Ухвала

від 24.04.2024 по справі 127/9641/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 127/9641/24

Провадження № 1-кс/127/4128/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

24 квітня 2024 року м. Вінниця

Слідчий суддя Вінницького міського суду Вінницької області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Вінницького міського суду Вінницької області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, шляхом заборони вчинення суб`єктами державної реєстрації у тому числі державним чи приватним нотаріусам будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки переданої в користування ГО «ОСТК «Вінниця» згідно договору про встановлення земельного сервітуту укладеного з Вінницькою міською радою 30.05.2022, площею 20,0322 га в межах м. Вінниці, що знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017, а також на всі наявні об`єкти на цій земельній ділянці, що встановлені, споруджені будівлі, об`єкти незавершеного будівництва, малі архітектурні форми, в рамках кримінального провадження № 42024020000000007 внесеного до ЄРДР 15.01.2024, за відсутності фіксації судового розгляду технічними засобами, -

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшло вищевказане клопотання слідчого ОСОБА_3 , яке погоджене з прокурором, про накладення арешту на майно.

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні слідчого перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024020000000007, відомості про яке внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.01.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що на адресу ГУНП у Вінницькій області з УCР у Вінницькій області ДСР НА України надійшли матеріали перевірки про те, що службові особи Вінницької міської ради зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, уклали з ГО «ОСТК «Вінниця» договір від 30.05.2022 про встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 20,0322 га в межах м. Вінниці на безоплатній основі строком на 10 років, що фактично являється прихованою орендною платою та задає істотної шкоди громадським інтересам, шляхом ненадходження коштів до місцевого бюджету за використання земельної ділянки.

Передумовою укладення вище описаного договору про встановлення земельного сервітуту стало винесення Вінницькою міською радою рішення № 963 від 25.03.2022 «Про укладення, поновлення та припинення договорів про встановлення земельного сервітуту» та рішення № 1013 від 29.04.2022 «Про змін до рішення Вінницької міської ради».

Відповідно до зазначених рішень земельна ділянка передана ГО «ОСТК «Вінниця» для будівництва і обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту (для влаштування мотодрому та розміщення відповідної інфраструктури з стоянкою), за адресою: АДРЕСА_1 (біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017), на безоплатній основі, терміном на 10 років.

За матеріалами виконання доручення співробітниками УСР у Вінницькій області ДСР НП України встановлено, що на даний час на вище вказаній земельній ділянці проводиться земляні роботи, у тому числі в прибережно-захисній смузі.

Згідно додатку № 2 до рішення № 963 Вінницької міської ради від 25.03.2022 «Про укладення, поновлення та припинення договорів про встановлення земельного сервітуту» пунктом 1.1.4 заборонено розміщення будь-яких об`єктів, ТС, встановлення об`єктів благоустрою в тому числі МАФ без відповідних дозволів.

Відповідно до відомостей порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва у ГО «ОСТК «Вінниця» відсутні дозвільні документи на виконання робіт на зазначеній земельній ділянці.

Згідно договору про встановлення земельного сервітуту від 30.05.2022 укладеного з ГО «ОСТК «Вінниця» визначено, що власником земельної ділянки площею 20,0322 га в межах м. Вінниці, що знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017 є Вінницька міська рада.

Вище вказана земельна ділянка є об`єктом вчинення протиправних дій та визнана речовим доказом.

Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Такими чином, із матеріалів кримінального провадження слідує, що посадові особи Вінницької міської ради, діючи в інтересах ГО «ОСТК «Вінниця» достовірно знаючи, що земельна ділянка фактично не сформована, чіткі межі її не визначенні, внатурі не виділена передали її на безоплатній основі в користування громадській організації, що призводить до ненадходження до місцевого бюджету коштів за її використанні, та призводить до завдання збитків територіальній громаді м. Вінниці, громадська організація у свою чергу всупереч визначеним вимогам додатку № 2, а саме пункту 1.1.4 до рішення Вінницької міської ради № 963 від 25.03.2022 розпочала земляні роботи без відповідних дозвільних документів.

На підставі викладеного з метою запобігання можливості знищення, псування, зміни майна - земельної ділянки переданої в користування ГО «ОСТК «Вінниця» згідно договору про встановлення земельного сервітуту від 30.05.2022, площею 20,0322 га в межах м. Вінниці, що знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017, виникла необхідність у накладенні арешту на вище вказану земельну ділянку і всі об`єкти, розташовані на ній, а також про встановлення заборони вчиняти будь-які дії, пов`язані з будівництвом (реконструкцією) на ній, оскільки незастосування цих заходів може призвести до зникнення, втрати або пошкодження цього майна чи настання інших наслідків, які можуть перешкодити досудовому розслідуванню кримінального провадження № 42024020000000007 від 15.01.2024.

Таким чином, підсумовуючи викладене, керуючись ст. 40, 98, 131,132, 170, 171 КК України, слідчий просив слідчого суддю клопотання задовольнити.

В судове засідання слідчий не з`явився, завчасно подав заяву про розгляд клопотання у його відсутність.

Слідчий суддя дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Враховуючи наведене, судовий розгляд клопотання здійснювався за відсутності фіксації судового процесу технічними засобами.

Так, згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт на комп`ютерні системи чи їх частини накладається лише у випадках, якщо вони отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення або є засобом чи знаряддям його вчинення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, або у випадках, передбачених пунктами 2, 3, 4 частини другою цієї статті, або якщо їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, а також якщо доступ до комп`ютерних систем чи їх частин обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов`язаний з подоланням системи логічного захисту. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу. Забороняється накладати арешт на кошти на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" і статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки".

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В силу ст. 171 КПК України з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Проаналізувавши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку.

З досліджених матеріалів клопотання встановлено, що слідчий в поданому клопотанні просить суд накласти арешт на земельну ділянку, яка на теперішній час ще не зареєстрована в реєстрі прав власності на нерухоме майно та їй не присвоєно кадастрового номеру.

З огляду на наведене вище, з урахуванням того, що земельна ділянка, як об`єкт цивільних правовідносин не сформована, тому дане майно не може виступати предметом вчинення кримінального правопорушення та речовим доказом у вищезазначеному кримінальному провадженні, що відповідно виключає можливість застосування арешту майна на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Згідно з частиною першою статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

В судовому засіданні, з матеріалів доданих до клопотання не вбачається наявності жодного доказу на предмет наявності підстав, а також обгрунтування того, що потереби досудового розслідування виправдовують необхідність накладення арешту на майно право власності на яке відсутнє.

Накладення заборони користування майном є порушенням гарантованого Конституцією України права власності, що включає в себе володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Статтею 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду як джерело права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07 червня 2007 року у справі «Смирнов проти України» було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересам та правомірною метою, а з іншого боку - вимагати охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна віднесено до заходів забезпечення кримінального провадження, тому, для накладання арешту на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, обов`язково повинна бути наявна досить обґрунтована підозра.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження та потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручаюся у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, а також може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

З огляду на вищенаведене, враховуючи те, що слідчим не доведено необхідності такого арешту з посиланням на належні, допустимі докази, тому слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 131, 132, 170, 171, 172, 174, 175 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_3 , про накладення арешту на майно, шляхом заборони вчинення суб`єктами державної реєстрації у тому числі державним чи приватним нотаріусам будь-яких реєстраційних дій щодо земельної ділянки переданої в користування ГО «ОСТК «Вінниця» згідно договору про встановлення земельного сервітуту укладеного з Вінницькою міською радою 30.05.2022, площею 20,0322 га в межах м. Вінниці, що знаходиться біля земельної ділянки з кадастровим номером 0520655900:07:015:0017, а також на всі наявні об`єкти на цій земельній ділянці, що встановлені, споруджені будівлі, об`єкти незавершеного будівництва, малі архітектурні форми, в рамках кримінального провадження № 42024020000000007 внесеного до ЄРДР 15.01.2024 - залишити без задоволення.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, однак її оскарження не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя Вінницького міського суду

Вінницької області ОСОБА_1