Ухвала

від 29.04.2024 по справі 757/4212/24-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №757/4212/24-к Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-сс/824/2226/2024 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2

Категорія: ст. ст. 170-173 КПК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, -

за участю:

прокурора ОСОБА_7 ,

представника власника майна ОСОБА_6 ,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 рокута накладено арешт на майно, вилучене 07.12.2023 року в ході проведення обшуку будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 4610136300:05:017:0038, яка на праві комунальної власності зареєстрована за територіальною громадою Львівської міської ради та фактично перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 44676394), а саме: ноутбук марки «HP», s.n. ZC021083; жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. 002527103440.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» - адвокат ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, її скасувати, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 року.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що клопотання прокурора ОСОБА_8 надійшло до Печерського районного суду м. Києва 26.01.2024, та того ж дня було призначено розгляд справи за межами робочого часу, тобто о 16 год. 10 хв., проте направлення повістки товариству, яке знаходиться та здійснює свою діяльність в м. Львів, тобто для прибуття в той самий день до суду унеможливлювало вчасно з`явитись в зазначений час, що вплинуло на права власника майна, зокрема на право на захист.

Апелянт вказує, що в порушення вимог ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.11.2023, а саме шляхом перевищення своїх повноважень, під час обшуку було незаконно вилучено ноутбук марки "HP" s/n: НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору із зарядним пристроєм, а також вилучено жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. НОМЕР_2 , з персонального комп`ютера ОСОБА_9 марки "HP ProDesk" s/n: НОМЕР_3 . Так, вилучення майна відбулось незважаючи на добровільне надання працівниками підприємства документів та забезпечено вільний доступ до техніки, розблоковано з метою надання можливості для огляду та зняття інформації.

Крім того, апелянт вважає, що не встановлено сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що вилучені під час обшуку ноутбук марки "HP" s/n: НОМЕР_1 в корпусі чорного кольору із зарядним пристроєм, жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. НОМЕР_2 , з персонального комп`ютера ОСОБА_9 марки "HP ProDesk" s/n: НОМЕР_3 , є доказом кримінального правопорушення, та має хоча б одну ознаку з визначених ст. 98 КПК України для речового доказу.

Апелянт звертає увагу, що арешт майна ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» суперечить вимогам ст. 170 КПК України і порушує право власника гарантованого на міжнародному рівні.

На обґрунтування вимог клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт зазначає, що власника майна не було належним чином повідомлено про наступну дату судового засідання. Повідомлення відбулося менш ніж за добу до фактичного розгляду справи та представника ОСОБА_6 також було повідомлено 29.01.2024 року о 18 год. 46 хв. за межами робочого часу про наступну дату судового засідання, без врахуванням судом першої інстанції зайнятість представника в інших судових процесах та інших робочих процесах в день розгляду, а саме 30.01.2024 року, тим самим останні були позбавленні права на завчасне повідомлення про наступну дату судового розгляду, прибути в судове засідання для висловлення своє позиції з приводу накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Оскаржувану ухвалу слідчого судді було отримано лише 07.02.2024.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, думку прокурора, який заперечував щодо задоволення апеляційної скарги та вважав оскаржувану ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.

Згідно з ч. 1 ст. 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.

Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання про арешт майна відбувся без участі представника ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвоката ОСОБА_6 ,разом з цим, про існування ухвали ТОВ "ТД КРАМАР ЛТД" дізнались лише 07.02.2024, що підтверджується розпискою представника ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвоката ОСОБА_6 від 07.02.2024 /а.с. 130/, іншої інформації матеріали справи не містять, у зв`язку з чим колегія суддів, вбачає підстави для задоволення клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року.

Як убачається з матеріалів, наданих судом першої інстанції, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора розслідується кримінальне провадження № 12023000000001819 від 28.09.2023 року за фактом того, що групою осіб, за попередньою змовою зі службовими особами установ державної форми власності, з використанням реквізитів та рахунків підконтрольних юридичних осіб приватного права налагоджено функціонування протиправного фінансового механізму, пов`язаного з розтратою та привласненням бюджетних коштів в особливо великих розмірах.

