Постанова

від 30.04.2024 по справі 480/10787/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Прилипчук О.А.

30 квітня 2024 р.Справа № 480/10787/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мельнікової Л.В.,

Суддів: Бегунца А.О. , Курило Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

В с т а н о в и в:

У жовтні 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідача Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» (далі ДП «Роменська виправна колонія (№56)») щодо ненарахування та невиплати йому в повному обсязі встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, додаткової щомісячної винагороди за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року у розмірі 30.000 грн щомісячно;

- зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити йому додаткову щомісячну винагороду, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року у розмірі 30 000 гривень щомісячно, враховуючи раніше проведенні виплати.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що до 09.12.2022 проходив службу в ДП «Роменська виправна колонія (№ 56)». Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі постанова КМУ № 168 в редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року мав право на отримання додаткової винагороди саме у розмірі 30.000 грн, оскільки ніс службу в установі, що розташована в межах адміністративно-територіальної одиниці, на території якої надається допомога в рамках програми «єПідтримки».

Посилаючись на положення ст. 58 Конституції України позивач вважає, що у період до 08.07.2022 року відповідно до редакції п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168 від відповідач повинен був виплачувати йому додаткову винагороду у розмірі 30.000 грн щомісячно.

Заперечуючи вимоги адміністративного позову, відповідач зазначив, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, який було передбачено ст. 233 КЗпП України, оскільки повний розрахунок з позивачем проведено в грудні 2022 року (платіжним дорученням № 1191 від 19.12.2022 року, платіжним дорученням № 1241 від 23.12.2022 року, платіжним дорученням № 1286 від 26.12.2022 року), а з позовною заявою він звернувся 28.09.2023 року.

Також відповідач зазначає, що додаткова щомісячна винагорода у розмірі 30.000 грн, передбачена постановою № 168. здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) і не є складовою грошового забезпечення особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, а тому не передбачає включення її до виплат при розрахунку та відповідальності за невиплату в день звільнення.

Виплата позивачу означеної допомоги проводилася у відповідності до листа Північно- Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції від 25.05.2022 року № 22-88/5.1/5.1/24-22, який передбачав визначення розміру додаткової винагороди пропорційно фактичному часу несенню служби та відповідних наказів по установі.

Відповідач вважає, що зобов`язання державної установи щодо виплати додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, перед позивачем виконано в повному обсязі на тій підставі, що згідно змін, внесених постановою КМ України від 01.07.2022 року № 754 «Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану», які вступили в дію з 01.06.2022 року, підстав для нарахування та виплати додаткової винагороди з 1 червня установа не мала, так як Роменська ТГ відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Відповідач вважає. що період виплати додаткової винагороди для осіб рядового та начальницького складу державної установи обмежено і складає з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, а не по 07.07.2022 року, як стверджує позивач.

Відповідно до постанови КМУ України від 07.07.2022 року № 793 «Про внесення змін до Постанови КМУ від 28 лютого 2022 року № 168», порядок виплати додаткової винагороди для осіб рядового і начальницького складу ДКВС України в розмірі до 30000 грн пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць встановлено з 24.02.2022 року.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 17.01.2024 року (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено.

Аналізуючи норми постанови КМУ № 168, суд дійшов висновку, що особи рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, до яких відноситься позивач, мають право на додаткову винагороду в розмірі 30000 грн. пропорційно в розрахунку на місяць.

Судом також зазначено, що Верховний Суд у постанові від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22, залишеною без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, зазначив що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць замість 30000 гривень щомісячно не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив`язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

Суд встановив, що ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату додаткової винагороди за період з 24.02.2022 року по 25.04.2022 року в розмірі 6.666,67 грн відповідно до наказу начальника установи № 71/ОС-22 від 20.06.2022 року (а.с. 26, 27), за період з 26.04.2022 року по 31.05.2022 року в розмірі 4.838,71 грн відповідно до наказу начальника установи № 101/ОС-22 від 08.08.2022 року (а.с. 28, 29).

Суд наголосив, що позивачем зазначені накази не оскаржувались, а також не доведено належними та допустимими доказами в межах розгляду даної справи, що ним було відпрацьовано повний період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року, що б давало право на отримання додаткової винагороди в розмірі 30.000 гривень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не допустив протиправну бездіяльність щодо не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30000 грн, адже за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року додаткова винагорода нарахована та виплачена позивачу за фактично відпрацьований період згідно з табелем обліку робочого часу.

Щодо позовних вимог в частині не нарахування та невиплати позивачеві додаткової винагороди в розмірі 30.000 грн за період з 01.06.2022 року по 07.07.2022 року, суд зазначив, що зміни, внесені постановою КМ України від 01.07.2022 року № 754 Про внесення змін до пункту 1 постанови КМУ від 28.02.2022 р. № 168 Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час воєнного стану, які вступили в дію з 01.06.2022 року, передбачають, що право на отримання додаткової винагороди мали працівники ДКВС які проходять службу в межах територіальних громад що розташовані в районах проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)

Проте, судом встановлено, що Роменська ТГ відповідно до наказів Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України не входила до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). Отже, відповідач був зобов`язаний нараховувати та виплачувати позивачу додаткову винагороду у розмірі 30.000 грн щомісячно за період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року.

Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про задоволення вимог адміністративного позову.

Аргументи, наведені позивачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у позові.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити її без задоволення, а рішення суду, - без змін.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308).

Згідно із ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судовим розглядом справи встановлено, що у травні 2022 року Департамент з питань виконання кримінальних покарань скерував керівникам державних установ, у тому числі, Сумської області, лист у якому, серед іншого, повідомляв про те, що розмір додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу, які несуть службу в органах і установах, визначається пропорційно та виплачуються за фактичний час несення служби, розрахований у годинах, в розрахунковому (у годинах) місячному періоді проходження служби (24 години на добу)) (а.с. 21).

31.12.2022 року старшого прапорщика внутрішньої служби ОСОБА_1 наказом ДП «Роменська виправна колонія (№ 56)» № 152/ОС-22 від 09.12.2022 (по особовому складу) звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за п. 7 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8).

За період з 24.02.2022 року по 31.05.2022 року ДП «Роменська виправна колонія (№ 56)» на підставі постанови КМУ № 168, відповідних наказів по установі позивачу була нарахована та виплачена додаткова щомісячна винагорода: - за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року у розмірі 1.785,71 грн. за 40 год. несення служби; - за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 8.064,52 грн. за 200 год. несення служби; - за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року у розмірі 6.666,67 грн., за 160 год. несення служби; - за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року у розмірі 1.666,67 грн., за 40 год. несення служби; - за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 4.838,71 грн., за 120 год. несення служби (а.с. 22-24, 25-29).

У відповідь на звернення позивача з приводу здійснення нарахування та виплати йому означеної винагороди за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року виключно у розмірі 30.000 грн, відповідач повідомив позивача про відсутність правових підстав для здійснення такого нарахування і, що додаткову винагороду йому було нараховано і виплачено відповідно до фактичної кількості годин несення служби, зазначеної в табелях обліку робочого часу (а.с. 10-11).

Частиною першою ст. 6 Закону України від 23.06.2005 року № 2713-IV «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» (далі Закон № 2713-IV) унормовано, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

За приписами частини першої ст. 14 Закону № 2713-IV, до персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України належать особи рядового і начальницького складу (далі особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби), спеціалісти, які не мають спеціальних звань, та інші працівники, які працюють за трудовими договорами в Державній кримінально-виконавчій службі України (далі працівники кримінально-виконавчої служби).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на всій території України введений воєнний стан, який діяв на території України на час виникнення спірних правовідносин і триває й на сьогодні.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28.02.2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Згідно з пунктом 5 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року № 350 до пункту 1 постанови КМУ № 168 внесено зміни шляхом доповнення абзацу першого після слів «та поліцейським» словами «а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка»».

Згідно з пунктом 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 24.02.2022 року.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р затверджено перелік адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамках Програми «єПідтримка» згідно з додатком, до якого включена Сумська область.

Постановою Кабінету Міністрів України від 01.07.2022 року № 754, яка набрала чинності 08.07.2022 року до пункту 1 постанови КМУ № 168 внесені зміни, шляхом заміни в абзаці першому слів: «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби, що розташовані в межах адміністративно-територіальних одиниць, на території яких надається допомога в рамках Програми «єПідтримка» на слова: «які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні)» та шляхом доповнення, а саме, - після слова «щомісячно» постанова доповнена словами «(крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць)».

Згідно з пунктом 2 цієї постанови вона набирає чинності з дня її опублікування та застосовується з 01.06.2022 року.

Юридичною адресою відповідача є - Україна, 42073, Сумська область, Роменський район, село Перехрестівка, вулиця Вишнева, будинок 19.

Станом на 01.06.2022року Роменська міська громада, до складу якою входить село Перехрестівка, не була внесена до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.25.2022 року № 75, зареєстрованого Мінюстом України 23.05.2022 року за № 554/37890.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2022 року № 793, яка набрала чинності 19.07.2022 року, в абзаці першому пункту 1 постанови КМУ № 168 слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць».

