Рішення

від 02.05.2024 по справі 924/125/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" травня 2024 р. Справа № 924/125/24

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., за участю секретаря судового засідання Нечаюк А.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія", м. Київ

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз", м. Хмельницький

про стягнення 207 600,00 грн. основного боргу, 27 753,73 грн. пені, 2490,37 грн. 3% річних, 5 238, 15 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від Позивача: Дмитренко А.А. згідно довіреності;

від Відповідача: Доценко О.О. згідно довіреності.

У судовому засіданні 02.05.2024р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю ''Регіональна газова компанія'' звернулося до господарського суду з позовом, у якому просить суд стягнути з Акціонерного товариства ''Оператор газорозподільної системи ''Хмельницькгаз'' 207600,00 грн. основного боргу, 27753,73 грн. пені, 2490,37 грн. 3% річних, 5238,15 грн. інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням Відповідачем своїх зобов`язань за договором №07/300920-20-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року в частині сплати заборгованості за вересень 2023 року у сумі 207600,00 грн.

Відповідач у відзиві від 16.02.2024р. зазначив, що утворення та накопичення збитків у Товариства обумовлюється позбавленням ліцензії на розподіл природного газу та наявністю дебіторської заборгованості, яка складає 38 482 грн. (на початок звітного періоду така заборгованість складала 39 447 грн.), що прямо вплинуло на фінансові можливості АТ Хмельницькгаз.

Також, Відповідач звернув увагу суду на наявність кредиторської заборгованості, яка складає 714 550 грн. (на початок звітного періоду така заборгованість складала 750 463 тис. грн.). Крім того, у Відповідача існують зобов`язання щодо погашення заборгованості за Договорами №14/12-140 від 28.05.2012р., №14/12-141 від 28.05.2012р., №14/12-142 від 28.05.2012 р. про реструктуризацію заборгованості, укладеними між АТ Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз та ДК Газ України НАК Нафтогаз України, Мировою угодою (справа №8/1058-10) від 08.06.2012, укладеною між АТ Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз та ДК Газ України НАК Нафтогаз України, яка складає 17 700 344,27 грн. (кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов`язаннями).

Відповідач звернув увагу суду на те, що АТ Хмельницькгаз було підприємством критичної інфраструктури, яке забезпечувало енергетичну незалежність Хмельницької області, особливо в період початку опалювального сезону 2022-2023 рр. Крім того, Відповідачем на адресу Позивача листом від 25.08.2023 року було повідомлено про розірвання Договору від 30.09.2020 року, починаючи з 01.10.2023 року. З огляду на викладене, просить суд відмовити ТОВ Регіональна газова компанія в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ Хмельницькгаз нарахованих штрафних санкцій, а саме: пені в розмірі 27753,73 грн., 2490,37 грн. 3% річних, 5238,15 грн. інфляційних втрат, або зменшити нараховані штрафні на 99,9 %.

Позивач у відповіді на відзив від 27.02.2024р. заперечив проти відмови в задоволенні нарахованих штрафних санкцій або зменшення розміру їх нарахувань на 99,99%. Зазначив, що, як вбачається з інформації розміщеної на офіційному сайті AT Хмельницькгаз Відповідач, стверджуючи про скрутне фінансове становище, прийняв рішення про виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за 2021 - 2022 роки. Крім того, листом від 30.08.2023 року Відповідач відкликав свій лист від 25.08.2023 року про припинення дії Договору від 30.09.2020 року.

Відповідач у запереченнях на відповідь на відзив від 19.03.2024р. зазначив щодо виплати дивідендів, що дата початку строку виплати дивідендів 15.01.2024 р., однак, не зважаючи на прийняте рішення, станом на 12.03.2024 р. АТ Хмельницькгаз не розпочало виплату дивідендів, оскільки відповідно до п. 3 частини 1 статті 35 ЗУ Про акціонерні товариства, акціонерне товариство не має права приймати рішення про виплату дивідендів та здійснювати виплату дивідендів за простими акціями у разі, якщо майна товариства недостатньо для задоволення вимог кредиторів за зобов`язаннями, строк виконання яких настав, або за результатами прийняття такого рішення стане недостатньо для задоволення таких вимог.

Відповідач звернув увагу на те, що у період виникнення заборгованості останній був об`єктом критичної інфраструктури та мав стратегічне значення, у Відповідача наявна дебіторська заборгованість, яка виникла через дефіцит коштів, пов`язаний із систематичними неплатежами за спожиті послуги з боку населення та юридичних осіб, які знаходяться під захистом критичної інфраструктури під час воєнного стану, Відповідач є підприємством, фінансування якого здійснюється лише за рахунок платежів споживачів комунальних послуг, які на сьогодні є надзвичайно низькими, стягнення з Відповідача пені у заявленому позивачем розмірі значно погіршить фінансово-економічне становище підприємства, спричинить для нього додаткові витрати, які не мають джерел покриття, Позивач застосував до Відповідача також таку міру відповідальності як стягнення 3% річних та інфляційні втрати, які є платою за користування коштами, що не були своєчасно оплачені боржником, пеня є лише фінансовою санкцією за невиконання зобов`язання, спрямованою на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення. Повторно просить суд відмовити ТОВ Регіональна газова компанія в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з АТ Хмельницькгаз нарахованих штрафних санкцій, а саме пені в розмірі 27 753,73 грн., 2490,37 грн. 3% річних, 5238,15 грн. інфляційних втрат, або зменшити нараховані штрафні санкції на 99,9 %.

Представник Позивача в судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог.

Представник Відповідача в судовому засіданні щодо суми основної заборгованості не заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих штрафних санкцій або зменшити розмір їх нарахувань на 99,9%.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (далі - Сторона-1) та Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз (далі - Сторона-2) укладено Договір №07/300920-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року (далі - Договір), відповідно до якого ТОВ Регіональна газова компанія надає АТ Хмельницькгаз право строкового платного користування програмними продуктами, в тому числі оновлення, додатки, доповнення та/або розширення функціоналу та консультаційні послуги по їх використанню, а АТ Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз зобов`язується сплатити за надані права та послуги обумовлену цим Договором суму (копія Договору надається у додатках).

Відповідно до п. 8.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін, діє з 01.10.2020 року по 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Згідно п. 4.2 Договору Сторона-1 має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за цим Договором. Сторона-2 в свою чергу зобов`язана серед іншого своєчасно та в повному обсязі проводити оплати за цим Договором (п. 4.3 Договору).

Додатковою угодою №2 від 23.12.2022 року до Договору №07/300920-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року Сторони домовилися викласти з 01 січня 2023 року пункт 3.1 Договору щодо оплати послуг у 2023 році у наступній редакції:

У 2023 році Сторона-2 щомісячно сплачує Стороні-1:

- за право користування програмними продуктами, зазначеними в п. 1.2 Договору, кошти в сумі 153 000,00 грн. (сто п`ятдесят три тисячі гривень 00 копійок), крім того ПДВ 20% в сумі 30 600 (тридцять тисяч шістсот гривень 00 коп.);

- за надані послуги, які зазначені в п.1.3 Договору, кошти в сумі 24 000,00 (двадцять чотири тисячі гривень 00 копійок), в тому числі ПДВ 20% в сумі 4 000,00 (чотири тисячі гривень 00 копійок).

Строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Згідно п. 3.2. Договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.

Відповідно до п. 3.3. Договору Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.

Пунктом п. 3.5. Договору передбачено, що порядок формування, обміну та підписання електронних документів визначається Сторонами в Додатку №1 до цього Договору.

Відповідно до п. 2.10. Додатку №1 до Договору №07/300920-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року (надається у додатках) Сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені та підписані Сторонами з використанням ЕП (електронного підпису), мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для Сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носії. Підтвердження передачі Е-документів (відправлення, отримання тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами Сторін і не вимагає додаткового доказування.

Відповідно до Акту надання послуг № РЕЯ73001831 від 30.09.2023 р., який сформовано та направлено до АТ "Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз" за допомогою системи електронного документообігу у вигляді електронних документів (Е-документи) згідно умов Договору ТОВ Регіональна газова компанія надало АТ "Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз" у вересні 2023 року права та послуги, передбачені Договором, а саме "Користування програмним продуктом RGC-GIS, консультування з питань використання програмного продукту RGC-GIS", на загальну суму 207 600,00 грн.

Зазначений Акт 03.10.2023 року сформовано та направлено Позивачем Відповідачу за допомогою системи електронного документообігу, а 10.10.2023 року його було затверджено Відповідачем, що підтверджено протоколом руху документу/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій від 22.12.2023 року.

Згідно змісту картки рахунку № 361 за 01.09.2023 року - 18.01.2024 року за Договором №07/300920-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року встановлено, що обороти за період і сальдо на кінець складає 207600,00 грн. Отже, АТ "Оператор газорозподільної системи Хмельницькгаз" отримало у вересні 2023 року права та послуги, передбачені умовами Договору, проте в порушення умов Договору не здійснило оплату за вказані права та послуги, у зв`язку з чим сума основного боргу по Договору станом на 18.01.2024р. становить 207 600,00 грн.

Відповідно до листа АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" № 29001-Сл-10091-0823 від 25.08.2023 року Відповідачем 25.08.2023 року було попереджено Позивача про розірвання Договору №07/300920-20-РГК-GIS від 30.09.2020 року з 01.09.2023 року.

