Рішення

від 30.04.2024 по справі 916/831/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" квітня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/831/24Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Шпак І.А.,

за участю представників сторін:

від позивача: Лісниченко Л.О.,

від відповідача: Андрієвська А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» до відповідача: Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 733166,33 грн заборгованості,

зазначає наступне:

Використовуючи систему «Електронний суд» Приватне підприємство ТРАНСПРОМСИСТЕМ (далі ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ, Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з Одеського квартирно-експлуатаційного управління (далі Одеське КЕУ, Відповідач) 733166,33 грн заборгованості у зв`язку із неналежним виконанням взятих на себе за укладеним 18.08.2023 р. договором № 366 про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію зобов`язань в частині своєчасного та остаточного відшкодування вартості спожитої протягом листопада-грудня 2023 р. електричної енергії.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Одеської області від 01.03.2024 р. позовній заяві ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/831/24 та визначено суддю Гута С.Ф. для її розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 р. прийнято позовну заяву ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/831/24, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження (задоволено відповідне клопотання Позивача) та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 04.04.2024 р.

15.03.2024 р. Одеським КЕУ реалізовано право на подачу відзиву на позовну заяву, в якому посилається на те, що приписами профільного законодавства передбачено забезпечення військових формувань в межах зони відповідальності, в т.ч. шляхом укладання відповідних тристоронніх договорів. Між тим зазначає, що у 2023 р. відбулось значне недофінансування з державного бюджету коштів на компенсацію вартості електричної енергії, яка використовується для забезпечення потреб військових частин, а враховуючи те, що бюджетний період 2023 р. закінчився, відсутні правові підстави для компенсації вартості фактично спожитої електричної енергії.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2024 р. оголошено перерву в судовому засіданні до 30.04.2024 р.

В процесі розгляду справи представник ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник Одеського КЕУ натомість заперечував проти задоволення заявлених вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

30.04.2024 р. судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

18.08.2023 р. між Одеським КЕУ (Платник, Сторона 1), ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ (Балансоутримувач, Сторона 2) та В/Ч (Споживач, Сторона 3) укладено договір № 366 на відшкодування витрат за спожиту електричну енергію (Договір), за умовами пункту 1.1. якого Сторона 2 забезпечує постачання електричної енергії, що використовується Стороною 3, а Сторона 1 відшкодовує витрати, понесені Стороною 2 з оплати електричної енергії, яка була спожита Стороною 3, за встановленими тарифами в терміни, передбачені даним Договором.

Відшкодування витрат за спожиту електричну енергію здійснюється відповідно до показників лічильників або розрахунку згідно Договору на безкоштовне тимчасове використання приміщення від 02.07.2022 р. № 201 (пункт 1.2).

Запланований обсяг споживання електричної енергії складає 27291 кВт/год (пункт 1.3).

Вартість постачання електричної енергії становить: з 01.07.2023 року за 1 кВт/год 7,032132 грн, з ПДВ (пункт 2.1).

Загальна вартість цього Договору на дату його складання становить 191913,91 грн, в т. ч. ПДВ 31985,65 грн (пункт 2.2).

Загальна вартість, зазначена в п. 2.2, може змінюватися протягом дії Договору. Зміни узгоджується шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору (пункт 2.3).

Облік та розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються за показниками приладів обліку (лічильника) або розрахунку (пункт 3.1).

Підставою для розрахунку за цим договором є діючі договори на постачання, розподіл та перетікання реактивної електричної енергії укладені між Стороною 2 та постачальною організацією, копію якого необхідно надати Стороні 1 (пункт 3.3).

Щомісячно, в термін до 15 числа місяця за розрахунковим, Сторона 2 та Сторона З повинні надати Стороні 1 акт виконаних робіт (наданих послуг), до якого додаються відповідні документи: п.3.5. та акт звірки взаємо розрахунків (пункт 3.4).

До акту виконаних робіт (наданих послуг) Сторона 2 повинна надати наступний пакет підтверджуючих документів: копії рахунків та/або актів приймання-передачі на постачання електричної енергії, отриманих від постачальника Стороною 2; копії актів про обсяги розподіленої електричної енергії, отриманих від Оператора розподілу Стороною 2; акт фіксації показників лічильника електричної енергії, підписаний Стороною 2 та Стороною 3 (пункт 3.5).

Оплата за цим Договором здійснюється згідно ст. 46, 48, 49 БКУ, на підставі належним чином оформленого акту виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів (за умови надходження бюджетних коштів на рахунок Сторони 1 за відповідним кодом видатків) (пункт 3.6).

Сторона 1 має право повернути акт виконаних робіт (наданих послуг) Стороні 2, в разі неналежного оформлення документів, зазначених у п. 3.4. та п.3.5., без здійснення оплати (пункт 5.1.1).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, згідно з чинним законодавством України (пункт 6.1).

Цей Договір набирає чинності з дня його підписання. Строк дії Договору відповідно до п.3 ст. 631 ЦКУ розповсюджується на відносини, які виникли між сторонами з 01.07.2023 р., та діє по 31.12.2023 р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (пункт 9.1).

Договір підписано представниками сторін та скріплено печатками контрагентів.

15.11.2023 р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 1, якою збільшено запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії до 54262 кВт/год та загальну вартість Договору до 395594,03 грн, в т.ч. ПДВ 65932,34 грн (шляхом зміни пунктів 1.2.1 та 2.4).

16.11.2023 р. між сторонами Договору укладено Додаткову угоду № 2, якою збільшено запланований обсяг споживання та розподілу електричної енергії до 78486 кВт/год та загальну вартість Договору до 579296,87 грн, в т.ч. ПДВ 96549,48 грн (шляхом зміни пунктів 1.2.1 та 2.4).

Між ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ та В/Ч як Споживачем підписано акт фіксації показів лічильника електричної за Договором, за яким протягом 01.11.2023 р. 30.11.2023 р. В/Ч спожито 38718 кВт/год.

Між ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ та В/Ч як Споживачем підписано акт фіксації показів лічильника електричної за Договором, за яким протягом 01.12.2023 р. 31.12.2023 р. В/Ч спожито 57525 кВт/год.

ТОВ «ООЕК» виставлено ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ рахунок за спожиту у грудні електричну енергію обсягом 57525 кВт/год, загальною вартістю 427254,97 грн з ПДВ, із наявним боргом на початок періоду у розмірі 489564,20 грн.

11.01.2024 р. ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ звернулось до Одеського КЕУ із досудовою претензією № 3, в якій повідомляє про допущення прострочення виконання взятих на себе за укладеним Договором зобов`язань в частині своєчасної та остаточної компенсації вартості спожитої В/Ч протягом листопада грудня 2023 р. електричної енергії.

17.01.2024 р. між ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ та В/Ч А3783 як Споживачем складено акт виконаних робіт (наданих послуг) до Договору, за яким загальна вартість наданих послуг складає 733166,33 грн. Протягом 01.11.2023 р. 30.11.2023 р. В/Ч спожито 38718 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 305861,36 грн, у той же час, протягом 01.12.2023 р. 31.12.2023 р. 57525 кВт/год електричної енергії загальною вартістю 427254,97 грн

Між сторонами Договору підписано акт звірки взаємних розрахунків, за яким станом на 01.01.2024 р. за Одеським КЕУ рахується 733166,33 грн заборгованості за спожиту В/Ч протягом липня грудня 2023 р. електричну енергію.

