Рішення

від 01.05.2024 по справі 524/2654/24

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/2654/24

Провадження №2/524/1505/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2024 року Автозаводський районний суд м Кременчука в складі: головуючого суддіРибалки Ю.В., розглянувши в м Кременчуці в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Автозаводського відділу державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Кременчукліфт», Приватний нотаріус Кременчуцького нотаріального округу Полтавської області Піцун Валерій Юрійович про звільнення майна з-під арешту,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона звернулася до приватного нотаріусу Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Піцули В.Ю. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , на належну йому кв. АДРЕСА_1 . Проте, під час оформлення спадкової справи стало відомо, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна встановлено, що на належну ОСОБА_2 квартиру накладено арешт, арешт накладено на підставі постанови АЕ 513837 від 11.10.2004 року ВДВС Автозаводський РУЮ. Позивачу ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, що порушує право Позивача ОСОБА_1 на оформлення права власності на спадкове майно, тому вона просить скасувати арешт на кв. АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13.03.2024 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін та витребувано докази.

Позивач та його представник про розгляд справи повідомлялись.

Представник відповідача про дату розгляду справи повідомлявся належним чином, до суду направив відзив, просив відмовити в задоволенні позову.

Треті особи Приватний виконавець Піцул В.Ю. та Товариство з обмеженою відповідальністю «Спеціалізоване ремонтно-будівельне управління «Кременчукліфт» про розгляд справи повідомлялися належним чином, пояснень на позов суду не направили.

Суд, дослідивши матеріали справи, установив такі фактичні обставини справи:

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Судом встановлено, що згідно Договіру дарування, посвідченого Першою нотаріальною конторою за № 6-1471 від 07.07.1992 року, чоловіку позивача ОСОБА_2 належить кв. АДРЕСА_1 .

Постановою Автозаводського РУЮ від 11.10.2004 року накладено арешт на кв. N? АДРЕСА_1 та оголошено заборону її відчуження.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріусу Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Піцули В.Ю. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 її чоловіка ОСОБА_2 , на належну йому кв. АДРЕСА_1 , однак їй було відмовлено, оскільки на квартиру накладено арешт за обтяженням N? 1469953, дата реєстрації 15.11.2004.

Для скасування даного арешту позивач звернулась до Автозаводського ВДВС у м.Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області. Згідно відповіді за вих.№213015 від 23.11.2023, виконавче провадження, в рамках якого накладено стягнення, знищено з підстав закінчення строку зберігання.

Станом на день розгляду справи, будь-яке виконавче провадження щодо позивача як боржника в Автозаводському відділі державної виконавчої служби у місті Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області не відкрито.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до ч.1,2 ст.56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин.

Згідно з ч.4 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За змістом ч. 1 ст. 316, ч.ч.1, 2 ст. 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі N 2/0301/806/11 (провадження N 61-3814св22) зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Як встановлено судом, вжиті заходи забезпечення виконання рішення у виді арешту на майно, вжиті правомірно, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань, натомість на даний час відсутні підстави для вжиття заходів забезпечення, які є тимчасовими. Арешт на майно позивача порушує його право власності, оскільки він позбавлений змоги в повному об`ємі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Зважаючи на те, що відкриті виконавчі провадження відсутні, питання про зняття арешту з вищесказаного майна не вирішено державним виконавцем самостійно, виконавче провадження знищено, продовження арешту майна порушує права позивача як власника майна на розпорядження ним.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що відповідачі не подали суду відомостей, які б спростовували позицію позивача, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати суд покладає на позивача.

Керуючись ст. 10, 12, 81, 141, 258, 259, 263 265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, а саме на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер обтяження 1469953, реєстратор: Перша кременчуцька державна нотаріальна контора, накладений на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, АЕ №513837, 28.10.2004, ВДВС Автозаводського РУЮ.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.В. Рибалка