Згідно листа АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" № 29001-Сл-10224-0823 від 30.08.2023 року, направленого ТОВ "Регіональна газова компанія" Відповідач просить вважати недійсним направлене вказане в попередньому абзаці рішення попередження про припинення договору за № 29001-Сл-10091-0823 від 25.08.2023 року.

Відповідно до Постанови НКРЕКП № 1775 від 29.09.2023 року було зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Хмельницькгаз". Постанова набрала чинності з 01.10.2023 року.

Відповідач підтверджує факт своєї кредиторської заборгованості фінансовою звітністю станом на 30.09.2023 року, оборотно-сальдовою відомістю АТ "Хмельницькгаз" (рахунок 55 та 361) від 01.01.2024 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Регіональна газова компанія" посилається на неналежне виконання Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" зобов`язань за договором в частині несвоєчасної сплати послуг за права та послуги у сумі 207600,00 грн., що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з Відповідача на користь Позивача 207 600,00 грн. заборгованості, 27753,73 грн. пені, 2490,37 грн. 3% річних, 5238,15 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Нормами ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено свободу договору, тобто, відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з Відповідача 207600,00 грн. заборгованості за надані права та послуги за вересень 2023 року.

Відповідно пункту 3.1 договору (в редакції додаткової угоди від 23.12.2022 № 2) строк проведення розрахунків - до 25 числа місяця, що передує місяцю надання послуг та користування програмними продуктами.

Відповідно до пункту 3.2 договору за підсумками звітного місяця Сторона-1 складає Акт приймання-передачі, який до 7 числа місяця наступного за звітним, надає Стороні-2.

Відповідно до пункту 3.3 договору Сторона-2 протягом п`яти робочих днів з дня отримання Акту підписує його та повертає один примірник Акту або мотивовану відмову від його підписання на адресу Сторони-1. У випадку ненадання у зазначений строк Стороні-1 підписаного Акту або мотивованої відмови, послуги вважаються наданими належним чином і такими, що підлягають оплаті Стороною-2.

Згідно з пунктом 3.4 договору підписання Акту приймання-передачі представником Сторони-1 є підтвердженням відсутності претензій з його боку щодо дотримання авторських прав, цілей та способів реалізації Стороною-2 права на користування програмними продуктами.

Так, 03.10.2023 року Позивачем за допомогою системи електронного документообігу було відправлено Відповідачу Акт № РЕЯ73001831 від 30.09.2023 року про надання послуг, відповідно до якого на підставі договору Відповідач отримав у вересні 2023 року права та послуги, передбачені умовами договору на суму 207 600,00 грн. 10.10.2023 року вказаний Акт було прийнято та затверджено Відповідачем, що підтверджено протоколом руху документу/звіту та пов`язаних з ним повідомлень/квитанцій від 22.12.2023 року.

Тобто, Відповідач не заперечив щодо суми основного боргу, про що свідчить прийняття ним шляхом накладення цифрового електронного підпису Акту, складеного Позивачем, про надання послуг. Крім того, в матеріалах справи відсутні докази зауважень Відповідача щодо обсягів та якості наданих послуг, а учасниками судового розгляду не надано доказів сплати Відповідачем за договором з урахуванням укладених додаткових угод до нього основної суми заборгованості, тому суд дійшов висновку, що вимога Позивача про стягнення основного боргу заявлена обґрунтовано.

Верховний Суд звертає увагу на презумпцію цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує. Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.08.2022 року у справі № 910/5408/21.

З огляду на викладене вище, позовні вимоги в частині стягнення основної суми заборгованості в розмірі 207600,00 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як слідує із позовних вимог, Позивачем заявлено до стягнення 5238,15 грн. інфляційних втрат, 2490,37 грн. 3% річних, 27753,73 грн. 0,1% пені.

За положеннями ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України

У відповідності до приписів ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 5.2 договору передбачено, що у разі порушення Стороною-2 строків оплати, визначених розділом 3 цього Договору, Сторона-2 сплачує Стороні-1 пеню у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу, але не вище подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" визначає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійну облікову ставку НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунки Позивача суд дійшов до висновку, що вони здійснені в межах умов договору та відповідно до вимог законодавства України.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 26.08.2023 року по 18.01.2024 року в сумі 27 753,73 грн., в частині стягнення 3% річних за період з 26.08.2023 року по 18.01.2024 року в сумі в 2490, 37 грн., в частині інфляційних втрат за період з вересня по грудень 2023 року в сумі 5238,15 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо позиції Відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафних санкцій або зменшення їх розміру на 99,9% у зв`язку із зупинення дії ліцензії з розподілу природного газу, скрутний фінансовий стан, наявність дебіторської та кредиторської заборгованості, введення на території України воєнного стану, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Враховуючи зміст наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступень виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить виключно на розсуд суду.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін. Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 04.02.2020 року по справі №918/116/19).