В решті зміст пункту 1 постанови КМУ № 168 в частині, що стосується виплати додаткової винагороди особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, на час виникнення спірних правовідносин (з 24.02.2022 року по 01.06.2022 року) не змінювався.

Відповідно до ч.ч. 1 та 52 Закону України від 27.02.2014 року № 794-VII «Про Кабінет Міністрів України, - постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування (ч. 1 ст. 52).

Офіційне опублікування постанов Кабінету Міністрів України здійснюється в газеті «Урядовий кур`єр» та Офіційному віснику України, а також в інших офіційних друкованих виданнях, визначених законом. Крім того, акти Кабінету Міністрів України оприлюднюються шляхом їх розміщення на офіційному веб-сайті Кабінету Міністрів України (ч. 2 ст. 52).

Стаття 58 Конституції України 1996 року закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта. Принцип незворотності дії в часі поширюється також на Конституцію, яка є Основним Законом держави (Преамбула Конституції України). Виняток з цього принципу допускається лише у випадках, коли закони та інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (частина перша статті 58 Конституції України) (абзаци 1-4 п. 5 мотивувальної частини) Рішення Конституційного Суду України про офіційне тлумачення статей 58, 78, 79, 81 Конституції України та статей 243-21, 243-22,243-25 Цивільного процесуального кодексу України (у справі щодо несумісності депутатського мандата) від 13.05.1997 року № 1-зп/1997).

Верховний Суд України у постанові від 06.02.2012 року по справі № 21-266а11 зазначив: «Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року N 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Частиною першою статті 55 Закону № 279-VI передбачено, що постанови Кабінету Міністрів України, крім постанов, що містять інформацію з обмеженим доступом, набирають чинності з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самими постановами, але не раніше дня їх опублікування.

Отже, цим Законом встановлено дату набрання чинності нормативно-правовим актом з дня його офіційного опублікування. Іншої дати, такої як «дата, з якої змінюються правовідносини, що регулюються нормативно-правовим актом», законодавством не передбачено».

Підсумовуючи наведене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Таким чином, оскільки розпорядженням Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 року № 204-р Сумська область віднесена до адміністративно-територіальних одиниць, на території яких платникам єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які перебувають на обліку на відповідній території, може надаватися допомога в рамка Програми «єПідтримка», пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 22.03.2022 року № 350 визначено, що вона застосовується з 24.02.2022 року, і позивач ОСОБА_1 у спірний період проходив службу у ДП «Роменська виправна колонія (№ 56)», колегія суддів доходить висновку, що останній має право на отримання додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168, в розмірі 30.000 грн, починаючи з 24.02.2022 року до 07.07.2022 року (ураховуючи дату набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 754 від 01.07.2022 року).

Колегія суддів зазначає, що наявність наказів ДП «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо призначення позивачу ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 168, за період з 24.02.2022 року по 28.02.2022 року у розмірі 1.785,71 грн. за 40 год. несення служби; - за період з 01.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 8.064,52 грн. за 200 год. несення служби; - за період з 01.04.2022 року по 25.04.2022 року у розмірі 6.666,67 грн., за 160 год. несення служби; - за період з 26.04.2022 року по 30.04.2022 року у розмірі 1.666,67 грн., за 40 год. несення служби; - за період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року у розмірі 4.838,71 грн., за 120 год. несення служби, не позбавляє позивача права на отримання цієї винагороди, встановленому пунктом 1 постанови КМУ № 168.

Оскільки означені обставини залишені судом першої інстанції поза увагою та цим обставинам не надана належна правова оцінка, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість вимог апеляційної скарги, скасовує судове рішення та приймає нове про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.

При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміні рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 17 січня 2024 року скасувати з прийняттям нового судового рішення про задоволення вимог адміністративного позову ОСОБА_1 .

Визнати протиправними дії Державної установи «Роменська виправна колонія (№ 56)» щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі додаткової щомісячної винагороди у розмірі 30.000 гривень, встановленої постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, у період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року включно.

Зобов`язати Державну установу «Роменська виправна колонія (№ 56)» нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову щомісячну винагороду у розмірі 30.000 гривень, встановлену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року, за період з 24.02.2022 року по 07.07.2022 року включно, з урахування раніш проведених виплат

Постанова Другого апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі тридцяти днів, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. МельніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Курило Постанова у повному обсязі складена і підписана 07 травня 2024 року.