Рішення

від 14.12.2023 по справі 917/1159/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023 Справа № 917/1159/23

м. Полтава

За позовом Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Покровська, 22, м. Решетилівка, Полтавська область,38400 в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області, вул. Центральна, б. 23, смт. Нові Санжари, Полтавський район, Полтавська область, 39300

до Фізичної особи-підприємця Бродового Андрія Володимировича , АДРЕСА_1

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Державна екологічна інспекція Центрального округу, вул. Коцюбинського, 6, м. Полтава, 36039

про стягнення грошових коштів, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку

Суддя Солодюк О.В.

Секретар судового засідання Голик В.М.

Учасники справи згідно протоколу судового засідання

Розглядається позовна заява Першого заступника керівника Решетилівської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах - Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області до Фізичної особи-підприємця Бродового Андрія Володимировича про стягнення грошових коштів, зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що ФОП Бородовий А.В. без наявності правовстановлюючих документів на право власності чи право користування (оренди) земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку площею 10,3176 га, чим завдав позивачу шкоди в сумі 101 189,56 грн.

Ухвалою від 10.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.08.2023 на 10:15 год.

11.08.2023 від відповідача надійшла до суду заява, в якій останній позовні вимоги визнає в повному обсязі (вх. № 9888).

Ухвалою від 11.08.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено розгляд справи на 12.10.2023 на 11:30 год.

Ухвалою від 12.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 14.12.2023 на 11:55 год.

07.11.2023 від Державної екологічної інспекції Центрального округу до матеріалів справи надійшли додаткові пояснення (вх. № 14274), в яких остання зазначає, що 02.03.2023 року Державна екологічна інспекція Центрального округу направила претензію № 12/07-16/23 до ФОП Бродового А.В. , в якій йшлося про те, що на виконання постанови слідчого про залучення спеціаліста від 18.01.2023 у кримінальному провадженні № 12022175480000205, розпочатому 28.12.2022 за ч. 1 ст. 197-1 КК України, 24.01.2023 обстежено земельну ділянку площею 23,7642 га з кадастровим номером 5323484400:00:002:0718, яка розташована за межами с. Лисівка Новосанжарської територіальної громади Полтавського району Полтавської області (акт обстеження від 24.01.2023). На частині земельної ділянки виявлено посів кукурудзи. Сертифікованим інженером-геодезистом приладом GPS приймачем TRIMBLE R10 здійснено заміри площі земельної ділянки засіяної кукурудзою. Установлено межі фактичного посіву сільськогосподарської культури, який складає 10,3176 га.

На місці обстеження було складено протокол про адміністративне правопорушення №01559 від 24.01.2023, за яке передбачена адміністративна відповідальність згідно ст.53 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Інформація надана відділенням поліції № 3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області листом № 512/115/123-2023 від 01.02.2023 (схема встановлення межі фактичного посіву кукурудзи, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0001 278392022 від 14.11.2022 та акт обстеження від 05.01.2023) свідчить про фактичне, безпідставне використання земельної ділянки комунальної власності Новосанжарської селищної ради площею 10,3176га за відсутності відповідного рішення органу виконавчої впади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду), тобто їх самовільне зайняття та використання, що є порушенням ст. ст. 125, 126 Земельного Кодексу України.

Згідно Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та довкілля України від 07 квітня 2020 року № 230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2020 року за № 350/34633 та Положення про Державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 року №30, Інспекції надано право розраховувати розміри збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та пред`являти по них претензії.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 23.07.2007 № 963, (із змінами) розраховано розмір заподіяної державі шкоди, яка становить 101 189,86 грн.

Інспекція пропонувала відповідачу відшкодувати шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства на суму 101 189,86 грн. В листі зазначалося, що у разі відмови від добровільної сплати шкоди, заподіяної державі, Інспекцією у судовому порядку буде вжито заходів щодо примусового стягнення завданих збитків.

У судовому засідання 14.12.2023 судом ухвалено рішення згідно ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Відповідно даних, розміщених в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 05.12.2022 зареєстровано право власності територіальної громади в особі Новосанжарської селищної ради на земельну ділянку площею 23,7642 га кадастровий номер 5323484400:00:002:0718 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1695948753234, номер запису про право власності 48658891).

