Рішення

від 29.04.2024 по справі 916/681/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/681/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Павловій О.В.,

розглянувши справу № 916/681/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10А; код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, Одеська обл.. м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ ВП 26472133)

до відповідача: Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця» Товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Валентини Терешкової (Героїв Крут), буд. 13; код ЄДРПОУ 22470717)

про стягнення 492 345,11 грн;

представники сторін:

від позивача Никисла О.І.,

від відповідача не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інфокс" в особі філії "Інфоксводоканал", звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача, Дочірнього підприємства "Житлово-експлуатаційна дільниця" Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж", про стягнення 492345,11 грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору на послуги водопостачання та водовідведення № 4030/1 від 01.11.2000 з додатковою угодою № 379/1-2 від 15.09.2010, надання послуг відповідачу відповідно до умов договору, невиконання відповідачем зобов`язань щодо оплати наданих послуг, наявність заборгованості за період з 01.07.2023 по 01.02.2024 в сумі 492345,11 грн., акти контрольних зйомок показань, звіт по абоненту 14043, а також на інші зазначені у позовній заяві обставини.

Ухвалою суду від 27.02.2024 позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення даної ухвали.

06.03.2024 позивачем через електронний суд подано заяву про усунення недоліків, в зв`язку з чим ухвалою суду від 12.03.2024 було відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд справи призначено на 10.04.2024.

В судовому засіданні 10.04.2024 через відсутність представника відповідача розгляд справи протокольною ухвалою було перенесено на 29.04.2024.

Відповідач своїм правом на надання відзиву та на участь у судовому засіданні не скористався, будь-яких клопотань, заяв чи повідомлень до суду не надав.

В судовому засіданні 29.04.2024 після заслуховування доводів позивача та дослідження доказів судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши обставини справи суд встановив наступне.

Між комунальним підприємством "Одесводоканал" та Дочірнім підприємством Житлово-експлуатаційною дільницею Товариства з додатковою відповідальністю "Чорноморсантехмонтаж" 01.11.2020 було підписано договір на послуги водопостачання та водовідведення № 4030/1.

В подальшому комунальне підприємство "Одесводоканал" було реорганізовано шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інфокс" відповідно до рішення сесії Одеської міської ради № 2038-XXIV від 17.12.2003 та з урахуванням договору оренди цілісного майнового комплексу.

ТОВ "Інфокс" є правонаступником всіх прав та зобов`язань КП "Одесводоканал", що вбачається з абз.2 ст.1.1 статуту ТОВ "Інфокс" та знайшло своє відображення під час підписання сторонами текстів додаткових угод від 15.09.2010 та від 01.02.2011.

У додатковій угоді від 01.02.2011 до договору також відображено зміну організаційної форми відповідача з закритого акціонерного товариства на товариство з додатковою відповідальністю без зміни коду ЄДРПОУ.

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення , зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до п.1.1 підписаного між сторонами договору, позивач надає послуги з подачі питної води за ДСТУ 2874-82 «Вода питна» та прийом стічних вод на об`єкти відповідача, а згідно з п.1.2 цього ж договору відповідач своєчасно оплачує надані йому послуги з водопостачання та водовідведення.

З наведеного вбачається, що внаслідок укладання договору між сторонами виникли правовідносини, притаманні договорам надання послуг.

Згідно з ч.1 ст.901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст.204 Цивільного Кодексу України встановлює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання вказаного договору недійсним в судовому порядку до матеріалів справи не надано.

За змістом ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного Кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 Цивільного Кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стосовно строку дії договору суд зазначає наступне. У п.5.3 договору під час його підписання сторони зазначили наступне. "Договір укладено строком на 5 років та діє з 01 листопада 2000р. по 01 листопада 2005р. Договір вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо до закінчення місяця після закінчення терміну його дії жодна із сторін не заявить про зміну або припинення його дії."

В подальшому у п. 4 додаткової угоди від 15.09.2010 №379/1-2 до Договору, сторони виклали нову редакцію вказаного пункту 5.3, а саме, - «Договір діє з моменту укладання договору до 31.12.2015 р у частині надання послуг водопостачання та водовідведення.

Договір у частині надання послуг з водопостачання та водовідведення вважається продовженим на наступні п`ять років, якщо за місяць до закінчення Сторони не дійдуть згоди внести зміни або припинити його дію. У частині розрахунків за отримані послуги діє до погашення заборгованості за цим договором.»

Доказів звернення сторін у встановленому порядку з приводу припинення дії договору суду не надано, а тому у суду є підстави вважати договір діючим на теперішній час.

Позивачем до матеріалів справи надано відомості показників водолічильників, які самостійно внесені відповідачем через його особистий кабінет на сайті філії «Інфоксводоканал», документ має назву «Звіт по абоненту 14043. Показники за період з 2023-04-01 по 2023-08-01». Також на підтвердження обсягу наданих послуг позивачем надані акти №№ 27166 від 22.09.2023, 1736 від 23.01.2024, 6257 від 10.04.2023, 32111 від 25.12.2023.

Пунктом 3.2 договору передбачено здійснення оплати послуг водокористування та водовідведення щомісяця до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим шляхом перерахування коштів на поточний рахунок позивача.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати належним чином не виконав, в зв`язку з чим за період з 01.07.2023 по 01.02.2024 склалась заборгованість у розмірі 492345,11 грн. з урахуванням умов договору та Постанови НКРЕКП № 2841 від 22.12.2021 «Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення ТОВАРИСТВУ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІНФОКС» (ФІЛІЯ «ІНФОКСВОДОКАНАЛ»)».

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 492345,11 грн. основного боргу за період з 01.07.2023 по 01.02.2024 суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ст. 129 ГПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10А; код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, Одеська обл.. м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ ВП 26472133) до Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця» Товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Валентини Терешкової (Героїв Крут), буд. 13; код ЄДРПОУ 22470717) про стягнення 492 345,11 грн задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Житлово-експлуатаційна дільниця» Товариства з додатковою відповідальністю «Чорноморсантехмонтаж» (65078, Одеська обл., м. Одеса, вул. Валентини Терешкової (Героїв Крут), буд. 13; код ЄДРПОУ 22470717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» (04073, м. Київ, вул. Рилєєва, буд. 10А; код ЄДРПОУ 14289688) в особі філії «Інфоксводоканал» (65039, Одеська обл.. м. Одеса, вул. Басейна, 5; код ЄДРПОУ ВП 26472133) 492 345,11 грн заборгованості, 7 385,18 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 29 квітня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 травня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков