Вирок

від 02.05.2024 по справі 760/18985/23

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Провадження № 1-кп/760/1490/24

Справа №760/18985/23

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2024 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві, в порядку спеціального судового провадження кримінальне провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР 31.03.2023 за №22023011000000072, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Джанкой АР Крим, який має вищу освіту, колишній начальник Красногвардійського РВ ГУМВС України в АР Крим, останнє відоме місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Громадянин України ОСОБА_5 , будучи начальником Красногвардійського РВ ГУМВС України в АР Крим, вчинив державну зраду, тобто умисно, на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності України та недоторканості, надавав іноземній державі та її представникам допомогу в проведенні підривної діяльності проти України за таких обставин.

Так, відповідно до ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.

Крім того ч. 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст.ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум» депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014, на яке виносилося питання про входження АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Відповідно до зазначеної постанови, 16.03.2014 на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також їх входження до складу російської федерації на правах суб`єкта федерації.

Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім російської федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум не маючи законної сили не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.

Також, в пункті 1 вказаної Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно визнаних кордонах.

У подальшому, 17.03.2014 депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».

Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».

Надалі, 18.03.2014 між російською федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу російської федерації.

Вищезазначене свідчить про проведення представниками російської федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.

Статтями 1-3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 №1207-VII визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій, внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України є тимчасово окупованою територією внаслідок збройної агресії російської федерації з 20 лютого 2014 року.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про міліцію» від 20.12.1990 за № 565-ХІІ, який діяв до 07.11.2015 (далі - Закон України «Про міліцію») міліція в Україні - державний озброєний орган виконавчої влади, який захищає життя, здоров`я, права і свободи громадян, власність, природне середовище, інтереси суспільства і держави від протиправних посягань.

Відповідно до ст. 4 вказаного Закону правовою основою діяльності міліції є: Конституція України, цей Закон, інші законодавчі акти України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства внутрішніх справ України, Загальна декларація прав людини, міжнародні правові норми, ратифіковані у встановленому порядку. Крім того, згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про міліцію» визначено, що міліція є єдиною системою органів, яка входить до структури Міністерства внутрішніх справ України, виконує адміністративну, профілактичну, оперативно-розшукову, кримінальну процесуальну, виконавчу та охоронну (на договірних засадах) функції.

У відповідності до ч. 6 вказаної статті у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністерству внутрішніх справ України.

Частиною 8 цієї ж статті визначено, що в Автономній Республіці Крим, областях, містах, районах міліцією керують відповідно начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, начальники районних, районних у містах, міських, лінійних управлінь (відділів) головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 № 382, яка діяла до 30.03.2016, кожен громадянин України, вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складає Присягу і урочисто клянеться завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок.

У той же час, самопроголошеною владою так званої «Республіки Крим» за сприяння російської федерації були незаконно створені, у тому числі органи поліції.

Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, органи внутрішніх справ, прокуратури та інші правоохоронні органи російської федерації з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.

Окрім того, 20.03.2014 державною думою російської федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 за № 6-ФКЗ «О принятии в российскую федерацию Республики Крым и образовании в составе российской федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».

Відповідно до ст. 7 зазначеного закону співробітники органів безпеки, митниці та міліції Республіки Крим, співробітники інших державних органів, які заміщають посади у зазначених органах на день прийняття до російської федерації Республіки Крим та освіти у складі російської федерації нових суб`єктів, мають переважне право на вступ на службу до органів федеральної служби безпеки, митних органи російської федерації та органів внутрішніх справ російської федерації, інші державних органів, що створюються відповідно до законодавства російської федерації на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя, за наявності у них громадянства російської федерації, а також за умови складання ними іспиту на знання законодавства російської федерації та їх відповідності вимогам, які пред`являються законодавством російської федерації до співробітників зазначених органів.

Незважаючи на наявність легітимного керівництва ГУ МВС України в АР Крим, колишнім працівником ОСОБА_6 , у взаємодії з керівництвом Президії Верховної Ради Автономної Республіки Крим та представниками незаконних військових формувань здійснено самовільне протиправне присвоєння владних повноважень виконувача обов`язків міністра внутрішніх справ по Автономній Республіці Крим з подальшими незаконними діями, у тому числі проведенням кадрових призначень та звільненням працівників органів внутрішніх справ.

Так, громадянин України ОСОБА_5 прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України, відповідно до змісту якої він урочисто присягнув залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Наказом МВС України № 426 о/с від 24.05.2013 його було призначено на посаду начальника Красногвардійського РВ УМВС України в АР Крим.

У подальшому, в лютому - квітні 2014 року, більш точну дату встановити не виявилось за можливим, у невстановленому досудовим розслідуванням місці, не встановленими слідством особами ОСОБА_5 запропоновано перейти до незаконно створеного « Министерства внутренних дел по Республике Крым », яке увійшло до складу « Министерства внутренних дел росийской федерации », та стати керівником незаконно утвореного «1-го отдела полиции «Железнодорожный» Управления МВД росии по городу Симферополю ».

