Рішення

від 24.04.2024 по справі 550/200/24

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/200/24

Провадження № 2/550/124/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2024 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Хоменка Д.Є.,

за участю секретаря судового засідання - Мухартової Р.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача адвоката Белея В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Чутове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 60000,00 грн. за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 60000,00 грн. за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованих на території Чутівської селищної ради (Зеленківський старостинський округ), кадастровий номер 5325481600:00:004:0259, площею 5,1300 га та кадастровий номер 5325481600:00:004:0043, площею 5,1298 га. Впродовж 2022 року фактичним користувачем даних земельних ділянок був відповідач, який виконував сільськогосподарські роботи. Відповідач документально не оформив користування земельними ділянками у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та не уклав з позивачем договір оренди земельних ділянок, використовуючи вказані земельні ділянки без правовстановлюючих документів, оренду не сплачував, і тим самим зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування земельними ділянками, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельних ділянок на підставі ч.1 ст. 1212 ЦК України. Позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою здійснити сплату коштів у розмірі 60000,00 грн., що було обумовлено ними при попередній домовленості, але відповідач щоразу ігнорував його численні звернення, тому позивач прохає суд стягнути з ОСОБА_3 безпідставно збережені кошти у сумі 60000,00 грн. за користування земельними ділянками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а також стягнути з відповідача на його користь понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.

Ухвалою суду від 04 березня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача, адвокат Белей В.М. подав відзив на позовну заяву, в якому в задоволенні позовних вимог просить відмовити, вказуючи на безпідставність, необґрунтованість позову належними та допустимими доказами. Повністю заперечує доводи позивача щодо користування земельними ділянками у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, а відповідно і існування «попередніх» домовленостей щодо сплати суми у розмірі 60000 грн. Позивачем не надано доказів, що відповідач користувався земельними ділянками, які належать позивачу, у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, у тому числі сіяв, обробляв чи збирав врожай. Крім того, не підтверджено жодним доказом існування попередньої домовленості про сплату 60000 грн. за користування земельними ділянками. У той же час позивачем не надано жодної претензії надісланої відповідачу на протязі 2022 року з вимогою щодо укладення відповідного договору оренди, оскільки такий договір є двосторонньою угодою.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача, адвокат Белей В.М. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку позивача, представника позивача та представника відповідача, допитавши свідків, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

В судовому засіданні встановлено, що згідно Державного акта про право приватної власності на землю серії ІІІ-ПЛ №010075 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,13 га, кадастровий номер 5325481600:00:004:0259, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Зеленківської сільської ради (а.с.24). Також, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 5,13 га, кадастровий номер 5325481600:00:004:0043, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва розташованої на території Зеленківської сільської ради Чутівського району Полтавської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серії АВ №189845(а.с.25). Право власності на вказані земельні ділянки також підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с.20) та Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.21).

17.10.2023 року та 07.12.2023 року позивачем було направлено на адресу відповідача ОСОБА_3 претензію, про сплату безпідставно збережених коштів у сумі 60000 грн., які відповідач мав сплатити позивачу як власнику земельних ділянок за користування ними, але ОСОБА_3 документально не оформив користування земельними ділянками у період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року та не уклав з позивачем договір оренди земельних ділянок, тобто в цей період ОСОБА_3 використовував земельні ділянки без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельні ділянки використовувались для виробництва сільськогосподарської продукції (а.с.28, 31-32).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 , суду повідомив, що він і позивач є односельцями, проживають в одному селі близько 30 років, відносини у них нормальні. Знає, що у позивача у власності є два пая, загальна площа близько 10 га, що знаходяться в с. Юнаки, які позивач у 2022 році віддав в оренду ОСОБА_5 де останній посіяв сою. За яких умов, передавались в оренду позивачем відповідачу ОСОБА_5 землі, свідку не відомо. Договір оренди не зареєстровано, відповідач обробляє землі з 2022 року. ОСОБА_5 запитував у свідка, чув що ОСОБА_6 буде переходити, свідок відповів: "Так". Сільськогосподарську техніку, що обробляла земельні ділянки, свідок не бачив. Відповідача свідок знає зі школи, ОСОБА_5 раніше робив у колгоспі, обробляв свої паї та людей, які здали йому в оренду, тещі та тестя.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що вона та позивач є односельцями, знає позивача 30 років, відносини у них нормальні. Її земельна ділянка межує із земельною ділянкою позивача, та знає, що в 2022 році земельні ділянки позивача (два паї, приблизно 10 га) обробляв ОСОБА_8 , сіяв сою. Хто був за кермом трактора свідок не бачила, а бачила лише синій трактор і знає, що такий трактор є у ОСОБА_5 . Зі слів позивача свідку відомо, що то обробляв землі ОСОБА_5 . У серпні-вересні збирав сою зелений комбайн, хто був за кермом, свідок теж не бачила. Як позивач домовлявся з відповідачем про передачу земельних ділянок в оренду, свідок присутня не була.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частини 1, 2 ст.12 ЦПК передбачають, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Частиною 9 ст. 93 ЗК України також встановлено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

За ч. 4 ст. 124 ст.125 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Згідно із частиною першою ст. 93 ст.125 Земельного кодексу України, право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В ст. 13 Закону України «Про оренду землі» зазначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» вказано, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Згідно із частиною першою статті 210 ЦК України та статті 6 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За положенням статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно зі ст.125 Земельного кодексу України, чинною на час укладення договору, право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

У частині першій ст.14 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

На час укладення договору оренди стаття 6 Закону України «Про оренду землі» передбачала, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 218 Цивільного кодексу України визначено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

З огляду на викладене, можна зробити висновок, що договір оренди земельної ділянки є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у встановленій простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто дотримання сторонами вимог статей 638, 759 та 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі».

З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає зобов`язання передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право на користування земельною ділянкою. Зареєстроване право оренди землі є речовим правом.

Згідно з частиною третьою ст.12, частиною першою ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту укладення договору оренди землі, а відтак і відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 60000 грн. за користування земельними ділянками. Жоден із доказів, наявних у матеріалах справи не підтверджує факт укладання договору оренди між сторонами. Навіть допитані свідки, покази яких згідно ч.1 ст.218 ЦК України судом до уваги не беруться, не підтвердили факту укладання договору оренди між позивачем і відповідачем на певних умовах.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд прийшов до висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, підстави для вирішення питання щодо розподілу судового збору відсутні.

Керуючись ст.ст.12, 141, 263, 265, 272-273, 279, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів у сумі 60000,00 грн. за користування земельними ділянками сільськогосподарського призначення відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, а у разі його оскарження після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Надруковано в нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Повний текст рішення суду буде виготовлено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , паспорт невідомий.

Повний текст рішення суду виготовлено 03 травня 2024 року.

Суддя Д.Є. Хоменко