Ухвала

від 02.05.2024 по справі 120/601/22-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

м. Вінниця

02 травня 2024 р. Справа № 120/601/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін заяву відповідача про відстрочення виконання судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року позовну заяву задоволено. Таким рішенням зокрема зобов`язано Липовецьку міську раду надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожному окремо дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради, за межами с. Нападівка (Липовецької територіальної громади) Вінницького району Вінницької області.

У зв`язку із набранням рішенням суду законної сили судом 27 червня 2022 року видано виконавчий лист.

29 лютого 2024 року відповідачем подано до суду заяву про відстрочення виконання судового рішення. Така заява обгрунтована тим, що 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2024 року, який діє і дотепер. При цьому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" № 2145-ІХ від 24 березня 2022 року заборонено передачу земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення документації до закінчення (скасування) воєнного стану. А тому представник відповідача вважає, що на явні підстави для відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року строком на один місяць після завершення воєнного стану в Україні.

Ухвалою суду від 01 березня 2024 року таку заяву призначено до розгляду на 11 березня 2024 року.

Іншою ухвалою суду від 11 березня 2024 року розгляд заяви відкладено на 10 квітня 2024 року у зв`язку з відсутністю відомостей про вручення стягувачам повідомлень про дату, час та місце судового засідання.

10 квітня 2024 року судове засідання не відбулося у зв`язку з перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці.

Наступне судове засідання призначено на 02 травня 2024 року.

В судове засідання, призначене на 02 травня 2024 року, ані стягувачі, ані боржник не з`явилися.

Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

За таких обставин суд дійшов висновку розгляд поданої заяви здійснювати у письмовому провадженні.

Розглянувши подану заяву, суд зважає на таке.

Особливості розгляду заяви про відстрочення виконання рішення суду визначені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, частиною 1 цієї статті передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Відповідно до частини 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.

Як унормовано частиною 3 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови (частини 4 та 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України).

Наведене вище свідчить про те, що відстрочення виконання судового рішення є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках.

Підставами для відстрочення виконання судового рішення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Так, у зв`язку з військовою агресією проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

При цьому термін дії воєнного стану неодноразово продовжувався та діє дотепер.

Отже, на дату звернення до суду із заявою про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року та станом на день розгляду цієї заяви в Україні діє воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року № 389-VIII.

Пунктом 27 розділу Х Земельного кодексу України, який набрав чинності 07 квітня 2022 року, встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням встановлених особливостей.

Зокрема підпунктом 5 пункту 27 розділу Х Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Отже, до припинення (скасування) воєнного стану в Україні діє встановлена законом заборона на безоплатну передачу у приватну власність земель державної та комунальної власності, на надання уповноваженим органом виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, а також на розроблення відповідної документації.

Таким чином, незважаючи на те, що судовим рішенням від 12 травня 2022 року Вінницький окружний адміністративний суд зобов`язав Липовецьку міську раду надати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 кожному окремо дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 та для ведення особистого селянського господарства на території Липовецької міської ради, за межами с. Нападівка (Липовецької територіальної громади) Вінницького району Вінницької області, проте виконання цього рішення відповідачем у бажаний для позивачів спосіб є неможливим через встановлену законом заборону.

Так, Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-XI встановлює абсолютно визначене імперативне правило, зміст якого полягає у забороні органам місцевого самоврядування під час дії воєнного стану приймати рішення про безоплатну передачу земель комунальної власності.

Така заборона узгоджується з частиною 2 статті 64 Конституції України, якою передбачено, що в умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції.

Водночас право власності на землю гарантується частиною 2 статті 14 Конституції України, а тому не належить до переліку прав, що не можуть бути обмежені в умовах воєнного стану.

При цьому Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах Брумареску проти Румунії (заява № 28342/95), Стіл та інші проти Сполученого Королівства та ін.). Так, у рішенні від 10 грудня 2019 року по справі Михайлюк та Петров проти України (заява №11932/02) зазначено, що Суд нагадує, що вираз згідно із законом насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права.

Поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на права осіб (рішення у справах Олександр Волков проти України (заява № 21722/11), C.G. та інші проти Болгарії (заява № 1365/07).

Відповідно до пункту 46 Доповіді Венеційської Комісії Верховенство права (Страсбург, 04 квітня 2011 року Доповідь № 512/2009, CDL-AD (2011)003rev), схваленої на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними.

У підпункті 2.3 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11 червня 2020 року № 7-р/2020 вказано, що вимогою верховенства права є дотримання принципу юридичної визначеності, що обумовлює однакове застосування норми права, недопущення можливостей для її довільного трактування.

Юридична визначеність норми права є ключовою умовою забезпечення кожному ефективного судового захисту незалежним судом.

Конституційний Суд України у рішенні від 20 червня 2019 року № 6-р/2019 акцентував увагу на тому, що юридичну визначеність необхідно розуміти через такі її складові: чіткість, зрозумілість, однозначність норм права; законодавець повинен прагнути до чіткості та зрозумілості у викладенні норм права. Кожна особа відповідно до конкретних обставин має орієнтуватися в тому, яка саме норма права застосовується у певному випадку, та мати чітке розуміння щодо настання конкретних правових наслідків у відповідних правовідносинах з огляду на розумну та передбачувану стабільність норм права (абзаци п`ятий, шостий підпункту 4.1 пункту 4 мотивувальної частини).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що введення в Україні воєнного стану та заборона, встановлена Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану" від 24 березня 2022 року № 2145-XI, є саме тими обставинами, що об`єктивно роблять неможливим виконання зазначеного судового рішення і таке втручання у право позивачів має чітко передбачену підставу в національному законодавстві.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постановах Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12 грудня 2023 року у справі № 120/18520/21, від 12 грудня 2023 року у справі № 120/12261/21 та ряду інших.

Відтак заява Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року є обгрунтованою та підлягає задоволенню, а тому виконання такого судового рішення слід відстрочити до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Керуючись статтями 248, 256, 378 КАС України,

УХВАЛИВ:

Заяву Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про відстрочення виконання судового рішення задовольнити.

Відстрочити виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 травня 2022 року до припинення (скасування) воєнного стану в Україні.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович