Постанова

від 07.05.2024 по справі 480/10782/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 р. Справа № 480/10782/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Кононенко З.О.,

Суддів: Калиновського В.А. , Мінаєвої О.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2024, головуючий суддя І інстанції: С.О. Бондар, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 02.02.24 по справі № 480/10782/23

за позовом ОСОБА_1

до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)", в якому просив:

- визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" щодо ненарахування та невиплати позивачу в повному обсязі встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, додаткової щомісячної винагороди за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно;

- зобов`язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№56)" нарахувати та виплатити позивачу додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 по 07.07.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, враховуючи раніше проведенні виплати.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що до 09.12.2022 позивач проходив службу в Державній установі "Роменська виправна колонія (№56)". Зазначає, що в період служби з 24.02.2022 по 07.07.2022 він мав право на виплату додаткової винагороди у розмірі 30000 грн щомісячно відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168. Проте при звільненні таку винагороду відповідач не нарахував та не виплатив, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Сумський окружний адміністративний суд своїм рішенням від 02.02.2024 року відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Так в апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що має право на виплату додаткової винагороди, з огляду на законодавчо встановлений принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, у період з 24.02.2022 року до 07.07.2022 року.

Звертає увагу суду, що тільки постановою Кабінету Міністрів України №793 від 07.07.2022 року, опублікованою 19.07.2022 року, до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 року були внесені зміни, відповідно до яких, доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: «2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.».

Отже, на думку позивача, особливості виплати додаткової винагороди до набрання чинності 19.07.2022 року постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 № 793 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» (у період дії спірних правовідносин) ні Постановою № 168, ні Порядком № 925/5 не були встановлені.

Позивач вважає, що в силу прямих приписів статті 58 Конституції України, у період до 08.07.2022 року редакція пункту 1 Постанови №168 передбачала фіксовану суму, а тому саме такою редакцією у спірний період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року відповідач повинен був керуватися для здійснення виплати додаткової винагороди. При цьому з огляду на вказані редакції постанови № 168, у період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року розмір такої додаткової винагороди, зокрема для співробітників Державної кримінально-виконавчої служби, був фіксованим та становив 30000 гривень щомісячно.

Таким чином позивач вважає, що проведення відповідачем виплати додаткової винагороди, встановленої постановою № 168, пропорційно за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу) є протиправним.

Отже, як вважає позивач, висновок Сумського окружного адміністративного суду, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць, позбавлений будь якого правового обґрунтування та є незаконним.

Відповідач скористався своїм правом та надав до Другого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначає, що постанова № 168 (в редакції постанови № 793) передбачає виплату додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби в розмірі до 30 000 гривень пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць починаючи з самого початку дії воєнного стану, а саме з 24.02.2022 року.

У травні 2022 року Міністерством юстиції вжиті заходи з метою забезпечення виплат вказаної додаткової винагороди шляхом перерозподілу та наближення асигнувань у межах коштів, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» для забезпечення діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України.

На підставі цього були видані накази по установі від 25.05.2022 року № 60/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди», від 20.06.2022 року №71/ОС-22 «Про внесення змін до наказу державної установи «Роменська виправна колонія (№56)» №60/ОС-22 від 25.05.2022 року « Про надання додаткової винагороди», від 08,08.2022 року №'Ю1/ОС-22 «Про надання додаткової винагороди», якими затверджено фактичну кількість годин несення служби осіб рядового і начальницького складу ДУ «Роменська виправна колонія (№56)».

Так, на підставі цих наказів, як зазначає відповідач позивачу була виплачена додаткова винагорода за період з 24.02.2022 по 25.04.2022 року та період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 за фактичну кількість годин несення служби. Дані накази позивачем не оскаржувалися.

Відповідач вважає, що Сумський окружний адміністративний суд вірно керувався Постановою Верховного суду від 06.04.2023 року у зразковій справі №260/3564/22, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного суду від 21.09.2023 року, де зазначено, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ №168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Крім того, відповідач вважає, що судом зроблено правильний висновок щодо періоду виплати додаткової винагороди з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, а не 07.07.2022 року (як стверджує позивач), так як за період проходження служби з 01.06.2022 року установа не мала зобов`язань щодо виплати позивачу додаткової винагороди (30000 грн. щомісячно), оскільки Роменська територіальна громада не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні).

Таким чином, на думку відповідача рішення Сумського окружного адміністративного суду 02 лютого 2024 року по справі № 480/10782/23 відповідає ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, є законним, ухваленим відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно з наказом начальника Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" (по особовому складу) від 09.12.2022 №152/ОС-22 старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) Закону України "Про Національну поліцію". (а.с. 8).

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 29.09.2023, в якій просив нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за період з 24.02.2022 по 07.07.2022, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168 (а.с. 9).

Державна установа "Роменська виправна колонія (№56) листом від 03.08.2023 повідомила позивача про нараховані та виплачені суми додаткової винагороди, відповідно до фактичної кількості годин несення служби, зазначеної в табелях обліку робочого часу, а саме:

- за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 у розмірі 2410,71 грн за 54 год. несення служби;

- за період з 01.03.2022 по 31.03.2022 у розмірі 8306,45 грн за 206 год. несення служби;

- за період з 01.04.2022 по 25.04.2022 у розмірі 6666,67 грн, за 160 год. несення служби;

- за період з 26.04.2022 по 30.04.2022 у розмірі 1666,67 грн., за 40 год. несення служби;

- за період з 01.05.2022 по 31.05.2022 у розмірі 8064,52 грн, за 200 год. несення служби.

Кошти виплачені (за вирахуванням військового збору) згідно платіжного доручення від 26.05.2022 №497 в сумі 17123,07 грн та платіжного доручення №756 від 09.08.2022 в сумі 9585,22 грн.

Також цим листом повідомлено позивача, що згідно змін, внесених Постановою КМУ від 1 липня 2022 р. № 754 "Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168", які вступили в дію з 1 червня 2022 року, підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди, з 1 червня 2022 року установа не мала, так як Роменська МТГ відповідно до Наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) (а.с. 10-11).

Вважаючи, протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати щомісячної додаткової винагороди у розмірі 30000 грн, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, адже за період з 24.02.2022 по 31.05.2022 додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу. Крім того, суд дійшов висновку, що відсутні також підстави для задоволення позову в частині ненарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн за період з 01.06.2022 по 07.07.2022.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові основи організації та діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України, її завдання та повноваження визначає Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23 червня 2005 року №2713-IV (далі Закон №2713-IV).

Частиною першою статті 14 Закону №2713-IV передбачено, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України. Час проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби відповідно до закону.

Відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України.

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.

Згідно з частиною п`ятою статті 23 Закону №2713-IV на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Порядок виплати грошового забезпечення та компенсаційних виплат особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України затверджено наказом Міністерства юстиції України від 28 березня 2018 року № 925/5, яким передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; премія.

Абзацом першим пункту 4 розділу І Порядку № 925/5 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу, які займають штатні посади в Департаменті з питань виконання кримінальних покарань, міжрегіональних управліннях з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції, органах пробації, установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, воєнізованих формуваннях, навчальних закладах та закладах охорони здоров`я, на підприємствах установ виконання покарань, інших підприємствах, в установах і організаціях, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

При виплаті грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення, належного за повний місяць, на кількість календарних днів цього місяця. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: допомога для оздоровлення; матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому було продовжено та триває до теперішнього часу.

На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України ухвалено постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова № 168), в пункті 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Пунктом 3 вказаної постанови Міністерству фінансів України доручено опрацювати питання щодо збільшення видатків відповідним розпорядникам бюджетних коштів для забезпечення реалізації цієї постанови.

Пунктом 5 Постанови № 168 передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування та застосовується з 24.02.2022.

В подальшому до пункту 1 вказаної постанови вносилися зміни, зокрема, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 внесено зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», доповнено абзац перший після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 № 350 вказана постанова набрала чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022.

Отже, з викладеного вбачається, що Кабінет Міністрів України встановив додаткову винагороду в розмірі 30 000 гривень щомісячно, зокрема, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка».

Спірним питанням у цій справі є розмір додаткової винагороди, який підлягає виплаті позивачеві за кожен місяць.

Так, на думку відповідача, з цим погодився і суд першої інстанції, розмір додаткової винагороди має бути виплачений пропорційно до фактично відпрацьованого часу.

В той же час на думку позивача розмір виплат за кожен місяць носить сталий характер 30 000 грн.

Колегія суддів надаючи оцінку спірним відносинам зазначає таке.

Так, в первинній редакції постанови КМ України № 168 зазначений розмір додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу Державно кримінально виконавчої служби був визначений у фіксованому розмірі 30 000 грн. щомісячно.

Водночас, з урахуванням змін до постанови № 168, внесених Кабінетом Міністрів України постановою від 07.07.2022 № 793, розмір цієї додаткової винагороди визначений у граничному розмірі «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

Разом з тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що в обох зазначених постановах Кабінету Міністрів України (№168 та № 793) передбачено, що вони набирають чинності з дня їх опублікування та застосовуються з 24 лютого 2022 року.

Однак, суд апеляційної інстанції зауважує, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 № 793 змін до постанови № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість «30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані зміни у правовому регулюванні спірних правовідносин не змінили обсягу права позивача на отримання додаткової винагороди в розмірі 30000 грн на місяць, передбаченому постановою № 168 у первинній редакції.

Таке тлумачення змісту постанов КМУ №168 та №793 наведене, зокрема, в постанові Верховного Суду у зразковій справі № 260/3564/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, за необхідне визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, додаткової щомісячної винагороди за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно та зобов`язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№56)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

Щодо питання наявності підстав для виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2022 року до 07.07.2022 року колегія суддів вказує на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01 липня 2022 року № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 р. № 168» внесено зміни до постанови № 168, відповідно до яких слова «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» замінено словами «які несуть службу в органах і установах Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)».

Ця постанова набрала чинності з 01 червня 2022 року.

Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції, що право позивача на одержання додаткової винагороди в часовому проміжку звужується до 01 червня 2022 року, оскільки Роменська територіальна громада не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), що затверджувалися наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

Таким чином позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу додаткової винагороди за період з 01 червня 2022 року до 07.07.2022 року задоволенню не підлягають.

Аналізуючи наведені нормативно - правові акти, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зробив помилкові висновки.

У відповідності до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, з огляду на викладене вище, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 року по справі № 480/10782/23, прийнято з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задовлення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1, ч. 2 ст. 317 КАС України, підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 02.02.2024 по справі № 480/10782/23 - скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державної установи "Роменська виправна колонія (№56)" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, додаткової щомісячної винагороди за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно.

Зобов`язати Державну установу "Роменська виправна колонія (№56)" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, за період з 24.02.2022 до 31.05.2022 у розмірі 30000 грн щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя (підпис)З.О. Кононенко Судді(підпис) (підпис) В.А. Калиновський О.М. Мінаєва