16.03.2022 по 30.10.2023 із урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, господарський суд доходить висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку. Викладене має наслідком задоволення заявлених Управлінням позовних вимог до ТОВ „Реалгруп-Одеса у названій частині.

Умови припинення договору оренди визначені ст. 24 Закону України „Про оренду державного та комунального майна, відповідно до вимог якої договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його укладено; укладення з орендарем договору концесії такого майна; приватизації об`єкта оренди орендарем (за участю орендаря); припинення юридичної особи - орендаря або юридичної особи - орендодавця (за відсутності правонаступника); смерті фізичної особи - орендаря; визнання орендаря банкрутом; знищення об`єкта оренди або значне пошкодження об`єкта оренди. Договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором. У разі банкрутства орендар відповідає за свої борги майном, яке належить йому на праві власності, відповідно до законодавства України. Договір оренди вважається припиненим в односторонньому порядку за умови встановлення факту надання орендарем недостовірної інформації про право бути орендарем відповідно до положень частин третьої і четвертої статті 4 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписами ч. 2 ст. 651 ЦК України, згідно з якими договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили. (ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України).

Підставою для звернення Управління з позовними вимогами про розірвання договору оренди від 02.09.2013 є невиконання ТОВ „Реалгруп-Одеса зобов`язань за договором в частині сплати орендної плати починаючи з лютого 2022 року до вересня 2023 року, тобто за 20 місяців.

Положеннями п. 3.6 договору оренди від 02.09.2013 передбачено, що не внесення Орендарем орендної плати протягом 60 діб понад строку її сплати, є підставою для розірвання Орендодавцем договору, що не звільняє Орендаря від обов`язків по сплаті пені та орендної плати за час користування майном.

Враховуючи визначені договором оренди від 02.09.2013 та законом обов`язки орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном, господарський суд доходить висновку, що невиконання ТОВ „Реалгруп-Одеса прийнятих на себе зобов`язань в частині сплати орендної плати за 20 календарних місяців є істотним порушенням умов договору, наявність якого є підставою для розірвання договору (ч. 2 ст. 651 ЦК України).

З викладених обставин господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення заявлених Управлінням позовних вимог шляхом розірвання договору оренди від 02.09.2013, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за №3638.

При наданні оцінки заявленим Управлінням позовним вимогам про виселення відповідача та зобов`язання повернути майно за актом приймання-передачі, господарський суд враховує наступне.

Статтею 25 Закону України „Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

У разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (ч. 1 ст. 785 ЦК України).

Згідно з п. 2.4 договору оренди від 02.09.2013 майно вважається поверненим Орендодавцю з часу підписання сторонами акта приймання-передачі (повернення) майна.

Отже, законодавство у сфері орендних правовідносин визначає необхідність повернення об`єкта оренди у випадку припинення договору оренди.

Управлінням заявлено позовну вимогу, якою передбачено вжиття з боку ТОВ „Реалгруп-Одеса певних дій: повернення об`єкта оренди за актом приймання-передачі майна. Поряд з цим, виселення відповідача із займаних приміщень передбачає виконання державним виконавцем рішення у примусовому порядку без активної участі боржника.

Таким чином, формулювання позовних вимог про виселення та про зобов`язання повернути оборенди за актом приймання-передачі є некоректним та може мати наслідком нерозуміння виконавцем резолютивної частини рішення, оскільки порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначений ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження». Натомість, виконання рішення про виселення боржника здійснюється відповідно до вимог ст. 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що надміру формалізований підхід до заявлених позовних вимог (за яким позивач у позовній заяві повинен вказати спосіб захисту, визначений Цивільним кодексом України) суперечить завданням цивільного судочинства щодо справедливого та неупередженого вирішення судом цивільних спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом захисту певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

З огляду на викладене, враховуючи необхідність забезпечення ефективного захисту прав Управління у межах цього одного судового процесу без звернення до суду із новими позовними вимогами, господарський суд доходить висновку про необхідність задоволення вимоги позивача у названій частині шляхом виселення ТОВ „Реалгруп-Одеса з нежитлового приміщення на користь Управління.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Управлінням обласної ради з майнових відносин до товариства з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса позовних вимог шляхом розірвання договору оренди від 02.09.2013, виселення відповідача із орендованого приміщення на користь Управління обласної ради з майнових відносин, та стягнення із відповідача заборгованості за орендною платою у розмірі 203 212,53 грн., пені у розмірі 40 354,94 грн., 3% річних у розмірі 4890,39 грн., з яких 70%, тобто 173 920,50 грн., має бути перераховано на рахунок позивача, та 30%, тобто 74 537,36 грн., має бути перераховано на рахунок обласного бюджету.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236, 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Розірвати договір оренди від 02.09.2013, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за №3638, укладений між Управлінням обласної ради з майнових відносин /65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; ідентифікаційний код 23212638/ та товариством з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса /65123, м. Одеса, вул. Висоцького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38722950/.

3.Виселити товариство з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса /65123, м. Одеса, вул. Висоцького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38722950/ з нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Градоначальницька, буд. 8, загальною площею 305,1 кв. м., на користь Управління обласної ради з майнових відносин /65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; ідентифікаційний код 23212638/.

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса /65123, м. Одеса, вул. Висоцького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38722950/ заборгованість за орендною платою у розмірі 203 212,53 грн. /двісті три тисячі двісті дванадцять грн. 53 коп./, пеню у розмірі 40 354,94 грн. /сорок тисяч триста п`ятдесят чотири грн. 94 коп./, 3% річних у розмірі 4 890,39 грн. /чотири тисячі вісімсот дев`яносто грн. 39 коп./, з яких 30%, тобто 74 537,36 грн. /сімдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять сім грн. 36 коп./, має бути перераховано на рахунок Управління обласної ради з майнових відносин /65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; ідентифікаційний код 23212638/, та 70%, тобто 173 920,50 грн. /сто сімдесят три тисячі дев`ятсот двадцять грн. 50 коп./, має бути перераховано на рахунок обласного бюджету /ЄДРПОУ: 37607526, рахунок: UA558999980334129870000015744, отримувач: ГУК в Одеській області/м. Одеса/22080400, банк: Казначейство України (ЕАП).

5.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Реалгруп-Одеса /65123, м. Одеса, вул. Висоцького, буд. 2-А; ідентифікаційний код 38722950/ на користь Управління обласної ради з майнових відносин /65032, м. Одеса, проспект Шевченка, 4; ідентифікаційний код 23212638/ судовий збір у розмірі 9094,87 грн. /дев`ять тисяч дев`яносто чотири грн. 87 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 06 травня 2024 р.

Суддя С.П. Желєзна