Рішення

від 01.05.2024 по справі 916/625/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"01" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/625/24

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Крутьковій В.О.

розглянувши справу № 916/625/24

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; код ЄДРПОУ 30859524)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ» (65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 3 «А»; код ЄДРПОУ 37060484)

про стягнення 511 293,00 грн;

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ», в якому просить суд стягнути з відповідача суму страхового відшкодування в розмірі 511 293,00 грн.

В обґрунтування позову посилається на скоєння особою, пов`язаною з відповідачем трудовими відносинами, ДТП 25.02.2021, в результаті чого транспортний засіб страхувальника позивача отримав механічні пошкодження, та позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 638 693,00 грн. Зазначає, що страховик відповідача відшкодував позивачу страхову виплату лише частково - на суму 127 400,00 грн, а сам відповідач відмовився добровільно відшкодовувати залишок суми страхового відшкодування у розмірі 511 293,00 грн, що і стало підставою для звернення до господарського суду за захистом прав.

Ухвалою від 26.02.2024 позовну заяву (вх. № 648/24 від 19.02.2024) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання до суду обґрунтування або уточнення ціни позову.

01.03.2024 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків.

Ухвалою від 06.03.2024 позовну заяву (вх. № 648/24 від 19.02.2024) Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/625/24, яку з урахуванням клопотання позивача вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 08.04.2024, запропоновано сторонам скористатись процесуальним правом на подачу до суду заяв по суті справи.

Судове засідання, призначене на 08.04.2024, не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Волкова Р. В. на лікарняному.

Ухвалою від 10.04.2024 повідомлено сторін про те, що судове засідання відбудеться 01.05.2024.

01.05.2024 представником позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач правом на подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

01.05.2024 судом складено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.11.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» як страховиком та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія ЯНГ» як страхувальником укладено Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-0402-20-00317, предметом якого є страхування транспортного засобу «DAF XF460FAR» д.н.з. НОМЕР_1 (а.с. 9-18).

Власником транспортного засобу «DAF XF460FAR» д.н.з. НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія ЯНГ», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію т/з серії НОМЕР_2 (а.с. 20).

Транспортний засіб було закріплено за водієм Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ЯНГ» - ОСОБА_2

25.02.2021 о 03 год. 10 хв. на автодорозі Н-11 185-700 водій ОСОБА_1 , керуючи вантажним автомобілем DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку, яка склалася в темну пору доби, за умов недостатньої видимості, під час виникнення небезпеки для руху та перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, допустив зіткнення з автомобілем DAF XF460FAR д.н.з. НОМЕР_1 , причіп «Wecon» д.н.з. НОМЕР_4 , водій якого зупинився перед перешкодою, внаслідок чого сталася ДТП без потерпілих, в якій вказані транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі № 481/251/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрито, звільнено останнього від адміністративної відповідальності у зв`язку з малозначністю, оголошено усне зауваження.

25.02.2021 страхувальник звернувся до позивача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування

19.04.2021 позивачем було складено страховий акт № ССКА-7410 та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких позивачем здійснено на користь вигодонабувача виплату страхового відшкодування в розмірі 638 693,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність відповідача на момент ДТП була застрахована в AT «СК «ІНГО», згідно полісу № 200091611 (а.с. 85).

07.05.2021 позивач звернувся до AT «СК «ІНГО» із заявою про виплату страхового відшкодування в розмірі 638 693,00 грн.

Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_5 за 03.06.2021 AT «СК «ІНГО» перерахувало позивачу суму страхового відшкодування у розмірі 127 400,00 грн (а.с. 88).

За стягненням з відповідача залишку суми страхового відшкодування у розмірі 511 293,00 грн позивач звернувся до Господарського суду Одеської області, посилаючись на те, що транспортний засіб «DAF CF85» д.н.з. НОМЕР_3 перебував у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ», з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

Позивач зазначає, що звернувся до відповідача з претензією № 50201 від 10.01.2024, в якій просив добровільно сплатити 511 293,00 грн. Однак, вказує, що претензія залишена відповідачем без задоволення.

З огляду на встановлені вище обставини, спірні правовідносини у даній справі пов`язані з відшкодуванням майнової шкоди, завданої внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Статтею 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, є юридична або фізична особа, що експлуатує такий об`єкт в силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права. Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових правовідносин із таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття особа, яка завдала шкоду, та особа, яка відповідає за шкоду.

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 у справі № 6-108цс13, підтриманою у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 373/1773/18-ц, від 20.11.2019 у справі № 501/2298/16-ц, від 05.09.2018 у справі № 534/872/16-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Новобузького районного суду Миколаївської області від 16.03.2021 у справі № 481/251/21 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП, яка відбулась 25.02.2021 о 03 год. 10 хв. на автодорозі Н-11 185-700 та в якій транспортні засоби DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_3 та DAF XF460FAR д.н.з. НОМЕР_1 отримали механічні пошкодження.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц зроблено висновок про те, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07.07.2021 у справі № 646/989/18.

Однак, досліджуючи питання наявності спеціальних умов деліктної відповідальності у цій справі, судом встановлено, що на підтвердження факту перебування водія ОСОБА_1 на час ДТП у трудових відносинах з ТОВ «ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ» позивачем не подано жодних доказів, в той час як обов`язок з подання таких доказів у відповідності з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч.ч. 1, 3 ст. 74 покладається саме на позивача.

При цьому слід зазначити, що у постанові від 16.03.2021 у справі № 481/251/21 Новобузький районний суд Миколаївської області серед відомостей про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказав, що ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ «Транспорті Рішення».

Частиною 6 ст. 75 ГПК України передбачено, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Так, інформація про те, що ОСОБА_1 працює водієм ТОВ «Транспорті Рішення» у постанові зазначена серед відомостей про особу, стосовно якої розглядалася справа про адміністративне правопорушення, тобто місце працевлаштування ОСОБА_1 не було об`єктом дослідження Новобузького районного суду Миколаївської області у справі, а наведені вказаним судом обставини щодо працевлаштування водія у ТОВ «Транспорті Рішення» не вважаються господарським судом преюдиційними для справи № 916/625/24 у розумінні ст. 75 ГПК України.

Таким чином, постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності є обов`язковою для господарського суду лише в питанні, чи мала місце 25.02.2021 дорожньо-транспортна пригода та чи вчинена вона ОСОБА_1 .

Як вже було зазначено, для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідною є наявність спеціальних умов деліктної відповідальності, а саме: 1) перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; 2) завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків.

Між тим, наявності спеціальних умов деліктної відповідальності відповідача у даній справі позивачем не доведено.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили про перебування водія ОСОБА_1 на момент ДТП у трудових відносинах із відповідачем, і що він керував транспортним засобом DAF CF 85 д.н.з. НОМЕР_3 у зв`язку із виконанням своїх трудових обов`язків.

Наведені обставини є такими, що виключають можливість покладення на відповідача обов`язку відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, завдану водієм ОСОБА_1 , та ст. 1187 Цивільного кодексу України відшкодувати шкоду, як власником джерела підвищеної небезпеки, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

За ч.ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

На підставі ст. 129 ГПК України, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (03038, м. Київ, вул. Федорова Івана, буд. 32, літ. А; код ЄДРПОУ 30859524) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ» (65101, Одеська обл., м. Одеса, вул. Академіка Корольова, буд. 3 «А»; код ЄДРПОУ 37060484) про стягнення 511 293,00 грн - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 01 травня 2024 р. Повний текст рішення складено та підписано 06 травня 2024 р.

Суддя Р.В. Волков