Постанова

від 24.04.2024 по справі 554/9729/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/9729/21 Номер провадження 22-ц/814/957/24Головуючий у 1-й інстанції Материнко М.О. Доповідач ап. інст. Триголов В. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючий суддя: Триголов В.М.

Судді: Дорош А.І., Лобов О.А.

Секретар: Кириченко В.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2023 року , по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа : ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківської районної у міста Полтаві ради про скасування рішення Октябрської районної у міста Полтаві ради та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку

В С Т А Н О В И В :

В жовтні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 174134 та серія ЯЗ № 174133, виданих 06.11.2009 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:19:001:0171.

По сусідству знаходиться домоволодіння, яке належить ОСОБА_4 , який мешкає за адресою : АДРЕСА_2 . Відповідачем здійснено розміщення гаражу та паркану на земельній ділянці, що належить позивачу на праві приватної власності, що порушує його право приватної власності щодо вільного користування, володіння та розпорядження даною земельною ділянкою.На підтвердження вищезазначеного позивачем надано матеріали геодезичної зйомки, проведеної ПФ ДП «УкрНДІІНТВ» у 2021 році.

В зв`язку з чим позивач просив суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою пл.. 800 кв. м. з кадастровим номером 5310137000:19:001:0171 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести гараж, збудований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та провести демонтаж огорожі, встановленої між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 на території ділянки АДРЕСА_1 .

У свою чергу відповідач подав до суду зустрічну позовну заяву про скасування рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог відповідач зазначив, що позов не визнає, оскільки заявлені позивачем позовні вимоги є безпідставними, порушують його право власності, та є необґрунтованими, що при передачі відповідачам ОСОБА_3 і ОСОБА_2 у спільну сумісну власність земельної ділянки умисно захоплено частину земельної ділянки, що знаходиться під його гаражем, яка не підлягає приватизації без її вилучення із його користування та відповідно до закону будівля не може стояти на чужій землі. Вказував на підробку документів у зв`язку із чим до технічної документації внесені відомості, що не відповідають дійсності, в такий спосіб введено в оману орган приватизації.

В зв`язку з чим відповідач у зустрічному позові просив суд скасувати рішення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради від 08.07.2008 року № 314 в частині: «передати в спільну сумісну власність гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_2 мешканцям АДРЕСА_3 із земель житлової та громадської забудови міста земельну ділянку по АДРЕСА_3 , площа якої відповідно до технічної документації, виготовленої ПФ «УкрНДІІНТВ» становить 800 кв.м. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд» та визнати недійсними: Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:19:001:0171 серія ЯЗ № 174134, розташовану по АДРЕСА_3 , виданий ОСОБА_3 06 листопада 2009 року; Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:19:001:0171 серія ЯЗ № 174133, розташовану по АДРЕСА_3 , виданий 06 листопада 2009 року.

Сторонами подано заяви про застосування до первісного та зустрічного позовів строків давності.

Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 ,третя особа: ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкоюзадоволено в повному обсязі.

Усунуто ОСОБА_2 перешкоди у користуванні земельною ділянкою пл. 800 кв. м. з кадастровим номером 5310137000:19:001:0171 за адресою: АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання ОСОБА_1 знести гараж, збудований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , та провести демонтаж огорожі, встановленої між земельнимиділянками по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 на території ділянки АДРЕСА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп. сплаченого ним судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Шевченківської районної у м. Полтаві ради про скасування рішення Октябрської районної у м. Полтаві ради та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційному порядку рішення оскаржив ОСОБА_1 . Скарга мотивована тим , що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та не дослідив наведені апелянтом обставини та доводи на підтвердження своїх вимог.

Скаржник зазначає, що з 1997 року є власником нерухомого майна , в тому числі і спірного гаражу , з часу отримання нерухомості у спадщину користувачі суміжних земельних ділянок не висловлювали претензій до ОСОБА_1 стосовно самозахвату землі .

Апелянт вказує, що у висновку судової земельно-технічної експертизи №64 , зазначено, що розташування гаража «Г» , вказане на схемі в процесі проведення обстеження представником Управління головного архітектора м.Полтави , відповідає фактичному положенню цього гаража в даний час, та частково 5 кв.м. перетинає межу земельної ділянки позивача за первісним позовом та розташований на ній.

