Рішення

від 07.05.2024 по справі 520/5097/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2024 р. Справа № 520/5097/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про скасування рішення,

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати рішення Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби України з питань праці № 62ДФС-ФС від 04.12.2023 про застосування попередження за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначила, що відповідачем було прийнято протиправне попередження за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю № 62ДФС-ФС від 04.12.2023. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернулася до суду за захистом своїх прав, шляхом скасування попередження за порушення законодавства про працю № 62ДФС-ФС від 04.12.2023.

Ухвалою судді від 29.02.2024 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України, та запропоновано відповідачу надати відзив на позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п`яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці: всі документи, на підставі яких прийнято оскаржуване рішення № 62ДФС-ФС від 04.12.2023 про застосування попередження за порушення фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 законодавства про працю; документи щодо повідомлення позивача про розгляд справи Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу до електронного кабінету через підсистему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій зазначив, що заперечує проти позову. Вважає оскаржуване попередження правомірним, оскільки, як встановлено актом фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області, на час проведення перевірки позивачкою допущено до роботи працівника бармена з яким трудові відносини не були належним чином оформлені. Трудовий договір надано не було, інформація про подання повідомлення про прийняття працівника на роботу відсутня. Вважає доводи позивача необґрунтованими, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Оскільки в період з 26.04.2024 по 03.05.2024 суддя перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється в перші робочі дні.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у встановленому законом порядку зареєстрована як фізична особа-підприємець та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

На підставі наказу від 26.09.2023 № 4157-П 28.09.2023 посадовими особами Головного управління ДПС у Харківській області у відповідності до направлень на перевірку №№ 8515, 8516 від 27.09.2023 проведено фактичну перевірку господарського об`єкту, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої відносно позивача складено акт перевірки № 29504/20/09/РРО 3506110629 від 28.09.2023, в якому зафіксовано, зокрема, використання позивачем праці найманих працівників без укладання трудових угод, а саме: між ФОН ОСОБА_1 та особою « ОСОБА_2 » не оформлено належним чином укладання трудових угод.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог ст 2, 3, 21, 24 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та постанови КМУ від 17 06.2015 № 413 «Про порядок повідомлення ДПС та територіальним органам про прийняття працівника на роботу/уклаукладання гіг-контракту», оскільки позивачем не подавалось повідомлення про прийняття працівника на роботу, не укладено трудовий договір та відсутнє повідомлення про прийняття на роботу.

Позивач зазначив, що відповідач, одержавши копію акта фактичної перевірки Головного управління ДПС у Харківській області від 28.09.2023 № 29504/20/09/РРО/З506110629 повідомив його про це листом від 03.11.2023 за № ПНС/2/12596-23, однак у вказаному листі була відсутня будь-яка інформація про час і місце розгляду справи.

Отже, позивач зазначає, що відповідач провів розгляд справи не вживши при цьому жодних заходів з повідомлення позивача про час та місце розгляду справи.

У подальшому, позивачем було отримано оскаржуване попередження № 62ДФС-ФС від 04.12.2023.

Позивач, не погоджуючись зі спірним рішенням Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби України з питань праці, звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України /надалі - КЗпП України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Згідно з частиною четвертою статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу / укладення гіг-контракту" від 17.06.2015 №413 /в редакції, чинній на момент проведення перевірки/ передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою (крім повідомлення про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації) та/або резидентом Дія Сіті до територіальних органів Державної податкової служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором та/або до початку виконання робіт (надання послуг) гіг-спеціалістом резидента Дія Сіті засобами електронного зв`язку з використанням електронного підпису відповідальних осіб, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу.

За відсутності технічної можливості подання повідомлення про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту засобами електронного зв`язку в електронній формі таке повідомлення подається у формі документа на папері згідно з додатком разом з копією в електронній формі.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Повідомленням про прийняття на роботу члена виконавчого органу господарського товариства, керівника підприємства, установи, організації є відомості, отримані органами Державної податкової служби з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Тож працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення про прийняття працівника на роботу за таким трудовим договором, поданого до територіального органу Державної податкової служби України.

