Рішення

від 07.05.2024 по справі 320/11608/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 року № 320/11608/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Білогородської сільської ради, треті особи Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, ОСОБА_2

про зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

І. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Білогородської сільської ради, треті особи Головне управління Держгеокадастру в м. Києві та Київській області, ОСОБА_2 , у якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення № 285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 »;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у м.Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 та видалити її з Державного земельного кадастру.

II. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що йому на підставі Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 049390 від 16 грудня 1999 р., належить земельна ділянка розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Починаючи з 1999 року та по теперішній час він є добросовісним користувачем цієї земельної ділянки.

Після подання документів для отримання кадастрового номеру ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" відмовило йому у присвоєнні ділянці кадастрового номера через те що на належній йому ділянці вже зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 відомості про який внесені від 02.08.2021.

Ця реєстрація була здійснена Головним управлінням Держгеокадастру у м.Києві та Київській області на підставі неправомірного, на його думку, рішення Білогородської сільської ради - рішення №285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 ».

Таким чином своїми незаконними діями відповідач порушив зокрема вимоги п. 10, Розділ VII Прикінцеві та перехідні положення, Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року у якому зазначено - документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними та ст. 125 Земельного кодексу України, - Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідач проти задоволення позову не заперечував та надав до суду відповідну заяву.

Треті особи своїх пояснень суду не надали.

III. Процесуальні дії суду у справі

Ухвалою суду від 16.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Згідно з Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ №049390 від 16 грудня 1999 р., розташовану за адресою АДРЕСА_1 вказана земельна ділянка належить на праві приватної власності - ОСОБА_1 .

Всупереч цьому, рішенням Білогородської сільської ради було прийнято рішення № 285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 ».

Будучи не обізнаним про протиправні дії відповідача, позивач звернувся на законних підставах до ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" з метою присвоєння належній йому ділянці кадастрового номеру, однак отримав відмову у здійснені його законних прав через те що на належній йому ділянці вже зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 відомості про який внесені від 02.08.2021. В подальшому на підтвердження цього ДП "Науково-дослідний інститут землеустрою" було надано ситуаційну схему з графічним зображенням яка демонструє фактичне зайняття ділянки Позивача.

Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 1 Закону України «Про державний земельний кадастр» державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Статтею 3 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено, що державний земельний кадастр базується на таких основних принципах як об`єктивність, достовірність та повнота відомостей у Державному земельному кадастрі; внесення відомостей до Державного земельного кадастру виключно на підставі та відповідно вимог Закону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний кадастровий реєстратор: здійснює реєстрацію заяв про внесення відомостей до Державного земельного кадастру, надання таких відомостей; перевіряє відповідність поданих документів вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою та містобудівної документації; здійснює внесення відомостей до Державного земельного кадастру або надає відмову у їх внесенні.

Статтею 11 Закону України «Про державний земельний кадастр» визначено, що відомості про об`єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об`єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до норм та правил, технічних регламентів.

Ч. 6 ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачено що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Відповідно до ч. 1 , ч. 2 ст. 21 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру:

на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками;

на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель;

на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв).

Відомості про цільове призначення земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру:

а) щодо категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки та комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту - щодо земельних ділянок, цільове призначення яких змінюється на підставі такої документації;

на підставі технічної документації із землеустрою - щодо інвентаризації земель;

б) щодо виду цільового призначення в межах певної категорії земель:

на підставі відповідної документації із землеустрою, що розробляється при формуванні земельних ділянок, - щодо земельних ділянок, які формуються;

на підставі заяви власника (розпорядника, у визначених законом випадках - користувача) земельної ділянки відповідно до комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади, генерального плану населеного пункту.

За змістом ст. 22 Закону України «Про державний земельний кадастр» документи, які є підставою для внесення відомостей до Державного земельного кадастру, мають відповідати законодавству.

Згідно ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» для державної реєстрації земельної ділянки державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин; документація із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки, в електронній формі та формі електронного документа. Державний кадастровий реєстратор, який здійснює державну реєстрацію земельних ділянок, протягом чотирнадцяти днів з дня реєстрації заяви: перевіряє відповідність документів вимогам законодавства; за результатами перевірки здійснює державну реєстрацію земельної ділянки або надає заявнику мотивовану відмову у державній реєстрації.