Крім іншого , скаржник посилається на наявність заяви ОСОБА_2 , згідно якої ОСОБА_2 проти місцязнаходження гаража Рибкіна П.І. по АДРЕСА_4 , що межує з його гаражем , претензій не має» .

Щодо наявності пістав для задоволення позоловних вимог ОСОБА_1 , апелянт вказує на безпідставність застосування судом першої інстанції строків позовної давності . Адже позивачу за зустрічним позовом не було відомо про приватизацію братами Луценками суміжної з його земельної ділянки, про це йому стало відомо з позовної заяви.

Окрім того , підписуючи акт з погодження меж земельної ділянки відповідачів за зустрічним позовом ОСОБА_1 вважав , що межа проходить по стіні гаража , як це вказано в акті . В акті не було вказано , що межа між земельними ділянками проходить через гараж, межові знаки не встановлювались , представники земемельної організації при цьому присутні не були.

ОСОБА_1 вказує, що гараж не є самочинним будівництвом, збудоване на землі слідує за нею, а відтак будівля не може стояти на чужій землі у зв`язку із чим не підлягає приватизації частина земельної ділянки площею 5 кв.м., на якій частково стоїть належний ОСОБА_1 гараж.

Апелянт просить скасувати рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2023 року та ухвалити нове , яким позовні вимоги ОСОБА_2 залишити без задовлення , а позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 є співвласниками земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серія ЯЗ № 174134 та серія ЯЗ № 174133, виданих 06.11.2009 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки: 5310137000:19:001:0171. Інформація про земельну ділянку внесена до Державного земельного кадастру, державний акт зареєстрований. Земельна ділянка надана у власність на підставі рішення виконавчого комітету Октябрської районної у місті Полтаві ради від 08.07.2008 року № 314.

На підставі договору дарування ВСЕ 706120 від 28.10.2005 року ОСОБА_2 є власником 14/25 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 26.06.1998 року. Земельна ділянка за адресою АДРЕСА_1 , не приватизована, надана в користування рішенням виконкому Полтавської міської ради депутатів трудящих від 10.07.1954 за № 459. Інформація про вказану земельну ділянку в ДЗК не внесена. Згідно до технічного паспорту на будинок наданого відповідачем в користування надано земельну ділянку площею 385 кв.м.

У справі наявні матеріали технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , виготовлену у 2007 році ПФ ДП «УКРНДІІНТВ». В матеріалах справи міститься Акт встановлення та погодження меж землекористування за адресою АДРЕСА_1 від 30.01.2007 року в якому мається підпис ОСОБА_1 .

Ухвалою Октябрськогорайонного суду м.Полтави від 05.08.2022 року по справі була призначена судова земельно-технічна експертиза, проведення якої доручено судовому експерту ОСОБА_5 , на вирішення експертизи поставлені наступні питання:

1. Чи відповідає фактична межа земельних ділянок по АДРЕСА_1 межі згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.11.2009 р. з кадастровим номером 5310137000:19:001:0171? Якщо не відповідає то в чому полягає невідповідність?

2. Чи розташовані по межі земельних ділянок по АДРЕСА_5 будівлі?

3. Чи знаходиться капітальна будівля-гараж літ «Г», що перебуває у ОСОБА_6 , побудований в 1978 році, на частині приватизованої земельної ділянки розташованої по АДРЕСА_1 , та належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3

16.11.2022 року судовим експертом Федоровим Д.Ф. був складений висновок судової земельно-технічної експертизи № 64 та надано наступні відповіді на питання:

По першому питанню «За результатами проведеного дослідження, експерт встановив, що фактична межа земельних ділянок по АДРЕСА_5 не відповідає межі згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 06.11.2009 з кадастровим номером 5310137000:19:001:0171».

По другому питанню «По межі (на відстані 1м в обидва боки) земельних ділянок по АДРЕСА_5 розташовані наступні будівлі: гараж літ. Г, що входить до складу домоволодіння по АДРЕСА_2 ; гараж літ.Г та сарай літ. г, що входять до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 ».

По третьому питанню «Гараж літ.Г, що входить до складу домоволодіння по АДРЕСА_2 , зареєстрований за ОСОБА_1 на основі рішення Октябрської районної ради народних депутатів від 20.09.1988 (а.с. 102), перетинає межу приватизованої земельної ділянки кадастровий номер 5310137000:19:001:0171 по АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і частково (5м2) розташований на цій земельній ділянці».

Враховуючи висновок судової земельно-технічної експертизи, акт встановлення меж землекористування за АДРЕСА_1 від 30.01.2007 року, який узгоджений з ОСОБА_1 та підписаний останнім та враховуючи, що земельна ділянка, якою фактично користується відповідач не має державної реєстрації права користування та власності, місцевий суд прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог позивача про наявність перешкод, які створив відповідач в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_3 на праві власності та безпідставність зустрічних позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи первісний позов, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог , з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власнику належать правомочності щодо вільного користування, володіння та розпорядження своїм майном.

Частиною 2 ст.386 ЦК України передбачено, що власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншої особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно із ч.1 ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійснені ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч.3 ст. 79 ЗК України, право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд.

Згідно із ст. 90 ЗК України власники земельних ділянок мають право самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Власники земельних ділянок зобов`язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства (п.п. «а», «г» та «е» ч. 1 ст. 91ЗК України)

В ч.1, ч.2, ч.3 п. б ст.152 ЗК України передбачено, що держава гарантує громадянам та юридичним особам захист прав на земельні ділянки; власник земельної ділянки може вимагати усунення порушень його прав, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , шляхом зобов`язання знесення нерухомого майна на земельній ділянці, власником або користувачем якої є інша особа, можуть бути заявлені власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, за умови доведеності факту такого порушення.(ст.ст.16,376, 386, 391ЦК України)

З матеріалів справи встановлено, що позивачем за вимогами про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та зобов`язання знести гараж є ОСОБА_2 . Останній є власником 14/25 частини житлового будинку з частиною надвірних будівель за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки за вказаною адресою .

Зважаючи на те , що згідно висновків експертизи право ОСОБА_2 дійсно порушено , оскільки гараж відповідача ОСОБА_1 частково розташований на земельній ділянці ОСОБА_2 та займає 5 кв.м . земельної ділянки , що розташована за адресою АДРЕСА_1 , суд першої інстанції здійснив вірний висновок про задовлення первісного позову.

Віповідачем за первісним позовом не доведено , що гараж не порушує право позивача, ОСОБА_1 не надано жодних доказів на підтвердження належності йому та реєстрації у встановленому законом порядку земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 . Також ОСОБА_1 не заявлялось клопотань про повторне призначення експертизи , з метою підтвердження своїх позовних вимог , та спростування вимог ОСОБА_2 .

За таких обставин , рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягає залишенню без змін, адже наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта з висновками суду першої інстанції та з їх оцінкою, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції у цій частині є законними і обгрунтованими, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про визнання незаконними рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсними акітів на прво власності на земельну ділянку .Суд першої інстанції відмовляючи у задовленні позовних вимог зокрема посилався на пропуск позивачем за зустрічним позовом строку позовної дівності, проте колегія суддів не може погодитися із такими висновками.

Відповідно до ст. ст.256,257 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відтак,ст. 257 ЦК Українивстановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

При цьому встановлення початкового моменту перебігу позовної давності має важливе значення, оскільки від нього залежить і застосування норм матеріального права, і правила обчислення позовної давності, і захист порушеного права.

Визначення початку відліку позовної давності наведено устатті 261 ЦК України. Зокрема, відповідно до частини 1 цієї статті, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. ч. 3-4ст. 267 Цивільного кодексу Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи викладене суд апеляційної інстанції наголошує, що відмова в позові і застосування строку позовної давності одночасно є недоцільним, оскільки відсутнє порушене право, що підлягає захисту. Та зважаючи на те , що суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 про скасування рішення Октябрської районної у м.Полтаві ради та визнання недійсними Державних актів на право власності на земельну ділянку , у зв`язку із їх недоведеністю, недоцільним є посилання на пропуск строку позовної давності як на підставу для відмови у позові.

Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦІК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч.1 п.1, 375, 382 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Октябрського районного суду міста Полтави від 27 вересня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Головуючий суддя: В.М.Триголов

Судді: А.І.Дорош

О.А.Лобов