Постанова

від 24.04.2024 по справі 401/428/16-ц

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

іменем України

24 квітня 2024 року м. Кропивницький

справа № 401/428/16-ц

провадження № 22-ц/4809/153/24

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.

за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Світловодська міська рада Кіровоградської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ОСОБА_2 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкред Анастасія Олександрівна, на рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року у складі судді Мельничика Ю.С.,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 25 серпня 1989 року вона уклала шлюб із ОСОБА_3 , який був розірваний рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 22 листопада 2011 року. За час перебування у шлюбі вона та ОСОБА_3 спільною працею та за спільні кошти набули таке майно: земельну ділянку, яка знаходиться в садовому товаристві «Дніпро-2», АДРЕСА_1 площею 0,7200 га, кадастровий номер 3510945300:50:024:0038, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази, та комплекс будівель загальною площею 1170,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . За усною домовленістю з ОСОБА_3 нерухоме майно буде документально оформлене на ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу ОСОБА_3 пообіцяв відшкодувати їй половину вартості вказаного нерухомого майна, проте відмовився виконувати свою обіцянку.

Посилаючись на зазначені обставини просила суд поділити спільне майно подружжя, шляхом визнання за нею, ОСОБА_1 , права власності на 1/2 частини земельної ділянки, розташованої в АДРЕСА_3 площею 0,7200 га, кадастровий номер 3510945300:50:024:0038, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази та на 1/2 частини комплексу будівель загальною площею 1170,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

22 липня 2016 року подала доповнення до позовної заяви та просила визнати недійсним іпотечний договір від 29 червня 2010 року.

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкред Анастасія Олександрівна, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушенням норм матеріального та процесуального права, просила вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.

Світловодська міська рада Кіровоградської області направила відзив, в якому заперечувала проти доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року - без змін..

Треті особи ТОВ «Кредитні ініціативи» та ОСОБА_2 направили до апеляційного суду відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року - без змін. Вважали, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального права.

У судовому засіданні апеляційного суду представниця позивача адвокат Березюк Л.В. підтримала доводи поданої апеляційної скарги, просила її задовольнити.

Представник Світловодської міської ради Кіровоградської області адвокат Кучук А.О., адвокат Кириленко Ю.Г., який діє в інтересах ОСОБА_2 , представник ТОВ «Кредитні ініціативи» адвокат Полетаєва Т.Ю. просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. виходячи з такого.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25 серпня 1989 року, який було розірвано рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 20 листопада 2011 року (т.1 а.с.9).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2008 року по справі №2-2089/2008 позов ОСОБА_3 до Власівської селищної ради задоволено, визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку площею 1200 кв. м для ведення садівництва, а саме, на земельні ділянки АДРЕСА_4 (т.1 а.с.130-132, 176, т.2 а.с.155-156).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №421609, виданим 16 грудня 2008 року, підтверджується, що ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 13 листопада 2008 року №2-2089, є власником земельної ділянки площею 1200 кв. м, яка розташована у АДРЕСА_5 . Цільове призначення земельної ділянки визначено для ведення садівництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3510945300:50:024:0033 (т.2 а.с.105, 147).

19 грудня 2008 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з однієї сторони та ОСОБА_3 з іншої сторони уклаено договір дарування земельної ділянки, який приватним нотаріусом зареєстровано в реєстрі за №6154. Згідно вказаного договору дарувальники - ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подарували ОСОБА_3 земельні ділянки №№1, 2, 3, 4, 7, 8, 9, 10, загальною площею 1200 кв. м кожна, розташовані у АДРЕСА_6 . Ці земельні ділянки належали дарувальникам на підставі Державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих Власівською селищною радою м. Світловодськ 16 грудня 2008 року. Цільове призначення земельних ділянок - для ведення садівництва. Сторони оцінили дар в сумі 4500 грн за всі земельні ділянки разом (т.1 а.с.109, 110, 139, 140, 179).

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №422541, виданим 24 грудня 2008 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 6000 кв. м, розташованої в садовому товаристві «Дніпро-2» по АДРЕСА_7 на підставі договору дарування земельної ділянки від 19 грудня 2019 року №6154. Цільове призначення земельної ділянки - для ведення садівництва. Кадастровий номер земельної ділянки 3510945300:50:024:0036 (т.2 а.с.106, 148).

Рішенням постійно діючого центрально-регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності на майно, та визнано за ОСОБА_3 право власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 (т.1 а.с.111-114, 141-144, 181, т.3 а.с.111).