Згідно з абзацом другим частини другої статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", встановлює Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (надалі - Порядок №509).

Відповідно до пунктів 2, 4 Порядку №509 в редакції згідно постанови КМУ №823 від 21.08.2019 штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

У разі відсутності підстав для складення постанови про накладення штрафу уповноважена посадова особа письмово повідомляє про це суб`єкту господарювання чи роботодавцю у строки, визначені абзацом першим пункту 3 цього Порядку.

Пункт 7 Порядку №509 в редакції згідно постанови КМУ №823 від 21.08.2019 виключено.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 у справі №640/17424/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 та постановою Верховного Суду від 09.11.2022, визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю".

За змістом частини другої статті 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

При цьому, постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття (частина перша статті 325 КАС України).

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю" втратила чинність з 14.09.2021.

У зв`язку з набранням законної сили рішенням суду у справі №640/17424/19 Порядок №509 діє у редакції, що була чинною до внесення в нього змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 "Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю", тобто у первинній редакції постанови КМУ від 17.07.2013 №509, проте зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України № 55 від 03.02.2016, №295 від 26.04.2017, №206 від 03.03.2020, №617 від 08.07.2020, №780 від 28.07.2021.

Отже, з 14.09.2021 діють положення абзаців 2 та 7 пункту 2 Порядку №509 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295), якими передбачено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України /надалі ПК України, в редакції, чинній на момент проведення перевірки/ передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Відповідно до підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Отже, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки є різними видами перевірок.

З огляду на викладене правове регулювання, суд доходить висновку, що з 14.09.2021 підставою для застосування відповідальності до роботодавців за порушення приписів статті 265 КЗпП України відповідно до абзаців 2 та 7 пункту 2 Порядку №509 (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295), може бути акт документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю, а не акт фактичної перевірки.

Відповідно до статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки у спірних правовідносинах 28.09.2023 була проведена фактична, а не документальна виїзна, перевірка та за результатами цієї перевірки складено акт фактичної, а не документальної виїзної, перевірки, то є підстави констатувати, що обставини допущення позивачем порушення вимог статей 21 та 24 КЗпП України не можуть підтверджуватися актом фактичної перевірки від 28.09.2023 № 29504/20/09/РРО/ НОМЕР_1 , який одержаний податковим органом з порушенням порядку, встановленого законом.

Відтак, попередження про вжиття заходів за порушення законодавства про працю № 62ДФС-ФС від 04.12.2023, що прийняте на підставі акту фактичної перевірки від 28.09.2023 № 29504/20/09/РРО/ НОМЕР_1 , не може вважатися правомірним.

Більш того, відповідачем не підтверджено належними доказами факту виникнення трудових відносин між позивачем, з одного боку, та " ОСОБА_2 ", як можливим найманим працівникам позивача. Відповідачем жодних доказів та витребуваних судом документів до суду не подано.

Також, у позовній заяві позивач зазначив, що відповідачем не було повідомлено позивача про місце та час розгляду справи.

Ухвалою судді від 29.02.2024 витребувано у відповідача, зокрема, документи щодо повідомлення позивача про розгляд справи Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці.

Відповідачем витребуваних судом документів щодо повідомлення позивача про розгляд справи Північно-Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці не надано та доводів позивача про неповідомлення позивача про місце та час розгляду справи не спростовано.

Отже, доводи позивача про нездійснення повідомлення позивача про місце та час розгляду справи відносно позивача, є слушними.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що попередження Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби України з питань праці № 62ДФС-ФС від 04.12.2023 є протиправним, тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягав сплаті у розмірі 3 028,00 грн, проте позивачем було сплачено 3 030,00 грн.

Суми судового збору, зайво сплачені позивачем при поданні позовної заяви, можуть бути повернуті за заявою позивача.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Північно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (вул. Пушкіна, буд. 119, м. Полтава, 36014, ЄДРПОУ 44730367) про скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати попередження Північно-Східного міжрегіонального управлінням Державної служби України з питань праці № 62ДФС-ФС від 04.12.2023.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 3 028,00 грн (три тисячі двадцять вісім гривень 00 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН