Рішення

від 07.05.2024 по справі 215/7507/23

ТЕРНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 215/7507/23

2/215/768/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

у складі: головуючого, судді - Демиденка Ю.Ю.

за участю: секретаря - Бугрим К.О.

розглянувши в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу в м. Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні справу за позовом Комунального підприємства «Міський тролейбус» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат з оплати навчання працівника, -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2023 КП «Міський тролейбус» звернулось до суду з даною позовною заявою.

В обґрунтування своїх позовних вимог вказує, що ОСОБА_1 , відповідно до наказу №231-к від 05.08.2022 з 08.08.2022 була прийнята на роботу в КП «Міський тролейбус» за професією кондуктор громадського транспорту з контролю.

20.07.2022 між КП «Міський тролейбус» та ТОВ «ЦТОР» був укладний договір №343 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «ЦТОР» надавало послуги з професійно-технічного навчання працівників підприємства з професії водій троллейбуса.

Відповідач виявила бажання отримати професію водія тролейбуса, наказом 636-к від 08.08.2022 відповідача було вивільнено від виробничих обов`язків та направлено на професійно-технічне навчання до ТОВ «ЦТОР».

Маючи взаємну заінтересованість у тому, щоб відповідач отримала спеціальність за професією водія тролейбуса, між позивачем та відповідачем був укладений договір №119 від 05.08.2022, за умовами якого позивач прийняв зобов`язання організувати, забезпечити та оплатити навчання відповідача, а відповідач прийняв на себе зобов`язання перебувати з позивачем в трудових відносинах не менше 3 (трьох) років з моменту завершення навчання. При цьому в пункті 2.6.1 договору передбачили умову, відповідно до якої, у випадку розірвання працівником з власної ініціативи трудових відносин з роботодавцем протягом 3 (трьох) років після завершення навчання, працівник зобов`язується відшкодувати роботодавцю повний розмір здійснених роботодавцем фактичних витрат на навчання.

На виконання договору, укладеному з відповідачем та договору з ТОВ «ЦТОР» №343 від 20.07.2022, оплата навчання, зокрема й відповідача, була здійснена позивачем згідно платіжної інструкції № 2032 від 30.09.2022, № 1619 від 02.08.2022, № 2439 від 28.02.2023, № 2529 від 30.11.2022.

Відповідно до наказу №318-к про припинення трудового договору (контракту), відповідач була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП. Звільнення відповідача відбулось до закінчення трирічного строку, який відповідач зобов`язувалася відпрацювати на підприємстві після завершення навчання відповідно до п. 2.6 договору №119 від 05.08.2022, а тому у відповідності до п. 2.6.1 договору, повинен відшкодувати підприємству витрати, понесені ним на навчання відповідача.

При звільненні, відповідач звернулася до підприємства із заявою, згідно з якою виявила бажання відшкодувати частину витрат на навчання в сумі 2599,48 грн., шляхом утримання цієї суми із розрахункових сум, які їй належали до виплати при звільненні.

Однак, до теперішнього часу, в порушення домовленості, відповідач не сплатила позивачу залишок витрат за її навчання в сумі 24527,46 грн., що стало підставою звернення до суду з даним позовом.

Представник позивача КП «Міський тролейбус» в судове засідання не з`явився, направив до суду письмову заяву про розгляд справи в свою відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача адвокат Зеркін А.С. подав відзив, в якому зазначає, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними, незаконними та необґрунтованими, такими, що не підтверджуються належними, допустимими та достатніми доказами, а тому є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. З аналізу п. 2.6.1. Договору №119 від 05.08.2022 вбачається, що сторони домовились про можливість повернення працівником грошових коштів, витрачених на його навчання, лише в разі його звільнення після закінчення навчання. Зазначає, що вказаний договір не містить жодних положень, які б надавали право позивачу вимагати та передбачали б обов`язок відповідача повернути грошові кошти, витрачені на навчання останнього у випадку розірвання працівником з власної ініціативи трудових відносин з роботодавцем до закінчення навчання. Вказує, що позивач не надав суду доказів здійснення оплати за навчання відповідача, не надано доказів, що саме за навчання відповідача були перераховані грошові кошти позивачем на користь ТОВ «ЦТОР».

Позивач відповідь на відзив не надав.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що відповідно до Наказу №231-к від 05.08.2022 з 08.08.2022 відповідач була прийнята на роботу в КП «Міський тролейбус» за професією кондуктор громадського транспорту з контролю (а.с.6).

20.07.2022 між КП «Міський тролейбус» та ТОВ «ЦТОР» був укладний договір №343 про надання послуг, відповідно до якого ТОВ «ЦТОР» надавало послуги з професійно-технічного навчання працівників підприємства з професії «Водій троллейбуса» (а.с.7-10).

Відповідач виявила бажання отримати професію водія тролейбуса. Наказом 636-к від 08.08.2022 відповідача було вивільнено від виробничих обов`язків та направлено на професійно-технічне навчання до ТОВ «ЦТОР» (а.с.12).

05.08.2022 між позивачем та відповідачем був укладений договір №119, за умовами якого позивач прийняв зобов`язання організувати, забезпечити та оплатити навчання відповідача, а відповідач прийняв на себе зобов`язання перебувати з позивачем в трудових відносинах не менше 3 (трьох) років з моменту завершення навчання. При цьому в пункті 2.6.1 договору передбачили умову, відповідно до якої, у випадку розірвання працівником з власної ініціативи трудових відносин з роботодавцем до закінчення навчання, або протягом 3 (трьох) років після завершення навчання, працівник зобов`язується відшкодувати роботодавцю повний розмір здійснених роботодавцем фактичних витрат на навчання (а.с.12 зворот).