04 лютого 2009 року Світловодським міськрайонним судом за заявою ОСОБА_3 видано виконавчий лист на виконання рішення постійнодіючого центрально-регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009, яким визнано за ОСОБА_3 право власності на комплекс будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 (т.1 а.с.133, 134, 185, т.3 а.с.225, 226).

Як свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно, виданий КП «Кассіопея» 19 травня 2009 року ОСОБА_3 , ОСОБА_3 на підставі рішення суду від 23 січня 2009 року має у приватній власності комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 1170,3 кв. м на земельній ділянці площею 7200 кв. м (т.1 а.с.11, 135-138, 187-189).

Рішенням Власівської селищної ради м. Світловодська від 09 жовтня 2009 року №570 змінено цільове призначення земельної ділянки площею 7200 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і належить на праві приватної власності ОСОБА_3 із земель сільськогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази (т.2 а.с.104).

Державним актом на право власності на земельну ділянку серії КР №039128, виданим 26 жовтня 2009 року, підтверджується, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,7200 га, яка розташована у Садовому товаристві «Дніпро-2», АДРЕСА_1 на підставі рішення суду від 13 листопада 2008 року по справі №2-2089, договору дарування земельної ділянки від 19 грудня 2019 року №6154, рішення сесії Власівської селищної ради від 09 жовтня 2009 року № 570. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази. Кадастровий номер земельної ділянки 3510945300:50:024:0038 (т.1 а.с.10, 128, 129, 174, 175, т.2 а.с.95).

Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2009 року за ОСОБА_3 визнано право власності на незавершений будівництвом комплекс будівель в садовому товаристві «Дніпро-2» по АДРЕСА_8 . Рішенням суду встановлено, що ОСОБА_3 згідно з проектом на земельній ділянці площею 0,7200 га, яка розташована у садовому товаристві «Дніпро-2», АДРЕСА_8 , власником якої є ОСОБА_3 , побудовано комплекс будівель, який станом на 29 грудня 2008 року збудовано на 65%, що підтверджується технічним паспортом. ОСОБА_3 є первісним власником новоствореного майна (т.3 а.с.116).

У подальшому, 29 червня 2010 року між ВАТ «Банк Кіпру», який змінив назву на ПАТ «НЕОС БАНК», та ТОВ «Монолітбудкомплект», в особі директора ОСОБА_3 , було укладено кредитний договір №14-299/2010, за умовами якого позичальнику було відкрито відновлювальну кредитну лінію у сумі 5000000 грн на поповнення обігових коштів для ведення статутної діяльності в межах залишку кредитної лінії строком з 29 червня 2010 року по 27 червня 2014 року зі сплатою 23,5 % річних. Позичальник зобов`язався використати кредит на цілі та в порядку, передбаченому умовами кредитного договору (т.1 а.с.54-57).

Того ж дня, задля забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 29 червня 2009 року, між ВАТ «Банк Кіпру» (іпотекодержатель) та ОСОБА_3 (іпотекодавець) було укладено іпотечний договір, за умовами якого він передав банку в іпотеку земельну ділянку, що розташована в садовому товаристві «Дніпро-2», АДРЕСА_1 , площею 0,7200 га, кадастровий номер: 3510945300:50:024:0038, цільове призначення - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази, та комплекс будівель загальною площею 1170,3 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Відповідно до п.1.2. вказаного договору дійсна вартість майна (комплексу будівель) складає 16445531 грн, а вартість земельної ділянки становить 6090000 грн. З п.1.4. договору убачається, що ОСОБА_3 повідомив ВАТ «Банк Кіпру» (Іпотекодержателя) про те, що його дружина ОСОБА_1 надала згоду на передачу в іпотеку вказаних земельної ділянки та комплексу будівель, що підтверджується її згодою, посвідченою приватним нотаріусом Петровою С.М. (т.1 а.с.58-62).

У листопаді 2013 року ПАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ТОВ «Дата Майнінг Груп», звернулося до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області із позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 17 квітня 2014 року позов ПАТ «Банк Кіпру» до ОСОБА_3 , ТОВ «Монолітбудкомплект» про стягнення заборгованості за кредитним договором №14/299/2010 року від 29 червня 2010 року в сумі 9291347 грн задоволено. Вказане рішення суду набрало законної сили.