Відповідно до ч. 10 цієї ж статті державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі: поділу чи об`єднання земельних ділянок; якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Аналогічні підстави для скасування державної реєстрації земельних ділянок містить п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051 .

Відповідно до п.114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 (далі - Порядок), державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі:

1) поділу чи об`єднання земельних ділянок - на підставі заяви про державну реєстрацію земельних ділянок, які утворилися в результаті такого поділу чи об`єднання;

2) коли протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстроване з вини заявника, - на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, отриманої шляхом безпосереднього доступу до зазначеного Реєстру;

3) ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, яке набрало законної сили в установленому законодавством порядку.

VI. Оцінка суду.

Як вже зазначалось, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою що була виготовлена на основі незаконного рішення Білогородської сільської ради № 285.4/13 від 21 травня 2021 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 .

Відповідно ст. 28 Закону України «Про землеустрій» розробники документації із землеустрою зобов`язані дотримуватися законодавства України, що регулює земельні відносини, відносини у сфері охорони навколишнього природного середовища, оцінки впливу на довкілля, а також норм і правил при здійсненні землеустрою; інформувати зацікавлених осіб про здійснення землеустрою.

Вимогами ст. 29 Закону України «Про землеустрій» передбачені загальні вимоги до змісту документації із землеустрою.

Так, документація із землеустрою у складі текстових матеріалів обов`язково містить пояснювальну записку, в якій зазначаються підстава проведення землеустрою (у тому числі рішення органу державної влади, органу місцевого самоврядування, на підставі якого здійснюється розроблення документації із землеустрою).

Судом встановлено, що подана технічна документація із землеустрою не відповідала вимогам Законів України «Про державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» в частині дотримання загальних вимог до змісту документації із землеустрою (ст. 29 Закону України «Про землеустрій»).

Наведене правове регулювання дає підстави для висновку, що державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 проведена протиправно, на підставі рішення №285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року, яка не відповідала вимогам закону.

Як встановлено судом, факт належності земельної ділянки розташованої за адресою АДРЕСА_1 підтверджується Державним актом на право приватної власності на земельну ділянку серії ІІ-КВ № 049390 від 16 грудня 1999 р., розташовану за адресою АДРЕСА_1 виданим на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідач не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідно до п. 10, Розділ VII Прикінцеві та перехідні положення, Закону України "Про Державний земельний кадастр" від 7 липня 2011 року у якому зазначено - Документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними та ст. 125 Земельного кодексу України, - Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, відповідно до Статті 12, Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин належить:

а) розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

д) організація землеустрою.

Однак судом встановлено, що відповідачем не було дотримано вимог Земельного кодексу України, у частині що приведена, у зв`язку з відсутністю у Білогородської сільської ради права на розпорядження земельною ділянкою за адресою - АДРЕСА_1 , яка на момент прийняття рішення № 285.4/13 від 21 травня 2021 року Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 вже знаходилась у приватній власності ОСОБА_1 .

Крім того, відповідно до частини другої статті 1 розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі, якщо відомості про зазначені земельні ділянки не внесені до Державного реєстру земель, їх державна реєстрація здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за заявою їх власників (користувачів земельної ділянки державної чи комунальної власності).

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про те, що державна реєстрація земельної ділянки, з приводу якої виник цей спір, проведена протиправно та з порушенням вимог законодавства, на підставі рішення №285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 », яке не відповідає вимогам закону.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 та видалення її з Державного земельного кадастру.

Питання щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки є похідним і повинно вирішуватись після вирішення питання про скасування рішення № 285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року.

Оскільки, відповідачем ще не приймалось рішення про скасування спірного рішення № 285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року, у суду відсутні підстави вважати, що права позивача у цій частині будуть порушені.

Так як, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, позовні вимоги в частині зобов`язання Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222482001:01:007:0544 та видалення її з Державного земельного кадастру, є передчасною та необґрунтованою.

VII. Висновок суду

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не заперечував проти задоволення позову, про що свідчить надана представником відповідача заява.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, отже відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статями 9,14, 73-78, 90, 143, 189, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 285.4/13 Білгородської сільської ради від 21 травня 2021 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва i обслуговування житлового будинку, господарських, будівель i споруд (присадибна ділянка) у власність гр. ОСОБА_2 що розташована в АДРЕСА_1 ».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення - 07.05.2024