Посилання Відповідача на наявність дебіторської та кредиторської заборгованості судом до уваги не беруться, оскільки відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань та не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов`язання. Крім того, Відповідачем не надано суду доказів (договорів) на підтвердження існування зобов`язання щодо погашення заборгованості за укладеними договорами про реструктуризацію заборгованості, на які Відповідач посилається у відзиві, а також доказів виконання вказаних договорів (погашення заборгованості).

Разом з тим, суд звертає увагу, що нарахований розмір пені в сумі 27 753,73 грн. не перевищує розмір збитків і не є надмірно високою сумою, яку Відповідач не в змозі сплатити за невиконання останнім взятих на себе зобов`язань згідно укладеного Договору.

Належність підприємства Відповідача до підприємств критичної інфраструктури, що забезпечує енергетичну незалежність Хмельницької області, не підтверджує наявності обставин, що ускладнюють виконання зобов`язання за договором надання послуг або роблять його виконання неможливим.

Крім того, суд не бере до уваги і доводи Відповідача про направлення Позивачу листа № 29001-Сл-10091-0823 від 25.08.2023 року про розірвання Договору, оскільки в матеріалах справи міститься лист Відповідача від 30.08.2023 року, направлений Позивачу з проханням вважати недійсним направлене попередження про припинення договору за № 29001-Сл-10091-0823 від 25.08.2023 року. Також, у відповідності до п. 8.1 Договору укладений між Сторонами договір діє з 01.10.2020 року по 31.12.2024 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Вказане виключає можливість будь-якого дострокового припинення дії Договору в односторонньому порядку з боку Відповідача до повного проведення ним розрахунків з Позивачем.

Статтею 631 Цивільного кодексу України та частиною сьомою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України такою підставою є виконання, проведене належним чином.

З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії (розірвання) договору, для припинення зобов`язання, яке лишилося невиконаним.

Такі висновки зроблено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17.

Щодо твердження Відповідача про відкликання ліцензії на розподіл газу як на підставу для зменшення штрафних санкцій, то суд визнає їх необґрунтованими, враховуючи той факт, що Постанова НКРЕКП № 1775 від 29.09.2023 року, згідно якої було зупинено дію ліцензії з розподілу природного газу, виданої АТ "Хмельницькгаз", набрала чинності з 01.10.2023 року. Натомість предметом позову є заборгованість, яка виникла за вересень 2023 року, тобто ще до набрання чинності даної Постанови.

Судом враховано, що умовами укладеного між сторонами договору було погоджено нарахування неустойки (пені) та її розмір, що відповідає принципу свободи договору. Будь-яких виняткових обставин невиконання зобов`язання відповідачем не наведено.

Судом зазначається, що зменшення розміру нарахованої пені на 99,99% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін. Схожа правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 04.02.2020 року у справі № 918/116/19.

З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність поданих Відповідачем доказів того, що порушення зобов`язання за договором сталося з незалежних від Відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Разом з тим, суд звертає увагу, що інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, оскільки інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.10.2021 року у справі № 910/8396/21, від 07.09.2022 року у справі № 910/9911/21.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог Відповідача про відмову в стягненні штрафних санкцій за Договором або зменшення їх розміру на 99,9%.

Посилання Відповідача на воєнний стан судом до уваги не приймаються з огляду на таке.

За загальним правилом обов`язковою передумовою для покладення відповідальності за порушення зобов`язання є вина особи, яка його порушила (частина 1 статті 614 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.

Стаття 218 Господарського кодексу України унормовує, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

Тобто, можливе звільнення від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

В даному випадку Відповідач не надав доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначені обставини справи у їх сукупності, положення законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Відповідача на користь Позивача 207 600,00 грн. основного боргу, 27 753,73 грн. пені, 2 490,37 грн. 3% річних, 5238,15 грн. інфляційних втрат.

Судові витрати покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 2, 20, 24, 73, 74, 129, 232, 237, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (м. Хмельницький, проспект Миру, 41, код ЄДРПОУ 05395598) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Регіональна газова компанія (м. Київ, вул. Князів Острозьких, 32/2, код ЄДРПОУ 37401646) 207 600, 00 грн. (двісті сім тисяч шістсот гривень 00 коп.) основного боргу, 27 753,73 грн. (двадцять сім тисяч сімсот п`ятдесят три гривні 73 коп.) пені, 2 490, 37 грн. (дві тисячі чотириста дев`яносто гривень 37 коп.) 3% річних, 5238, 15 грн. (п`ять тисяч двісті тридцять вісім гривень 15 коп.) інфляційних втрат, 3646, 23 грн. (три тисячі шістсот сорок шість гривень 23 коп.) витрат на оплату судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду складено 07.05.2024 року.

СуддяВ.В. Димбовський