Ухвала

від 29.04.2024 по справі 552/625/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 552/625/24 Номер провадження 11-сс/814/191/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року м. Полтава

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

із секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю прокурора ОСОБА_6 ,

представника власника майна ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року,

ВСТАНОВИЛА:

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені слідчим суддею обставини.

Ухвалою слідчого судді у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №72023171200000014 від 30 листопада 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відмовлено у задоволенні клопотання старшого детектива підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_8 про накладення арешту на вилучені в ході обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 :- зовнішній жорсткий диск марка Iranseend, s/n: TS1TSV25M3R , NE02224 1674 - 1 шт.; мобільний телефонi Phone 1 3Pro, золотистого кольору - 1 шт.

Мотивуючи рішення про відмову в задоволені клопотання про арешт майна, слідчий суддя зазначив, що в ході розгляду клопотання відсутні дані, які б давали підстави вважати, що вилучені в ході обшуку речі містять інформацію необхідну для проведення судових експертиз та встановлення ідентифікації осіб, причетних до вчинення даного кримінального правопорушення, яка в подальшому буде використана як доказ, що слугуватиме доведенню вини осіб.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи , яка її подала.

В поданій апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на зовнішній жорсткий диск марки Iranseend, s/n: TS1TSV25M3R , NE02224 1674 ; мобільний телефонi Phone 13Pro, золотистого кольору, вилучені в ході обшуку 12.02.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 .

На обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що під час досудового розслідування, серед іншого, встановлено, що ДП «Укртранснафтопродукт» згідно даних ЄРПН у 2015 році здійснили закупівлю олії соняшникової нерафінованої у ТОВ «СФС Трейд» (код 39548253) на загальну суму 32, 67 млн. грн. Беручи до уваги не типовий вид ТМЦ, які закуповуються та часовий проміжок здійснення даних операцій, ймовірно зазначені вище взаємовідносини мали характер безтоварних, з метою мінімізації податкових зобов`язань з ПДВ ДП «Укртранснафтопродукт», оскільки при реалізації арештованих ПММ (безоплатно отримані без права на податковий кредит з ПДВ) останнє зобов`язано задекларувати та сплатити до бюджету суми ПДВ з всієї кількості реалізованих арештованих ПММ.

Зазначає, що ДП «Укртранснафтопродукт» у 2015 році реалізувало близько 82,3 тис тон арештованих ПММ на загальну суму близько 837,8 млн грн.

Вказує, що оглядом жорсткого диску, вилученого під час обшуку у ОСОБА_9 установлено, що на ньому містяться електронні документи, які містять у собі відомості щодо ТОВ «СФС Трейд», реквізити якого використовувались для безтоварних операцій.

Крім того зазначає, що оглянути мобільний телефон не представилось за можливе, оскільки він заблокований та можливість його розблокування без спеціальних пристроїв та дослідити наявну у ньому інформацію відсутня, у зв`язку із чим він направлений для проведення експертизи.

На переконання прокурора, наведені обставини дають підстави стверджувати про відповідність вилучених у ОСОБА_9 системного блоку та мобільного телефону критеріям ст. 98 КПК України.

Також зазначає, що слідчий суддя на момент розгляду клопотання про арешт був позбавлений можливості дослідити вказані обставини, у зв`язку із чим прийняв не обґрунтоване та не вмотивоване рішення щодо відсутності підстав для накладення арешту на вилучені речі.

Позиції інших учасників судового провадження.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав вказану апеляційну скаргу та просив її задовольнити. Представник власника майна заперечив проти доводів скарги прокурора, просив ухвалу слідчого судді залишити без змін.

Мотиви суду.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

В силу ч. 2 ст. 131 КПК України одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя повинен з`ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

На думку колегії суддів, слідчим суддею при винесенні рішення не враховано наведених положень КПК та практики Європейського Суду.

Відповідно до поданого клопотання вбачається, що підрозділом детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 72023171200000014 від 30.11.2023 за ч. 5 ст. 191 КК України, розпочатого за повідомленням Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 30.11.2023.

Під час здійснення контррозвідувального захисту об`єктів критичної інфраструктури співробітником ГУ «І» ДЗНД СБ України встановлено, що на території Полтавської області знаходяться Кременчуцька та Лубенська нафтобази, якими володіє та використовує у своїй діяльності ДП «Укртранснафтопродукт» (код ЄДРПОУ 34355770).

За наявною інформацією службові особи ДП «Укртранснафтопродукт» діючи у складі організованої групи, до складу якої увійшли службові особи ТОВ «Укройлпродукт» (код ЄДРПОУ 37036907), ТОВ «Ітаніксстронг» (код ЄДРПОУ 39373286) та ТОВ «Трейд Інвест компані» (код ЄДРПОУ 39378216) налагодили схему заволодіння нафтопродуктами.

Для прикриття своєї діяльності членами організованої групи розроблено схеми фінансових операцій, які імітують розрахунки між ТОВ «Укройлпродукт» та ДП «Укртранснафтопродукт», використовуючи в протиправній схемі такі транзитні підприємства як ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд Інвест компані», що створює в подальшому безнадійну дебіторську заборгованість ТОВ «Укройлпродукт» перед ДП «Укртранснафтопродукт».

Встановлено, що з метою отримання можливості заволодіння вищевказаними нафтопродуктами службовими особами ДП «Укртранснафтопродукт» фактично безоплатно передається за договором постачання з ДП «Укртранснафтопродукт» до ТОВ «Укройлпродукт». Нафтопродукти, які надходять до ТОВ «Укройлпродукт», відразу передаються на транзитні підприємства - ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані», які являються афілійованими злочинній групі, з метою подальшої реалізації.

Окрім того, вказаною злочинною групою реалізуються нафтопродукти, на які накладено арешти, порядок реалізації яких затверджено Постановою КМУ № 1340 від 25.08.1998.

Таким чином, внаслідок діяльності організованої групи створюються обставини, за яких грошові кошти отримані від реалізації нафтопродуктів, власником яких є держава в особі ДП «Укртранснафтопродукт», не надходять до Державного бюджету України.

Одночасно встановлено, що через підконтрольні ТОВ «Ітанікс стронг» та ТОВ «Трейд інвест компані» з використанням розрахункових рахунків відкритих у Банку «Фортуна» розміщено грошові кошти від реалізації нафтопродуктів, які на теперішній час виведені на підприємства з ознаками фіктивності.

В подальшому учасниками організованої групи вживаються заходи щодо подальшого виведення та розподілу незаконно отриманих грошових коштів від протиправної реалізації привласнених нафтопродуктів.

Крім того, з метою приховування своєї протиправної діяльності, діючи приховано та використовуючи методи конспірації, члени організованої групи координують діяльність підконтрольних осіб і підприємств та вживають заходів щодо уникнення відповідальності шляхом відповідного інструктажу довірених осіб щодо їх поведінки та необхідності невідкладного інформування підпорядкованих адвокатів в разі контакту з правоохоронними органами або проведення з їх боку інших процесуальних дій.

Під час санкціонованого обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , виявлено та вилучено: зовнішній жорсткий диск марка Iranseend, s/n: TS1TSV25M3R , NE02224 1674 - 1 шт.; мобільний телефон iPhone 13Pro, золотистого кольору - 1 шт.

Необхідність арешту на зазначене майно детектив мотивував тим, що вилучені речі містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час розслідування кримінального провадження, постановою слідчого від 12.02.2024 визнані речовими доказами.

Разом з тим, мотивуючи ухвалу про відмову у задоволенні клопотання, слідчий суддя послався на те, що детективом не було надано доказів про наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно.

Однак, такі висновки колегія суддів вважає помилковими з огляду на таке.

Як слідує з листа начальника 2 управління ГУ Контррозвідувального забезпечення об`єктів критичної інфраструктури та протидії фінансуванню тероризму Департаменту захисту національної державності СБУ, зазначені у клопотанні речі були вилучені у особи, щодо якої існує оперативна інформація про причетність до протиправної схеми привласнення майна державного підприємства «Укртранснафтопродукт», та яка зокрема сприяла легалізації коштів здобутих злочинним шляхом групі компаній «Фактор», надавала консультації з приводу мінімізації податкових навантажень та легалізації коштів здобутих від реалізації привласнених нафтопродуктів.

Крім того, в ході проведення огляду жорсткого диску, вилученого під час обшуку у ОСОБА_9 установлено, що на ньому містяться електронні документи, які містять у собі відомості щодо ТОВ «СФС Трейд», реквізити якого використовувались для безтоварних операцій.

Мобільний телефон оглянути не представилось за можливе, оскільки він заблокований та можливість його розблокування без спеціальних пристроїв та дослідити наявну у ньому інформацію відсутня.

Отже, вилучені при проведенні обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 , речі, можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування, а тому вони відповідають критеріям, визначеним ст. 98 КПК України та на них може бути накладений арешт.

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, а апеляційна скарга прокурора задоволенню.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів апеляційного суду,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора відділу Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_6 задовольнити, а ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Полтави від 19 лютого 2024 року скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання старшого детектива Підрозділу детективів ТУ БЕБ у Полтавській області ОСОБА_8 та накласти арешт на вилучені в ході обшуку 12.02.2024 за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_9 : зовнішній жорсткий диск марки Iranseend, s/n: TS1TSV25M3R , NE02224 1674 - 1 шт.; мобільний телефон iPhone 13Pro, золотистого кольору - 1 шт., із забороною відчуження, розпорядження, використання, передавши їх до ТУ БЕБ у Полтавській області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3