ОСОБА_5 , будучи громадянином України, службовою особою, яка займає відповідальне становище, працівником правоохоронного органу, достовірно знаючи про незаконність створення окупаційною владою рф « Министерства внутренних дел по Республике Крым » та призначення ОСОБА_6 на посаду «временно исполняющим обязанности министра» незаконно створеного « Министерства внутренних дел по Республике Крым », а також проведення на території АР Крим та міста Севастополя референдуму, наслідком якого стало відокремлення вказаних адміністративно-територіальних одиниць та приєднання їх до складу російської федерації, маючи на меті сприяти представникам російської федерації у проведенні підривної діяльності на території України та подальшої окупації території АР Крим, погодився на незаконну пропозицію продовжити роботу керівником незаконно утвореного «1-го отдела полиции «Железнодорожный» Управления МВД росии по городу Симферополю », без підпорядкування Міністру внутрішніх справ України.

Допомога ОСОБА_5 іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим призвели до посилення заходів тимчасової окупації півострова Крим.

Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого ОСОБА_5 (in absentia), останній показань суду не надавав, клопотань на адресу суду також не надходило.

Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.

Разом з тим, наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_5 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна. Ухилення обвинуваченого від правосуддя необхідно оцінювати як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.

Винуватість ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, доведена такими доказами, наданими стороною обвинувачення та дослідженими судом:

- реєстром працівників підрозділів МВС в АР Крим, згідно якого ОСОБА_5 працював в Красногвардійському РВ ГУ МВС України в АР Крим;

- висновком службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками ГУМВС України в АР Крим та УМВС в м. Севастополі за червень 2014 року, яким встановлено невиконання з березня 2014 року, зокрема, начальником Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим ОСОБА_5 вимог законодавчих та відомчих нормативно-правових актів;

- списком керівного складу ГУМВС України в АР Крим до анексії півострову Крим рф, згідно якого ОСОБА_5 перебував на посаді начальника Красногвардійського РВ ГУ МВС України в АР Крим та згідно наказу МВС від 23.06.2014 №1137 о/с звільнений з ОВС за п.64 «є» (за порушення дисципліни);

- інформацією з мережі загального доступу Інтернет, згідно якої начальником «1-го отдела полиции «Железнодорожный» Управления МВД росии по городу Симферополю » є ОСОБА_5 ;

- довідкою Управління кадрового забезпечення ГУ МВС України в АР Крим відносно ОСОБА_5 ;

- протоколами оглядів інформації з банків щодо ОСОБА_5 та Інтернет ресурсів про його трудову діяльність від 30.06.2023, 21.06.2023, 20.04.2023, 24.07.2023 ;

- відповідними протоколами тимчасового доступу до речей і документів від 30.06.2023, 20.06.2023;

- відповідями ГУ СБ України в АР Крим на доручення слідчого від 03.07.2023;

- іншими матеріалами у їх сукупності.

Таким чином, аналізуючи зібрані у кримінальному провадженні та досліджені під час судового розгляду докази, оцінюючи їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд, розглядаючи кримінальне провадження відповідно до вимог ст.337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину доведеною у повному обсязі, а тому його дії правильно кваліфіковано за ч.1 ст.111 КК України, так як він вчинив державну зраду, тобто діяння, вчинене умисно громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.

Судом визнано загальновідомим і таким, що не потребують доказуванню в межах даного провадження та викладені у обвинуваченні, факти про те, що рф тимчасово окупувала частину території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексувала цю частину території України, які за хронологією подій пов`язані із прийняттям відповідних нормативних актів рф, а також «нормативних актів» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, що приймаються судом до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, скоєного внаслідок прийняття таких актів; встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; засуджені міжнародними актами колективного реагування.

Захисник ОСОБА_4 вважав, що в діях його підзахисного відсутній склад кримінального правопорушення, а також посилався на недопустимість доказів.

Проте, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника відділу поліції на окупованій території АР Крим, здійснював допомогу іноземній державі та її представникам у створенні та функціонуванні органів внутрішніх справ російської федерації та придушення спротивів окупації півострова з боку громадян України на території АР Крим, що у сукупності свідчить про те, що він надав допомогу державним органам рф у проведенні підривної діяльності проти України, таким чином спричинив шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, а тому в його діях присутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 111 КК України.

Здійснення ОСОБА_5 конкретних дій від імені російської федерації свідчить про те, що обвинувачений забезпечував становлення та зміцнення окупаційної влади рф з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим.

Суд вважає безпідставними твердження захисника щодо недопустимості доказів, зібраних з порушенням норм КПК України. Не встановив суд істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при досудовому розслідуванні, у тому числі і права на захист обвинуваченого.

Досліджені в судовому засіданні письмові докази, зокрема, протоколи оглядів, тощо відповідають вимогам щодо їх отримання, проведення та оформлення, складені уповноваженими процесуальними особами, а також повністю узгоджуються з іншими доказами, не викликають сумнівів у суду. Зміст протоколів оглядів перевірений в ході дослідження доказів.

При призначенні покарання суд, згідно із вимогами ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини провадження, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_5 вчинив умисний, закінчений, особливо тяжкий злочин.

Як особа, ОСОБА_5 осудний, має вищу освіту, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшували б чи обтяжували покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, думки державного обвинувачення та захисту, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Запобіжний захід ОСОБА_7 не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. Процесуальні витрати відсутні.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 370, 371, 373, 374, 376, КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.111 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 13 (тринадцять) років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.

Строк відбування покарання ОСОБА_5 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

На підставі ст. 54 КК України позбавити ОСОБА_5 спеціального звання - підполковник міліції.

Речові докази - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі її подання, якщо його не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1