08 грудня 2014 року між ВАТ «Банк Кіпру», правонаступником якого є ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Дата майнінг груп», правонаступником якого є ТОВ «Кредитні ініціативи», був укладений договір факторингу №1 від 08 грудня 2014 року, за умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №14-299/2010 від 29 червня 2010 року до ТОВ «Монолітбудкомплект», а саме було укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, у тому числі й іпотечним договором від 29 червня 2010 року, відповідно до умов якого перейшли права іпотекодержателя за договором іпотеки на забезпечення кредитного договору №14-299/2010 від 29 червня 2010 року (т.1 а.с.63-77, 119).

15 травня 2015 року на все нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт на підставі постанови про арешт боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 квітня 2015 року №47051390, яку видано Автозаводським ВДВС Кременчуцького МУЮ, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру на нерухоме майно.

08 квітня 2016 року на нерухоме майно ОСОБА_3 накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 08 квітня 2016 року №5072206, яку видано ВДВС Світловодького МРУЮ.

Ухвалою Світловодського міськрайонного суду від 22 грудня 2015 року у справі №401/3202/15-ц рішення постійнодіючого центрально-регіонального третейського суду при Асоціації «Арбітраж» у складі третейського судді Головатого С.М. від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009, яким задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та визнано за ОСОБА_3 право власності на комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , і складається з: КПП літери «А»; літнього будинку літери «Б»; літнього будинку літери «Б 1»; адмін. будівлі літери «В»; літнього будинку літери «Г»; розважального комплексу літери «Д»; котельні літери «К»; каналізації літери «К1,К2,К3,К4,К5», скасовано. Суд у цій справі встановив, що згідно з оскаржуваним рішенням ОСОБА_3 звернувся до третейського суду із позовом про визнання за ним права власності на комплекс будівель, які він нібито добудував після прийняття у дарунок земель за вищевказаною адресою. Проте будівництво було самочинним та нібито розпочате відповідачем у третейському розгляду справи - ОСОБА_1 . Ухвалюючи рішення у справі третейський суд встановив, що нерухоме майно побудоване самочинно та, застосовуючи ст.376 ЦК України, неправомірно визнав за ОСОБА_3 право власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Ухвалюючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позову у цій справі суд першої інстанції дійшов висновку про те, що спірний комплекс будівель, який розташований у АДРЕСА_6 , на земельній ділянці з кадастровим номером 3510945300:50:024:0038, не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , оскільки його набуто ОСОБА_3 за час шлюбу на підставі рішення суду в особисту приватну власність та передано в іпотеку, у зв`язку з чим на спірне майно було звернуто стягнення у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, і у подальшому спірне майно було реалізовано на виконання рішення суду.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Статтями 60, 61 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до ЦК України (ст.ст.63, 68 СК України).

Відповідно до ст.69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не скористалися своїм правом розділити майно, що належало їм на праві спільної сумісної власності, за взаємною згодою шляхом укладення нотаріально посвідченого договору про поділ, у тому числі і щодо спірного нерухомого майна.

Статтею 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Отже, застосовуючи ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, за якими спірному набутому майну можна надати режим спільного майна, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Тільки в разі встановлення цих фактів і визначення критеріїв норма ст.60 СК України вважається застосованою правильно.

Така правова позиція підтверджена у постановах Верховного Суду України від 07 грудня 2016 року по справі № 370/443/13ц та від 24 січня 2020 року по справі №546/912/16-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №372/504/17-ц викладено правовий висновок про те, що існує презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Водночас законодавство передбачає можливість спростування поширення правового режиму спільного сумісного майна одним із подружжя, що є процесуальним обов`язком особи, яка з ним не погоджується. Тягар доказування обставин для спростування презумпції покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Отже, законодавством передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить спільно подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Однак, заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Відтак, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Судом першої інстанції встановлено, що в період шлюбу з ОСОБА_1 . ОСОБА_3 набув в особисту приватну власність земельну ділянку площею 1200 кв. м, яка розташована у садовому товаристві «Дніпро-2», АДРЕСА_9 , з цільовим призначенням земельної ділянки - для ведення садівництва на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2008 року.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 57 СК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Судом встановлено, що частина спірної земельної ділянки площею 1200 кв. м (первісний кадастровий номер земельної ділянки 3510945300:50:024:0033), яка набута відповідачем ОСОБА_3 на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13.11.2008 у справі №2-2089/2008, який дійшов висновку про незаконні дії органу місцевого самоврядування про відмову у безоплатній приватизації, тобто набута відповідно до частини 1 статті 57 СК України, є його особистою приватною власністю, тому поділу між подружжям не підлягає.

Крім того, у період шлюбу на підставі договору дарування земельної ділянки від 19 грудня 2008 року, укладеного між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , відповідач набув в особисту приватну власність земельні ділянки №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16, площею 1200 кв. м кожна, а всього загальною площею 6000 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_6 .