Відомості про реєстрацію права користування вказаною земельною ділянкою в реєстрі відсутні.

В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження №12022175480000205 від 28.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197і КК України, встановлено самовільне використання частини земельної ділянки із кадастровим номером 5323484400:00:002:0718.

Так, 24.01.2023 працівниками відділення поліції №3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області за участі працівника Державної екологічної інспекції Центрального округу та інженера - геодезиста проведено огляд земельної ділянки, яка розташована за межами с. Лисівка Полтавського району, Полтавської області (Новосанжарської ОТГ) на котрій виявлено незаконний посів кукурудзи, а саме на частині земельної ділянки з кадастровим номером 5323484400:00:002:0718 виявлено посів на площі 10,3176га, географічні координата земельної ділянки 49°22124.111N та 34°39І07.911Е.

На підставі матеріалів кримінального провадження Державною екологічною інспекцією Центрального округу, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 10,3176 га, яка становить 101 189,86 грн. (лист Державної екологічної інспекції Центрального округу із додатком від 08.02.2023 №02.1- 11/587).

Відповідно висновка експерта від 22.03.2023 №СЕ-19/117-23/4486-ЕК розрахунок шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки сільськогосподарських угідь площею 10,3176 га з кадастровим номером 5323484400:00:002:0718 (додаток до листа від 08.02.2023 №02.1-11/587), визначений у довідці Державної екологічної інспекції Центрального округу, підтверджується в сумі 101 189,86 грн.

За фактом порушення вимог земельного законодавства та використання земельної ділянки за відсутності документів, що посвідчують право власності чи право користування (оренди) земельної ділянки Державною екологічною інспекцією Центрального округу 24.01.2023 складено протоком про адміністративне правопорушення за ст. 53-1 (самовільне зайняття земельної ділянки) КУпАП на фізичну особу-підприємця Бродовий Андрій Володимирович та 07.03.2023 останньому вручена претензія від 02.03.2023 №12/07-16/23 про відшкодування заподіяної ним шкоди в сумі 101 189,86 грн. шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки Новосанжарської селищної ради.

У послідуючому, Інспекцією винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення від 11.04.2023 №36/2/1-24, відповідно якої ФОП Бродовий А.В. визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 53-1 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу на суму 340 грн., який правопорушником сплачено 11.04.2023.

Відповідно інформацій Державної екологічної інспекції Центрального округу від 12.04.2023 № 02.1-11/1610 та Новосанжарської селищної ради від 20.04.2023 №1099/04/13 ФОП Бродовий А.В. розмір шкоди, зазначений у претензії, не сплачено.

Таким чином, ФОП Бродовий А.В. , без наявності правовстановлюючих документів на право власності чи право користування (оренди) земельної ділянки, самовільно зайняв земельну ділянку площею 10,3176 га, що підтверджується матеріалами кримінального провадження №12022175480000205 від 28.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197і КК України та матеріалами Державної екологічної інспекції Центрального округу.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши додані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно статей 1, 2 Земельного кодексу України та статей 13, 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави та є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого це право здійснюють органи влади і органи місцевого самоврядування, а земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (шкоди).

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Статтею 124 Земельного кодексу України визначено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтею 156 Земельного кодексу України встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до статей 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно з пунктом б частини 1 статті 211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

Згідно п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду №6 від17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. За відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

Отже, єдиною підставою для громадян та юридичних осіб набуття права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим кодексом.

Вищий господарський суд України у п. 3.1 Постанови Пленуму від 17.05.2011 № 6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» зазначив, що відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Виходячи з матеріалів кримінального провадження №12022175480000205 та матеріалів Державної екологічної інспекції Центрального округу, відповідач використовує земельну ділянку без документів, що посвідчують право користування (оренду) та державної реєстрації речового права.

За приписами ст. 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи за самовільне зайняття земельних ділянок несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Стаття 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Відповідно ч. 4 ст. 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч. 1 ст. 69 «Про охорону навколишнього природного середовища», шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

При цьому, Верховний Суд України в пунктах 12 і 16 постанови Пленуму від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» роз`яснив, що у випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується відповідно до статей 211, 212 Земельного кодексу України, статей 22, 623, 1166, 1172, 1192 Цивільного кодексу України особами, що її заподіяли.

Згідно Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633, та Положення про державну екологічну інспекцію Центрального округу, затвердженого наказом Державної екологічної інспекції України від 20.02.2023 №30, Інспекції надано право розраховувати розміри збитків, заподіяних державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства та пред`являти до них претензії.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963 (із змінами) затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, псування земель, порушення режиму, нормативів і правил їх використання.

Відповідно до п. 7 Методики, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами.

Згідно п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин», у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судам необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963.

Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно Методики, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 №963, здійснено розрахунок розміру шкоди, заподіяної ФОП Бродовий А.В. внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки площею 10,3176га, яка становить 101 189,86 грн. Відповідно до висновка експерта від 22.03.2023 №СЕ-19/117-23/4486-ЕК вказаний розмір шкоди підтверджено.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що шкода, заподіяна ФОП Бродовий А.В. внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 101 189,86 грн. є обгрунтованою та такою, що підлягає стягненню.

Щодо звільнення самовільної зайнятої земельної ділянки суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Статтею 212 Земельного кодексу України визначено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Аналогічна позиція щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок викладена у п.16 постанови пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ».

Відповідно до статті 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

З урахуванням вищенаведеного, вимоги прокурора про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 10,3176 га з кадастровим номером 5323484400:00:002:0718, географічні координати земельної ділянки 49°22I24.1IIN та 34°39І07.9ПЕ, яка розташована за межами с. Лисівка Полтавського району Полтавської області, привівши таку до придатного для використання стану шляхом звільнення від сільськогосподарських культур та їх залишків, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно п.1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ч.2 - 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 46 Господарського процесуального кодексу України, крім прав та обов`язків, визначених у статті 42 цього Кодексу, відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.

Суд зазначає, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб.

Отже, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд виходить з положень ст.ст.129-130 ГПК України та ч.3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Відповідно до ч.1 ст.130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічну норму містить ч. 3 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

Враховуючи викладене, подання відповідачем заяви про визнання позову до початку розгляду справи по суті, суд вбачає наявність підстав для повернення прокуратурі 50% судового збору, сплаченого при зверненні з позовом до суду та покладення судових витрат по сплаті судового збору в іншій частині на відповідача.

Керуючись статтями 129, 130, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Бродового Андрія Володимировича (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Новосанжарської селищної ради Полтавського району Полтавської області (UA478999980333119331000016620, ГУК у Полтавська область/тг смт. Нові Санжари/24062100, код ЄДРПОУ 37959255, в установі банку - Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області) шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки в розмірі 101 189,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Бродового Андрія Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 10,3176 га з кадастровим номером 5323484400:00:002:0718, географічні координати земельної ділянки 49°22I24.1IIN та 34°39І07.9ПЕ, яка розташована за межами с. Лисівка Полтавського району Полтавської області, привівши таку до придатного для використання стану шляхом звільнення від сільськогосподарських культур та їх залишків.

4. Стягнути з відповідача - Фізичної особи-підприємця Бродового Андрія Володимировича (РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (м. Полтава, вул. 1100- річчя Полтави, 7р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) понесені витрати на сплату судового збору в сумі 2684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Повернути Полтавській обласній прокуратурі (м. Полтава, вул. 1100- річчя Полтави, 7р/р UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ МФО 820172, код ЄДРПОУ 02910060) з Державного бюджету України (ККДБ 22030101 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", символ звітності 206, відомча ознака 83, номер рахунку - UA578999980313131206083016712, код за ЄДРПОУ 37959255, отримувач - ГУК у Полт.обл/тг м. Полтава/22030101, банк отримувача - Казначейство України (ел. адм. подат.) - 2 684,00 грн. судового збору, сплаченого платіжною інструкцією №1246 від 02.06.2023р., оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.

Суддя Солодюк О.В.