25.01.2024 р. Одеським КЕУ надано відповідь на претензію ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ, в якій повідомляє те, що у зв`язку із значним недофінансуванням з державного бюджету коштів на компенсацію вартості спожитої військовими частинами електричної енергії, те, що бюджетний період 2023 р. закінчився, не має можливості (правових підстав) для компенсації коштів за фактично спожиту В/Ч електричну енергію протягом 2023 р.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Частиною 1 статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно із частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи статті 204 ЦК України визначають, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

При цьому відповідно до статті 511 ЦК України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

Згідно із приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилами статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Приписами статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В свою чергу, частинами 1 та 2 статті 67 ГК України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В свою чергу, частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Аналогічні положення містяться в частинах 1 та 7 статті 193 ГК України, в яких визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом; не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У той же час, приписи частини 1 статті 904 ЦК України визначають, що а договором про безоплатне надання послуг замовник зобов`язаний відшкодувати виконавцеві усі фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин, зазначає, що між сторонами у справі виникли господарські зобов`язання, підставою яких є письмовий Договір про відшкодування витрат за спожиту електричну енергію від 18.08.2023 р. № 366.

При цьому ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ представлено докази виконання взятих на себе зобов`язань за Договором та постачання В/Ч електричної енергії протягом листопада 2023 р. обсягом 38718 кВт/год та загальною вартістю 305861,36 грн, а також протягом грудня 2023 р. обсягом 57525 кВт/год та загальною вартістю 427254,97 грн, що підтверджується підписаними між ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ та В/Ч актами виконаних робіт (наданих послуг). У той же час, Одеське КЕУ у відповіді на претензію не заперечує проти факту спожиття В/Ч електричної енергії у зазначених Позивачем обсягів.

Приписи частини 2 статті 218 ГК України передбачають, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічне викладено у статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить до висновку, що Одеським КЕУ в порушення приписів статей 511,525,526,610,629,901,903,904 ЦК України, статті 193 ГК України та умов Договору вартість спожитої В/Ч електричної енергії своєчасно та остаточно не сплачено, не дивлячись на те, що з урахуванням приписів статті 530 ЦК України та умов пункту 3.6 Договору строк виконання зобов`язань на суму 733166,33 грн настав.

Відсутність бюджетного фінансування на компенсацію вартості спожитої В/Ч електричної енергії не є підставою для відмови у компенсації вартості фактично спожитої В/Ч електричної енергії. При цьому, як зазначено, Одеське КЕУ не ставить під сумнім та не заперечує ані проти обсягів спожитої електричної енергії, ані проти її вартості.

Відтак, господарський суд доходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Одеського КЕУ на користь ПП ТРАНСПРОМСИСТЕМ 733166,33 грн заборгованості.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Приписи статті 79 ГПК України встановлюють, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1-3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (пункт 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005 р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

У рішенні від 03.01.2018 р. Віктор Назаренко проти України (Заява № 18656/13) ЄСПЛ наголосив, що принцип змагальності та принцип рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції справедливого судового розгляду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають справедливого балансу між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Під загрозою стоїть впевненість сторін у функціонуванні правосуддя, яке ґрунтується, зокрема, на усвідомленні того, що вони матимуть змогу висловити свої думки щодо кожного документа в матеріалах справи (рішення у справі Беер проти Австрії (Beer v. Austria), заява № 30428/96, пункти 17,18, від 06 лютого 2001 р.).

Приписами частини 3 статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 ГПК України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.13,20,73,74,76,86,129,165,232,233,237,238,240,241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» до відповідача: Одеського квартирно-експлуатаційного управління про стягнення 733166,33 грн заборгованості задовольнити.

Стягнути з Одеського квартирно-експлуатаційного управління (65058, м. Одеса, вул. Армійська, буд. 18, Код ЄДРПОУ 08038284) на користь Приватного підприємства «ТРАНСПРОМСИСТЕМ» (65026, м. Одеса, вул. Приморська, буд. 49/1, Код ЄДРПОУ 35697654) 733166/сімсот тридцять три тисячі сто шістдесят шість/грн 33 коп. заборгованості та 8797/вісім тисяч сімсот дев`яносто сім/грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Наказ видати в порядку статті 327 ГПК України.

Повний текст складено 06 травня 2024 р.

Суддя С.Ф. Гут