Рішенням Власівської селищної ради м. Світловодська від 09 жовтня 2009 року №570 змінено цільове призначення земельної ділянки загальною площею 7200 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , і належить на праві приватної власності ОСОБА_3 , із земель сільськогосподарського призначення на землі рекреаційного призначення для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази.

Також судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 0,7200 га, виникла внаслідок об`єднання земельних ділянок №№ НОМЕР_3 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_16 загальною площею 1200 кв. м кожна, та земельних ділянок №№ НОМЕР_2 , НОМЕР_17 загальною площею 600 кв. м кожна, та яка розташована у АДРЕСА_6 , кадастровий номер земельної ділянки 3510945300:50:024:0038, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази.

Отже, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3510945300:50:024:0038 є новосформованою земельною ділянкою, та її первісне цільове призначення змінено після набуття ОСОБА_3 на неї права власності.

Тому колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що відповідно до п.п.2, 5 ч.1 ст.57 СК України спірне майно, а саме земельна ділянка загальною площею 0,7200 га з кадастровим номером 3510945300:50:024:0038 набута ОСОБА_3 хоча і у період шлюбу, але на підставі договору дарування та внаслідок безоплатної приватизації на підставі рішення суду, а відтак, є його особистою приватною власністю і не відноситься до спільного майна подружжя та не є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Крім того, враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що сторонами були вкладені спільні грошові кошти або спільна праця у створення та (або) будівництво спірного комплексу будівель, право власності на який зареєстровано за ОСОБА_3 , правильно відмовлено також у поділі спірного комплексу будівель загальною площею 1170,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Судом встановлено, що ОСОБА_3 у період шлюбу з ОСОБА_1 на підставі рішення постійно діючого центрально-регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009 набув в особисту приватну власність комплекс будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 (т.1 а.с.141-144). Враховуючи ту обставину, що ОСОБА_1 при розгляді цієї справи повністю визнала позовні вимоги ОСОБА_3 , а саме, що право власності на зазначений комплекс будівель буде визнано за ОСОБА_3 , та доказів, які б беззаперечно доводили, що вона вимушено відмовилася від визнання за нею права власності на спірне майно, або що ОСОБА_3 діяв стосовно неї недобросовісно, суду не надано.

Доводами апеляційної скарги було, у тому числі, те, що у подальшому рішення постійно діючого центрально-регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009 за заявою ОСОБА_4 було скасовано ухвалою Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 22 грудня 2015 року у справі №401/3203/15-ц (т.3 а.с.113-115), тому оскільки ОСОБА_4 могла заявити свої права на вказаний майновий комплекс позивачка звернулась з позовом про поділ майна подружжя для захисту свого права власності на частку в спільному майні подружжя.

Слід зазначити, що рішення постійно діючого центрально-регіонального третейського суду при асоціації «Арбітраж» від 23 січня 2009 року у справі №02/156-2009 було у подальшому скасовано з тих підстав, що для у часті у розгляді справи постійно діючим центрально-регіональним третейським судом при асоціації «Арбітраж» не було притягнуто ОСОБА_4 . Разом з тим комплекс будівель, розташований за адресою: АДРЕСА_6 був побудований до нотаріального посвідчення договору дарування землі від 19.12.2008, укладеного між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 , отже комплекс будівель було збудовано не ОСОБА_3 , а ОСОБА_9 (т.3 а.с.113-115).

Однак, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_9 у подальшому реалізувала своє право на звернення до суду про витребування майна або з іншим позовом до ОСОБА_3 і у Реєстрі прав власності на нерухоме майно зазначено, що ОСОБА_3 має у приватній власності комплекс будівель за адресою: АДРЕСА_6 загальною площею 1170,3 кв. м на земельній ділянці площею 7200 кв. м.

Також судом першої інстанції встановлено, що рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2017 року у справі №401/5714/13-ц задоволено позов ТОВ «Дата Майнінг Груп» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2010 року №14-299/2010 у сумі 21848424 грн з яких: заборгованість за кредитом - 6475339,00 грн, заборгованість за відсотками - 8696773,88 грн, пеня - 6676321,01 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору, посвідченого 29 червня 2013 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Петровою С.М., за реєстровим №1380, з подальшими змінами та доповненнями та належить на праві власності майновому поручителю ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку, що розташована в Садовому товаристві «Дніпро-2» по АДРЕСА_1 , площею 0,7200 га, кадастровий номер 3510945300:50:024:0038, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування учбово-спортивної бази, та комплекс будівель, загальною площею 1170,3 кв. м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 . Рішенням суду встановлено спосіб реалізації предметів іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору іпотеки недійсним відмовлено. Постановою Кропивницького апеляційного суду від 04 листопада 2019 року рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 10 листопада 2017 року про задоволення позову ПАТ «Банк Кіпр», правонаступником якого є ТОВ «Дата Майнінг Груп», до ОСОБА_3 в частині суми боргу та року укладання іпотечного договору змінено. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2010 року №14-299/2010 у сумі 9291346, 90 грн, що складається із заборгованості за кредитом у розмірі 6475339, 00 грн, заборгованості за простроченими процентами у розмірі 908000,00 грн, нарахованих процентів у розмірі 1860379,32 грн, пені за прострочення сплати процентів у розмірі 47628, 58 грн, звернуто стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки відповідно до Іпотечного договору, посвідченого 29 червня 2010 року. В іншій частині рішення суду залишено без змін.

На підставі виконавчого листа №401/5714/13-ц, виданого Світловодським міськрайонним судом Кіровоградської області від 25 листопада 2019 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 29 червня 2010 року №14-299/2010 спірне майно було реалізовано.

Протокол про проведені електронні торги від 04 травня 2020 року №478324 ДП «СЕТАМ» свідчить про те, що переможцем торгів на отримання у власність комплексу будівель, загальною площею 1170,3 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , та земельної ділянки, кадастровий номер 3510945300:50:024:0038, за цією ж адресою визнано ОСОБА_2 . Загальна сума коштів, сплачених за вказане майно складає 4081737 грн. Приватним виконавцем виконавчого округу Кіровоградської області Мехед О.В. складено акт про реалізацію предмета іпотеки від 08 травня 2020 року ВП № 61198029.

ОСОБА_2 звернуся до нотаріуса для отримання Свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів та державної реєстрації права власності на нерухоме майно, але йому було відмовлено, оскільки за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, придбане ним майно, знаходиться у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди від 26 грудня 2017 року (т.3 а.с.119-120), яка у подальшому була скасована постановою Кропивницького апеляційного суду від 07.12.2020 (т.4 а.с.197-202), яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 30.06.2021 (т.5 а.с.176-181).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Аналіз положень статті 331 ЦК України у системному зв`язку з нормами статей 177-179, 182 цього Кодексу, частини третьої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку про те, що право власності на новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільних прав виникає з моменту його державної реєстрації, а державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку. Визнання права власності на об`єкт незавершеного будівництва, не прийнятого до експлуатації, у судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі №200/22329/14-ц.

Отже, новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснено в передбаченому законом порядку, набуває юридичного статусу після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього.

До цього об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів як речей матеріального світу, як у зібраному виді (конструкції, окремі елементи об`єкта незавершеного будівництва, чи сам об`єкт у цілому в залежності від ступеня готовності), так і у вигляді окремих видів будівельних матеріалів, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

Виходячи з того, що сторони не надали суду належних, достатніх та допустимих доказів, на підставі яких суд міг би встановити точний час створення спірного майна та час введення його в експлуатацію, можна зробити висновок, що ОСОБА_1 не доведено критеріїв, за якими спірному майну, а саме комплексу будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_6 , можна надати режим спільного майна подружжя.

Тому у задоволенні позовної вимоги про поділ комплексу будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_6 , шляхом визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частини спірного майна, також обґрунтовано відмовлено, оскільки не доведено, що спірний комплекс будівель є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, правильно встановив фактичні обставини справи, дав належну оцінку зібраним доказам, послався на закон, що регулює спірні правовідносини, та дійшов правильного висновку, щопозивачем не доведено своєї участі у створенні та набутті спірного майна за спільні кошти та спільною працею за час шлюбу з ОСОБА_3 , а тому рішення є законним та обґрунтованим, підстави для скасування рішення відсутні.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків оскаржуваного рішення, оскільки ці доводи зводяться до посилання на ті ж самі обставини та наведення обґрунтувань заявлених вимог, які вказані у позовній заяві, яким суд першої інстанції надав належну оцінку в оскаржуваному рішенні і колегія суддів повністю погоджується із цією оцінкою та прийнятим рішенням у даній цивільній справі.

Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шкред Анастасія Олександрівна, залишити без задоволення, а рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 серпня 2023 року - без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07 травня 2024 року.

Головуючий суддя О.І. Чельник

Судді О.Л. Карпенко

С.І. Мурашко