Досудовим розслідуванням установлено, що групою осіб, за попередньою змовою зі службовими особами Міністерства оборони України, з використанням реквізитів та рахунків підконтрольних юридичних осіб ТОВ «Регіон-Продукт Плюс» (код ЄДРПОУ 44704604), ТОВ «Регіон-Продукт» (код ЄДРПОУ 39234010), ТОВ «Чудові Страви» (код ЄДРПОУ 44472726) налагоджено функціонування протиправного фінансового механізму, пов`язаного з розтратою та привласненням бюджетних коштів в особливо великих розмірах під час організації харчування структурних підрозділів оборонної сфери України.

Згідно попереднього злочинного задуму, службовими особами ТОВ «Регіон-Продукт Плюс» (код ЄДРПОУ 44704604), ТОВ «Регіон-Продукт» (код ЄДРПОУ 39234010), ТОВ «Чудові Страви» (код ЄДРПОУ 44472726) до бухгалтерського та податкового обліку вносяться завідомо неправдиві відомості щодо фактів проведення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей необхідних для подальшого надання послуг Міністерства оборони України.

За результатами проведення аналітичного дослідження Управлінням запобігання фінансовим операціям, пов`язаним з легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом ГУ ДПС у м. Києві (вих. № 117/26-15-08-03-20/39234010 від 12.09.2023), встановлено, що у період з 01.01.2022 по 15.08.2023 ТОВ «Регіон-Продукт» (код ЄДРПОУ 39234010) стало переможцем тендерних торгів замовника Військова частина НОМЕР_4 (код ЄДРПОУ 08010185) на суму 38 689 981,00 грн.

Встановлено, що вищевказані СПД є одними з основних постачальників рибної та м`ясної продукції юридичним особам, які є прямими постачальниками продукції структурним підрозділам Міністерства оборони України, а саме ТОВ «АРМІСЕТ», ТОВ «ВСВ», ТОВ «ПРЕМІУМ КОМПАНІ», ТОВ «РЕСУРС-СЕРВІС КМ», які поряд з цим є фігурантами кримінального провадження пов`язаного з підробкою документів, розкраданням бюджетних коштів та легалізації коштів отриманих злочинним шляхом.

За результатами аналітичного дослідження ДПС України вбачається проведення операцій за участю ТОВ «ІНТЕРС ОЙЛ ЕНД ТРАНС» (код ЄДРПОУ 38978420) та ТОВ «ТД Крамар ЛТД» (код ЄДРПОУ 44676394), які використовуючи підконтрольних 14 фізичних осіб - підприємців з метою мінімізації податкових зобов`язань та акумулювання готівкових коштів та як наслідок проведення операцій поза податковим та бухгалтерським обліком, ймовірно із внесенням неправдивих відомостей до офіційних документів з метою ухилення від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, заподіяли матеріальну шкоду державі в сумі 93 101 816,54 грн.

Так, 07.12.2023 року на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_10 від 23.11.2023 року проведено обшук будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 4610136300:05:017:0038, яка на праві комунальній власності зареєстрована за територіальною громадою Львівської міської ради та фактично перебувають у користуванні ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 44676394), за результатами якого виявлено та вилучено, зокрема, ноутбук марки «HP», s.n. НОМЕР_5 , та жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. 002527103440, дозвіл на вилучення яких не було надано слідчим суддею.

Постановою Старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 від 08.12.2023 року вилучений ноутбук та жорсткий диск визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 року.

26.01.2024 прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні № 12023000000001819 від 28.09.2023 року.

На обґрунтування вимог поданого клопотання прокурор вказав, що з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню, а також з метою збереження речового доказу, виникла необхідність у накладенні арешту на майно, яке було вилучено під час обшуку, оскільки таке майно може бути приховане, відчужене, пошкоджене або знищене, а також враховуючи, що вказане майно містить відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, відомості про які внесено до ЄРДР та розслідуються у вказаному провадженні.

30.01.2024 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вказане клопотання прокурора задоволено та накладено арешт на майно, вилучене 07.12.2023 року в ході проведення обшуку будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 4610136300:05:017:0038, яка на праві комунальній власності зареєстрована за територіальною громадою Львівської міської ради та фактично перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 44676394), а саме: ноутбук марки «HP», s.n. ZC021083; жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. 002527103440.

Задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження за № 12023000000001819 від 28.09.2023 за фактом того, що групою осіб, за попередньою змовою зі службовими особами установ державної форми власності, з використанням реквізитів та рахунків підконтрольних юридичних осіб приватного права налагоджено функціонування протиправного фінансового механізму, пов`язаного з розтратою та привласненням бюджетних коштів в особливо великих розмірах, слідчий суддя виходив з того, що вилучене в ході обшуку майно відповідає критеріям речових доказів, постановою слідчого його визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а незастосування накладення арешту на майно може призвести до наслідків, визначених ч. 11 ст. 170 КПК України.

Таким чином, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

З такими висновками слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

З ухвали слідчого судді вбачається, що наведені в клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції. При цьому були досліджені матеріали судового провадження та з`ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК Україниарешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

При винесенні ухвали судом, у відповідності до вимог ст. 173 КПК України, були враховані наведені в клопотанні прокурора правові підстави для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, всупереч твердженням апелянта обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на вище зазначене майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовими доказами в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК Українитимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі суду.

Забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп`ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об`єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту.

Згідно вимог ч. 7 ст. 236 КПК України при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як вбачається із матеріалів клопотання прокурора майно, вилучене 07.12.2023 року в ході проведення обшуку будівель та споруд, які розташовані на земельній ділянці за кадастровим номером: 4610136300:05:017:0038, яка на праві комунальній власності зареєстрована за територіальною громадою Львівської міської ради та фактично перебувають у користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ КРАМАР ЛТД» (код ЄДРПОУ 44676394), а саме: ноутбук марки «HP», s.n. ZC021083; жорсткий диск моделі LCS-128L9S-HP, s.n. 002527103440, містить доказову інформацію про вчинення злочинів, а також засвідчують інші відомості, які можуть бути використанні, як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та набуті кримінально протиправним шляхом, що вказує на те, що вищезазначене майно є речовими доказами, у зв`язку з чимпостановою старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_11 від 08.12.2023 вказане майно визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні /а.с.95-99/.

З огляду на наведене та враховуючи, що в засіданні суду першої інстанції ретельно перевірено майно і його відношення до матеріалів кримінального провадження, а також встановлено мету арешту майна відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме збереження речових доказів колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для частково задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на майно.

Підстав сумніватися в співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження колегія суддів не вбачає. Обставини кримінального провадження на час прийняття рішення вимагали вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту.

Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість накладення арешту на майно є такими, що не відповідають матеріалам провадження. Крім того, слідчим суддею суду першої інстанції накладено арешт на майно відповідно до вимог ст. ст. 132, 170, 173 КПК України на підставі належно досліджених доводів органу досудового розслідування.

Твердження сторони захисту, щодо того, що під час обшуку працівниками було забезпечено вільний доступ до техніки та розблоковано її з метою надання можливості для огляду та зняття інформації, є безпідставними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження даних обставин апелянтом не надано.

Щодо тверджень апелянта, що клопотання прокурора ОСОБА_8 надійшло до Печерського районного суду м. Києва 26.01.2024, та того ж дня було призначено розгляд справи за межами робочого часу, тобто о 16 год. 10 хв., проте направлення повістки товариству для прибуття в той самий день до суду унеможливлювало вчасно з`явитись в зазначений час, що вплинуло на права власника майна, зокрема на право на захист, колегія зазначає наступне.

Згідно ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Разом з цим, неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Крім того, колегія суддів враховує, що 26.01.2024 розгляд клопотання прокурора було відкладено на 30.01.2024 за клопотанням представника ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвоката ОСОБА_6 , про що останнього було повідомлено 29.01.2024.

Відтак, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали у зв`язку з тим, що представник ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвокат ОСОБА_6 не брав участі під час розгляду клопотання прокурора про арешт майна.

Отже, зважаючи на викладене, в сукупності з обставинами провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, арешт застосував правомірно, а тому доводи апелянта стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.

Всі інші зазначені в апеляційній скарзі обставини не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження, який в подальшому може бути скасований у визначеному законом порядку. У відповідності до вимог ст. 174 КПК Україниарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду,

п о с т а н о в и л а:

Поновити представнику ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвокату ОСОБА_6 , строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року, - залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника ТОВ "Торговий Дім КРАМАР ЛТД" - адвоката ОСОБА_6 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4