Оплата навчання, зокрема й відповідача, була здійснена позивачем згідно платіжної інструкції № 2032 від 30.09.2022, № 1619 від 02.08.2022, № 2439 від 28.02.2023, № 2529 від 30.11.2022 (а.с.13, 13 зворот).

Згідно з наказом №318-к від 26.10.2022 про припинення трудового договору (контракту), відповідач була звільнена з роботи за власним бажанням відповідно до ст. 38 КЗпП (а.с.14).

Згідно з додатком до договору №343 від 20.07.2022 (остаточний кошторис) вартість навчання відповідача склала 27126, 94 грн. (а.с.11 зворот).

При звільненні відповідач звернулася до підприємства із заявою від 26.10.2022, в якій зазначила, що бажає відшкодувати частину витрат на навчання в сумі 2599,48 грн., шляхом утримання цієї суми із розрахункових сум, які їй належали до виплати при звільненні (а.с.14 зворот).

Відповідно до розрахунку позивача, залишок невідшкодованих відповідачем витрат на оплату навчання становить 24527,46 грн.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

За правилами ч.ч.1,3 ст.6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Як зазначено в ч. 1 і п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, що регламентовано ч. 1 ст. 12 ЦК України.

Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договірне зобов`язання - це відносне правовідношення між юридично рівними і майново самостійними особами, що виникає на підставі укладеного договору, який виражає їх загальну волю на досягнення цивільно-правових результатів майнового чи немайнового характеру, настання яких відбувається у разі здійснення боржником певних активних дій, що відповідають праву вимоги кредитора і не зачіпають прав і законних інтересів третіх осіб, що не є учасниками зазначеного правовідношення. Оскільки метою договірних зобов`язань є досягнення їх сторонами певних правових результатів, особливого значення набуває їх виконання. Виконання зобов`язання-це вчинення кредитором і боржником дій, що становлять його предмет. При виконанні різноманітних договірних зобов`язань суб`єкти мусять керуватися загальними засадами, що йменуються принципами виконання зобов`язання. І в сучасних умовах до них відносять принципи належного та реального виконання зобов`язання, які, до речі, традиційно вважались такими.

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Поряд з цим, у п. 4, 5 ст. 34 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що роботодавець має право укладати з працівниками або іншими особами, які не перебувають з ним у трудових відносинах, за їх згодою договори про направлення їх до закладів освіти для професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації.

Зазначеним договором на працівника або іншу особу, яка направляється на навчання, може бути покладено обов`язок відпрацювати на посаді відповідно до отриманої кваліфікації в такого роботодавця після закінчення навчання протягом погодженого сторонами строку, який повинен бути порівнянний з обов`язками, що взяв на себе роботодавець щодо оплати та строку навчання, але не більше ніж три роки.

У разі відмови працівника або іншої особи відпрацювати в роботодавця протягом погодженого з ним строку, звільнення з роботи до закінчення такого строку працівник або інша особа зобов`язані відшкодувати роботодавцю витрати, пов`язані з оплатою навчання, або їх частину пропорційно відпрацьованому строку на умовах, що визначаються договором.

Працівник або інша особа не зобов`язані відшкодовувати роботодавцю витрати, пов`язані з навчанням, якщо вони не стали до роботи або були звільнені з роботи з таких підстав:

1) установлення інвалідності;

2) звільнення за ініціативою роботодавця, що не пов`язане з учиненням працівником протиправних дій;

3) призов на військову службу чи направлення на альтернативну (невійськову) службу;

4) за власною ініціативою у зв`язку з порушенням роботодавцем трудового законодавства, колективних угод, колективного або трудового договору;

5) догляд за дитиною з інвалідністю та (або) особою з інвалідністю I групи (незалежно від причини інвалідності).

Суд вважає, що підписавши договір №119 від 05.08.2022, відповідач фактично погодилась з його умовами.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про порушення відповідачем умов договору, оскільки відповідач в повному обсязі не відшкодував позивачу витрати з оплати його навчання, що свідчить про порушення взятих на себе зобов`язань, а тому для відповідача наступають цивільно-правові наслідки, що передбачені договором.

Крім того, в матеріалах справи міститься заява, якою відповідач виявила бажання відшкодувати частину витрат на навчання в сумі 2599,48 грн., шляхом утримання цієї суми із розрахункових сум, які їй належали до виплати при звільненні, а тому фактично визнала наслідки невиконання умов договору.

Доводи, викладені представником відповідача у відзиві, суд не бере до уваги, оскільки вони не спростовують умови п. 2.6.1. Договору №119 від 05.08.2022, яким визначено, що в разі дострокового звільнення працівник зобов`язується відшкодувати роботодавцю грошові кошти витрачені на навчання - у повному обсязі з урахуванням індексу споживчих цін за кожен рік не відпрацювання у разі звільнення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним позов задовольнити.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі задоволення позову на відповідача, тому слід стягнути з відповідача 2684 грн. судового збору, сплаченого позивачем при подачі позову

На підставі ст.ст. 203, 207, 215, 509, 526, 527, 530, 610, 611, 626, 638 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 19, 43, 49, 81, 133, 141, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Комунального підприємства «Міський тролейбус» до ОСОБА_1 про відшкодування витрат з оплати навчання працівника - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міський тролейбус» витрати з оплати її навчання в сумі 24527,46 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Міський тролейбус» 2684 грн. сплаченого судового збору.

Повне рішення складено 07.05.2024.

Сторони мають право оскаржити рішення подавши на протязі 30 днів з дня складання повного рішення апеляційну скаргу в Дніпровський апеляційний суд через Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Комунальне підприємство «Міський тролейбус», код ЄДРПОУ 34811465, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, м. Кривий Ріг, вул. Дніпропетровське шосе, 22.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ: